Рішення

від 12.12.2023 по справі 905/1108/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.12.2023 Справа №905/1108/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І. за участю секретаря судового засідання Линник Т.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім», м.Зміїв, Харківська область,

до відповідача Фермерського господарства «Врємя», м. Лиман, Донецька область,

про стягнення основного боргу у сумі 160000,00грн, відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 60825,60грн, штрафу у сумі 243543,96грн, пені у сумі 15281,10грн, курсової різниці у сумі 50372,13грн, 3% річних у сумі 7574,79грн, інфляційних втрат у сумі 52054,31грн, всього 589651,89грн,

За участю представників:

від позивача: Риндін Д.І., адвокат на підставі ордеру серія ВВ №1025189 від 08.06.2023 (в режимі відеоконференції)

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім», м.Зміїв, Харківська область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Фермерського господарства «Врємя», м. Лиман, Донецька область, про стягнення основного боргу у сумі 160000,00грн, відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 60825,60грн, штрафу у сумі 243543,96грн, пені у сумі 15281,10грн, курсової різниці у сумі 50372,13грн, 3% річних у сумі 7574,79грн, інфляційних втрат у сумі 52054,31грн, всього 589651,89грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором №Х05/28/2020 від 01.06.2020 в частині остаточної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.09.2023; розгляд справи здійснено в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання проведене на 27.09.2023 з подальшим відкладанням на 31.10.2023, 20.11.2023; строк підготовчого провадження ухвалою суду від 31.10.2023 продовжений на 30 днів; ухвалою суду від 20.11.2023 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 12.12.2023.

У судовому засіданні 12.12.2023 в режимі відеоконференції взяв участь представник позивача, підтримав позовні вимоги. Після виходу суду з нарадчої кімнати відеоконференцзв`язок з представником позивача не встановлений.

Відповідач представника у судове засідання 12.12.2023 не направив; про дату, час та місце судового засідання відповідач був повідомлений шляхом направлення ухвали від 20.11.2023 через систему «Електронний суд» та на електронну адресу відповідача згідно з даними ЄДРПОУ.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст. ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.

Враховуючи ненадання відповідачем відзиву, згідно з положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

01.06.2020 між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім» (постачальник), та відповідачем, Фермерським господарством «Врємя», м.Лиман, Донецька область (покупець), був укладений договір №Х05/28/2020, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити товар у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти товар і сплатити його вартість на умовах договору (п.1.1 договору).

Предметом постачання є товар, вказаний в специфікаціях до договору (п.1.2 договору).

Партія товару, яка погоджена відповідною специфікацією, має бути поставлена покупцеві не пізніше дати, вказаної в специфікації (п.3.1 договору). Базис постачання товару EXW склад постачальника («Інкотермс 2010 міжнародних правил тлумачення торгових термінів») або інший склад, що буде погоджено сторонами додатково (п.3.2 договору). Датою переходу права власності на товар є дата виписки видаткової накладної (п.3.3 договору).

Згідно з п.4.1 договору вартість і термін оплати кожної партії товару, що поставляється, визначається в специфікації. Оплата товару здійснюється в національній валюті України гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок або внесення готівки в касу постачальника.

Згідно п.5.2.2 договору покупець зобов`язався оплачувати товар відповідно до умов договору (у разі оплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в платіжних документах покупець зобов`язаний вказати номер договору і номер специфікації, згідно якої робиться оплата товару).

У разі якщо покупцем в платіжних документах не вказано номер договору і номер специфікації, згідно якої робиться оплата товару або при оплаті товару шляхом внесення готівки в касу постачальника, зарахування оплати робиться в рахунок погашення заборгованості по специфікаціях на розсуд постачальника (п.5.3.2 договору).

Згідно з п. 6.2 договору якщо покупець не виконає умови (строки) оплати за поставлений товар передбачені специфікацією, постачальник має право виставити покупцю рахунок (рахунки) на сплату послуг товарного кредиту, а покупець а свою чергу зобов`язується у беззаперечному порядку сплатити даний рахунок (рахунки), а також у триденний термін із дня отримання підписати відповідні акти виконаних робі щодо надання послуг товарного кредиту.

Відсотки за товарний кредит нараховуються покупцю щомісячно з розрахунку 24% річних від суми заборгованості за відповідною специфікацією з дати настання терміну розрахунку, визначеного специфікацією та нараховуються до моменту повного фактичного погашення заборгованості покупцем (пп.6.2.1 п.6.2 договору).

Відповідно до п.6.3 договору за недотримання покупцем термінів оплати товару, визначених специфікацією, постачальник має право виставити покупцю рахунок на сплату неустойки у вигляді: штрафу у розмірі 30% від загальної суми специфікації, по якій допущено прострочення, і пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму заборгованості по специфікації, по якій допущено прострочення, за кожен день цього прострочення.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині фінансових зобов`язань до моменту повного виконання сторонами узятих на себе за даною угодою зобов`язань (п.9.1 договору).

Матеріали справи свідчать, що в межах договору сторонами були підписані специфікації №2-НАС(К) від 24.12.2020, №6-33Р(К) від 17.05.2021, №4-33Р(К) від 14.05.2021 на поставку товарів, які визначають найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну, строки, умови поставки та оплати товарів.

Згідно п.4 специфікації №2-НАС(К) від 24.12.2020 товар на загальну суму 239173,20грн оплачується покупцем в наступному порядку: 47834,64 грн до 28.12.2020 (включно), 191338,56 грн до 30.10.2021 (включно).

Згідно п.4 специфікації №6-33Р(К) від 17.05.2021 товар на загальну суму 115200,00грн оплачується покупцем в наступному порядку: 23040,00грн до 10.10.2021 (включно), 92160,00 грн до 10.10.2021 (включно).

Згідно п.4 специфікації №4-33Р(К) від 14.05.2021 товар на загальну суму 457440,00грн оплачується покупцем в наступному порядку: 91488,00грн до 17.05.2021 (включно), 365952,00 грн до 10.11.2021 (включно).

Пунктом 2 вказаних специфікацій сторони встановили, що відповідно до ст.524 Цивільного кодексу України сторонами визначено, що зобов`язання по специфікації має бути виражене в грошовій одиниці України гривні, але сторони також домовились визначити грошовий еквівалент зобов`язання по специфікації в іноземній валюті.

Як зазначено в специфікаціях курс гривні за міжбанківським валютним курсом на дату підписання становить такі значення:

- згідно зі специфікацією №2-НАС(К) від 24.12.2020 28,41грн за один долар США, а сума товару по ній дорівнює 8418,63 доларів США;

- згідно зі специфікацією №6-33Р(К) від 17.05.2021 27,55грн за один долар США, а сума товару по ній дорівнює 4181,49 доларів США;

- згідно зі специфікацією №4-33Р(К) від 14.05.2021 27,63грн за один долар США, а сума товару по ній дорівнює 16555,92 доларів США.

За умовами специфікацій у разі, якщо на день оплати курс долара США, що був встановлений на момент підписання даної специфікації, збільшиться, продавець має право перерахувати суму оплати пропорційно зміні курсу долара США до гривні.

Як свідчать матеріали справи у виконання умов договору №Х05/28/2020 від 01.06.2020 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 811813,20грн з ПДВ за видатковими накладними №ТДАГ5311 від 14.05.2021 на суму 57600,00грн, №№ТДАГ3362 від 16.04.2021 на суму 239173,20грн, №ТДАГ5578 від 19.05.2021 на суму 44820,00грн, №ТДАГ5642 від 20.05.2021 на суму 115200,00грн, №ТДАГ5845 від 21.05.2021 на суму 188760,00грн, №ТДАГ5641 від 20.05.2021 на суму 166260,00грн.

Товар був прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень щодо його кількості та якості, що підтверджується підписами представників відповідача на видаткових накладних №ТДАГ5311 від 14.05.2021, №№ТДАГ3362 від 16.04.2021, №ТДАГ5578 від 19.05.2021, №ТДАГ5642 від 20.05.2021, №ТДАГ5845 від 21.05.2021, №ТДАГ5641 від 20.05.2021. Отже згідно з положеннями ст.ст. 76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України вказані видаткові накладні приймаються судом як такі, що підтверджують належне виконання умов договору №Х05/28/2020 від 01.06.2020 в частині поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем.

Своєю чергою у виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором №Х05/28/2020 від 01.06.2020 відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару у загальному розмірі 651813,20грн, що підтверджується платіжними інструкціями №799 від 30.12.2021, №487 від 22.12.2021, №755 від 17.12.2021, №714 від 14.12.2021, №698 від 09.12.2021, №159 від 17.05.2021, №160 від 17.05.2021, №122 від 10.02.2022, №428 від 23.11.2021 та відомостями банківської виписки за 24.12.2020.

Підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення основного боргу у сумі 160000,00грн, відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 60825,60грн, штрафу у сумі 243543,96грн, пені у сумі 15281,10грн, курсової різниці у сумі 50372,13грн, 3% річних у сумі 7574,79грн, інфляційних втрат у сумі 52054,31грн, всього 589651,89грн стало порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в частині остаточної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Розглядаючи позов в частині стягнення заборгованості за договором №Х05/28/2020 від 01.06.2020 у розмірі 160000,00грн, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 ч. ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до приписів ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Укладений сторонами договір №Х05/28/2020 від 01.06.2020 є договором поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні положення містяться в ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу положень ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Як свідчать матеріали справи позивач виконав господарські зобов`язання за договором №Х05/28/2020 від 01.06.2020 з поставки товару на загальну суму 811813,20грн з ПДВ. Відповідач своєю чергою частково оплатив вартість поставленого товару у загальній сумі 651813,20грн. Між тим обставини справи свідчать, що відповідач не здійснив остаточного розрахунку за поставлений позивачем товар за видатковими накладними №ТДАГ5311 від 14.05.2021 на суму 57600,00грн, №ТДАГ3362 від 16.04.2021 на суму 239173,20грн, №ТДАГ5578 від 19.05.2021 на суму 44820,00грн, №ТДАГ5642 від 20.05.2021 на суму 115200,00грн, №ТДАГ5845 від 21.05.2021 на суму 188760,00грн, №ТДАГ5641 від 20.05.2021 на суму 166260,00грн, у встановлені специфікаціями №2-НАС(К) від 24.12.2020, №6-33Р(К) від 17.05.2021, №4-33Р(К) від 14.05.2021 строки: за видатковою накладною №ТДАГ3362 від 16.04.2021: 47834,64 грн до 28.12.2020 (включно), 191338,56 грн до 30.10.2021 (включно); за видатковою накладною №ТДАГ5642 від 20.05.2021: 23040,00грн до 10.10.2021 (включно), 92160,00 грн до 10.10.2021 (включно); за видатковими накладними №ТДАГ5311 від 14.05.2021, №ТДАГ5578 від 19.05.2021, №ТДАГ5845 від 21.05.2021, №ТДАГ5641 від 20.05.2021: 91488,00грн до 17.05.2021 (включно), 365952,00 грн до 10.11.2021 (включно), внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за договором №Х05/28/2020 від 01.06.2020 у розмірі 160000,00грн, наявність якої відповідач не спростовує.

З огляду на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати поставленого товару у строк, встановлений договором №Х05/28/2020 від 01.06.2020, суд дійшов висновку, що відповідач згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

Враховуючи відсутність доказів сплати відповідачем заборгованості у розмірі 160000,00грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором №Х05/28/2020 від 01.06.2020 у розмірі 160000,00грн; позов в цій частині підлягає задоволенню.

Розглядаючи позов в частині стягнення курсової різниці у сумі 50372,13грн, суд зазначає таке.

Статтею 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами ст.524 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Отже положення чинного законодавства передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, однак не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі №910/10191/17.

Відповідно до п.2 специфікацій №2-НАС(К) від 24.12.2020, №6-33Р(К) від 17.05.2021, №4-33Р(К) від 14.05.2021, сторони встановили, що відповідно до ст.524 Цивільного кодексу України зобов`язання по специфікації має бути виражене в грошовій одиниці України гривні, але сторони також домовились визначити грошовий еквівалент зобов`язання по специфікації в іноземній валюті.

В специфікаціях вказано, що курс гривні за міжбанківським валютним курсом на дату підписання становить такі значення: згідно зі специфікацією №2-НАС(К) від 24.12.2020 28,41грн за один долар США, а сума товару по ній дорівнює 8418,63 доларів США; згідно зі специфікацією №6-33Р(К) від 17.05.2021 27,55грн за один долар США, а сума товару по ній дорівнює 4181,49 доларів США; згідно зі специфікацією №4-33Р(К) від 14.05.2021 27,63грн за один долар США, а сума товару по ній дорівнює 16555,92 доларів США. У разі якщо на день оплати курс долара США, який був встановлений на момент підписання даної специфікації, збільшиться, то продавець має право перерахувати суму оплати пропорційно зміні курсу долара США до гривні.

Слід зазначити, що визначений у вказаних специфікаціях курс долара США не відповідає офіційним даним, оскільки офіційний курс гривні до долара США станом на 24.12.2020 становив 28,4551 грн за долар США, на 14.05.2021 27,6273 грн за долар США, на 17.05.2021 27,6142 грн за долар США.

Судом встановлено, що передбачене п.2 вказаних специфікацій, право продавця на перерахування суми оплати пропорційно зміні курсу долара США до гривні виникає тільки в тому разі, якщо на день оплати курс долара США, який був встановлений на момент підписання специфікації, збільшиться.

За розрахунком курсової різниці позивач при її обрахуванні виходив з курсу гривні до долара США станом на дату складання претензії (09.04.2023), що не відповідає умовам п.2 специфікацій.

Встановивши, що на встановлений в специфікаціях день оплати за поставлений товар 30.10.2021, 10.10.2021 та 10.11.2021 курс гривні до долара США не збільшувався у порівнянні з курсом, який був встановлений на момент підписання специфікацій, суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування курсової різниці, а отже про відмову у задоволенні позову в частині стягнення курсової різниці у сумі 50372,13грн.

Розглядаючи позов в частині стягнення пені у сумі 15281,10грн за період прострочення з 10.11.2021 по 11.05.2022 та штрафу у сумі 243543,96грн, суд виходить з такого.

Несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого газу є порушенням зобов`язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Згідно з ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 Господарського кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217, ч.1 ст.230 Господарського кодексу України є штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

За змістом положень ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Заявлені до стягнення пеню у сумі 15281,10грн та штраф у сумі 243543,96грн позивачем нараховано на підставі п.6.3 договору №Х05/28/2020 від 01.06.2020, за умовами якого за недотримання покупцем термінів оплати товару визначених специфікацією, постачальник має право виставити покупцю рахунок на сплату неустойки у вигляді: штрафу у розмірі 30% від загальної суми специфікації, по якій допущено прострочення, і пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму заборгованості по специфікації, по якій допущено прострочення, за кожен день цього прострочення.

Встановивши порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в частині остаточної та своєчасної оплати за поставлений товар у встановлені специфікаціями строки та перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені та штрафу, суд дійшов висновку, що розрахунки відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично та методологічно правильними, тобто позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 15281,10грн та штрафу у сумі 243543,96грн є обґрунтованими.

Отже, виходячи з висновку про те, що відповідач є боржником, який прострочив виконання зобов`язання зі своєчасної оплати товару, а позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 15281,10грн є обґрунтованими, суд розцінює ці вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, встановивши обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення штрафу у сумі 243543,96грн з розрахунку 30% від загальної суми специфікації, по яким допущено прострочення (№2-НАС(К) від 24.12.2020 на суму 239173,20грн, №6-33Р(К) від 17.05.2021 на суму 115200,00грн, №4-33Р(К) від 14.05.2021 на суму 457440,00грн), суд вважає за необхідне зауважити на такому.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Чинне законодавство не містить переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), саме за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При цьому реалізуючи повноваження, встановлені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу, заявленого до стягнення до 48000,00грн (30%*160000,00грн), виходячи з суми заборгованості 160000,00грн за поставлений товар.

Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом дотримання інтересів сторін у спорі.

Отже позов в частині стягнення штрафу в сумі 48000,00грн підлягає задоволенню, а в іншій частині вимоги про стягнення штрафу задоволенню не підлягають.

Розглядаючи позов в частині стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у сумі 7574,59грн за період прострочення з 10.11.2021 по 08.06.2023 та стягнення на підставі п.6.2.1 договору №Х05/28/2020 від 01.06.2020 відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 60825,60грн, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У пп.6.2.1 п.6.2 договору №Х05/28/2020 від 01.06.2020 сторони встановили, що відсотки за товарний кредит нараховуються покупцю щомісячно з розрахунку 24% річних від суми заборгованості за відповідною специфікацією, з дати настання терміну розрахунку, визначеного специфікацією та нараховуються до моменту повного фактичного погашення заборгованості покупцем.

Тобто аналіз умов договору дозволяє дійти висновку, що нараховані на підставі пп.6.2.1 п.6.2 договору 24% річних від суми заборгованості не є товарним кредитом, який передбачає передання товарів на умовах відстрочення розрахунків на визначений строк та під процент, а за суттю є відсотками за користування чужими грошовими коштами в розумінні ст.625 Цивільного кодексу України.

Виходячи із свободи визначення умов договору, відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони скористались правом викласти умови договору на власний розсуд у спосіб, який найбільш зрозумілий та прийнятний саме для них, та визначили інший розмір відсотків, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, а саме відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 24% річних.

Положення ст.625 Цивільного кодексу України є диспозитивними, а тому не можуть обмежувати сторін у способі розрахунку процентів залежно від їх волевиявлення (за один день чи за календарний рік), оскільки будь-який з таких способів розрахунку дозволяє визначити шляхом простої арифметичної дії розмір процентів за один рік.

Зміна розміру процентів, які підлягають стягненню, чи порядку (методики) їх обчислення, не змінює суті та правової природи такого стягнення, тому розмір отриманої компенсації боржника за неналежне виконання грошового зобов`язання повинен відповідати загальним принципам цивільного законодавства, закріпленим у ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України щодо розумності, справедливості та добросовісності. Такий принцип може бути застосований як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Стягнення 3% річних передбачених ст.625 Цивільного кодексу України та відсотків річних, розмір яких встановлений в пп.6.2.1 п.6.2 договору є правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, а отже одночасне їх стягнення є подвійною мірою відповідальності, що суперечить нормам ст.61 Конституції України.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 7574,79грн суд розцінює як безпідставні, а тому ці вимоги задоволенню не підлягають.

За результатом проведеної судом перевірки, судом встановлено, що здійснений позивачем розрахунок відсотків за користування чужими грошовими коштами не відповідає фактичним обставинам справи в частині невірної методології нарахування.

Здійснивши перерахунок відсотків за користування чужими грошовими коштами, суд встановив, що належним розміром відсотків за користування чужими грошовими коштами за період з 10.11.2021 по 08.06.2023 є 60598,36грн (160000*24*576/365/100). Отже заявлені позовні вимоги про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами у сумі 60825,60грн підлягають задоволенню частково у розмірі 60598,36грн; решта вимог щодо стягнення 24% за користування чужими грошовими коштами задоволенню не підлягає.

Розглядаючи позов в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 52054,31грн за період 10.11.2021 по 31.05.2023, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат за цілі місяці існування заборгованості, суд встановив, що інфляційні втрати, нараховані за період листопад 2021 травень 2023 на суму заборгованості 160000,00грн становлять 53114,58грн, що складає більшу суму, ніж заявлена позивачем.

З урахуванням ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 52054,31грн.

Розподіл судових витрат.

Витрати позивача зі сплати судового збору, належний розмір якого становить 7075,83грн, з огляду на часткове задоволення позовних вимог за приписами п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру їх задоволення. Витрати зі сплати судового збору пропорційно вимогам про стягнення штрафу, зменшеного судом при вирішення справи, суд покладає на відповідача в повному обсязі з огляду на правомірність цих вимог. Розрахунково з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору у сумі 6377,74грн.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 20000,00грн суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 1,2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Вказані норми узгоджуються з приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якими гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд за клопотанням іншої сторони може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Позивачем до матеріалів справи надано орієнтовний розрахунок судових витрат, ордер на надання правничої (правової) допомоги ВВ №1025189 від 08.06.2023, договір про надання правової допомоги (послуг адвоката) від 01.06.2023 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім» (клієнт) та адвокатом Риндіним Дмитром Іллічем (адвокат), детальний опис послуг, акт приймання-передачі наданих послуг №2 від 08.06.2023 на суму 20000,00 грн.

З наданих матеріалів судом встановлено, що 01.06.2023 між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім» (клієнт) та адвокатом Риндіним Дмитром Іллічем (адвокат), укладений договір про надання правової допомоги (послуг адвоката), за умовами якого клієнт доручає та оплачує, а адвокат бере на себе зобов`язання представляти інтереси клієнта не обмежуючись, в Господарському суді Донецької області з приводу стягнення з контрагента клієнта - ФГ «Врємя», код ЄДРПОУ 31217606, заборгованості за договором поставки №Х05/28/2020 від 01.06.2021, а також у всіх державних та інших підприємствах, установах, організаціях, в тому числі в органах внутрішніх справ, структурних підрозділах прокуратури України та інших правоохоронних органах, в органах державної виконавчої служби, а також вести від імені Клієнта справи у всіх судових установах України з усіма правами, наданими правами заявнику, кредитору, позивачу, скаржнику, відповідачу, третій та зацікавленій особі, потерпілому, обвинувачуваному, стягувачу КПК, ЦПК, ГПК, КАС України. В тому числі захищати інтереси Клієнта у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах, в тому числі під час досудового слідства та судового розгляду, справах про адміністративні правопорушення.

Згідно з п. 5.1 договору за послуги, що надаються адвокатом, пов`язані із стягненням в судовому порядку, з контрагента клієнта ФГ «Врємя», код ЄДРПОУ 31217606, заборгованості за договором поставки № Х05/28/2020 від 01.06.2021, у відповідності із умовами даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч) грн.

Відповідно до п. 5.2 договору оплата гонорару підлягає перерахуванню клієнтом на банківський рахунок адвоката не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

В силу п. 7.1 договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Позивачем до матеріалів справи долучено детальний опис, в якому погоджено послуги, кількість затраченого часу, ціна за годину та сума, а саме:

- первинна та повторна усна консультація з дослідженням наявних ТОВ «Торговий дім «Агрохім» документів, а також визначення та надання ТОВ «Торговий дім «Агрохім» правової позиції щодо можливості судового вирішення спірного питання. Перевірка та аналіз наявних письмових доказів, а також можливості їх використання. Перевірка контрагента. Кількість годин 1,5 год, ціна 2000,00грн, сума 2000,00 грн;

- аналіз чинного законодавства України, положення якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин та судової практики вирішення аналогічних спорів, висновків Верховного суду, що виникли між клієнтом та відповідачем. Кількість годин 3 год, ціна 3000,00грн, сума 3000,00грн;

- підготовка та надіслання ФГ «Врємя» претензії щодо сплати сум боргу, з урахуванням штрафу, пені, плати за користування товарним кредитом та курсової різниці. Кількість годин 5год, ціна 5000,0грн, сума 5000,00грн;

- підготовка позовної заяви про стягнення з ФГ «Врємя» несплачених за договором поставки від 01.06.2020 №Х05/28/2020 сум боргу, штрафу, пені, інфляційних та 3% річних, плати за користування товарним кредитом та курсової різниці, долучення до неї письмових доказів. Формування та надіслання ФГ «Врємя» позовної заяви з додатками. Подача позовної заяви із долученими до неї додатками до Господарського суду Донецької області. Кількість годин 5, ціна 2000,00грн, сума 10000,00грн.

Всього 15 год, 20000,00грн.

На підтвердження отримання професійної правничої допомоги позивачем надано акт №2 від 08.06.2023 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 01.06.2023, відповідно до якого адвокатом надано, а клієнтом прийнято наступні послуги:

- первинна та повторна консультація з дослідженням наявних у ТОВ «Торговий дім «Агрохім» документів, а також визначення та надання ТОВ «Торговий дім «Агрохім» правової позиції щодо можливості судового вирішення спірного питання. Перевірка та аналіз наявних письмових доказів, а також можливості їх використання. Перевірка контрагента. Кількість годин 2год, сума 2000,00 грн;

- аналіз чинного законодавства України, положення якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин та судової практики вирішення аналогічних спорів, висновків Верховного суду, що виникли між клієнтом та відповідачем. Кількість годин 3 год, сума 3000,00грн;

- підготовка та надіслання ФГ «Врємя» претензії щодо сплати сум боргу, з урахуванням штрафу, пені, плати за користування товарним кредитом та курсової різниці. Кількість годин 5год, сума 5000,00грн;

- підготовка позовної заяви про стягнення з ФГ «Врємя» несплачених за договором поставки від 01.06.2020 №Х05/28/2020 сум боргу, штрафу, пені, інфляційних та 3% річних, плати за користування товарним кредитом та курсової різниці, долучення до неї письмових доказів. Формування та надіслання ФГ «Врємя» позовної заяви з додатками. Подача позовної заяви із долученими до неї додатками до Господарського суду Донецької області. Кількість годин 5, сума 10000,00грн.

Всього вартість наданих послуг становить 20000,00грн.

Акт підписаний з боку двох сторін без зауважень, отже матеріали справи свідчать про надання адвокатом послуг за договором від 01.06.2023 про надання правової допомоги.

Таким чином матеріали справи свідчать про надання послуг за договором про надання правової допомоги у сумі 20000,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу, судом враховано, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Тобто при визначенні розміру відшкодування суд, виходячи з конкретних обставин справи, дотримується критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності розміру витрат (за наявності обґрунтованих та доведених відповідними доказами заперечень протилежної сторони). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Слід вказати, що критерій розумності розміру витрат судом не оцінюється з огляду на відсутність заперечень відповідача з цього приводу, що відповідає правовій позиції, наведеній в постанові Верховного Суду у справі №922/445/19 від 03.10.2019.

Враховуючи критерій реальності адвокатських витрат, суд не розцінює витрати позивача на вжиття засобів досудового врегулювання спору: підготовка та надіслання ФГ «Врємя» претензії щодо сплати сум боргу, з урахуванням штрафу, пені, плати за користування товарним кредитом та курсової різниці (5год, 5000,00грн) як такі, що пов`язані з розглядом справи в суді.

Отже враховуючи критерій реальності адвокатських витрат, розмір витрат на правову допомогу, який підлягає розподілу, становить 15000,00грн.

Відповідно до ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші (крім судового збору) судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Витрати на професійну правничу допомогу пропорційно вимогам про стягнення штрафу, зменшеного судом при вирішення справи, суд покладає на відповідача в повному обсязі з огляду на правомірність цих вимог. Таким чином розрахунково з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 13520,12грн.

Інших судових витрат до розподілу учасниками не заявлено.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «Врємя» (84401, Донецька область, місто Лиман, вулиця Комунальна, будинок 7, код ЄДРПОУ 31217606) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім» (63401, Харківська область, Зміївський район, місто Зміїв, вулиця Харківська, будинок 86а, код ЄДРПОУ 40136385) заборгованість у сумі 160000,00грн, пеню у сумі 15281,10грн, штраф у сумі 48000,00грн, відсотки за користування чужими грошовими коштами у сумі 60598,36грн, інфляційні втрати у сумі 52054,31грн, витрати зі сплати судового збору у сумі 6377,74грн, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 13520,12грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 12.12.2023 суд склав та підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення суд склав та підписав 18.12.2023.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів; зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку, визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя К.І. Аксьонова