Рішення

від 15.12.2023 по справі 910/10044/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.12.2023Справа № 910/10044/23Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/10044/23

за позовом Приватного підприємства "Будіндустрія-1";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ БУД УКРАЇНА"</a>;

про стягнення 119 876,40 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Будіндустрія-1" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ БУД УКРАЇНА"</a>: 105 799,00 грн - основної суми боргу; 2 922,00 грн - 3% річних; 11 154,57 грн - інфляційних витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару на підставі умов договору поставки від 22.01.2020 № 20/01/22-3, з урахуванням умов договору про відступлення права вимоги № 4 від 01.07.2020

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 позовну заяву Приватного підприємства "Будіндустрія-1" залишено без руху та встановлено позивачу строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 105 799,83 грн - основної суми боргу; 2 922,00 грн - 3% річних; 11 154,57 грн - інфляційних витрат.

07.07.2023 до суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 03.07.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду у справі № 910/10044/23, а справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі № 910/10044/23 направлялася на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ БУД УКРАЇНА"</a>: 03191, м. Київ, вул. Дмитра Луценка, буд. 10, проте з указаної адреси поштове відправлення повернулось з відміткою пошти про причини повернення - "за закінченням строку зберігання".

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, а також день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, в силу наведених положень законодавства, ухвала про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачеві.

Крім того, за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1-2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитися з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.01.2020 між Приватним підприємством "Будіндустрія-1", в особі директора Погрібного Володимира Миколайовича, який діє на підставі Статуту, з одного боку (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІКТОРІТРЕЙД ГРУП", в особі директора Ліпатова Олексія Володимировича, який діє на підставі статуту з іншого боку (далі - покупець) було укладено договір поставки №20/01/22-3 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, зазначається, що в порядку та на умовах, визначених цим договором постачальник зобов`язується поставити у власність покупця будівельні матеріали, а саме: товарний бетон, гарцовку, розчин цементний, розчин кладочний, керамзитобетон, пісок, цемент та щебінь (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити його, в порядку та на умовах, що передбачені цим договором.

Як зазначається в п. 2.3. договору, загальна сума договору складає сумарну вартість всіх партій товару, фактично отриманою покупцем, протягом терміну дії цього договору, на підставі накладних. Податок на додану вартість визначається по ставці, що діє на момент виникнення податкових зобов`язань.

Згідно п. 2.4. договору, розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку покупця на рахунок постачальника на визначених умовах:

1) попередньої 100% оплати на протязі 2 (двох) календарних днів, з дати виставлення рахунку фактури;

2) на умовах відстрочки протягом 2 (двох) календарних днів, з дати отримання товару.

Пунктом 5.3.1. договору передбачено, що покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

За змістом п. 6.1. договору, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором згідно чинного законодавства.

Як вказано в п. 9.5. договору, договір набирає сили з дати підписання і діє до 31 грудня 2020 р., але до повного виконання обов`язків за даним договором. Якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії цього договору, жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію договору, його дія автоматично продовжується на наступний календарний рік.

Так, відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період: 2 квартал 2020 року між Приватним підприємством "Будіндустрія-1" і Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІКТОРІТРЕЙД ГРУП" заборгованість на користь позивача складала 110 274, 11 грн.

01.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальність "ВІКТОРІТРЕЙД ГРУП" (далі також - первісний боржник), в особі директора Ліпатова Олексія Володимировича, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМ БУД УКРАЇНА" (далі також - відповідач, новий боржник), в особі директора Кротової Вікторії Вікторівни, що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, та Приватним підприємством "Будіндустрія-1", в особі директора Погрібного Володимира Миколайовича, що діє на підставі Статуту (далі - кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №4 (далі - договір про відступлення), за змістом п 1.1. якого, регулюються відносини, що пов`язані із заміною зобов`язаної сторони первісного боржника тільки у зобов`язанні по сплаті боргу на суму - 110 274,11 грн (сто десять тисяч двісті сімдесят чотири гривні 11 копійок), що виник згідно акту звірки від 30.06.2020 (далі - основний договір), укладеного між первісним боржником і кредитором.

Пунктом 1.2. договору про відступлення вказується, що первісний боржник переводить на нового боржника основний борг (грошове зобов`язання) на загальну суму 110 274, 11 грн (сто десять тисяч двісті сімдесят чотири гривні 11 копійок), що виник на підставі основного договору.

Згідно п. 2.1. договору про відступлення, новий боржник зобов`язується належним чином виконувати обов`язки первісного боржника перед кредитором згідно даного договору та чинного законодавства України.

Позивач вказує, що відповідач свої зобов`язання, щодо оплати боргу по договору про відступлення виконав частково та має заборгованість перед постачальником на суму 105 799,83 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положення ч.1 ст. 180 Господарського кодексу України кореспондуються зі статтею 628 Цивільного кодексу України.

Частинами 1 та 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодекс України).

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКТОРІТРЕЙД ГРУП" перед Приватним підприємством "Будіндустрія-1", станом на 30.06.2020, становила 110 274,11 грн, що підтверджується, зокрема, актом звірки взаємних розрахунків за період: 2 квартал 2020 року між Приватним підприємством "Будіндустрія-1" і Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІКТОРІТРЕЙД ГРУП".

Як було встановлено судом, 01.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальність "ВІКТОРІТРЕЙД ГРУП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМ БУД УКРАЇНА, та Приватним підприємством "Будіндустрія-1 укладено договір про відступлення права вимоги №4, за змістом п 1.1. якого, регулюються відносини, що пов`язані із заміною зобов`язаної сторони первісного боржника тільки у зобов`язанні по сплаті боргу на суму - 110 274,11 грн (сто десять тисяч двісті сімдесят чотири гривні 11 копійок), що виник згідно акту звірки від 30.06.2020, укладеного між первісним боржником і кредитором.

Пунктом 1.2. договору про відступлення вказується, що первісний боржник переводить на нового боржника основний борг (грошове зобов`язання) на загальну суму 110 274, 11 грн (сто десять тисяч двісті сімдесят чотири гривні 11 копійок), що виник на підставі основного договору.

Згідно п. 2.1. договору про відступлення, новий боржник зобов`язується належним чином виконувати обов`язки первісного боржника перед кредитором згідно даного договору та чинного законодавства України.

За приписами ст. 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов`язані може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Як зазначається в ст. 521 Цивільного кодексу України, форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Так, договором про відступлення, сторони дійшли згоди про заміну боржника з покупця на відповідача.

Оскільки заміна боржника у зобов`язанні не впливає на зміст зобов`язання, після підписання договору про відступлення права вимоги, що підтверджує факт відсутності заперечень з позивача (кредитора) щодо заміни боржника, до нового боржника перейшли всі обов`язки первісного боржника.

Приписами ст. 518 Цивільного кодексу України передбачено, що новий боржник у зобов`язані має право висунити проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

З боку відповідача будь-які заперечення, які виникли з підстав, що існували до заміни боржника не надходило.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Жоден із укладених договорів не визнавався недійсними, достроково не припинявся.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період 01.07.2020 - 13.01.2021 складеного Приватним підприємством "Будіндустрія-1" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМ БУД УКРАЇНА", який підписаний їх уповноваженими представниками та скріплений відповідними печатками, за договором про відступлення права вимоги №4 від 01.07.2020 та враховуючи платіжні доручення № 98 від 10.07.2020, № 207 від 04.09.2020, № 213 від 08.09.2020, № 247 від 23.09.2020 та № 411 від 25.11.2020, заборгованість відповідача становить 105 800,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 21.07.2022 на адресу відповідача було направлено претензію про сплату заборгованості, водночас від відповідача відповіді не було отримано.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено ч. 2 вказаної статті, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки у договорі про відступлення права вимоги сторони не встановили строк виконання відповідачем грошового зобов`язання, то суд приходить до висновку, що, враховуючи положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, кінцевий термін грошового зобов`язання відповідача сплив 28.07.2022.

Частина 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, оплату не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання, з урахуванням ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, з 29.07.2022.

Суд також вказує, що позивач, у прохальній частині заяви про усунення недоліків у позовній заяві просить стягнути з відповідача 105 799,83 грн, а відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині основної суми боргу у розмірі 105 799,83 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд вказує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 2 922,00 грн за період з 21.07.2022 по 22.06.2023, однак, як вказувалось судом вище, період прострочення основного грошового зобов`язання відповідача розпочався 29.07.2022, про що також вказує позивач у позові, однак нарахування 3% річних, все ж таки, проводить за період з 21.07.2022 по 22.06.2023.

Таким чином, суд, здійснивши розрахунок 3 % річних за період з 29.07.2022 по 22.06.2023, вказує, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 2 860,92 грн.

Суд, здійснивши розрахунок інфляційних втрат за період з 29.07.2022 по 22.06.2023, з урахуванням положень ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, вказує, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 11 154,57 грн інфляційних втрат підлянає задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ БУД УКРАЇНА"</a> (03191, м. Київ, вул. Дмитра Луценка, буд. 10, ідентифікаційний код 43517933) на користь Приватного підприємства "Будіндустрія-1" (01135, м. Київ, вул. Григорія Андрющенка, буд. 4Д, оф. 93, ідентифікаційний код 34763197) 105 799 (сто п`ять тисяч сімсот дев`яносто дев`ять) грн 83 коп. заборгованості, 11 154 (одинадцять тисяч сто п`ятдесят чотири) грн 57 коп. інфляційних витрат, 2 860 (дві тисячі вісімсот шістдесят) грн 92 коп. 3% річних та 2 479 (дві тисячі чотириста сімдесят дев`ять) грн 76 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко