Рішення

від 18.12.2023 по справі 910/5864/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.12.2023Справа № 910/5864/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., за участю секретаря судового засідання П`янковської Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МВВ - ГРУП»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА»

про стягнення 294 208,45 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МВВ - ГРУП»

про стягнення 230 218,51 грн

за участі представників:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - не з`явився,

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - Рабушко В.С.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МВВ - ГРУП» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА» про стягнення 294 208,45 грн, з яких 137 197,79 грн заборгованості, 99 605,60 грн пені, 8 186,76 грн 3 % річних та 49 218,30 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 07/12ВП від 07.12.2020 частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого й утворилась спірна заборгованість про стягнення якої, з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат, просить позивач.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 позовну заяву було залишено без руху через недодержання заявником вимог статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.

02.05.2023 від ТОВ «МВВ - ГРУП» надійшла заява про усунення недоліків, зі змісту якої вбачається, що виявлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 недоліки усунуто.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

08.06.2023 від ТОВ «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА» надійшли клопотання про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, відзив на позовну заяву, заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності, а також зустрічний позов ТОВ «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА» до ТОВ «МВВ - ГРУП» про стягнення 230 218,51 грн збитків.

Вимоги зустрічного позову обґрунтовані невиконанням ТОВ «МВВ - ГРУП» вимог пункту 5.1.3 договору поставки № 07/12ВП від 07.12.2020 та статей 187, 201 Податкового кодексу України щодо реєстрації 13 податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим ТОВ «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА» позбавлено права на віднесення сплаченого податку на додану вартість в сумі 230 218,51 грн до складу податкового кредиту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ТОВ «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА» до ТОВ «МВВ - ГРУП» про стягнення 230 218,51 грн, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, розгляд справи № 910/5864/23 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 01.08.2023.

13.07.2023 від ТОВ «МВВ - ГРУП» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

Підготовче засідання, призначене на 01.08.2023 не відбулось у зв`язку з відпусткою судді Комарової О.С.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі призначено на 20.09.2023.

15.09.2023 від ТОВ «МВВ - ГРУП» надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

У підготовче засідання 20.09.2023 з`явився представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).

У підготовчому засіданні 20.09.2023 судом було відкладено підготовче засідання до 24.10.2023.

24.10.2023 від ТОВ «МВВ - ГРУП» надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

У підготовче засідання 24.10.2023 з`явився представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).

У підготовчому засіданні 24.10.2023 судом було відкладено підготовче засідання до 14.11.2023.

У підготовче засідання 14.11.2023 з`явився представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).

У підготовчому засіданні 14.11.2023 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.12.2023.

У судове засідання 18.12.2023 з`явився представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У судовому засіданні 18.12.2023 суд заслухав пояснення представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) у вступному слові, дослідив наявні в матеріалах справи докази, заслухав промову представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) у судових дебатах та, після виходу з нарадчої кімнати, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

07.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МВВ - ГРУП» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА» (покупець) було укладено Договір поставки № 07/12ВП (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити і передати у власність товар, а покупець прийняти і оплатити товар.

За умовами пунктів 1.2, 2.1 Договору кількість та асортимент товару, адреси та строки поставки кожної партії, що постачається згідно з даним Договором, погоджуються та визначаються сторонами у специфікаціях, які є невід`ємними частинами Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору оплата кожної партії товару здійснюється на умовах передоплати в розмірі 100% вартості товару.

Підпунктом 5.1.3 пункту 5.1 Договору визначено обов`язок постачальника передати товар покупцю з товаросупровідною документацією та своєчасно, згідно з чинним законодавством, зареєструвати податкову накладну.

Згідно з п. 6.4 Договору у разі порушення покупцем терміну оплати товару, зазначеного в специфікації до цього Договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,1% від вартості партії товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені, за кожен день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 9.1 Договору).

У специфікаціях № 1 від 07.12.2020, № 2 від 29.12.2020, № 3 від 27.01.2021, № 4 від 04.02.2021, № 5 від 04.02.2021, № 6 від 17.02.2021, № 7 від 25.02.2021, № 8 від 26.02.2021, № 9 від 01.03.2021, № 10 від 12.03.2021, № 11 від 16.03.2021, № 12 від 17.03.2021, № 13 від 19.03.2021, № 14 від 25.03.2021, № 15 від 15.04.2021, № 16 від 21.04.2021, № 17 від 30.04.2021 сторони узгодили найменування товару, його кількість, вартість, базис поставки та умови оплати.

На виконання умов Договору Товариством з обмеженою відповідальністю «МВВ - ГРУП» було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА» отримано товар загальною вартістю 5 099 688,82 грн, про що свідчать видаткові накладні № 1098 від 07.12.2020 на суму 116 100,00 грн, № 1099 від 08.12.2020 на суму 115 452,00 грн, № 1167 від 29.12.2020 на суму 100 509,91 грн, № 1168 від 29.12.2020 на суму 107 919,91 грн, № 1169 від 30.12.2020 на суму 108 299,90 грн, № 39 від 28.01.2021 на суму 68 086,04 грн, № 38 від 28.01.2021 на суму 64 900,04 грн, № 42 від 28.01.2021 на суму 135 936,10 грн, № 44 від 28.01.2021 на суму 135 228,10 грн, № 45 від 29.01.2021 на суму 138 532,09 грн, № 71 від 04.02.2021 на суму 140 054,09 грн, № 68 від 04.02.2021 на суму 126 550,58 грн, № 79 від 05.02.2021 на суму 128 640,00 грн, № 76 від 05.02.2021 на суму 126 600,00 грн, № 118 від 16.02.2021 на суму 135 480,00 грн, № 131 від 17.02.2021 на суму 119 025,08 грн, № 150 від 19.02.2021 на суму 118 795,08 грн, № 148 від 19.02.2021 на суму 124 315,09 грн, № 162 від 25.02.2021 на суму 124 440,91 грн, № 169 від 26.02.2021 на суму 123 876,00 грн, № 174 від 01.03.2021 на суму 140 501,10 грн, № 176 від 01.03.2021 на суму 116 630,09 грн, № 195 від 12.03.2021 на суму 116 375,92 грн, № 197 від 12.03.2021 на суму 113 671,91 грн, № 206 від 16.03.2021 на суму 131 428,10 грн, № 213 від 17.03.2021 на суму 109 854,00 грн, № 211 від 17.03.2021 на суму 114 852,00 грн, № 216 від 19.03.2021 на суму 98 109,00 грн, № 230 від 25.03.2021 на суму 33 319,97 грн, № 252 від 01.04.2021 на суму 85 749,94 грн, № 251 від 01.04.2021 на суму 99 224,92 грн, № 249 від 01.04.2021 на суму 99 077,92 грн, № 247 від 01.04.2021 на суму 100 841,92 грн, № 258 від 08.04.2021 на суму 37 288,97 грн, № 261 від 08.04.2021 на суму 118 775,90 грн, № 263 від 09.04.2021 на суму 116 423,90 грн, № 280 від 15.04.2021 на суму 109 494,00 грн, № 277 від 15.04.2021 на суму 110 880,00 грн, № 284 від 16.04.2021 на суму 105 237,00 грн, № 281 від 16.04.2021 на суму 112 266,00 грн, № 298 від 20.04.2021 на суму 109 593,00 грн, № 297 від 20.04.2021 на суму 109 296,00 грн, № 302 від 21.04.2021 на суму 104 900,09 грн, № 309 від 22.04.2021 на суму 111 200,09 грн, № 342 від 28.04.2021 на суму 118 614,08 грн, № 351 від 30.04.2021 на суму 117 342,08 грн.

Як зазначає Товариство з обмеженою відповідальністю «МВВ - ГРУП» у первісному позові, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА» у порушення взятих на себе за Договором зобов`язань частково оплатило товар на суму 4 962 491,03 грн, на підтвердження чого суду надано банківські виписки.

З огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА» повністю не розрахувалося за поставлений товар, Товариство з обмеженою відповідальністю «МВВ - ГРУП» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 137 197,79 грн заборгованості, 99 605,60 грн пені, 8 186,76 грн 3% річних та 49 218,30 грн інфляційних втрат.

Заперечуючи проти вимог первісного позову Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА» посилається на не доведення позивачем наявності заборгованості з огляду на не зазначення за якими видатковими накладними і специфікаціями вона виникла. Крім того відповідач не погоджується з наведеними у позовній заяві розрахунками інфляційних втрат, а щодо стягнення пені просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА» вказує на невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «МВВ - ГРУП» вимог підпункту 5.1.3 пункту 5.1 Договору та статей 187, 201 Податкового кодексу України щодо реєстрації 13 податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА» позбавлено права на віднесення сплаченого податку на додану вартість в сумі 230 218,51 грн до складу податкового кредиту, у зв`язку з чим просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МВВ - ГРУП» збитки у вказаному розмірі.

Узагальнені доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «МВВ - ГРУП», яке заперечує проти задоволення вимог зустрічного позову, полягають у тому, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА» не доведено наявності усіх елементів складу правопорушення, у зв`язку з чим підстави для застосування до нього такої міри відповідальності як відшкодування збитків відсутні.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки Товариством з обмеженою відповідальністю «МВВ - ГРУП» товару за Договором загальною вартістю 5 099 688,82 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані обома сторонами та скріплені їхніми печатками видаткові накладні, перелік яких наведено в описовій частині цього рішення.

Вищенаведені видаткові накладні відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», будь-які істотні недоліки у них відсутні, відтак суд приймає зазначені видаткові накладні як належний доказ на підтвердження поставки товару Товариством з обмеженою відповідальністю «МВВ - ГРУП» та його прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА».

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У специфікаціях сторони домовились про те, що оплата здійснюється по факту завантаження товару.

Пунктом 1 частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Відтак суд приходить до висновку, що строк виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА» своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як зазначає Товариство з обмеженою відповідальністю «МВВ - ГРУП», Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА» було оплачено товар на суму 4 962 491,03 грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи банківські виписки суд встановив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА» частково оплачено товар, поставлений згідно з видатковою накладною № 342 від 28.04.2021 шляхом сплати 98 758,37 грн, а товар, поставлений згідно з видатковою накладною № 351 від 30.04.2021, не оплачено. В іншій частині судом встановлено виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА» грошових зобов`язань за Договором.

Суд відхиляє доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА» про неврахування Товариством з обмеженою відповідальністю «МВВ - ГРУП» платіжних документів за травень 2021 року, оскільки єдиний платіж здійснений у цьому місяці в сумі 98 758,37 грн враховано і позивачем і судом, інших доказів оплати товару Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА» не надало.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА» за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА» заборгованості в розмірі 137 197,79 грн визнається судом обґрунтованою.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.4 Договору у разі порушення покупцем терміну оплати товару, зазначеного в специфікації до цього Договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,1% від вартості партії товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені, за кожен день прострочення платежу.

Частинами 4 та 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності, не наведено, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 6.4 Договору за несвоєчасне здійснення розрахунків, визнається судом обґрунтованою.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Імператив частини шостої статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що штрафні санкції нараховуються упродовж шести місяців саме від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не передбачено умовами договору.

Перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок пені суд встановив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «МВВ - ГРУП» не враховано вищенаведених положень, внаслідок чого неправильно визначено момент, з якого грошові зобов`язання відповідача стали простроченими, а також розраховано пеню поза шестимісячним періодом нарахування.

До того ж Товариством з обмеженою відповідальністю «МВВ - ГРУП» не враховано, що 0,1% від вартості партії товару перевищує значення подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши власний розрахунок, суд встановив, що обґрунтованим та таким, що підлягає до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МВВ - ГРУП» є пеня в розмірі 11 014,84 грн.

Щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА» про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо пені, суд зазначає наступне.

За визначенням, наведеним у статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом першим частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України визначено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Позов у справі, що розглядається, подано 07.04.2023, що свідчить про те, що позов пред`явлено з перевищенням річного строку щодо вимог про стягнення пені.

Заявляючи про сплив строку позовної давності для цієї вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА» залишає поза увагою те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Тобто строки, визначені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, були продовжені на час карантину.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року установлено на всій території Україну карантин. Дію карантину було неодноразово продовжено:

- з 22 травня до 31 липня 2020 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392;

- з 1 серпня до 19 грудня 2020 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641;

- з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236.

Відтак, оскільки первісний позов було подано до суду під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА» про те, що вимоги про стягнення пені знаходяться поза межами строку позовної давності, є передчасними.

Аналогічна правова позиція щодо визначення перебігу строку позовної давності відповідно до положень 256, 258, 549 та пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України викладена Верховним Судом у постановах від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 31.05.2022 у справі № 926/1812/21, від 22.06.2022 у справі № 916/1157/21.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки позивачем неправильно визначено момент, з якого грошові зобов`язання відповідача стали простроченими, про що суд зазначив вище, суд здійснив власний розрахунок суми 3% річних, який склав 7 911,37 грн, та втрат від інфляції, який склав 50 699,26 грн.

Щодо вимог зустрічного позову суд зазначає наступне.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності, полягає у ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18 та від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Відтак саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

У даному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА» доводить наявність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МВВ - ГРУП» збитків у розмірі 230 218,51 грн посиланням на обставини порушення останнім податкового законодавства, яке полягає у не здійсненні реєстрації податкових накладних з ПДВ у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 914/2524/21 зазначено, що хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації належним чиним податкових накладних.

Водночас вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.

За приписами абзаців 1, 2, 19 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Згідно з абзацами 1, 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг, а відтак з огляду на положення вищезазначених норм, обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні покладено на постачальника (продавця), яким у даному випадку є Товариство з обмеженою відповідальністю «МВВ - ГРУП».

Вказаним зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 925/17/18.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

Оскільки саме від постачальника (продавця), який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (постачальник) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МВВ - ГРУП» склало та направило на реєстрацію до ЄРПН податкові накладні за фактом поставки товару Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА» відповідно до видаткових накладних № 261 від 08.04.2021, № 263 від 09.04.2021, № 277 від 15.04.2021, № 280 від 15.04.2021, № 281 від 16.04.2021, № 284 від 16.04.2021, № 298 від 20.04.2021, у реєстрації яких ДПС України відмовила рішеннями, які є чинними, та за обставин цієї справи підтверджують факт неналежного виконання відповідачем вимог податкового законодавства щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

З наведеного слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МВВ - ГРУП» не виконало зобов`язання з реєстрації податкових накладних за фактом поставки товару за Договором відповідно до видаткових накладних № 258 від 08.04.2021, № 261 від 08.04.2021, № 263 від 09.04.2021, № 280 від 15.04.2021, № 277 від 15.04.2021, № 284 від 16.04.2021, № 281 від 16.04.2021, № 298 від 20.04.2021, № 297 від 20.04.2021, № 302 від 21.04.2021, № 309 від 22.04.2021, № 342 від 28.04.2021, № 351 від 30.04.2021 на загальну суму 1 381 311,11 грн, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА» позбавлене права на віднесення сум нарахованого ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на суму 230 218,51 грн.

Очевидним є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю «МВВ - ГРУП» щодо виконання визначеного законом обов`язку реєстрації податкових накладних та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА» та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками для цієї особи.

Згідно з ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили, і фактом реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення).

Якщо відповідач не виконав встановлений законом обов`язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, а також об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 908/76/18, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21, від 31.01.2023 у справі № 904/72/22.

З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку про те, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення відповідних дій (як і через відмову податкового органу у їх реєстрації) є достатнім доказом протиправної поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю «МВВ - ГРУП».

Підсумовуючи вищевикладене, судом встановлено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МВВ - ГРУП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА» збитків, завданих порушенням зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних у розмірі 230 218,51 грн.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість первісного позову, відтак до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МВВ - ГРУП» підлягають заборгованість в розмірі 137 197,79 грн, пеня в розмірі 11 014,84 грн, 3% річних в розмірі 7 911,37 грн та інфляційні втрати в розмірі 50 699,26 грн.

Також судом встановлено обґрунтованість зустрічного позову, у зв`язку з чим до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МВВ - ГРУП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА» підлягають збитки в розмірі 230 218,51 грн.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «МВВ - ГРУП» по сплаті судового збору за подання первісного позову, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА» пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 3 102,35 грн. Решта сплаченого судового збору у розмірі 1 310,78 грн залишається за Товариством з обмеженою відповідальністю «МВВ - ГРУП».

Враховуючи, що Товариством з обмеженою відповідальністю «МВВ - ГРУП» було сплачено судовий збір в більшому розмірі, ніж передбачено законом, переплата в сумі 0,01 грн може бути йому повернута в порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на результат вирішення зустрічного позову, судові витрати зі сплати судового збору за подання зустрічного позову в розмірі 3 453,27 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «МВВ - ГРУП».

Частиною 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

У постанові від 13.11.2019 у справі № 910/16135/18 Верховний Суд сформував правовий висновок щодо застосування ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, зазначивши, що аналіз даної норми свідчить, що її мета є по суті аналогічною меті ст. 203 Господарського кодексу України та ст. 601 Цивільного кодексу України. При цьому, зазначена норма Господарського процесуального кодексу України не проводить жодної диференціації, які за правовою природою чи підставами виникнення мають бути ці грошові суми.

На підставі викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що незважаючи на те, що формально зараховані, як зустрічні, можуть бути лише саме основні зобов`язання, проте, за аналогією вищевказаних ст. 203 Господарського кодексу України, ст. 601 Цивільного кодексу України та ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, задля досягнення тієї ж мети, на яку направлені вищевказані статті, та з урахуванням наведених засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, може мати місце зарахування і вимог про сплату штрафних санкцій та передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інших нарахувань у випадку, якщо у кожної із сторін наявне судове рішення, яке набрало законної сили, про стягнення таких вимог, оскільки в такому випадку будуть чітко зафіксовані розміри грошових сум, які сторони винні одна одній по таким вимогам, тобто їх розмір носитиме ясний та безспірний характер, а з моменту набрання такими судовими рішеннями законної сили відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 та ч. 1 ст. 129-1 Конституції України такі судові рішення підлягатимуть обов`язковому виконанню.

Враховуючи викладене, суд здійснює зустрічне зарахування сум, що підлягають стягненню зі сторін у справі, в порядку частини 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, в результаті чого з Товариства з обмеженою відповідальністю «МВВ - ГРУП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА» підлягають стягненню збитки в розмірі 23 395,25 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 350,92 грн.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, офіс 41 А; ідентифікаційний код: 39069060) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МВВ - ГРУП» (61058, Харківська обл., м. Харків, вул. Роллана Ромен, буд. 12, кімн. 24; ідентифікаційний код: 39371404) заборгованість в розмірі 137 197,79 грн (сто тридцять сім тисяч сто дев`яносто сім гривень 79 коп.), пеню в розмірі 11 014,84 грн (одинадцять тисяч чотирнадцять гривень 84 коп.), 3% річних в розмірі 7 911,37 грн (сім тисяч дев`ятсот одинадцять гривень 37 коп.), інфляційні втрати в розмірі 50 699,26 грн (п`ятдесят тисяч шістсот дев`яносто дев`ять гривень 26 коп.) та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 102,35 грн (три тисячі сто дві гривні 35 коп.).

3. В іншій частині первісного позову відмовити.

4. Зустрічний позов задовольнити повністю.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МВВ - ГРУП» (61058, Харківська обл., м. Харків, вул. Роллана Ромен, буд. 12, кімн. 24; ідентифікаційний код: 39371404) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, офіс 41 А; ідентифікаційний код: 39069060) збитки в розмірі 230 218,51 грн (двісті тридцять тисяч двісті вісімнадцять гривень 51 коп.) та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 453,27 грн (три тисячі чотириста п`ятдесят три гривні 27 коп.).

6. Відповідно до частини 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню з кожної із сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МВВ - ГРУП» (61058, Харківська обл., м. Харків, вул. Роллана Ромен, буд. 12, кімн. 24; ідентифікаційний код: 39371404) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ГРУПА ДЕЛЬТА» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, офіс 41 А; ідентифікаційний код: 39069060) збитки в розмірі 23 395,25 грн (двадцять три тисячі триста дев`яносто п`ять гривень 25 коп.) та витрати зі сплати судового збору в розмірі 350,92 грн (триста п`ятдесят гривень 92 коп.).

8. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, і може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені статтями 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення в повному обсязі складено 18.12.2023.

Суддя О.С. Комарова