Рішення

від 08.12.2023 по справі 910/1534/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.12.2023Справа № 910/1534/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв»

до Дочірнього підприємства «Інтергал - Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал»

про стягнення 121 188,17 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Дочірнього підприємства «Інтергал - Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» (далі - відповідач) про стягнення 91 460, 40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з відшкодування оплати податку на землю за договором №92/08 від 25.04.2008 за період з червня 2019 по червень 2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1534/22 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 04.02.2022 була надіслана відповідачу на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Московська, буд. 8, місто Київ, 01010.

Вказана ухвала була вручена відповідачу, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення №0105492004460.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до ст.120 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

01.02.2023 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог. Відповідно до поданої заяви позивач просив суд стягнути з відповідача кошти в розмірі 121 642, 29 грн. як заборгованість по відшкодуванню оплати податку на землю за договором №92/08 від 25.04.2008 за період з червня 2019 по грудень 2022, яка прийнята судом до розгляду.

07.02.2023 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.

14.07.2023 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. Відповідно до якої позивач просив суд стягнути з Дочірнього підприємства «Інтергал - Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» кошти в розмірі 121 188,17 грн. як заборгованість по відшкодуванню оплати податку на землю за договором №92/08 від 25.04.2008 за період з червня 2019 по червень 2023.

Розглянувши подану заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Пунктом 2. ч. 2. ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що позивачем дотримано вимоги статті 46 Господарського процесуального кодексу України, а тому така заява підлягає прийняттю судом до розгляду.

Отже, оскільки зменшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, суд дійшов до висновку про прийняття її до розгляду, а тому новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір, є стягнення 121 188,17 грн.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

З наявної в матеріалах справи копії державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ№392871 від 16 листопада 2009 року вбачається, що Державному підприємству «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» на праві постійного користування належить земельна ділянка загальною площею 0,1770 га (кадастровий номер 8000000000:91:145:0008) по вул. Мельникова, 51 у м. Києві з цільовим призначенням для проектування, будівництва, подальших експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі з приміщеннями Резиденції Посла, Торгово-економічної місії Республіки Казахстан в Україні та підземним паркінгом по вул. Мельникова, 51 у м. Києві.

25 квітня 2008 року Комунальним підприємством «Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв» правонаступником якого є позивач (позивач, дирекція), Дочірнім підприємством «Інтергал - Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» (інвестор, відповідач) та Посольством Республіки Казахстан в Україні було укладено інвестиційний договір № 92/08, відповідно до якого сторони згідно умов даного договору своїми або залученими силами та засобами, за рахунок власних або залучених коштів та матеріальних ресурсів інвестора здійснюють інвестування в будівництво об`єкта інвестування, зазначеного в пункті 2.1 даного договору.

У зв`язку з внесенням змін до інвестиційного договору № 92/08, сторонами укладались додаткові угоди від 6 лютого 2009 р., 26 квітня 2010 р., 5 та 27 квітня 2011 р., 9 листопада 2011 р., №№ 4 від 3 червня 2013 р., 5 від 18 жовтня 2013 р., 92/08 від 27 квітня 2011 р.

За умовами інвестиційного договору № 92/08 від 25.04.2008 сторони зобов`язалися об`єднати свої зусилля та вклади з метою здійснення інвестування в будівництво житлово-адміністративного комплексу з приміщеннями Резиденції Посла та Торгово-Економічної місії Республіки Казахстан в Україні та підземним паркінгом по вул. Мельникова, 51 у м. Києві.

Відповідно до п. 5.2.8. інвестиційного договору інвестор (відповідач) зобов`язаний забезпечити дирекцію (позивача) грошовими коштами, необхідними для сплати орендної плати або земельного податку за користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 5.1.12. договору дирекція зобов`язана своєчасно сплачувати орендну плату або земельний податок за рахунок коштів інвестора.

За змістом п.п. 5.1.3., 5.1.22., 5.2.20. договору Дирекція зобов`язується сприяти інвестору в оформленні в установленому порядку на ім`я дирекції права користування земельною ділянкою, після введення об`єкту інвестування в експлуатацію сприяти інвестору в переоформленні права користування земельною ділянкою. Інвестор своєю чергою зобов`язався після введення (прийняття) об`єкта інвестування в експлуатацію переоформити право користування земельною ділянкою.

Строк дії інвестиційного договору в редакції додаткової угоди від 26 квітня 2010 року до цього договору встановлений з моменту його укладення до 25 квітня 2017 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання своїх зобов`язань за договором, які залишились невиконаними.

Спір між сторонами виник з приводу наявності у відповідача обов`язку з відшкодування позивачу за період червня 2019-червень 2023 років у розмірі 121 188, 17 грн витрат по оплаті податку на землю по вул. Мельникова, 51 у м. Києві.

За своєю правовою природою договір між сторонами є змішаним, оскільки містить елементи різних договорів - спільна діяльність, суперфіцій, відчуження нерухомого майна, у т.ч. права користування земельною ділянкою, під відкладальною та скасувальною обставинами тощо.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Закон України «Про інвестиційну діяльність» (в редакції, чинній на момент укладання договору) визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. (ч.1 ст. 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність (в редакції, чинній на момент укладання договору))

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Отже, зміст інвестиційного договору складають взаємні права та обов`язки учасників інвестиційної діяльності, спрямовані на реалізацію інвестицій з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Інвестиційний договір, як окремий вид цивільно-правових договорів, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору інвестування, доручення, спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, позички, купівлі-продажу, довірчого управління майном тощо). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так і майнові права (обов`язки) сторін договору.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідач набув право на 100% площ в об`єкті інвестування після закінчення будівництва житлово-адміністративного комплексу з приміщеннями Резиденції Посла та Торгово-Економічної місії Республіки Казахстан в Україні та підземним паркінгом по вул. Мельникова, 51 у м. Києві, що підтверджується наявними в матеріалах справи попереднім актом розподілу об`єкта інвестування від 24 лютого 2014 р., сертифікатом відповідності закінченого будівництвом об`єкта серія ІУ № 165150620119 від 3 березня 2015 р., актом готовності об`єкта до експлуатації від 31 грудня 2014 р.

Основним законодавчим актом, що регулює земельні відносини в Україні є Земельний кодекс України. Питання плати за користування землею врегульовано Податковим кодексом України.

Згідно ст. 14 Податкового кодексу земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Чинним законодавством (ст. 377 ЦК України, ст.ст. 42, 120 ЗК України) встановлено особливий порядок набуття прав на земельні ділянки під багатоквартирними будинками у разі переходу прав на них.

Статтею 42 ЗК України встановлено право підприємств, установ і організацій, які здійснюють управління багатоквартирними будинками, а також співвласників таких будинків набувати в постійне користування або власність земельні ділянки під цими будинками, а також належними до них будівлями, спорудами та прибудинковими територіями.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Плата за землю справляється відповідно до закону.

З урахуванням того, що право постійного користування позивача після будівництва житлово-адміністративного комплексу на його земельній ділянці не припинилося протягом червня 2019-червень 2023, то за ним залишився обов`язок сплачувати земельний податок за цю земельну ділянку.

Доказів здійснення особою, якій відповідач передав в управління багатоквартирний будинок по вул. Мельникова, 51 у м. Києві, такого права суду не надано.

При цьому, суд звертає увагу, що забезпечення вчинення таких дій в силу умов п. 5.2.20 інвестиційного договору № 92/08 є обов`язком відповідача.

Відповідачем не надано доказів того, що земельна ділянка по вул. Мельникова, 51 у м. Києві під багатоквартирним будинком перейшла у власність або користування співвласників квартир та нежитлових приміщень будинку.

Відповідно до довідки по розрахунку та сплаті земельного податку за земельну ділянку по вулиці Мельникова, 51 у Шевченківському районі м. Києва, земельна ділянка площею 0, 177 га надана ДП «ГДІП» в постійне користування на підставі рішення Київської міської ради № 365/9853 від 23.10.2013 (Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 24.12.2013 №15261942). Сума компенсації оплати земельного податку з 01.01.2023 становить 3 856, 56 грн. на місяць.

За змістом частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Згідно з підпунктом 69.14 п. 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» № 3050-IX від 11.04.2023, який набрав законної сили 06.05.2023) за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положення пункту 69.14 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України не підлягають застосуванню у спірних відносинах, оскільки вони не підпадають під правове регулювання норм Податкового кодексу України, а товариство не є тим суб`єктом, відносно якого застосовуються передбачені Податковим кодексом України пільги щодо звільнення від сплати податку за землю.

Докази відшкодування відповідачем позивачу належних сум земельного податку а період червня 2019-червень 2023 років суду матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене, за умовами п. 5.2.8. інвестиційного договору позивач вправі вимагати з відповідача відшкодування понесених за період червня 2019-червень 2023 років витрат по оплаті земельного податку за користування земельною ділянкою по вул. Мельникова, 51 у м. Києві.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 121 188, 17 грн. відшкодування податку на землю за договором №92/08 від 25.04.2008 за період з червня 2019 по червень 2023.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Інтергал - Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, будинок 8, код ЄДРПОУ 32568603) на користь Державного підприємства «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» (01054, місто Київ, вул. Гончара Олеся, буд. 84, код ЄДРПОУ 04013583) 121 188 (сто двадцять одна тисяча сто вісімдесят вісім) грн. 17 коп. - відшкодування оплати податку за землю та 2482 (дві тисячі чотириста вісімдесят дві) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 08.12.2023.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА