Рішення

від 06.12.2023 по справі 908/2095/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/126/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2023 справа № 908/2095/23

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом приватного акціонерного товариство Страхова компанія ПЗУ Україна (вул. Січових Стрільців, 40, м. Київ, 04053)

до відповідачів:

1. товариства з обмеженою відповідальністю А-ТРАНС 14 (вул. Ладозька, буд. 6, кв. 16 , м. Запоріжжя, 69096)

2. товариства з обмеженою відповідальністю Вантажавтопром (вул. Каховська, буд. 44, м. Запоріжжя, 69096)

про стягнення 462232,06 грн.

Господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: Воропай Ю.В., директор, виписка з ЄДР, наказ № 2 від 23.12.2016

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія ПЗУ Україна звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю А-ТРАНС 14 462232,06 грн. завданих збитків в порядку регресу. Позов заявлено на підставі статей 1166 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України Про страхування. Позивач просив розглянути справу без участі представника позивача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2023 справу № 908/2095/23 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 13.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2095/23, присвоєно справі номер провадження 18/126/23, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

Ухвалою від 25.08.2023 заяву товариства з обмеженою відповідальністю А-ТРАНС 14 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено, ухвалено розглядати справу 908/2095/23 за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 28.09.2023.

Ухвалою від 28.09.2023 залучено до участі у справі № 908/2095/23 товариство з обмеженою відповідальністю Вантажавтопром в якості відповідача-2, товариство з обмеженою відповідальністю А-ТРАНС 14 визнано відповідачем-1, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 02.11.2023.

Ухвалою від 02.11.2023 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 06.12.2023.

В судовому засіданні 06.12.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. В наданій суду 10.10.2023 заяві позивач поросив справу розглядати без участі його представника. Заява позивача судом задоволена.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував наступним. ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та ТОВ «ВФС Україна» 02.08.2019 укладений договір добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів серія АМ №144022, відповідно до умов якого забезпечений транспортний засіб Volvo FH р/н НОМЕР_1 . За участю застрахованого позивачем автомобіля та автомобіля Volvo р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , 14.05.2020 відбулася дорожньо-транспортна пригода, під час якої пошкоджено застрахований автомобіль. Постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05.06.2020 року у справі № 709/750/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Позивачем згідно договору добровільного страхування здійснено виплату страхового відшкодування потерпілій особі у розмірі 762232,06 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Volvo д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП застрахована в ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», страховою компанією здійснено виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 300000,00 грн. Відповідно до відповіді Головного сервісного центру МВС України транспортний засіб Volvo д.н.з. НОМЕР_2 належить ТОВ «А-ТРАНС 14». Позивач вважає, що відповідно до положень статті 27 Закону України Про страхування та статті 1191 ЦК України отримав право вимоги до ТОВ «А-ТРАНС 14», як особи, відповідальної за відшкодування заподіяних збитків у розмірі 462232,06 грн. Посилаючись на ст.ст. 993, 1166, 1187 ЦК України, ст. 27 Закону України Про страхування, позивач просив позов задовольнити.

Відповідач-1 у відзиві на позов зазначив, що на підставі договору оренди № 1 від 03.01.2019 автомобіль Volvo д.н.з. НОМЕР_2 переданий у користування ТОВ «Вантажавтопром». Відповідно до умов договору оренди останнє несе матеріальну відповідальність перед третіми особами. Відповідач-1 просив в позові відмовити.

Від позивача 15.08.2023 надійшло клопотання про залучення співвідповідачів: ТОВ «Вантажавтопром» та ТОВ «Енвіротех-Інжинірінг».

Від позивача 04.09.2023 надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 25.08.2023 щодо надання нормативного та документального обґрунтування клопотання про залучення співвідповідачів. У заяві позивач уточнив суму, заявлену до стягнення, зазначену у його прохальній частині, вірною сумою позову просить вважати 462232,06 грн.

Відповідач-2 28.09.2023 надав суду клопотання, в якому просив розглянути питання щодо виключення зі справи ТОВ А-Транс 14, як неналежного відповідача.

Від відповідача-1 26.10.2023 надійшла заява, в якій зазначено, що у зв`язку з тим, що директор та засновник ТОВ А-Транс 14 знаходяться в лавах ЗСУ та НГУ, а їх підприємство не веде на даний час господарської діяльності інформація щодо трудових відносин з водієм буде надана ними пізніше, та наскільки відомо заявнику, водій на той час вже працював в іншій компанії.

Від відповідача-2 26.10.2023 надійшло клопотання, відповідно до якого він просить розглянути питання щодо виключення зі справи ТОВ А-Транс 14 як неналежного відповідача-1 та ухвалити рішення, яким позовні вимоги позивача покласти тільки на ТОВ Вантажавтопром. Клопотання обґрунтоване тим, що відповідно до умов договору про надання в оренду транспортних засобів № 1 від 03.01.2019 ТОВ Вантажавтопром несе повну матеріальну відповідальність перед третіми особами і перед позивачем; відповідач-2 визнає позов в повному обсязі.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні 06.12.2023 підтримав заяву про визнання позову.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача-2, суд

ВСТАНОВИВ:

На автомобільній дорозі Бориспіль-Запоріжжя в адміністративних межах Чорнобаївського району 14.05.2020 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Volvo FH р/н НОМЕР_1 та вантажного автомобіля Volvo FH 12 р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05.06.2020 року у справі № 709/750/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно із договором добровільного страхування наземних транспортних засобів серія АМ №144022 від 02.08.2019 на момент ДТП автомобіль Volvo FH д.н.з. НОМЕР_1 застрахований ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» (Страховик). Страхувальник ТОВ «ВФС Україна».

Страхувальник за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів серія АМ №144022 від 02.08.2019 звернувся до ПрАТ «ПЗУ Україна» (Страховика) 14.052021 з заявою про подію, що має ознаки страхового випадку.

Відповідно Звіту № 316_20_PZU про оцінку вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу від 27.07.2020, складеного ТОВ «Агнеція «Експертиза та оцінка», вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу Volvo FH р/н НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди склала 872754,06 грн. ,

На підставі розрахунку страхового відшкодування, складеного на підставі Звіту №316_20_PZU про оцінку вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу від 27.07.2020 та страхового акту № UA2020051400036/L01/01 від 09.09.2020 ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» здійснено страхове відшкодування в сумі 762232,06 грн., що підтверджується платіжним дорученням №46650 від 16.09.2020.

Оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди 14.05.2020 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу Volvo р/н НОМЕР_2 та особи, відповідальної за спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду, застрахована в ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» за полісом №АО4096562, а позивач в якості страховика виплатив потерпілому від цієї ДТП страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів серія АМ №144022 від 02.08.2019, і в силу статті 993 Цивільного кодексу України до позивача в порядку суброгації перейшло право вимоги, яке потерпілий (ТОВ «ВФС Україна») має до страховика винуватця, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» в якості страховика за цим полісом сплатило на користь позивача страхове відшкодування в сумі 300000,00 грн.

Відповідно до відповіді Головного сервісного центру МВС України транспортний засіб Volvo р/н НОМЕР_2 належить ТОВ «А-ТРАНС 14» (відповідачу-1).

Товариством з обмеженою відповідальністю «А-ТРАНС 14» (Орендодавцем, відповідачем-1 у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вантажавтопром» (Орендарем, відповідачем-2 у справі) 03.01.2019 укладений договір оренди № 1, відповідно до умов якого, у порядку та на умовах, визначених договором, Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування транспортні засоби, зазначені у додатку № 1 до цього договору.

Згідно із додатком № 1 до договору в строкове платне користування ТОВ «Вантажавтопром» переданий, в тому числі, вантажний автомобіль Volvo FH 12 р/н НОМЕР_2 .

На підставі статей 1172 та 1194 Цивільного кодексу України позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно різницю між розміром страхового відшкодування, яке сплатив позивач страхувальнику (потерпілому) в сумі 762232,06 грн. за договором добровільного страхування, та розміром страхового відшкодування, яке сплачено позивачу ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» за полісом обов`язкового страхування №АО4096562 в сумі 300000,00 грн., що становить 462232,06 грн.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, заслухавши представників сторін, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини у сфері страхування і відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів, врегульовані Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з абз. 4 ст. 4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Страхове відшкодування це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування (ст. 9 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» (надалі Закон №1961-IV) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону №1961-IV виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Частиною 1 ст. 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Нормами ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника. Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Згідно зі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи відповідальної за заподіяні збитки.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17, перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією.

Відповідно до пункту 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

При цьому, обмеження законом обсягу відповідальності страховика цивільно-правової відповідальності не порушує право на відшкодування фактичних витрат особи, яка здійснила страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування майна, адже це право може бути реалізоване шляхом подання позову до винної особи про відшкодування здійснених на відновлення пошкодженого майна витрат в частині, яку у відповідності до спеціального законодавства страховик цивільно-правової відповідальності відшкодовувати не зобов`язаний.

Таким чином, різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, і сплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, повинна сплачувати особа, з вини якої настав страховий випадок.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Згідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми - статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 910/3650/16, постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17.

Отже, в силу здійснення позивачем, як страховиком виплати потерпілому страхового відшкодування в розмірі 762232,06 грн. за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів серія АМ №144022 від 02.08.2019, до позивача, у відповідності до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України, в порядку суброгації перейшло право вимоги, яке потерпілий, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану внаслідок ДТП шкоду.

Як випливає із постанови Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05.06.2020 року у справі № 709/750/20 та не заперечується відповідачем-2, особою, винною в дорожньо-транспортній пригоді 14.05.2020 за участю за участю автомобіля Volvo FH р/н НОМЕР_1 та вантажного автомобіля Volvo FH 12 р/н НОМЕР_2 , був водій ОСОБА_1 , який керував вантажним автомобілем Volvo FH 12 р/н НОМЕР_2 .

Як вбачається із матеріалів справи, вантажний автомобіль Volvo FH 12 р/н НОМЕР_2 на момент ДТП знаходився у користуванні ТОВ Вантажавтопром (відповідача-2) на підставі договору оренди № 1 від 03.01.2019. Згідно товарно-транспортної накладної № 79 від 13.05.2020 та акта надання послуг № 256 від 15.05.2020 на момент скоєння ДТП 13.05.2020-15.05.2020 відповідач-2 здійснював перевезення вантажу на замовлення ТОВ «Енвіротех-Інжинірінг» з м. Пологи до пункту призначення м. Київ (водій ОСОБА_1 ).

Отже, в силу приписів із ч. 1 ст. 1172 та ст. 1187 Цивільного кодексу України особою, яка несе цивільно-правову відповідальність у зв`язку із заподіянням шкоди автомобілю потерпілого Volvo FH р/н НОМЕР_1 , внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди 14.05.2020, є саме відповідач-2 як особа, яка на відповідній правовій підставі (на праві оренди) володіє транспортним засобом джерела підвищеної небезпеки та роботодавець водія, який керуючи джерелом підвищеної небезпеки (автомобілем Volvo FH р/н НОМЕР_1 ), заподіяв шкоду потерпілому.

Відповідно полісу обов`язкового страхування ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» №АО4096562 розмір відповідальності застрахованої особи за шкоду завдану майну становить 300000,00 грн., що повністю не покриває розмір заподіяної потерпілому шкоди, тому різниця між розміром страхового відшкодування, яке сплатив позивач страхувальнику (потерпілому) в сумі 762232,06 грн. за договором добровільного страхування, та розміром страхового відшкодування, яке сплачено позивачу ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» в сумі 300000,00 грн., що становить 462232,06 грн., підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача-2.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача-2 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, враховуючи відсутність у діях відповідача-1 порушення прав позивача, оскільки на момент ДТП він не володів транспортним засобом - джерелом підвищеної небезпеки, в задоволенні позову відносно відповідача-1 слід відмовити.

У відзиві на позов відповідач-2 позовні вимоги про стягнення 462232,06 грн. визнав.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Зважаючи на те, що відповідач-2 позовні вимоги приватного акціонерного товариство Страхова компанія ПЗУ Україна визнав, розмір заявленої до стягнення суми ним не заперечується, а також відсутність у суду сумнівів щодо достовірності обставин справи, суд дійшов висновку, що визнані учасниками справи обставини, не потребують додаткового доведення.

З урахуванням викладених і досліджених обставин у їх сукупності, судом задовольняються позовні вимоги до відповідача-2 та відмовляється у задоволенні позовних вимог до відповідача-1.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача-2.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Вантажавтопром (вул. Каховська, буд. 44, м. Запоріжжя, 69096; ідентифікаційний код 38928372) на користь приватного акціонерного товариство Страхова компанія ПЗУ Україна (вул. Січових Стрільців, 40, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 20782312) 462232,06 грн. (чотириста шістдесят дві тисячі двісті тридцять дві грн. 06 коп.) завданих збитків в порядку регресу та 6933,48 грн. (шість тисяч дев`ятсот тридцять три грн. 48 коп.) судового збору. Видати наказ.

3.В позові до товариства з обмеженою відповідальністю А-ТРАНС 14 відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 18.12.2023.

Суддя В.В. Левкут