Рішення

від 18.12.2023 по справі 905/1062/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.12.2023 Справа №905/1062/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання) справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Лайф»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта Свято-Покровська № 3»

про стягнення 126 250,54 грн, а саме, заборгованості за договором № 163СВП від 19.11.2021 у розмірі 84 800,06 грн, пені в розмірі 15 391,77 грн, 3% річних у розмірі 3 162,69грн, інфляційних втрат у розмірі 22 896,02грн,

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст і підстави позовних вимог

07.08.2023 шляхом направлення органами поштового зв?язку Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго Лайф» (далі - ТОВ «Енерго Лайф») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта Свято-Покровська № 3» (далі - ТОВ «Шахта Свято-Покровська № 3») про стягнення 126250,54 грн, а саме, заборгованості за договором № 163СВП від 19.11.2021 у розмірі 84800,06 грн, пені в розмірі 15 391,77 грн, 3% річних у розмірі 3 162,69грн, інфляційних втрат у розмірі 22 896,02грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов?язань за договором № 163СВП від 19.11.2021 в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 84 800,06 грн, на яку додатково нараховані пеня, 3% річних, втрати від інфляції, які позивач просить стягнути у судовому порядку та відшкодувати судові витрати за рахунок відповідача.

Процедура провадження у справі у господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2023 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.

Ухвалою суду від 14.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1062/23; справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до частин 5 та 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно п.17 гл.1 розд. ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою

Абзацом 5 п.37 гл.2 розд. ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих Електронних кабінетів, документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Норми права наведені у редакції, що діяла на момент направлення судом ухвали про відкриття провадження у справі сторонам.

Згідно з розпорядженням №1-р від 30.01.2023 «Про відправку вихідної кореспонденції» рекомендовано суддям та працівникам апарату суду здійснювати відправлення через поштового оператора «Укрпошта» за потребою після вичерпання використання альтернативних способів повідомлення сторін та учасників процесу (електронна пошта, телефонограма, факсограма, підсистема «Електронний суд», розміщення відповідних повідомлень на офіційній сторінці суду на веб-порталі «Судова влада України» тощо) та можливістю фактичної доставки поштового відправлення за місцем призначення.

Верховний Суд у постанові від 30.11.2022 у справі № 759/14068/19 сформулював правовий висновок, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов?язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

Позивач повідомлений про факт відкриття провадження у справі шляхом направлення копії ухвали суду від 14.08.2023 на електронні адреси: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, які були зазначенні останнім у вступній частині позовної заяви. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, документ доставлено позивачу 17.08.2023.

Відповідач повідомлений про факт відкриття провадження у справі шляхом направлення копії ухвали суду від 14.08.2023 на офіційну адресу реєстрації підприємства: 85300, Донецька область, місто Покровськ, площа Шибанкова, будинок 1а. Згідно з рекомендованим повідомленням, що міститься в матеріалах справи, ухвала вручена 22.08.2023. Одночасно ухвала направлялась на поштову адресу, яка зазначена у встпній частині позовної заяви: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, 56. Однак до суду повернувся конверт з відміткою (за закінченням терміну зберігання).

Також останньому ухвала від 14.08.2023 направлялась додатково на адресу електронної пошти: office@shsp.3.com, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як офіційна адреса електронної пошти відповідача. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, документ не доставлено з повідомленням про помилку.

За змістом ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін до суду не надходило.

Щодо строку розгляду справи суд зазначає таке.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об?єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

У зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався. Востаннє Указом Президента України №734/2023 від 06.11.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №3429-IX від 08.11.2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Розпорядженням №9-р від 15.04.2022 року «Про організацію роботи та комунікацію між працівниками в Господарському суді Донецької області в умовах воєнного стану», наказом №23 від 15.04.2022 «Про впровадження дистанційної роботи працівникам апарату суду та оголошення простою» запроваджено роботу Господарського суду Донецької області у відділеному режимі, встановлено дистанційний режим роботи.

Рішенням зборів суддів Господарського суду №2 від 13.06.2022 року з метою оптимізації знаходження працівників та відвідувачів у приміщенні суду, в залежності від об?єктивних обставин, пов?язаних із збройною агресією, у тому числі інтенсивністю бойових дій у місті Харкові подовжено обмежений доступ учасників судового процесу до приміщення суду та запропоновано дистанційне спілкування шляхом електронного та поштового листування, телефонування, участі в судових засіданнях в режимі відеоконференцій, подання документів в електронному вигляді із застосуванням підсистеми Електронний суд.

Розпорядженням суду №6-р від 25.05.2023 продовжено особливий режим роботи Господарського суду Донецької області в умовах воєнного стану з урахуванням Рішення зборів суддів від 13.06.2022р. №1, а саме: суддям та працівникам апарату суду виконання посадових обов?язків в змішаному режимі (дистанційно в доступному для них місці в межах Україні або в приміщенні суду (за необхідністю та в умовах безпеки), яке дає можливість упродовж робочого часу забезпечувати отримання, оброблення, реєстрацію, відправлення вхідної та вихідної кореспонденції та відправлення правосуддя; зазначено, що приймаючи до уваги наявність загрози життю, здоров?ю учасників судового провадження при перебуванні у приміщенні Господарського суду Донецької області в місті Харкові, учасникам судових засідань рекомендується утриматись від відвідування приміщення суду, свої процесуальні права та обов?язки реалізовувати з використанням альтернативних способів подачі документів та участі в судових засіданнях.

Приймаючи до уваги введення в Україні воєнного стану, наслідком чого стала дистанційна робота суду у віддаленому режимі, суд розглядає спір в межах розумних строків в контексті положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поза межами строків, що визначені процесуальним законом.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція учасників процесу

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що на виконання умов договору № 163СВП від 19.11.2021 здійснив поставку продукції на суму 84800,06грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними. За наслідком господарських операцій позивачем зареєстровано відповідні податкові накладні. Покупець у порушення вимог договору жодної оплати за товар не здійснив, внаслідок чого позивач нарахував до стягнення пеню на підставі п.7.2 договору, інфляційні нарахування та 3% річних згідно ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)

Вказане у своїй сукупності стало підставою для звернення до суду за захистом порушеного права.

Заявлені вимоги позивач нормативно обґрунтовує посиланням на статті 2, 4, 19, 123, 126, 129, 162, 232, 237 ГПК України.

Ухвалою суду від 14.08.2023 відповідачу встановлено строк для подання відзиву та доказів, на яких ґрунтуються його заперечення протягом п?ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд попередив відповідача, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Крім того, суд зобов?язав відповідача направити відзиву на позов учасникам справи одночасно з його направленням до суду.

Як вже зазначалося судом, вказана ухвала отримана відповідачем засобами поштового зв?язку 22.08.2023.

24.08.2023 шляхом застосування підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, ТОВ «Шахта Свято-Покровська № 3» надало до суду відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч.5 ст.165 ГПК України, копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи надсилаються (надаються) одночасно з надсиланням (наданням) відзиву до суду з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

До відзиву, зокрема, додаються документи, що підтверджують надсилання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. (п.2 ч.6 ст.165 ГПК України)

Положеннями ч.7 ст.42 ГПК України унормовано, що якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи надсилати копії документів іншим учасникам справи, такі документи можуть направлятися вказаним особам з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в електронній формі, крім випадків, коли інший учасник не має офіційної електронної адреси (в редакції, що діяла до 18.10.2023).

Дослідивши наданий відповідачем відзив на позовну заяву судом встановлено, що останній не містить доказів направлення позивачу ані засобами поштового зв?язку, ані за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), ані електронною поштою.

Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні надавалась розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

Факт того, що відповідач не направив відзив на позовну заяву позивачу порушує засади змагальності та рівності учасників судового процесу, на фактично позбавляє позивача можливості ознайомитись зі змістом відзиву та надати свої заперечення.

Враховуючи невідповідність відзиву положенням п.2 ч.6 ст.165 ГПК України, суд залишає його без розгляду.

Виклад обставин справи, встановлених судом

19.11.2021 між ТОВ «Шахта Свято-Покровська № 3» (Покупець) та ТОВ «Енерго Лайф» (Постачальник) укладено договір №163СВП, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язувався передати, а Покупець прийняти й оплатити продукцію виробничо - технічного призначення (далі - «Ресурси») на умовах, передбачених Договором.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання 19.11.2021року, але не раніше виконання вимог установчих документів Сторін про необхідність надання згоди на укладення органами управління Сторін, які мають відповідні повноваження (при наявності таких вимог). (п.10.4 договору).

Цей Договір діє до 31.12. 2022 року. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань (в тому числі гарантійних) за цим Договором. (п.10.5 договору).

Відповідно до п.4.3 Договору Загальна сума Договору визначається як сумарна вартість Ресурсів, поставка яких здійснюється відповідно до доданих до нього Специфікацій.

Кількість, номенклатура Ресурсів зазначаються в специфікаціях до цього Договору, які є його невід`ємною частиною (далі - «Специфікації»). (п.2.1 договору)

Під партією Ресурсів розуміються Ресурси, передані на умовах цього Договору за транспортним документом. (п.2.5 договору)

Пункт 3.1 договору передбачає, що поставка Ресурсів здійснюється видами транспорту, які зазначені в Специфікаціях.

Постачальник зобов`язується поставити Ресурси на умовах поставки, зазначених Специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2020 року.

У пункті 6.1 договору вказано, що приймання Ресурсів за кількістю здійснюється відповідно до вимог Інструкції, затвердженої постановою Держарбітражу від 15.06.1965 р №П-6 зі змінами і доповненнями, а також відповідно до вимог ТУ, ДСТУ і ГОСТ для даного виду Ресурсів.

Відповідно до п.6.4-1 Договору якщо Покупець є Вантажоодержувачем, Постачальник зобов`язаний надати Покупцю до початку прийомки Ресурсів оригінали наступних документів:

- рахунок на оплату Ресурсів та/або видаткову накладну;

- транспортні та супровідні документи (у т.ч. товарно - транспортну накладну та накладну на поставлені Ресурси);

- пакувальні документи;

- сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника (у випадку, якщо постачальник не є виробником);

- сертифікат санітарно - гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (у передбачених законом випадках);

- акт приймання - передачі Ресурсів;

- інші документи, вказані в Специфікації.

Згідно положень пункту 6.5 договору Покупець вправі відмовитися від приймання поставлених Ресурсів до надання документів, зазначених в п.п.6.4.1 та 6.4.2 цього Договору.

Крім того, відповідно до п.6.6 договору у разі поставки Ресурсів, що не відповідають умовам Договору (за якістю, номенклатурі, упаковці) або супровідним документам, а також Ресурсів, пошкоджених внаслідок невідповідної упаковки і/або маркування, порушень правил транспортування (при доставці транспортними засобами Постачальника або перевізника за договором з Постачальником), Ресурси приймаються Покупцем на зберігання.

Постачальник зобов?язаний за свій рахунок протягом 3 (трьох) робочих днів, або в інший термін, погоджений Сторонами, з моменту відправлення йому відповідного повідомлення від Покупця виконати зазначені в повідомленні вимоги про усунення виявлених недоліків (дефектів) Ресурсів, про доукомплектування Ресурсів, про заміну Ресурсів, про відшкодування Покупцеві всіх понесених ним витрат і збитків, пов?язаних з постачанням Ресурсів неналежної якості (в т.ч. витрат зі зберігання, транспортування, утилізації всього або частини Ресурсів, усунення його недоліків).

Право власності на Ресурси і ризик випадкового знищення або пошкодження Ресурси переходить від Постачальника до Покупця з дати поставки Ресурсів. (п.3.5 договору)

Датою поставки Ресурсів вважається дата відмітки уповноваженого представника Покупця про їх отримання, вказана в експрес-накладній. (п.3.6 договору)

Відповідно до положень пункту 5.1. Договору, оплата Покупцем Ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний в цьому Договорі.

Оплата за поставлені Ресурси буде проводитися протягом терміну, зазначеного в Специфікації, який обчислюється з моменту поставки Ресурсів і надання документів, зазначених в п.п.б.4.-1. - 6.4.-2 цього Договору. (п. 5.2. Договору)

Згідно п. 5.3 договору, датою оплати Ресурсів вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця. Постачальник має право вимагати від Покупця сканкопію банківського платіжного доручення.

У пункті 7.2. договору сторони погодили, що у випадку прострочення строку оплати Ресурсів більш ніж на 30 календарних днів Постачальник має право вимагати від Покупця сплати пені в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки, що діяла у відповідному періоді.

Сторонами договору в якості його невід?ємної частини підписана Специфікація до договору №2 від 20.01.2022 на суму 84800,06грн, в якій, зокрема зазначено: вимоги до тари, упаковки, сертифікату якості і маркування ресурсів - Сертифікат якості готується постачальником (п.3), термін поставки - 25. к.д. з моменту підписання Специфікації (п.4), умови оплати ресурсів - 100% оплата по факту поставки протягом 30 к.д. (п.5), Вантажоодержувач - ТОВ «Шахта Свято-Покровська № 3» (п.6), датою поставки вважається дата позначки уповноваженого представника покупця про отримання ресурсів, зазначена в експрес-накладній, товарно-транспортній накладній або видатковій накладній. Право власності на ресурси і ризик випадкового знищення або пошкодження Ресурсів переходить від Постачальника до Покупця з дати підписання видаткової накладної (п.8), решта умов договору залишаються без змін (п.9).

Позивач поставив відповідачу на підставі видаткових накладних №85 від 03.02.2022, №98 від 08.02.2022, № 113 від 10.02.2022 Ресурси на загальну суму 84800,06грн.

Отримання товару за вказаними накладними підтверджується підписами в графі «Отримав» видаткових накладних.

В видаткових накладних міститься як на підставу їх складання посилання на договір №163СВП від 19.11.2021 та відповідні рахунки-фактури, що виставлені позивачем для оплати продукції. Матеріали справи не містять копій означених рахунків. Відмітка щодо дати отримання відсутня.

За наслідками господарських операцій позивач оформив податкові накладні: № 2 від 03.02.2022 року, № 3 від 08.02.2022 року, № 4 від 10.02.2022 року, реєстрація яких у встановленому порядку підтверджується відповідними квитанціями.

В акті звірки взаєморозрахунків з ТОВ «Шахта Свято-Покровська № 3» станом на 12.07.2022, що підписано обома сторонами, зазначено, що заборгованість відповідача на дату складання акту становить 84600,06грн.

20.04.2023 органами поштового зв`язку ТОВ «Енерго Лайф» звернулося до ТОВ «Шахта Свято-Покровська № 3» з претензією, в якій вимагає сплатити заборгованість з оплати поставлених Ресурсів та нараховану постачальником пеню.

Претензія відповідачем отримана, про що свідчить роздруківка тренінгу поштового відправлення з офіційного сайту АТ «Укрпошта».

Матеріали справи не містять відповідь на вказану претензію зі сторони відповідача.

Доказів оплати заборгованості в сумі 84600,06грн відповідач суду не надав.

Як стверджує позивач, заборгованість є несплаченою, що стало підставою для звернення до суду за захистом порушеного права шляхом стягнення вказаної суми основної заборгованості, нарахованих пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві, дослідивши надані в порядку статті 74 ГПК України письмові докази в їх сукупності та взаємозв?язку, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, зважаючи на таке.

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення заборгованості, нарахованих пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за невиконання відповідачем своїх грошових зобов?язань зі своєчасної та повної оплати за поставлений товар.

За змістом частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов?язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов?язання, що виникає між суб?єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб?єкт (зобов?язана сторона, у тому числі боржник) зобов?язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб?єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб?єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов?язаної сторони виконання її обов?язку.

Основними видами господарських зобов?язань є майново-господарські зобов?язання та організаційно-господарські зобов?язання. Господарські зобов?язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статті 174 ГК України).

Відповідно до частини першої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов?язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов?язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями частин першою, другою статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов?язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов?язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов?язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Укладений між ТОВ «Шахта Свято-Покровська № 3» та ТОВ «Енерго Лайф» договір №163СВП від 19.11.2021 за своєю правовою природою є договором поставки.

Зазначений договір укладений у письмовій формі, підписаний представниками сторін без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств, не є розірваними, на час розгляду справи у судовому порядку недійсними не визнаний.

Зі змісту правочину вбачається, що сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договору, об?ємів поставки продукції та її якості, а також ціною та строками виконання зобов?язань.

Сторонами в якості додатку до договору складено та підписано відповідну Специфікацію №2 від 20.01.2022, що конкретизує умови поставки продукції конкретної партії.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов?язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов?язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов?язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов?язку передати товар.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 первинні документи повинні мати такі обов?язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. (п.2.3).

У Постанові Верховного суду від 05.12.2018 у справі №915/878/16 зазначено, що для з?ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і для договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов?язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції та оцінити зміни майнового стану, які відбулись у сторін у результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід було врахувати фактичне здійснення господарської операції, що повинно підтверджуватись, в тому числі і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) в обсязі, зазначеному у первинному документі.

На підставі представлених первісних документів: видаткових накладних №85 від 03.02.2022, №98 від 08.02.2022, № 113 від 10.02.2022, які складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та засвідчують встановлений факт здійснення господарських операції, встановлено, що ТОВ «Енерго Лайф» передало, а ТОВ «Шахта Свято-Покровська № 3» прийняло продукцію на загальну суму 84800,06грн. Поставка здійснювалась на підставі умов договору, оскільки останній вказаний у первісних документах як підстава проведення господарської операції.

Видаткові накладні не містять дату отримання продукції представником відповідача, тому, як наслідок, вважається, що дата отримання відповідає даті накладної.

Підписавши видаткові накладні без зауважень та заперечень відповідач погодився з найменуванням, кількістю, якістю та ціною продукції, що поставлялась. В матеріалах справи відсутні докази наявності з боку відповідача претензій щодо найменування, кількості, якості продукції, які б заявлялись у подальшому.

Згідно пункту 6 Специфікації до договору №2 від 20.01.2022, вантажоодержувачем визначений ТОВ «Шахта Свято-Покровська № 3».

Відтак, згідно п.6.4-1 Договору Постачальник зобов?язаний надати Покупцю (Вантажоодержувач) до початку прийомки Ресурсів оригінали наступних документів: рахунок на оплату Ресурсів та/або видаткову накладну, транспортні та супровідні документи (у т.ч. товарно - транспортну накладну та накладну на поставлені Ресурси), пакувальні документи, сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника (у випадку, якщо постачальник не є виробником), сертифікат санітарно - гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (у передбачених законом випадках), акт приймання - передачі Ресурсів, інші документи, вказані в Специфікації.

Одночасно положення пункту 6.5 договору надають право Покупцю відмовитися від приймання поставлених Ресурсів до надання документів, зазначених в п.п.6.4.-1 та 6.4.-2 цього Договору, а пунктом 6.6 договору Покупцю надано право у разі поставки Ресурсів, що не відповідають умовам Договору (за якістю, номенклатурі, упаковці) або супровідним документам, прийняти такі ресурси на зберігання з подальшим відправленням Постачальнику повідомлення про усунення допущених недоліків.

Суду не надано доказів відмови відповідача від прийняття продукції чи прийняття її на зберігання у зв?язку із порушенням умов договору в частині надання документів як то передбачено п.п.6.5-6.6 договору. Відповідач не звертався до позивача із листами про ненадання документів передбачених умовами договору при поставці продукції з вимогою такі документи надати.

Відповідно до частини 201.1, 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов?язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженим платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображає у податкових зобов?язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операції з постачання товарі/послуг платник податку продавець товарі/послуг зобов?язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Постачальник виконав зобов?язання з оформлення відповідних податкових накладних за фактом здійснення господарських операцій з поставки товару та їх реєстрації.

За приписами частин першої, другої статті 193 ГК України суб?єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов?язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов?язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов?язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов?язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов?язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.(ч.5 ст.254 ЦК України).

Сторонами у п. 5.2 договору узгоджений строк здійснення оплати поставлених Ресурсів - протягом терміну, зазначеного в Специфікації, який обчислюється з моменту поставки Ресурсів і надання документів, зазначених в п.п.6.4.-1. - 6.4.-2 цього Договору.

Одночасно пункт 5 Специфікації конкретизує умови оплати ресурсів таким чином - 100% оплата по факту поставки протягом 30 к.д.

Датою поставки Ресурсів згідно п.3.6 договору вважається дата відмітки уповноваженого представника Покупця про їх отримання, вказана в експрес-накладній. Означене узгоджується з п.8 Специфікації, який розширює перелік документів до: експрес-накладної, товарно-транспортної накладної або видаткової накладної.

Оскільки судом встановлений факт недоведення порушення позивачем п.6.4-1 договору щодо передачі належних супровідних документів разом із поставленими Ресурсами, зважаючи на положення п. 5.2 договору і п.5 Специфікації, строк оплати за поставлені Ресурси становить:

за видатковою накладною №85 від 03.02.2022 - до 07.03.2022 включно (враховуючи, що останній день строку 05.03.2022 припадає на вихідний день);

за видатковою накладною №98 від 08.02.2022 - до 10.03.2022 включно;

за видатковою накладною № 113 від 10.02.2022 - до 12.03.2022 включно.

Доказів сплати за поставлену продукцію у встановлені строки на загальну суму 84800,06грн матеріали справи не містять.

Факт наявності заборгованості підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, що підписаний обома сторонами, копія якого міститься в матеріалах справи.

Зважаючи на викладене, господарський суд вважає доведеним факт порушення відповідачем умов договору в частині виконання зобов?язань з вчасної оплати прийнятих від позивача Ресурсів та встановленою наявність основного боргу Покупця перед Постачальником за договором поставки №163СВП від 19.11.2021 в сумі 84800,06грн. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Предметом спору в даній справі також є матеріально-правова вимога позивача про стягнення нарахованих ним 3% річних, інфляційних втрат та пені у зв?язку із неналежним виконанням відповідачем грошових зобов?язань з поставлених ресурсів.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов?язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов?язання (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 з посиланням на подібну правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

У випадку відсутності зазначення в договорі розміру процентів цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов?язання настає на підставі вимог закону, а саме, норми статті 625 ЦК України.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Згідно розрахунку, який міститься в позовній заяві, останнім заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 3162,69грн.

Контррозрахунок відсутній.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних на заборгованість за визначені позивачем періоди, судом встановлено, що останній здійснено частково методологічно та арифметично неправильно, зокрема, позивачем неправильно визначено початок періоду прострочення виконання грошового зобов?язання.

Так, за видатковою накладною №85 від 03.02.2022 позивачем визначено початок нарахування з 05.03.2022, разом з тим, враховуючи, що граничний строк виконання грошового зобов?язання за вказаною накладною становить 07.03.2022 включно (враховуючи, що останній день строку 05.03.2022 припадає на вихідний день), період прострочення у даному випадку починається з 08.03.2022. За видатковими накладними №98 від 08.02.2022 та № 113 від 10.02.2022 позивачем відлік нарахування починається з 10.03.2022 та 12.03.2022, що є останніми днями виконання відповідачем грошового зобов?язання з оплати поставленої продукції. Тоді як датами, з яких почалось прострочення є 11.03.2022 та 13.03.2022 відповідно.

Судом здійснено власний розрахунок за допомогою програми «Калькулятор підрахунку штрафів» Інформаційно-правові системи ЛІГА:ЗАКОН таким чином:

-на заборгованість за видатковою накладною №85 від 03.02.2022 у розмірі 56763,62грн за період з 08.03.2022 по 05.06.2023 - у розмірі 2122,80грн.

-на заборгованість за видатковою накладною №98 від 08.02.2022 у розмірі 3436,66грн за період з 11.03.2022 по 05.06.2023 - у розмірі 127,67грн, разом з тим враховуючи положення ст. 237 ГПК України, задоволенню підлягають заявлені позивачем вимоги у цій частині у розмірі - 127,39грн.

-на заборгованість за видатковою накладною № 113 від 10.02.2022 у розмірі 24599,78грн за період з 13.03.2022 по 05.06.2023 - у розмірі 909,85грн, разом з тим враховуючи положення ст. 237 ГПК України, задоволенню підлягають заявлені позивачем вимоги у цій частині у розмірі - 907,83грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 3158,02грн, у задоволенні решти позовних вимог в цій частині суд відмовляє, оскільки вони заявлені безпідставно.

Щодо стягнення інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов?язань»).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов?язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, 26.06.2020 у справі № 905/21/19, від 24.09.2020 у справі №915/2095/19.

Згідно розрахунку, що міститься в позовній заяві, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати сукупно в розмірі 22896,02грн.

Контррозрахунок відсутній.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат на заборгованість за визначені періоди, судом встановлено, що останній здійснено позивачем методологічно правильно, однак арифметично неправильно, внаслідок чого судом здійснено власний розрахунок за допомогою програми «Калькулятор підрахунку штрафів» Інформаційно-правові системи ЛІГА:ЗАКОН.

Згідно здійсненого судом розрахунку, дійсний розмір інфляційних втрат нарахованих на загальну заборгованість в розмірі 84800,06грн за період визначений позивачем - з березня 2022 року по квітень 2023 року становить 22886,53грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 22886,53грн, у задоволенні решти позовних вимог в цій частині суд відмовляє, оскільки вони заявлені безпідставно.

Приписами частини першої статті 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов?язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов?язання.

Як визначено нормою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов?язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина шоста статті 231 ГК України).

Статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов?язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Господарський суд зауважує, що за змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов?язань встановлюється в договорі за згодою сторін.

Положенням п.7.2. договору встановлено, що у випадку прострочення строку оплати Ресурсів більш ніж на 30 календарних днів Постачальник має право вимагати від Покупця сплати пені в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки, що діяла у відповідному періоді.

Таким чином, за висновком суду, сторони дійшли згоди, що право нарахування пені у Постачальника виникає у разі допущення Покупцем прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати Ресурсів більше ніж 30 календарних днів (фактично на 61 календарний день від дати поставки), однак пеня нараховується за кожен день прострочення, тому період нарахування починається з дати фактичного прострочення виконання такого зобов`язання, а отже, на 31 день з дати отримання продукції.

Умови договору не містять особливостей щодо визначення періоду нарахування пені, як наслідок, слід застосовувати приписи ч.6 ст. 232 ГК України - нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов?язання, якщо інше не встановлено законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов?язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку, який міститься в позовній заяві, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 15391,77грн, зокрема, за видатковою накладною №85 від 03.02.2022 за період з 05.03.2022 по 05.06.2023, №98 від 08.02.2022 за період з 10.03.2022 по 20.04.2023, № 113 від 10.02.2022 за період з 12.03.2022 по 20.04.2023.

Контррозрахунок відсутній.

Дослідивши розрахунок позивача, судом встановлено, що останнім нарахована пеня за період, що перевищує встановлений приписами ч.6 ст. 232 ГК України спеціальний шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов?язання від дня коли зобов?язання мало бути виконано.

Водночас, згідно п.7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID - 19» від 11.03.2020 за №211 з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України установлено карантин, який неоднаразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України. Станом на момент розгляду даної справи карантин відмінено на всій території України з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 згідно постанови №651 Кабінету Міністрів України від 27.06.2023.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що період, визначений позивачем, охоплюється дією карантину на території України, тому суд вважає, що строк визначений ч.6 ст. 232 ГК України, є продовженим в силу п.7 Прикінцевих положень ГК України, які діяли на той момент та позивач має право на нарахування пені за вказаний ним період. Факт же подання позовної заяви після відміни карантину не впливає на право позивача нараховувати пеню в період його дії, відповідно до п.7 Прикінцевих положень ГК України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що останній припустився таких же помилок у визначенні початок періоду прострочення виконання грошового зобов`язання, як і у розрахунку 3% річних.

Судом здійснено власний розрахунок за допомогою програми «Калькулятор підрахунку штрафів» Інформаційно-правові системи ЛІГА:ЗАКОН таким чином:

на заборгованість за видатковою накладною №85 від 03.02.2022 у розмірі 56763,62грн за період з 08.03.2022 по 05.06.2023 - у розмірі 10330,98грн.

на заборгованість за видатковою накладною №98 від 08.02.2022 у розмірі 3436,66грн за період з 11.03.2022 по 20.04.2023 - у розмірі 558,11грн.

на заборгованість за видатковою накладною № 113 від 10.02.2022 у розмірі 24599,78грн за період з 13.03.2022 по 20.04.2023 - у розмірі 3975,32грн.

Вказаний розрахунок здійснений з використанням встановленого п.7.2. договору розміру пені 0,04% від суми заборгованості, внаслідок не перевищення ним подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той момент.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 14864,41грн, у задоволенні решти позовних вимог в цій частині суд відмовляє, оскільки вони заявлені безпідставно.

В матеріалах справи відсутні докази які б свідчили про наявність підстав для реалізації судом дискреційних повноважень, що передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв?язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд, враховуючи наведені положення цивільного і господарського законодавства, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, основної заборгованості в сумі 84800,06грн, 3%річних в сумі 3158,02грн, інфляційних втрат в сумі 22886,53грн та пені в сумі 14864,41грн, у задоволенні решти позовних вимог суду відмовляє.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи. До витрат, пов?язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов?язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв?язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п?яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об?єднання) зобов?язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов?язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов?язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов?язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов?язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз?яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз?яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Одночасно, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Тобто, не є обов?язковими для суду зобов?язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 09.07.2019 у справі №9 23/726/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Згідно з частиною третьою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд звертається до правової позиції, зазначеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21. Так, Велика Палата зазначила про те, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Відповідно до вимог частини п?ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов?язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п?ятою-сьомою, дев?ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов?язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв?язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Критерії, визначені частиною п?ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов?язаних з розглядом справи.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об?єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень частини п?ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 ГПК України; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п?ятою-сьомою, дев?ятою статті 129 ГПК України.

Тобто, критерії визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п?ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов?язаних з розглядом справи.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/1964/ 21 від 16.11.2022, постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 23.01.2014 у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" ("Lavents v. Latvia") вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п?ятою-сьомою, дев?ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п?ятою-сьомою, дев?ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов?язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв?язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об?єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов?язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

В позовній заяві ТОВ «Енерго Лайф» просило стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі, зокрема витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00грн.

Дослідивши у спірних правовідносинах обставини щодо надання правничої допомоги Клієнту адвокатом Заєвою Ю.О. та виходячи з критерію документальної обґрунтованості таких витрат суд встановив наступне.

Представником позивача у справі №905/1062/23 є адвокат Заєва Юлія Олексіївна, що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3429 від 31.08.2017, що видане Радою адвокатів Донецької області від 28.08.2017. Адвокат зареєстрований у Єдиному реєстрі адвокатів України, інформація про що наявна у відкритому доступі за посиланням https://erau.unba.org.ua/profile/55567.

Документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у справі є ордер №1214688 серія АЕ від 21.07.2023, в якому вказано, що підставою для його видачі є договір про надання правової допомоги №б-н від 01.04.2022.

01.03.2022 між Заєвою Юлією Олексіївною (надалі - Адвокат), з одного боку, та ТОВ «Енерго Лайф» (далі - Адвокат) укладено договір №01/04 про надання правової допомоги, за умовами п.1.1 якого Адвокат бере на себе зобов?язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов?язується оплатити такі послуги у порядку та строки, визначені цим Договором.

Сторонами встановлено, що Адвокат, керуючись нормами законодавства України і правилами професійної етики, за дорученням Клієнта надає йому, зокрема, наступні послуги: надає правову інформацію, консультації і роз?яснення з правових питань, правовий супровід діяльності Клієнта; складає позовні заяви, заяви, скарги, процесуальні та інші документи правового характеру; представляє законні інтереси та захищає права та свободи перед фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, органами державної влади, Державною виконавчою службою, підприємствами, установами, організаціями будь - якої форми власності та підпорядкування; представляє інтереси у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства; представляє Клієнта з усіма правами, які надано законом позивачу (цивільному позивачу та відповідачу), відповідачу, потерпілому, третій особі, свідку, заявнику, скаржнику, у тому числі з правом пред?явлення позову, зміни підстави або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред?явлення зустрічного позову, подання заяв та скарг, укладання мирової угоди па будь-якій стадії процесу, вимагати виконання судового рішення, оскарження рішення, постанов і ухвали суду, одержання, рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу та пред?явлення його до виконання; підписувати та подавати документи, зокрема заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги, уточнення, пояснення, запити, звернення, повідомлення, докази та інше; вести попередні переговори та узгоджувати процесуальні питання; отримувати документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки, рішення, ухвали, постанови, заочне рішення тощо, а також їх копії; сплачувати від імені Клієнта державне мито, судовий збір та інші необхідні платежі; вчиняти інші дії в інтересах Клієнта не передбачені даним Договором; представляє інтереси Клієнта в судах, в органах прокуратури, Національної поліції та СБУ під час досудового та судового слідства, кримінального провадження, у справах про адміністративн

Сторони визначають в Додатках до даного Договору конкретне доручення, яке Клієнт доручає виконати Адвокату. (п.1.2 договору).

Згідно п.1.4 договору, Клієнт, зокрема, зобов?язується оплачувати витрати в тому числі судові, а також фактичні витрати (транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов, тощо), що необхідні для виконання доручень; своєчасно оплачувати послуги Адвоката, визначені у відповідних Додатках.

За правову допомогу, передбачену в п.1.2. Договору Клієнт сплачує Адвокату винагороду (гонорар) в розмірі, визначеному додатками (додатковими угодами) до цього Договору. (п.3.1 договору)

До винагороди за цим Договором не включаються фактичні витрати щодо виконання Адвокатом зобов?язань за Договором. (п.3.2 договору)

Розмір винагороди Адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються Сторонами в додатках до цього Договору. (п.3.3 договору)

Строк дії даного договору узгоджено у розділі 2, зокрема, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2025 року, але в будь-якому випадку: до моменту фактичного виконання Адвокатом доручення Клієнта, а в частині грошових зобов?язань Клієнта - до моменту повного виконання Клієнтом зобов?язань перед Адвокатом з оплати правової допомоги.

Сторонами до договору підписано Додаток №3 від 17.04.2023 року, згідно якого Сторони погодили об?єм послуг адвоката:

- надання консультації щодо порядку стягнення заборгованості з ТОВ «Шахта Свято-Покровська № 3» за договором №163СВП від 19.11.2021 року;

- дослідження документів щодо стягнення з ТОВ «Шахта Свято-Покровська № 3»за договором №163СВП від 19.11.2021 року;

- підготовка претензії до ТОВ «Шахта Свято-Покровська № 3»;

- підготування позовної заяви до господарського суду про стягнення з ТОВ «Шахта Свято-Покровська № 3» за договором №163СВП від 19.11.2021 року. (п.1 Додатку №3 від 17.04.2023 року).

Відповідно до п.3 вказаного Додатку розмір послуг, визначених в п.1 цього Додатку, становить 15000 (п?ятнадцять тисяч) гривень.

Сторонами підписано акт наданих послуг від 05.06.2023 до договору №01/04 про надання правової допомоги, за яким на виконання Додатку №3 від 17.04.2023 року до Договору Адвокатом було надано наступні послуги:

- надано консультацію щодо порядку стягнення заборгованості з ТОВ «Шахта Свято-Покровська № 3»за договором №163СВП від 19.11.2021 року;

- досліджено документи щодо стягнення з ТОВ «Шахта Свято-Покровська № 3»за договором №163СВП від 19.11.2021 року;

- підготовлена претензія до ТОВ «Шахта Свято-Покровська № 3»

- підготовлена позовна заява до господарського суду про стягнення з ТОВ «Шахта Свято-Покровська № 3» за договором №163СВП від 19.11.2021 року.

Акт містить застереження, що Клієнт прийняв послуги у повному обсязі, будь-яких претензій щодо наданих послуг Клієнт не має.

Матеріали справи містять квитанцію від 02.06.2023, за якою Адвокат прийняв від позивача на підставі договору про надання правової допомоги №б-н від 01.04.2022, додаток №3 грошові кошти в сумі 15000,00грн.

Досліджуючи факт реального надання послуг Адвокатом суд вбачає, що позовна заява є підготовленою та підписаною адвокатом Заєвою Ю.О., докази, які подані до суду в копіях також засвідчені вказаною особою.

Претензія ж до ТОВ «Шахта Свято-Покровська № 3» підписана директором ТОВ «Енерго Лайф» Блінохватовим С.А., одночасно, враховуючи що її зміст є аналогічним змісту позовної заяви, дату її направлення, що охоплюється періодом дії договору про надання правової допомоги №б-н від 01.04.2022 та прийняття такої послуги Клієнтом за відповідним актом, суд вважає, що остання була підготовлена адвокатом Заєвою Ю.О.

Означеним діям передувало надання послуг з дослідження документів та надання консультацій, що також підтверджується вказаним актом наданих послуг.

Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, до матеріалів справи в якості окремого документу до матеріалів справи не подано, однак з відповідного акту вбачається перелік наданих послуг та сукупна вартість послуг, що, на думку суду, є достатнім, оскільки ГПК України не встановлює вимог до надання опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а тому такий розрахунок може бути наданий у будь-якій письмовій формі, у тому числі може відображатися в акті виконаних робіт (наданих послуг).

Досліджуючи обставини реальності надання правничої допомоги Клієнту Адвокатом у співвідношенні до обсягу послуг, що викладений у акті, суд розбіжностей не встановив.

Одночасно суд вбачає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу складає 11,88% від суми позову. Тоді як, рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі є невисоким, кількість досліджених Адвокатом та поданих доказів є невеликою, кількість, складність, обсяг здійснених розрахунків є також невеликим, оскільки охоплювався 3 господарськими операціями, частково невірним, описова частина позовної заяви тотожна зазначеній у претензії.

Як наслідок, суд дійшов висновку, про невідповідність їх розміру принципу розумності таких витрат у співвідношенні до обсягу наданих послуг з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та вважає за доцільне покласти на відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 7000,00грн.

Судовий збір, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги суд задовольняє частково в сукупній сумі 125709,02грн, на відповідача покладається судовий збір в сумі 2672,49грн.

Керуючись статтями 12,13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 123,129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Лайф» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта Свято-Покровська № 3» про стягнення 126250,54грн, а саме, заборгованості за договором №163СВП від 19.11.2021 у розмірі 84800,06грн, пені в розмірі 15391,77грн, 3% річних у розмірі 3162,69грн, інфляційних втрат у розмірі 22896,02грн - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта Свято-Покровська № 3» (адреса місцезнаходження: 85300, м. Покровськ, Донецька обл., пл. Шибанкова, буд.la, ідентифікаційний код 39649746) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Лайф» (49000, м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, буд.3, ідентифікаційний код 415635804676) заборгованість у розмірі 84800,06грн, пеню в розмірі 14864,41грн, 3% річних у розмірі 3158,02грн, інфляційні втрати у розмірі 22886,53грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00грн, судовий збір у розмірі 2672,49грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 18.12.2023.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Устимова