Рішення

від 05.12.2023 по справі 910/14298/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.12.2023Справа № 910/14298/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКРІДІС" (вул. Івана Мазепи 16, кв. 18, Київ, 01010, код ЄДРПОУ 42805477)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПГРУПП" (прос. Героїв Сталінграду (Володимира Івасюка) 14Г, Київ, код ЄДРПОУ 43300491)

про стягнення 58 685, 93 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АКРІДІС" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПГРУПП" (далі - відповідач) про стягнення 58 685,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором поставки нафтопродуктів №ФР-АІ-102 від 31.05.2022 відповідач, в обумовлений строк не здійснив повну та своєчасну оплату поставленого товару, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 49 402, 36 грн, а також обов`язок сплатити на користь позивача 1 774, 42 грн 3% річних та 7509, 15 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14298/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 15.09.2023 року про відкриття провадження у справі № 910/14298/233 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та відповідає адресі згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04210, місто Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 14г.

Відповідно до наявного у матеріалах справи поштового повідомлення з трек-номером № 0105495231298.

Проте, означена ухвала повернута поштовим відділенням 05.11.23 за закінченням терміну зберігання.

Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв про зміну місцезнаходження відповідача до суду не надходило.

Згідно положень ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31.055.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрагрант" (постачальник за договором), найменування змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Акрідіс», відповідно до рішення №11/08 учасника від 11.08.2022 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Топгруп" (покупець за договором) укладено договір поставки нафтопродуктів № ФР-АІ-102 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати, у власність покупцю нафтопродукти бензин АІ-92-К5-Євро та/або бензин АІ-95-К5-Євро, в подальшому іменовані товар, а покупець зобов`язується прийняти такий товар від постачальника та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, кількість, асортимент та ціна товару визначається шляхом надання заявок від покупця та виставлення рахунків-фактур постачальником. Можливе відхилення фактичної поставки товару +/- 10 (десять)% від кількості товару погодженого до поставки.

Постачальник може здійснювати поставку товару на будь-якій із наступних умов (відповідно до офіційних правил тлумачення торгівельних термінів INCOTERMS в редакції 2010 року), відповідно до заявки і за вибором покупця (п.3.1. договру):

3.1.1. FCA естакада авто наливного пункту «Надвірна», що знаходиться за адресою Івано-Франківська обл. м.Надвірна, вул.Вокзальна, буд.8.

3.1.2. FCA естакада авто наливного пункту «Дарниця», що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Віскозна, 9.

3.1.3. FCA естакада авто наливного пункту Терміналу компанії «Тратон Петрол Лімітед», що знаходиться за адресою: Одеська обл. м.Ізмаіл, вул.Нахімова, 296а.

Відповідно по п. 4.3. договору, покупець здійснює передплату в розмірі 100% протягом банківського дня, в якому постачальник виставив рахунок фактуру та за реквізитами, вказаними в такому рахунку-фактурі.

Пунктом 4.6. договору, передбачено, поставка (відвантаження) товару покупцю здійснюється після отримання грошових коштів (передплати покупця) на поточний рахунок постачальника, згідно п.4.4. договору.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки нафтопродуктів від 31.05.2022 № ФР-АІ-102, позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію відповідно до наявних в матеріалах справи належним чином засвідчених копій наступних видаткових накладних, а саме: №417 від 18.06.2022 на суму 1 928 243,21 грн, №422 від17.06.2022 на суму 1 928 243,21 грн, № 394 від 14.06.2022 на суму 3 762 147,19 грн, №397 від 13.06.2022 на суму 1 831 788,75 грн.

Відповідач частково здійснив оплату за поставлену позивачем продукцію, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції: від 01.06.2022 № 1278 на суму 9 401 020,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з повної та своєчасної оплати поставленої позивачем продукції, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 49 402,36 грн, що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару на суму 49 402,36 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 20.04.2023 оплатити поставлений товар на протязі семи днів, проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з повної оплати отриманої продукції за договором поставки нафтопродуктів від 31.05.2022 № ФР-АІ-102 та факту наявності заборгованості у розмірі 49 402,36 грн., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 49 402,36 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 774,42 грн. 3 % річних та 7509,15 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 5 198,40 грн. за розрахунком суду.

Перевіривши заявлений до стягнення розмір 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у розмірі 1 774,42 грн. за розрахунком позивача.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 49 402,36 грн. заборгованості, 1 774,42 грн. 3 % річних та 5 198,40 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПГРУПП" (прос. Героїв Сталінграду (Володимира Івасюка) 14Г, Київ, код ЄДРПОУ 43300491) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКРІДІС" (вул. Івана Мазепи 16, кв. 18, Київ, 01010, код ЄДРПОУ 42805477) 49 402 (сорок дев`ять тисяч чотириста дві) грн. 36 коп. заборгованості, 5 198 (п`ять тисяч сто дев`яносто дві) грн 40 коп. інфляційних втрат, 1 774 (одну тисячу сімсот сімдесят чотири) грн. 42 коп 3% річних та 2 578 (дві тисячі п`ятсот сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.У іншій частині позову - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 05.12.2023р.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА