Рішення

від 11.12.2023 по справі 908/1626/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/103/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2023 справа № 908/1626/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1626/23

за позовом комунального некомерційного підприємства Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги Запорізької міської ради (вул. Перемоги, буд. 80, м. Запоріжжя, 69005)

до відповідача фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (юридична адреса: пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; фактична адреса: вул. Незалежної України, 60-Б, м. Запоріжжя, 69037)

про стягнення 74765,48 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Комунальне некомерційне підприємство Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги Запорізької міської ради звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 74765,48 грн., які складаються з: 72678,61 грн. заборгованості за договором № 40/20 оренди нерухомого майна нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 , від 31.01.2020 та 2086,87 грн. штрафу за прострочення оплати. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в позові - Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням умов договору № 40/20 оренди нерухомого майна нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 , від 31.01.2020 щодо оплати орендної плати, внаслідок чого у відповідача існує заборгованість зі сплати орендних платежів у розмірі 72678,61 грн. Також позивачем нараховано 2086,87 грн. штрафу за прострочення оплати на підставі п. 3.7 договору. Посилаючись на приписи ст.ст. 11, 509, 510, 610, 611, 625. 655, 712 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230, 232, 712 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2023 справу № 908/1626/23 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 07.06.2023 після усунення обставин, що зумовили залишення позову без руху, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1626/23, присвоєно справі номер провадження 18/103/23, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі №908/1626/23, також запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 03.07.2023, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.

Копія ухвали суду від 07.06.2023 про відкриття провадження у справі, направлена на адресу місцезнаходження фізичної особи ОСОБА_1 , повернулась до суду 19.07.2023 з відміткою пошти за закінченням встановленого терміну зберігання.

Судом зроблено запит до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради ухвалою від 07.06.2023 щодо місця проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .

Листом від 09.06.2023 № 04-46/3898 Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради повідомив суд, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 по теперішній час.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Враховуючи повернення до суду поштового відправлення з ухвалою з позначкою за закінченням терміну зберігання, ухвала господарського суду вважається врученою відповідачу.

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України в редакції станом на 07.06.2023).

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком дій /бездіяльності відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею (в тому числі внесення актуальних відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру, що забезпечує вручення офіційної кореспонденції та обізнаність з її змістом).

Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1626/23 та розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України ://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 07.06.2023 у справі № 908/1626/23 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи № 908/1626/23 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя протягом січня-листопада 2023 року, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у відпустці, рішення прийнято без його проголошення 11.12.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавцем, третьою особою), комунальним некомерційним підприємством Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги Запорізької міської ради (Балансоутримувачем, позивачем у справі) та фізичною особою-підприємцем Головко Максимом Анатолійовичем (Орендарем, відповідачем у справі) 31.01.2020 укладений Договір № 40/20 оренди нерухомого майна нежитлових приміщень по вул. Перемоги, 80 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець, Балансоутримувач на підставі наказу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від 30.01.2020 № 74р передає, а Орендар приймає у строкове платне користування комунальне майно нежитлові приміщення загальною площею 24,0 кв.м. по вул. Перемоги, 80, а саме: частину нежитлового приміщення №109 першого поверху будівлі (літ. А-6) площею 6,0 кв.м; частину нежитлового приміщення №34 першого поверху будівлі (літ. А-2) площею 6,0 кв.м; частину нежитлового приміщення №48 першого поверху будівлі (літ. Е-7) площею 6,0 кв.м; частину нежитлового приміщення №148 першого поверху будівлі (літ. Е-7) площею 6,0 кв.м по вул. Перемоги, 80, які перебувають на балансі КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР, вартість яких визначена у звіті про незалежну оцінку і становить за висновком про їх вартість 122156,00 грн. без ПДВ станом на 31.01.2020 (додаток № 2 до договору).

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що майно використовується Орендарем на правах оренди для розміщення платіжних терміналів.

Згідно із п. 2.1 Договору Орендар вступає в строкове платне користування комунальним майном з моменту підписання сторонами Договору та акту прийому-передачі майна (Додаток № 3 до договору).

За змістом п. 3.2 Договору, орендна плата за січень 2020 року становить 1526,95 грн. х Іінф. (01/2020) (далі з урахуванням щомісячного індексу інфляції). Розмір платежу за неповний місяць оренди визначається з поденного розрахунку місячної орендної плати.

Відповідно до п. 3.3 орендна плата за кожний наступний місяць розраховується Орендарем самостійно і визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що орендна плата перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок КНП Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги ЗМР щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що Орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати Орендодавцю орендну плату з урахуванням її індексації незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

У випадку порушення строків оплати та обсягу платежу, Орендар зобов`язаний сплатити штраф у розмірі трьох відсотків від місячного розміру орендного платежу щодо якого допущено відповідне порушення (п. 3.7 Договору).

Згідно із п. 9.9 Договору Балансоутримувач має право здійснювати стягнення з Орендаря заборгованості за платежами, які передбачені цим договором.

Відповідно до п. 11.1 Договору цей договір укладено з 31 січня 2020 року до 31 грудня 2022 року строком на 2 роки 11 місяців.

Актом приймання-передачі від 31.01.2020, який є додатком № 3 до Договору нежитлові приміщення загальною площею 24,0 кв.м. по вул. Перемоги, 80, а саме: частину нежитлового приміщення №34 першого поверху будівлі (літ.А-2) площею 6,0 кв.м; частину нежитлового приміщення №109 першого поверху будівлі (літ.А~6) площею 6,0 кв.м; частину нежитлового приміщення №48 першого поверху будівлі (літ.Е-7) площею 6,0 кв.м; частину нежитлового приміщення №148 першого поверху будівлі (літ.Е-7) площею 6,0 кв.м; передано фізичній особі-підприємцю Головко М.А.

За поясненнями позивача, Орендар вищезазначені умови договору не виконав, орендну плату у розмірі, визначеному п. 3.2 Договору, у строки, визначені п.3.4. Договору, на розрахунковий рахунок КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР не сплатив, через що у Орендаря утворилася заборгованість у період з квітня 2020 року по грудень 2022 року у розмірі 72678,61 грн., згідно розрахунку, доданого до позовної заяви.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 01-14/1024 від 04.05.2022 щодо сплати 72678,61 грн. заборгованості за Договором. Зазначена претензія відповідачем залишена без відповіді.

Отже, за твердженням позивача, заборгованість відповідача по сплаті орендних платежів складає 72678,61 грн.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо сплати орендних платежів стала підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Згідно Інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головком Максимом Анатолійовичем 30.09.2021 припинена господарська діяльність, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

За частиною першою статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Отже позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своєю правовою природою Договір, за яким між позивачем і відповідачем склалися господарські правовідносини, є договором найму.

Згідно з ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак орендна плата відповідачем в обумовлені укладеним ним з позивачем Договором розмірі та строки не внесена, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за Договором.

Заборгованість по орендній платі за період з квітня 2020 року по грудень 2022 року на загальну суму 72678,61 грн. відповідачем на момент розгляду справи не оплачена. Доказів наявності підстав для звільнення від оплати орендних платежів у спірний період відповідачем не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 72678,61 грн. заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Крім зазначеної вимоги про стягнення основного боргу позивач просив стягнути з відповідача 2086,87 грн. штрафу.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Вимога про стягнення з відповідача 2086,87 грн. штрафу заявлена позивачем на підставі п. 3.7 Договору.

Враховуючи прострочення відповідачем зобов`язання по оплаті, суд визнав нарахування відповідачу 3% штрафу від місячного розміру орендного платежу щодо якого допущено відповідне порушення обґрунтованим, розрахунок правильним.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України, доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним зобов`язання по оплаті орендної плати в повному обсязі і у визначений Договором строк, або підстав для звільнення від такого зобов`язання, не надав.

На підставі викладеного, суд позовні вимоги задовольняє в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 130, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь комунального некомерційного підприємства Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги Запорізької міської ради (вул. Перемоги, буд. 80, м. Запоріжжя, 69005; ідентифікаційний код 05498677) 72678,61 грн. (сімдесят дві тисячі шістсот сімдесят вісім грн. 61 коп.) основного боргу, 2086,87 грн. (дві тисячі вісімдесят шість грн. 87 коп.) штрафу та 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 18.12.2023.

Суддя В.В. Левкут