Рішення

від 18.12.2023 по справі 910/8803/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.12.2023Справа № 910/8803/23

Суддя Господарського суду міста Києва Приходько І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна паливна заправна компанія"

про стягнення 41 501,20 грн.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна паливна заправна компанія" про стягнення 41 501,20 грн., у тому числі 31 924,00 грн. - основного боргу та 9 577,20 грн. - штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки № 22/2019 П від 21.01.2019 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

04.07.2023 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 12.06.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/8803/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/8803/23 сторони повідомлялися належним чином, що підтверджується повернутими на адресу суду повідомленнями про вручення поштових відправлень з відмітками про їх вручення.

31.08.2023 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява про застосування позовної давності до частини позовних вимог, а саме до стягнення з відповідача штрафу у розмірі 9 577,20 грн.

Станом на дату розгляду справи інших заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру до Господарського суду міста Києва не надходило.

За приписами пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.01.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ" (далі - Постачальник/Позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна паливна заправна компанія" (далі - Покупець/Відповідач) було укладено Договір поставки № 22/2019 П (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві автомобільні товари (далі - Товар) (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 1.3. Договору підтвердженням факту узгодження Сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є Заявка в письмовому вигляді.

Згідно з пунктом 2.1. Договору ціна (вартість) кожної партії Товару узгоджується Сторонами та вказується у заявці, рахунках- фактурах та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошової суми Покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту проведення відвантаження. Конкретний термін оплати Товару визначається видатковою накладною на поставку кожної партії Товару, підписаною уповноваженими представниками Сторін, але в будь-якому разі строк оплати не повинен перевищувати 30 (тридцять) календарних днів.

У відповідності до пункту 3.2. Договору підставою для оплати є рахунок та видаткова накладна.

Згідно з пунктом 3.3. Договору за погодженням сторін черговість зарахування платежів по даному Договору встановлюється на розсуд Постачальника незалежно від призначення платежу, зазначеного в платіжних документах Покупця. Постачальник має право зарахувати отримані кошти в рахунок минулих заборгованостей Покупця або в рахунок сплати штрафу відповідно до пункту 10.2. цього Договору.

У пункті 5.1. Договору сторони визначили, що місце поставки та умови поставки Товару у відповідності з правилами «Інкотермс 2010» вказуються в Замовленні.

Відповідно до пункту 5.4. Договору товар вважається прийнятим і таким, що належить Покупцю з моменту підписання видаткової накладної представником Покупця.

Згідно з пунктом 9.1. Договору постачальник має право узгоджувати з Покупцем продовження термінів виконання замовлення (у разі затримки відповідних поставок), а також збільшення цін на Товар (у разі зміни прейскуранту цін) та відмовитись від поставки Товару у випадку прострочення оплати Покупцем по попередньо поставленому товару в строки вказані в пункті 3.1. даного Договору.

Пунктом 9.4.2. Договору покупець зобов`язується своєчасно здійснювати необхідні розрахунку з Постачальником.

У відповідності до пункту 10.2. Договору за затримку платежів у відповідності до статті 3 цього Договору Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30 (тридцяти) відсотків від загальної вартості невиконаного зобов`язання.

Згідно з пунктом 10.6. Договору сплата штрафних санкцій не звільняє Покупця від подальшого виконання своїх зобов`язань за цим Договором перед Постачальником.

У пункті 14.1. Договору сторони визначили, що Договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє протягом одного календарного року. В разі, якщо жодна із Сторін не виявить бажання про припинення строку дії цього Договору, шляхом надіслання відповідного повідомлення, строк дії Договору автоматично продовжується на наступний календарний рік на тих самих умовах без обмеження кількості таких пролонгацій.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач передав товар, а відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар на суму 31 924,00 грн., що підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною № ЕСТ0211104 від 10.02.2022 на суму 31 924,00 грн.

Таким чином, позивач повністю виконав взяті на себе зобов`язання за Договором поставки № 22/2019 П від 21.01.2019 та передав відповідачу обумовлений товар.

Позивачем на адресу відповідача було направлено Претензію-вимогу № 2604/1 від 26.04.2023, в якій позивач вимагав у відповідача виконати свої зобов`язання за Договором поставки № 22/2019 П від 21.01.2019 та здійснити оплату за поставлений товар, проте вказана претензія у добровільному порядку задоволена відповідачем не була.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов`язань за Договором поставки № 22/2019 П від 21.01.2019 щодо оплати поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 31 924,00 грн., яку позивач просить стягнути.

Крім того, в результаті неналежного виконання відповідачем умов Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 9 577,20 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Внаслідок укладення Договору поставки № 22/2019 П від 21.01.2019 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач передав товар, а відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар на суму 31 924,00 грн., що підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною № ЕСТ0211104 від 10.02.2022 на суму 31 924,00 грн.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна паливна заправна компанія" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ" за Договором поставки № 22/2019 П від 21.01.2019 становить 31 924,00 грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 31 924,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач заявив до стягнення з відповідача штраф у розмірі 9 577,20 грн.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до пункту 10.2. Договору за затримку платежів у відповідності до статті 3 цього Договору Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30 (тридцяти) відсотків від загальної вартості невиконаного зобов`язання.

Крім того, відповідач заперечуючи проти стягнення штрафу у розмірі 9 577,20 грн. подав до суду заяву про застосування позовної давності до частини позовних вимог, відповідно до якої відповідач не погоджується з нарахуванням штрафу за визначеним періодом позивача та вважає заявлену вимогу поданою до суду після спливу позовної давності.

Відповідно до частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Однак, пунктом 7 розділ IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, за положеннями пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем виникла під час дії карантину, який був скасований лише 01.07.2023, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 258 Цивільного кодексу України щодо спеціальної строку позовної давності в один рік для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), у зв`язку з чим відповідні доводи відповідача та заява про застосування позовної давності до вимог про стягнення штрафу судом не беруться до уваги.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафу на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що він здійснений вірно, а тому до стягнення з відповідача підлягає сума штрафу у розмірі 9 577,20 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що позивні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ" підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна паливна заправна компанія" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, за правилами статті 74 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвокатів, пов`язаних з підготовкою до розгляду справи у судовому засіданні, має бути відображений в детальному описі робіт (наданих послуг), має бути доведений та документально обґрунтований.

Суд зазначає, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Будь-яких доказів на підтвердження фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем документально не підтверджено та не доведено понесення ним витрат, пов`язаних із розглядом справи в суді.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованими, у зв`язку з чим, суд відмовляє у покладені на відповідача вказаних витрат.

Радою Суддів України затверджено Рішення № 23 від 05.08.2022 "Про затвердження рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану" відповідно до якого, у керівників організацій, установ, підприємств та інших роботодавців має бути відпрацьований чіткий та зрозумілий алгоритм дій на випадок повітряної тривоги або інших сповіщень про небезпеку, які надходять від органів управління цивільного захисту, а у разі відсутності поблизу відповідних захисних споруд чи неможливості забезпечити надійний захист працівників у робочих приміщеннях, приймати рішення стосовно переведення працівників на дистанційну форму роботи.

З урахуванням Рішення Ради Суддів України № 23 від 05.08.2022, інтенсивністю повітряних тривог у місті Києві протягом липня - грудня 2023 року та загрозою ракетних ударів, судді та працівники суду змушені припиняти робочий процес та слідкувати у найближче укриття, яке розташоване за адресою: бульвар Тараса Шевченка, станція метро «Університет».

Враховуючи викладене, це значним чином вносить корективи у роботу суду та вищевказане впливає на дотримання строків під час розгляду справ у Господарському суді міста Києва.

Отже, беручи до уваги особливості режиму роботи суду, зважаючи на вищезазначені обставини, повний текст судового рішення по справі № 910/8803/23 виготовлено 18.12.2023.

На підставі викладеного та керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна паливна заправна компанія" про стягнення 41 501,20 грн. - задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна паливна заправна компанія" (03110, місто Київ, вулиця Солом`янська, будинок 11; ідентифікаційний код: 33354582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ" (01011, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 2, кабінет 201; ідентифікаційний код: 33212540) 31 924 (тридцять одна тисяча дев`ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. - основного боргу, 9 577 (дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят сім) грн. 20 коп. - штрафу та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. - витрати по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 18.12.2023.

Суддя І.В. Приходько