Рішення

від 18.12.2023 по справі 910/14057/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2023Справа № 910/14057/23Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Десмі Груп»

про стягнення витрат на правничу допомогу

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Десмі Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра»

про стягнення 146 567,03 грн,

Представники сторін: без повідомлення (виклику)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Десмі Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» про стягнення 146 567,03 грн, обґрунтована неналежним виконанням відповідачем умов договору надання послуг техніки № 2011/01 від 20.01.2022.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 закрито провадження у справі № 910/14057/23 в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості у розмірі 103 548,67 грн.

Позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Десмі Груп» 4 141,95 грн пені, 646,82 грн 3% річних та 1983,75 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

05.12.2023 до суду за допомогою системи «Електронний Суд» від позивача надійшла заява про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

08.12.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 221 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 244 ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Однак, оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні. Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Такий правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 922/376/20.

Суд встановив, що подана позивачем заява відповідає вимогам ч. 8 ст. 129 ГПК України, оскільки заяву подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому, позивачем дотримано вимоги ч. 1 ст. 124 ГПК України та зазначено у позовній заяві про те, що орієнтовний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу складає 25 000,00 грн.

Як встановлено у ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

З огляду на викладене, дослідивши заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про відсутність необхідності викликати сторони в судове засідання для розгляду вказаної заяви.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Частиною 3 ст. 123 ГПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Суд зазначає, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

На підтвердження заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 08.08.2023 № С335-ЗП; накази Адвокатського об`єднаня від 31.08.2018 № 31-08/5 та від 19.11.2018 № 19/11-1; рахунок № С335-ЗП/1 від 08.08.2023; платіжну інструкцію № 14434 від 24.08.2023; лист ТОВ «Десмі Груп» від 24.08.2023 № 2408/1; акт № С335-ЗП/1 від 28.11.2023 прийому-передачі виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 08.08.2023 № С335-ЗП.

Судом встановлено, що 08.08.2023 між Адвокатським об`єднанням «Право Гарант» (надалі - Об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Десмі Груп» (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги № С335-ЗП (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого Об`єднання зобов`язується надати клієнту правову допомогу із комплексного супроводу судового стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» за договором надання послуг техніки № 2011/01 від 20.01.2022, а саме: підготовка позовної заяви, підготовка відповіді на відзив, участь адвоката у судових засіданнях в суді першої інстанції, вчинення інших процесуальних дій. Правова допомога за цим Договором надається виключно адвокатами, які перебувають у трудових відносинах з Об`єднаннях.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача під час розгляду даної справи представляла адвокат Зелена Руслана Вячеславівна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 001706 від 30.11.2018 та ордер серії АР № 1138864 від 30.08.2023), факт перебування якої в трудових відносинах із Об`єднанням підтверджується наказом Об`єднання від 31.08.2018 № 31-08/5 та наказом від 19.11.2018 № 19/11-1.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що гонорар Об`єднання за надання правової допомоги становить 25 000,00 грн з урахуванням ПДВ за повний супровід справи в суді першої інстанції.

Об`єднання за фактом надання правової допомоги надає клієнту акт приймання-передачі наданих послуг (п. 2.3. Договору), вимоги щодо змісту якого визначено в п. 2.4. Договору.

28.11.2023 Об`єднанням та ТОВ «Десмі Груп» складено та підписано акт № С335-ЗП/1 прийому-передачі виконаних робіт, яким засвідчено надання адвокатом Зеленою Русланою Вячеславівною послуг із повного супроводу справи № 910/14057/23 в Господарському суді міста Києва за позовом ТОВ «Десмі Груп» до ТОВ «Будівельна компанія «Віра» про стягнення заборгованості за договором надання послуг техніки № 2011/01 від 20.01.2022, а саме: підготовка та подача до суду позовної заяви, підготовка та подача до суду відповіді на відзив на позовну заяву та підготовка та подача до суду заяви про намір стягнення витрат на правничу допомогу. Вартість вказаних послуг складає 25 000,00 грн з ПДВ.

Відповідно до платіжної інструкції № 14434 від 24.08.2023 (із урахуванням листа ТОВ «Десмі Груп» від 24.08.2023 № 2408/01) позивач сплатив на користь Об`єднання на умовах передоплати 25 000,00 грн за юридичні послуги за Договором.

Отже, суд дійшов висновку про підтвердження позивачем заявленого ним розміру витрат на професійну правничу допомогу належними та допустимими доказами.

В той же час, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Отже, за змістом положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, заявлених позивачем, у якому посилається на невідповідність розміру таких витрат принципам розумності, обгрунтованості та пропорційності, а також на неспівмірність із ціною позову, складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. При цьому, відповідач вказує на те, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, оскільки становить більше ніж 17% від ціни позову станом на момент відкриття провадження у справі, більше ніж 58% від фактичної ціни позову після добровільної сплати відповідачем заборгованості та закриття провадження у справі у відповідній частині та більше ніж 522% від розміру задоволених судом позовних вимог. Крім цього, посилається на те що позивач, оминувши будь-яке досудове вирішення спору, одразу звернувся із даним позовом до суду, що, на думку відповідача, свідчить про штучне створення судового спору з метою подальшого стягнення з відповідача додаткових судових витрат. За наведених обставин відповідач вважає, що розумним та справедливим розміром компенсації позивачу витрат на професійну правничу допомогу є сума, яка складає 10% від задоволених судом позовних вимог, тобто, 478,88 грн.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як зазначає Верховний Суд у численних постановах, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Оцінивши у порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України надані позивачем докази витрат на послуги адвоката, враховуючи заперечення відповідача та заявлене ним клопотання про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховуючи фактичний обсяг наданих адвокатом послуг позивачу у суді та витрачений ним час, обґрунтованість поданих адвокатом процесуальних документів, зважаючи на ступінь складності цієї справи та розгляд її без виклику сторін у судові засідання, беручи до уваги, що при розгляді справи у суді відповідачем сплачено суму основного боргу, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог в частині заявлених позивачем 3% річних та пені, а також відсутність підстав для стягнення інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку не присуджувати позивачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.

Суд, з метою дотримання критерію розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом, та заявленими витратами, вважає за доцільне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача до 5 000,00 грн, що відповідатиме обставинам цієї справи, а також правовому висновку, викладеному у п. 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

За наведених підстав, заява позивача підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 236-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Десмі Груп» про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» (пл. Спортивна, 3В, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 30953131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Десмі Груп» (вул. Виборзька, 16, м. Запоріжжя, 69032; ідентифікаційний код 40353336) 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту додаткового рішення: 18.12.2023.

Суддя Т.Ю. Трофименко