Рішення

від 18.12.2023 по справі 910/16564/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.12.2023Справа № 910/16564/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Курені»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інова Технолоджи»

про стягнення 514.000,00 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

25.10.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Курені» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інова Технолоджи» про стягнення 514.000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору про поставку обладнання та виконання робіт № 06102022 від 06.10.2023, позивачем було внесено попередню оплату у розмірі 508.000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 244 від 09.11.2012. Умовами п. 3.1.1 договору визначено, що поставка обладнання і комплектуючих та виконання робіт здійснюється в термін до 45 робочих днів з моменту оплати 80% вартості обладнання згідно п. 2.1.1. Згідно з п. 2.1.1 договору вартість обладнання складає 635.000,00 грн. Остаточний розрахунок вартості обладнання та монтажних робіт встановлений протягом 5-ти банківських днів з дати підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт та видаткової накладної. Однак, відповідач порушив умови договору та не поставив обладнання та не виконав роботи, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 514.000,00 грн, з яких 508.000,00 грн попередньої оплати та 6.000,00 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 відкрито провадження у справі № 910/16564/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 31.10.2023 було 02.11.2023 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02105, м. Київ, вул. Усенка Павла, 8 (номер відправлення 0600057020340), яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Проте, на адресу суду повернуто конверт разом з ухвалою від 31.10.2023 (номер відправлення 0600057020340) поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 05.12.2023 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

З огляду на викладене, відсутність особи за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 31.10.2023 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Курені» (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інова Технолоджи» (виконавець, відповідач) укладено договір про поставку обладнання та виконання робіт № 06102022 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов`язується здійснити поставку обладнання (далі - обладнання), виконати монтаж та пусконалагодження (далі - роботи) на об`єкт замовника згідно специфікації № 1 (додаток № 1даного договору) за адресою: м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 12. Замовник зобов`язується прийняти та оплатити вказане в додатку № 1, що є невід`ємною частиною договору, обладнання та роботи.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, обладнання у визначений строк не поставив та роботи не виконав, що є підставою для повернення сплаченої позивачем передоплати в розмірі 508.000,00 грн. Також позивачем за несвоєчасне виконання зобов`язань відповідачем нараховано пеню в розмірі 6.000,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Суд приходить до висновку що договір № 06102022 від 06.10.2022 за своєю правовою природою є змішаним договором який містить елементи договору підряду та договору поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 10.1 договору останній набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

За умовами п. 2.1 договору загальна вартість договору складає 695.000,00 грн.

2.1.1. Вартість обладнання складає 635.000,00 грн.

2.1.2. Вартість робіт складає 60.000,00 грн.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 2.5 договору встановлено, що оплата робіт, визначених у п. 1.1 здійснюється наступним чином:

1 етап - оплата 80% вартості обладнання, згідно пп. 2.1.1, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання сторонами цього договору.

2 етап - оплата 20% вартості обладнання та 100% монтажних робіт згідно пп. 2.1.2. та 2.1.2. протягом 5 (п`яти) банківських днів із дати підписання сторонами акту здачі-прийняття виконаних робіт та видаткової накладної.

На виконання умов договору 09.11.2022 згідно платіжної інструкції № 244 позивачем перераховано на рахунок відповідача 80% вартості обладнання в розмірі 508.000,00 грн.

Згідно з п. 3.1.1 договору поставка обладнання і комплектуючих та виконання робіт здійснюється в термін до 45 робочих днів з моменту оплати 80% вартості обладнання згідно пп. 2.1.1.

Місцем поставки та монтажу обладнання виконавцем за договором є: м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 12 (п. 4.1 договору).

Відповідно п. 5.1.1 договору виконавець зобов`язався поставити обладнання згідно додатку № 1 та виконати роботи в повному обсязі і в строки, передбачені цим договором, і здати їх замовнику, шляхом передачі за актом приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи наведені норми та встановлені договором умови відповідач мав поставити обладнання позивачу та виконати роботи у строк до 11.01.2023 включно.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач у визначений строк обладнання позивачу не поставив та роботи не виконав.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) виникає у відповідача (постачальника) у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця).

Таким чином у відповідача (постачальника) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто в розмірі 508.000,00 грн з 12.01.2023.

(Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

З огляду на викладене, за відсутності жодного визначеного умовами договору документального підтвердження фактичної поставки обладнання позивачу та виконання робіт, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 508.000,00 грн попередньої оплати обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов`язання щодо поставки обладнання та виконання робіт не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у разі порушення виконавцем зобов`язань за цим договором, виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 10% від вартості невиконаних або несвоєчасно виконаних робіт за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, на який нараховується пеня та не більше 10% від загальної вартості робіт за договором.

Оскільки мало місце прострочення виконання робіт, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 6.000,00 грн пені, розмір якої позивачем обґрунтовано обмежений 10% від вартості робіт за договором.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Курені» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інова Технолоджи» (02105, м. Київ, вул. Усенка Павла, 8, код ЄДРПОУ 42513367) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Курені» (49000, м. Дніпро, вул. Ламана, 19, офіс 306-В, код ЄДРПОУ 21548624) 508.000 (п`ятсот вісім тисяч) грн 00 коп. попередньої оплати, 6.000 (шість тисяч) грн 00 коп. пені, 7.710 (сім тисяч сімсот десять) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова