Рішення

від 14.12.2023 по справі 914/2990/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2023 Справа № 914/2990/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Арвітек», м. Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Миколаїв, Львівська область

про стягнення помилково перерахованих коштів

Суддя Наталія Мороз

При секретарі Соломії Дицькій

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Суть спору:

Позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю «Арвітек» до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення помилково перерахованих коштів.

Ухвалою суду від 11.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 31.10.2023.

31.10.2023 та 28.11.2023 розгляд справи відкладався ухвалами суду, про що сторін повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

В судове засідання 14.12.2023 представник позивача не з`явився. Клопотанням від 20.10.2023 № 20/10-23 просить суд здійснювати розгляд справи без участі позивача, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про помилкове перерахування 06.01.2023 на рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 коштів у розмірі 6 000,00 грн, про що повідомлено останнього. Оскільки відповідач зазначені кошти не повернув, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 000,00 грн помилково перерахованих коштів, а також 17,75 грн 3% річних.

Позиція відповідача.

Відповідач проти задоволення позову не заперечив, відзив на позов у встановлені процесуальним законом строки не подав.

Суд зазначає, що поштова кореспонденція (ухвали суду від 11.10.2023, 31.10.2023 та 28.11.2023) надсилалися на адресу місцезнаходження відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 81600, Львівська область, м.Миколаїв, вул. Крушельницької, 9.

Однак, такі були повернуті на адресу суду з відміткою установи поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими конвертами з вкладеннями та Довідками Ф.20.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відсутній», «закінчення терміну зберігання» тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.

Сам лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку та її повернення до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», суд дійшов висновку, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвали суду вважаються врученими відповідачу в день проставлення у поштовому відділенні штампу.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи наведене, справа розглядається за наявними матеріалами.

Обставини справи.

27.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арвітек» (позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено у спрощеній формі договір про надання послуг з транспортного перевезення товару. На підставі наведеного, позивачу виставлено рахунок на оплату № 235 від 27.12.2022 на суму 6000,00 грн.

27.12.2022 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Арвітек» послуги перевезення, що підтверджується товарно-транспортною накладною № Р97 від 27.12.2022 та актом наданих послуг № 235 від 27.12.2022 (підписаним, та скріпленим печатками сторін).

06.01.2023 згідно платіжної інструкції № 1242, Товариством з обмеженою відповідальністю «Арвітек» перераховано на поточний рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 кошти в сумі 6000,00 грн, із зазначенням призначення платежу «оплата за трансп послуги зг. рах. № 235 від 27.12.2022 ПДВ 20% 1000 грн».

Разом з цим, 06.01.2023 згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 1238 від 06.01.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Арвітек» перераховано на поточний рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) кошти в сумі 6000,00 грн, із зазначенням призначення платежу «оплата за транс. послуги зг. рах. № 235 від 27.12.2022 ПДВ 20% 1000 грн».

Як зазначено позивачем у позовній заяві, оскільки послуги та рахунок № НОМЕР_1 від 27.12.2022 (який був підставою для здійснення розрахунків) надавались Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , а між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арвітек» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на той час не існувало жодних договірних правовідносин та зобов`язань, які були б підставою для перерахування коштів, гроші були помилково перераховані позивачем відповідачу.

Листом від 04.05.2023 № 04/05-23 Товариство з обмеженою відповідальністю «Арвітек» звернулось до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про повернення помилково перерахованих коштів. Вказаний лист залишено відповідачем без відповіді.

17.08.2023 позивачем надіслано на адресу відповідача вимогу № 17/08-23 про повернення коштів. Згідно з інформацією, що знаходиться на веб-сайті Акціонерного товариства "Укрпошта", вказана вимога вручена відповідачу 28.08.2023 (ідентифікатор поштового відправлення 0407324857250), однак залишена Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 без відповіді та задоволення.

Враховуючи наведене, з метою захисту порушеного права, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 6 000,00 грн помилково перерахованих коштів, а також 17,75 грн 3% річних.

Оцінка суду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 1212 ЦК України, яка встановлює загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З аналізу вказаної статті вбачається, що даний вид позадоговірних зобов`язань (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) породжують такі юридичні факти, як набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Наявні в матеріалах справи рахунок на оплату, товарно-транспортна накладна та акт надання послуг підтверджують наявність у позивача договірних відносин з контрагентом ФОП ОСОБА_2 , а також те, що перерахунок коштів 06.01.2023 повинен здійснюватися саме на виконання таких домовленостей.

В матеріалах справи міститься також платіжна інструкція кредитового переказу коштів № 1238 від 06.01.2023 про перерахунок на поточний рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 коштів в сумі 6000,00 грн, із зазначенням призначення платежу «оплата за транс. послуги зг. рах. № 235 від 27.12.2022 ПДВ 20% 1000 грн», тобто вказана платіжна інструкція містить реквізити щодо оплати рахунку, виставленого ФОП ОСОБА_2 .

В свою чергу, відповідачем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , доказів того, що між нею та позивачем існували договірні відносини та перерахунок коштів здійснювався саме на виконання таких домовленостей, суду не подано. Докази повернення відповідачем позивачу помилково перерахованих коштів в добровільному порядку в матеріалах справи відсутні.

У відповідності до п. 1.23 ст. 1 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», неналежний отримувач особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; помилковий переказ рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Аналогічна норма закріплена у п. 1.4 Інструкції про безготівкові рахунки в України в національній валюті, затвердженій постановою Національного банку України від 21.04.2004 № 22, неналежний отримувач особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; помилкове списання/зарахування коштів списання/зарахування коштів, унаслідок якого, з вини банку або клієнта, відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.

Аналізуючи аргументи позивача та подані на їх підтвердження докази, враховуючи відсутність заперечень відповідача проти заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що зазначені вище докази відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують наведені позивачем обставини щодо помилковості переказу коштів відповідачу, а відтак, позовна вимога про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 6 000,00 грн підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведеного, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 17,75 грн за період з 26.08.2023 по 30.09.2023.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» платформи «LIGA:ZAKON» онлайн ресурсу «ІПС:LIGA360», суд встановив, що такий здійснено вірно, а відтак вимога про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 17,75 грн підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідача Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арвітек» (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 35-А, ідентифікаційний код 42781708) 6 000,00 грн помилково перерахованих коштів, 17,75 грн 3% річних та 2 684,00 грн судового збору.

Рішення складено 18.12.2023

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.