Рішення

від 29.11.2023 по справі 910/12433/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.11.2023Справа № 910/12433/23

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "І.Б.К. ДЕВЕЛОПМЕНТ"доДепартаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністраціїпростягнення 498 558,43 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/12433/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "І.Б.К. Девелопмент" (далі також - позивач, ТОВ "І.Б.К. Девелопмент") до Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (далі також - відповідач, Департамент) про стягнення заборгованості в розмірі 498 558,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договорами № 2-15/1-22 від 02.11.2022; № 2-15/2-22 від 02.11.2022; № 2-15/3-22 від 02.11.2022.

Позивач, 14.09.2023 на виконання вимог суду надав докази надіслання акту звірки розрахунків на адресу відповідача.

До суду звернувся позивач із заявами про розгляд справи без участі його уповноваженого представника.

З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 29.11.2023.

Сторони явку уповноважених представників у судове засідання 29.11.2023 не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач у строк, встановлений судом не подав до суду відзиву на позов, відповідних клопотань про продовження процесуальних строків, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті, а неявка представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «І.Б.К. Девелопмент» (як підрядником) та Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (як замовником) було укладено договори:

- № 2-15/1-22 від 02.11.2022 на надання послуг з поточного ремонту багатоквартирного будинку за адресою: вул. 10-а лінія 13171 м. Ірпінь;

- № 2-15/2-22 від 02.11.2022 на надання послуг з поточного ремонту будинку № 4-Т на вул. Лісовій ТОВ "КГІ СІТІ-СЕРВІС" в м. Ірпені Бучанського р-ну Київської області;

- № 2-15/3-22 від 02.11.2022 на надання послуг з поточного ремонту багатоквартирного житлового будинку за адресою: вул. Лісова, буд. 6-Г м. Ірпінь Бучанського району.

Відповідно до п. 1.1. договорів, підрядник зобов`язується своїми силами і засобами та на свій ризик, в межах договірної ціни, що наведена в розділі III договору, надати послуги з поточного ремонту за завданням замовника та у встановлений строк здати надані послуги замовнику, а замовник зобов`язується передати дозвільну документацію (за потреби), прийняти від підрядника надані послуги (об`єкт) та оплатити їх.

Загальні суми договорів та порядок розрахунків визначені розділами 3 та 4 договорів. Відповідно до п. 4.3. договорів, поточні та остаточний розрахунки за надані послуги замовник здійснює лише при умові надходження коштів з джерел фінансування, на підставі актів форми КБ-2в, КБ-3, підписаних уповноваженими представниками сторін. Акти форми КБ-2в, КБ-3 готує підрядник з урахуванням основних вимог Кошторисних норм України «Настанова з визначення вартості будівництва», затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 281 від 01.11.2021 «Про затвердження кошторисних норм України у будівництві» та вимог чинного законодавства і передає їх для підписання Замовнику у строк не пізніше 20-го числа звітного місяця в паперовому вигляді та на електронному носії.

Відповідно до п. 15.1., договори набирають чинності з моменту підписання і діють до 31.12.2022 року або до передачі об`єкта будівництва замовнику, а у випадку невиконання сторонами зобов`язань, передбачених договором - діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як стверджує позивач, підрядником було виконано усі зобов`язання у визначені договорами строки, сформовано акти та надано їх для підписання замовнику. Замовником було прийнято в установленому договорами порядку надані послуги, про що свідчить підписання актів форми КБ-2в, КБ-3, проте, у порушення умов договору, не було здійснено оплату наданих послуг.

На виконання п. 14.1. договорів, з метою вирішення спору шляхом взаємних переговорів, позивач звернувся до відповідача з письмовою претензію вих. № 515 від 07.06.2023.

У відповіді на претензію (лист № 1733/34/34.02/2023 від 07.07.2023) зазначено, що відповідачем проводяться заходи щодо погашення кредиторської заборгованості за вищезазначеними договорами на суму 498 558, 43 грн., а саме направлено лист від 06.07.2023 № 6556/01/34.01/2023 до Кабінету Міністрів України про виділення коштів, які не було враховано в розпорядженні КМУ від 28 квітня 2023 № 387-р «Про погашення кредиторської заборгованості з відшкодування витрат, пов`язаних із здійсненням заходів з ліквідації наслідків бойових дій у Київській області у 2022 році».

Відповідач відзив на позов не надав, викладених у позовній заяві обставин не спростував.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено строки/терміни виконання зобов`язання, якими чітко визначено, що:

- якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін);

- зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною сьомою статті 193 ГК України та статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його не допускається.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Як передбачено п. 6.2.1. договорів, підрядник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги. Відповідно до п. 5.1.2. договорів замовник зобов`язаний прийняти в установленому порядку та оплатити надані послуги при надходженні коштів з джерел фінансування.

Наданими позивачем доказами підтверджується, що заборгованість замовника перед підрядником за договорами № 2-15/1-22 від 02.11.2022; № 2-15/2-22 від 02.11.2022; № 2-15/3-22 від 02.11.2022 становить загалом 498 558,43 грн.

Як вже вказувалось раніше, згідно з п 4.3 договорів, поточні та остаточний розрахунки за надані послуги замовник здійснює лише при умові надходження коштів з джерел фінансування, на підставі актів форми КБ-2в, КБ-3, підписаних уповноваженими представниками сторін. Акти форми КБ-2в, КБ-3 готує підрядник з урахуванням основних вимог Кошторисних норм України «Настанова з визначення вартості будівництва», затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 281 від 01.11.2021 «Про затвердження кошторисних норм України у будівництві» та вимог чинного законодавства і передає їх для підписання Замовнику у строк не пізніше 20-го числа звітного місяця в паперовому вигляді та на електронному носії.

Отже, зазначені умови укладених між сторонами договорів не містять вказівки на конкретний період, дату або подію, яка має неминуче настати (тобто є такою, яка не залежить від волі сторін) щодо обов`язку відповідача здійснити оплату за договором в залежності від надходження коштів з джерел фінансування на даний об`єкт.

Відсутність фінансування не може бути підставою для звільнення замовника від обов`язку оплати наданих послуг. Зокрема, в разі відсутності коштів для оплати замовник має право призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати наданих послуг, а не приймати їх результати.

Отже, відповідач зобов`язаний здійснити розрахунки з позивачем за надані останнім послуги, а відсутність відповідних бюджетних призначень чи недостатність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення відповідача від виконання встановленого чинним законодавством зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладений у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 12-46гс18.

Окрім того, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

З огляду на наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "І.Б.К. ДЕВЕЛОПМЕНТ" задовольнити.

2. Стягнути з Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 40; код ЄДРПОУ 21467647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "І.Б.К. ДЕВЕЛОПМЕНТ" (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 7-Б/ літера А/ офіс 157; код ЄДРПОУ 38831585) заборгованість в розмірі 498 558,43 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 7 478,37 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.12.2023 року.

Суддя Ю.О.Підченко