Рішення

від 18.12.2023 по справі 910/9080/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.12.2023Справа № 910/9080/23

Суддя Господарського суду міста Києва Приходько І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДІ ГРУП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПІТАЛМІСТОБУД"

про стягнення 749 471,49 грн.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОЛДІ ГРУП" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПІТАЛМІСТОБУД" про стягнення 749 471,49 грн., з яких: 477 934,38 грн. - основного боргу, 47 793,43 грн. - штрафу, 65 835,08 грн. - пені, 19 209,04 грн. - 3% річних та 138 699,56 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар відповідно до Договору поставки № ПР-0209-1 від 02.09.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/9080/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/9080/23 сторони повідомлялися належним чином, що підтверджується повернутим на адресу суду повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення - позивачу.

Разом з цим, згідно відомостей з офіційного веб-сайту «Укрпошта», поштове відправлення за № 0105494779150 не було вручено відповідачу, про що здійснено відмітку від 03.07.2023: Повернення за зворотною адресою: "Адресат відсутній за вказаною адресою".

Крім того, 07.07.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду повернувся конверт поштового відправлення за № 0105494779150, який не було вручено відповідачу, про що здійснено відмітку: "Адресат відсутній за вказаною адресою".

Станом на дату розгляду справи інших заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру, відзиву відповідача на позов до Господарського суду міста Києва не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частиною 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частини 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОЛДІ ГРУП" (далі - Продавець/Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАПІТАЛМІСТОБУД" (далі - Покупець/Відповідач) було укладено Договір поставки № ПР-0209-1 (далі - Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах і в порядку, визначеному цим договором Товар (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 1.2. Договору в якому сторони визначили, що Товар поставляється партіями. Асортимент, кількість, ціна, терміни поставки Товару визначаються у видаткових накладних та/або специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 2.2. Договору Покупець сплачує вартість Товару на наступних умовах: 100% вартості Товару визначеної в рахунку-фактурі Продавця, протягом 3 (трьох) днів з дати отримання рахунку-фактури, якщо інше не буде обумовлено у відповідних специфікаціях до цього Договору. Дата отримання Товару - дата видаткової накладної.

Пунктом 2.4. Договору Сторони погодили, що внаслідок коливань ринкової вартості Товару, Продавець залишає за собою право змінити вартість Товару, у випадку, якщо оплата не здійснена з додержанням пункту 2.2. цього Договору.

У відповідності до пункту 2.5. Договору загальна сума договору орієнтовно становить 8 000 000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 20%. Загальна сума договору визначається за сумою всіх підписаних Специфікацій та/або видаткових накладних та/ або виставлених рахунків-фактур.

Згідно із пунктом 3.1. Договору Продавець зобов`язується відвантажити, а Покупець прийняти Товар в терміни, що узгоджені у видаткових накладних та/або специфікаціях до цього Договору.

Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що товар відвантажується на умовах РСА, склад Продавця: Україна, Полтавська область, м. Кременчук, 7-й Хорольський тупік, 3/24, згідно Міжнародних правил тлумачення термінів «ІНКОТБРМС» (у редакції 2010р.). Сторони мажуть обумовити інший порядок поставки зазначивши про це у відповідних видаткових накладних та/або специфікаціях до цього договору.

Відповідно до пункту 4.1. Договору покупець зобов`язаний належним чином оформити прийняття Товару, у т.ч. підписати видаткову накладну, уповноважена особа Покупця зобов`язана надати представникам Продавця довіреність на отримання Товару, пред`явити документ, що посвідчує особу уповноважену на отримання Товару і передати підписані Покупцем відповідні документи Продавцю. Товар вважається переданим Покупцю з моменту підписання видаткової накладної.

Згідно з пунктом 4.2. Договору дата поставки Товару зазначається у видаткових накладних на Товар.

Пунктом 4.4. Договору визначено, що зобов`язання Продавця з поставки Товару вважається виконаним з моменту підписання Покупцем видаткової накладної Продавця на такий Товар.

У відповідності до пункту 7.1. Договору у випадку невиконання зобов`язань з оплати поставленого Товару в строк, що перевищує 30 (тридцять) календарних днів, з дати поставки Товару (підписання видаткової накладної), Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 10% від несвоєчасно сплаченої суми.

Згідно із пунктом 7.2. Договору за несвоєчасну оплату вартості поставленого товару Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 0,2% від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день прострочення.

Сторони у пункті 8.2. Договору визначили, що досудовий порядок врегулювання спорів, пов`язаних з претензіями Покупця до Продавця по кількості та якості поставленого товару, є обов`язковим. Строк і порядок розгляду отриманих претензій встановлюється у відповідності до чинного законодавства України.

У пункті 8.3. Договору сторони погодили, що усі спори, які сторони не змогли вирішити самостійно, передаються на розгляд до Господарського суду з дотриманням загальних умов підсудності.

Відповідно до пункту 9.1. Договору в якому зазначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2020, але в будь-якому разі діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. У разі, якщо за 10 днів до дати закінчення терміну дії Договору жодна із сторін не направила в письмовій формі повідомлення про розірвання Договору, цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на умовах, які діяли станом на дату закінчення терміну дії Договору, але в будь-якому випадку не більш ніж два роки.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач передав товар, а відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар на суму 6 759 966,54 грн., що підтверджується підписаними між сторонами наступними видатковими накладними, а саме:

- видаткова накладна № К-1109/1 від 11.09.2020 на суму 400 163,20 грн.;

- видаткова накладна № К-1609/1 від 16.09.2020 на суму 376 611,12 грн.;

- видаткова накладна № К-1709/2 від 17.09.2020 на суму 414 551,90 грн.;

- видаткова накладна № К-1709/3 від 17.09.2020 на суму 358 762,99 грн.;

- видаткова накладна № К-1809/1 від 18.09.2020 на суму 348 777,00 грн.;

- видаткова накладна № К-2109/2 від 21.09.2020 на суму 234 241,04 грн.;

- видаткова накладна № К-2409/1 від 24.09.2020 на суму 57 100,03 грн.;

- видаткова накладна № К-2409/2 від 24.09.2020 на суму 304 004,59 грн.;

- видаткова накладна № К-2409/3 від 24.09.2020 на суму 412 827,32 грн.;

- видаткова накладна № К-2509/2 від 25.09.2020 на суму 382 359,85 грн.;

- видаткова накладна № К-12509/3 від 25 09.2020 на суму 390 310,06 грн.;

- видаткова накладна № К-2809/1 від 28.09.2020 на суму 404 502,32 грн.;

- видаткова накладна № К-2809/2 від 28.09.2020 на суму 353 646,00 грн.;

- видаткова накладна № К-0501/01 від 05.10.2020 на суму 505 619,17 грн.;

- видаткова накладна № 610/10 від 06.10.2020 на суму 225 992,02 грн.;

- видаткова накладна №1910/4 від 19.10.2020 на суму 373 407,70 грн.;

- видаткова накладна № К-2110/1 від 21.10.2020 на суму 402 777,41 грн.;

- видаткова накладна № К-0911/4 від 09.11.2020 на суму 43 186,36 грн.;

- видаткова накладна № К-1111/3 від 11.11.2020 на суму 171 689,98 грн.;

- видаткова накладна № К-1211/1 від 12.11.2020 на суму 186 093,00 грн.;

- видаткова накладна № К-2204/4 від 22.04.2021 на суму 413 343,48 грн.

Таким чином, позивач повністю виконав взяті на себе зобов`язання за Договором поставки № ПР-0209-1 від 02.09.2020 та передав відповідачу обумовлений товар.

Відповідачем було здійснено часткову оплату отриманого товару на суму 6 262 032,16 грн., що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін Актом звірки взаємних розрахунків за період 2021 року та відповідно до якого, заборгованість відповідача перед позивачем складає 497 934,38 грн.

14.01.2022 після підписаного між сторонами Акту звірки взаємних розрахунків за період 2021 року, відповідачем було сплачено 20 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за Договором.

16.11.2022 позивачем було направлено відповідачу Претензію за вих. № 1611/1, про сплату заборгованості за Договором у розмірі 477 934,38 грн. Лист з претензією повернувся на адресу позивача з відміткою: «Адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та поштовим конвертом з відміткою поштової установи за № 3963105916934.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов`язань за Договором поставки № ПР-0209-1 від 02.09.2020 щодо оплати поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 477 934,38 грн., яку позивач просить стягнути.

Крім того, в результаті неналежного виконання відповідачем умов Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 47 793,43 грн. - штрафу, 65 835,08 грн. - пені, 19 209,04 грн. - 3% річних та 138 699,56 грн. - інфляційних втрат.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Внаслідок укладення Договору поставки № 90 від 01.11.2018 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач передав товар, а відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар на суму 6 759 966,54 грн., що підтверджується підписаними між сторонами наступними видатковими накладними, а саме:

- видаткова накладна № К-1109/1 від 11.09.2020 на суму 400 163,20 грн.;

- видаткова накладна № К-1609/1 від 16.09.2020 на суму 376 611,12 грн.;

- видаткова накладна № К-1709/2 від 17.09.2020 на суму 414 551,90 грн.;

- видаткова накладна № К-1709/3 від 17.09.2020 на суму 358 762,99 грн.;

- видаткова накладна № К-1809/1 від 18.09.2020 на суму 348 777,00 грн.;

- видаткова накладна № К-2109/2 від 21.09.2020 на суму 234 241,04 грн.;

- видаткова накладна № К-2409/1 від 24.09.2020 на суму 57 100,03 грн.;

- видаткова накладна № К-2409/2 від 24.09.2020 на суму 304 004,59 грн.;

- видаткова накладна № К-2409/3 від 24.09.2020 на суму 412 827,32 грн.;

- видаткова накладна № К-2509/2 від 25.09.2020 на суму 382 359,85 грн.;

- видаткова накладна № К-12509/3 від 25 09.2020 на суму 390 310,06 грн.;

- видаткова накладна № К-2809/1 від 28.09.2020 на суму 404 502,32 грн.;

- видаткова накладна № К-2809/2 від 28.09.2020 на суму 353 646,00 грн.;

- видаткова накладна № К-0501/01 від 05.10.2020 на суму 505 619,17 грн.;

- видаткова накладна № 610/10 від 06.10.2020 на суму 225 992,02 грн.;

- видаткова накладна №1910/4 від 19.10.2020 на суму 373 407,70 грн.;

- видаткова накладна № К-2110/1 від 21.10.2020 на суму 402 777,41 грн.;

- видаткова накладна № К-0911/4 від 09.11.2020 на суму 43 186,36 грн.;

- видаткова накладна № К-1111/3 від 11.11.2020 на суму 171 689,98 грн.;

- видаткова накладна № К-1211/1 від 12.11.2020 на суму 186 093,00 грн.;

- видаткова накладна № К-2204/4 від 22.04.2021 на суму 413 343,48 грн.

Відповідачем було здійснено часткову оплату отриманого товару на суму 6 262 032,16 грн., що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін Актом звірки взаємних розрахунків за період 2021 року та відповідно до якого, заборгованість відповідача перед позивачем складає 497 934,38 грн.

Крім того, 14.01.2022 після підписаного між сторонами Акту звірки взаємних розрахунків за період 2021 року, відповідачем було сплачено 20 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за Договором.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором поставки № ПР-0209-1 від 02.09.2020 становить 477 934,38 грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 477 934,38 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач заявив до стягнення з відповідача 47 793,43 грн. - штрафу, 65 835,08 грн. - пені, 19 209,04 грн. - 3% річних та 138 699,56 грн. - інфляційних втрат.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

У відповідності до пункту 7.1. Договору у випадку невиконання зобов`язань з оплати поставленого Товару в строк, що перевищує 30 (тридцять) календарних днів, з дати поставки Товару (підписання видаткової накладної), Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 10% від несвоєчасно сплаченої суми.

Згідно із пунктом 7.2. Договору за несвоєчасну оплату вартості поставленого товару Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 0,2% від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день прострочення.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до умов пункту 7.1. та 7.2. Договору.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині пені, 3% річних та інфляційних втрат суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Судом перевірено розрахунки позивача, встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за Договором поставки № ПР-0209-1 від 02.09.2020, вимоги позивача про стягнення з відповідача 47 793,43 грн. - штрафу, 65 835,08 грн. - пені, 19 209,04 грн. - 3% річних та 138 699,56 грн. - інфляційних втрат, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 749 471,49 грн., з яких: 477 934,38 грн. - основного боргу, 47 793,43 грн. - штрафу, 65 835,08 грн. - пені, 19 209,04 грн. - 3% річних та 138 699,56 грн. - інфляційних втрат.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Радою Суддів України затверджено Рішення № 23 від 05.08.2022 "Про затвердження рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану" відповідно до якого, у керівників організацій, установ, підприємств та інших роботодавців має бути відпрацьований чіткий та зрозумілий алгоритм дій на випадок повітряної тривоги або інших сповіщень про небезпеку, які надходять від органів управління цивільного захисту, а у разі відсутності поблизу відповідних захисних споруд чи неможливості забезпечити надійний захист працівників у робочих приміщеннях, приймати рішення стосовно переведення працівників на дистанційну форму роботи.

З урахуванням Рішення Ради Суддів України № 23 від 05.08.2022, інтенсивністю повітряних тривог у місті Києві протягом липня - грудня 2023 року та загрозою ракетних ударів, судді та працівники суду змушені припиняти робочий процес та слідкувати у найближче укриття, яке розташоване за адресою: бульвар Тараса Шевченка, станція метро «Університет».

Враховуючи викладене, це значним чином вносить корективи у роботу суду та вищевказане впливає на дотримання строків під час розгляду справ у Господарському суді міста Києва.

Отже, беручи до уваги особливості режиму роботи суду, зважаючи на вищезазначені обставини, повний текст судового рішення по справі № 910/9080/23 виготовлено 18.12.2023.

На підставі викладеного та керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДІ ГРУП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПІТАЛМІСТОБУД" про стягнення 749 471,49 грн. - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПІТАЛМІСТОБУД" (03067, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 53; ідентифікаційний код: 42593327) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДІ ГРУП" (39631, Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Бетонна, будинок 23; ідентифікаційний код: 41171986) 477 934 (чотириста сімдесят сім тисяч дев`ятсот тридцять чотири) грн. 38 коп. - основного боргу, 47 793 (сорок сім тисяч сімсот дев`яносто три) грн. 43 коп. - штрафу, 65 835 (шістдесят п`ять тисяч вісімсот тридцять п`ять) грн. 08 коп. - пені, 19 209 (дев`ятнадцять тисяч двісті дев`ять) грн. 04 коп. - 3% річних, 138 699 (сто тридцять вісім тисяч шістсот дев`яносто дев`ять) грн. 56 коп. - інфляційних втрат та 11 242 (одинадцять тисяч двісті сорок дві) грн. 08 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 18.12.2023.

Суддя І.В. Приходько