Рішення

від 08.12.2023 по справі 910/10014/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.12.2023Справа № 910/10014/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Розподільчий центр "Плюс" (вул. Філатова, будинок 112, місто Яготин, Бориспільський р-н, Київська обл., 07700, код ЄДРПОУ 32395764)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КА Технолоджі" (вул. Спаська, буд. 31Б, офіс 108, код ЄДРПОУ 41155943)

про стягнення 205 162, 06 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Розподільчий центр "Плюс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КА Технолоджі" (далі - відповідач) про стягнення 205 162, 06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки від 01.08.2018 № П010818 щодо своєчасної поставки попередньо оплаченого товару, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 112 896, 00 грн, а також обов`язок сплатити на користь позивача 38 851, 04 грн інфляційних втрат, 6 484, 51 грн 3 % річних та 46 930, 51 грн неустойки.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.11.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/10014/22, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.11.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвала суду від 09.11.2022, направлена на адресу місцезнаходження відповідача повернута на адресу суду 27.12.2023 поштовим відділенням зв`язку, у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17.

Також Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Отже, згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «РОЗПОДІЛЬЧИЙ ЦЕНТР «ПЛЮС», як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «КА ТЕХНОЛОДЖІ», як постачальником, було укладено Договір поставки № ПО 10818.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Відповідач зобов`язується поставити Позивачу Товари у кількості, асортименті і по цінам згідно з Специфікаціями, що є невід`ємними частинами цього Договору, а Позивач зобов`язується приймати Товар і своєчасно проводити оплату на умовах цього Договору.

Згідно з п. 3.1 Договору, строк поставки Товару визначається у відповідній Специфікації.

Відповідно до п. 3.3 Договору, датою поставки (момент фактичного отримання) Товару є дата приймання Товару у місці поставки, що засвідчується підписом уповноваженої особи Покупця на накладній.

Згідно з п. 3.4 Договору, Відповідач вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки Товару, якщо він здійснив поставку Товару:

- в узгоджені з Позивачем строки та час;

- в асортименті та кількості, узгодженому у Специфікації за цінами, узгодженими сторонами у Специфікації;

-з повним пакетом супровідної документації;

-у повній відповідності з чинним законодавством України та умовами цього Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору, Позивач оплачує отриманий Товар за цінами, передбаченими у Специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 5.3 Договору, умови оплати Товару визначаються у відповідній Специфікації.

Специфікацією Додатком №3 від 22.09.2020 до договору передбачено умови оплати 100% попередньої оплати; строк поставки 30 календарних днів, місце поставки м.Яготин, вул. Філатова 112.

Відповідно о п.6.1. Договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, позивач свої зобов`язання за договором поставки виконав належним чином, на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату № 215 від 22.09.2020 р., сплатив попередню оплату за замовлений товар у сумі 112 896,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2640 від 29.09.2020 р.

Проте, відповідач дій з передачі такого товару не вчинив та допустив порушення господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 7.4 Договору, у разі прострочення Відповідача з поставки Товару більше ніж на 20 календарних днів Позивач має право відмовитися від прийняття зобов`язань Відповідача за Договором. В такому випадку Відповідач протягом 10-ти календарних днів з моменту відмови Покупця від прийняття зобов`язання здійснює повернення отриманої суми передоплати.

20.07.2022 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № б/н від15.07.2022 про повернення коштів попередньої оплати, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки доказів належної поставки обумовленого товару чи повернення позивачу суми попередньої оплати в розмірі 112 896,00 грн. відповідач не надав, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення вартості непоставленого товару підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені, нарахованої за порушення відповідачем договірних зобов`язань з поставки товару, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне.

За змістом ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.3 Договору у разі порушення строку поставки Товару, Відповідач сплачує Позивачу за кожен день прострочення неустойку, яка нараховується у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла протягом терміну прострочення постачання від вартості недопоставленого Товару.

Перевіривши розрахунок пені, суд зазначає, що позивачем здійснено розрахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, однак, неправильно визначено період нарахування, відтак здійснивши перерахунок, суд зазначає, що вимоги позивача про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 7 055,02 грн за період з 30.10.2020 по 30.04.2021.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 38 851,04 грн та 3% річних у розмірі 6 484,51 грн відповідно до розрахунку, наведеного у позовній заяві.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 38 851,04 грн та 3% річних у розмірі 6 484,51 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 130 231, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КА Технолоджі" (вул. Спаська, буд. 31Б, офіс 108, код ЄДРПОУ 41155943) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Розподільчий центр "Плюс" (вул. Філатова, будинок 112, місто Яготин, Бориспільський р-н, Київська обл., 07700, код ЄДРПОУ 32395764) 112 896 (сто дванадцять тисяч вісімсот дев`яносто шість) грн 00 коп. заборгованості, 7 055 (сім тисяч п`ятдесят п`ять) грн 02 коп пені, 38 851 (тридцять вісім тисяч вісімсот п`ятдесят одну) грн. 04 коп інфляційних втрат, 6 484 (шість тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн 51 коп 3% річних, та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 08.12.2023.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА