Рішення

від 01.12.2023 по справі 914/2793/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2023 Справа № 914/2793/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Трускавецького В. П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників процесу справу

за позовом: Приватного підприємства «Захід-Бетон-Буд», м. Львів,до відповідача:Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Чкалова 13», м. Чернівці,про: стягнення 386'539,37 грн, з яких: 259'096,40 грн основний борг, 12'263,00 три відсотки річних, 74'584,49 грн інфляційні втрати та 40'595,48 грн пеня.Учасники процесу не викликались (не повідомлялись).Судові процедури.

1.На розгляд суду подано позов ПП «Захід-Бетон-Буд» до ОК «Житлово-будівельний кооператив «Чкалова 13» про стягнення 386'539,37 грн, з яких: 259'096,40 грн основний борг, 12'263,00 три відсотки річних, 74'584,49 грн інфляційні втрати та 40'595,48 грн пеня.

2.Ухвалою суду від 02.10.2023 позовну заяву прийнято та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників процесу.

3.Ухвалу суду про відкриття провадження у справі надіслано відповідачу на юридичну адресу, яка вказана у позові та відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та поштову адресу, зазначену позивачем у позові.

4.З обох адрес від відповідача повернулись ухвали суду без вручення, причина повернення «За закінченням встановленого терміну зберігання».

5.Відповідно до частин другої - четвертої статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

6.Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частин п`ятої та одинадцятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

7.Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина 6 статті 242 ГПК України).

8.Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

9.Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17.

10.Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

11.Верховний Суд неодноразово звертає увагу, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону «Про поштовий зв`язок» та Правил № 270.

12.Окрім того, за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

13.Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

14.Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

15.Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

16.Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач є належним чином та завчасно повідомлений про розгляд даної справи судом, окрім того мав доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитися з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

17.Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

18.Згідно з частинами 2, 3 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

19.Жодна із сторін протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, так і по закінченню вказаного строку ніяких процесуальних дій не вчиняла.

20.Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.

21.Отже, враховуючи відсутність підстав неможливості розгляду даному спору по суті, за наявності достатності доказів наявних у матеріалах справи для вирішення даного спору по суті, відсутність будь-яких клопотань від відповідача, які б опосередковували рух справи, беручи до уваги строки розгляду справи, врахувавши забезпечення відповідачу права на захист у передбачений процесуальним законом строк, суд дійшов висновку розглянути спір по суті.

22.Частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Аргументи сторін.

23.Позивач обґрунтовує заявлений позов неналежним виконання умов Договору поставки товару від 24.02.2020 в частині повної оплати за поставлений товар. У позові зазначає, що з моменту укладення договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 7'033'828,40 грн, з яких сплачено 6'744'732,00 грн. Загальна суму боргу складає 259'096,40 грн згідно з накладними за період з 18.02. 23.02.2022.

24.Правовими підставами позову зазначено норми ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 691, 692 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України.

25.Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складається з: 5'798,11 грн судовий збір та 10'000,00 грн витрати на правову допомогу.

26.Відповідач відзив на позов не подав, проти позову не заперечив, інших письмових доказів до матеріалів справи не долучав.

Обставини справи.

27. 24 лютого 2020 року між Приватним підприємством «Захід-Бетон-Буд» (надалі Постачальник) та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Чкалова 13» (надалі Покупець) було укладено Договір поставки товару № 10-02/20 (надалі Договір). Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, поставити товар та/або надати послуги автобетононасоса, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, приймати та оплачувати товар та/або послуги (п. 1.1. Договору). найменування, асортимент, одиниці виміру та загальна кількість товару, що поставляється, його часткове співвідношення а також вартість товару відображається у видаткових накладних, актах приймання-передачі, специфікаціях, замовленнях тощо (п. 1.2.).

28.Пунктом 3.2. Договору закріплено, що Товар вважається поставленим Постачальником та переданим у власність Покупця з моменту підписання Покупцем видаткових та товаро транспортних накладних, які свідчать про факт отримання Товару.

29.Згідно з пунктами 4.1. Договору ціна товару, що є Предметом цього Договору вказується в Специфікаціях (Додатках до даного Договору) та/або в рахунках-фактурах, та/або видаткових накладних, що є невід`ємною частиною даного Договору.

30.Відповідно до пункту 4.8. Договору сторони домовились, що оплата за Товар, доставку, Послуги автобетононасоса здійснюється на умовах 100 % попередньої оплати, або протягом трьох банківських днів з моменту поставки Товару чи надання послуги.

31.Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох Сторін і скріплюється відтисками їхніх печаток і діє до 31.12.2020, а в частині взаєморозрахунків до повного розрахунку між Сторонами або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 8.1. Договору).

32.На виконання взятих на себе зобов`язань позивач поставив, а відповідач прийняв Товар (Бетон) на загальну суму 7'033'828,40 грн, з яких оплатив 6'744'732,00 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових, товарно-транспортних накладних та платіжними дорученнями. Спірними (не оплаченими повністю або частково) є:

- видаткова накладна № 1802012 від 18.02.2022 на суму 17'040,00 грн, з урахуванням товарно-транспортної накладної № 1802012 від 18.02.2022 на цю ж суму;

- видаткова накладна № 1802013 від 18.02.2022 на суму 17'040,00 грн, з урахуванням товарно-транспортної накладної № 1802013 від 18.02.2022 на цю ж суму;

- видаткова накладна № 1802014 від 18.02.2022 на суму 17'040,00 грн, з урахуванням товарно-транспортної накладної № 1802014 від 18.02.2022 на цю ж суму;

- видаткова накладна № 1802016 від 18.02.2022 на суму 17'040,00 грн, з урахуванням товарно-транспортної накладної № 1802016 від 18.02.2022 на цю ж суму;

- видаткова накладна № 1802017 від 18.02.2022 на суму 17'040,00 грн, з урахуванням товарно-транспортної накладної № 1802017 від 18.02.2022 на цю ж суму;

- видаткова накладна № 1802024 від 18.02.2022 на суму 17'040,00 грн, з урахуванням товарно-транспортної накладної № 1802024 від 18.02.2022 на цю ж суму;

- видаткова накладна № 1802028 від 18.02.2022 на суму 17'040,00 грн, з урахуванням товарно-транспортної накладної № 1802028 від 18.02.2022 на цю ж суму;

- видаткова накладна № 1802032 від 18.02.2022 на суму 7'455,00 грн, з урахуванням товарно-транспортної накладної № 1802032 від 18.02.2022 на цю ж суму;

- видаткова накладна № 2102004 від 21.02.2022 на суму 14'484,00 грн, з урахуванням товарно-транспортної накладної № 2102004від 21.02.2022 на цю ж суму;

- видаткова накладна № 2102015 від 21.02.2022 на суму 10'511,00 грн, з урахуванням товарно-транспортної накладної № 2102015 від 21.02.2022;

- видаткова накладна № 2202033 від 22.02.2022 на суму 17'892,00 грн, з урахуванням товарно-транспортної накладної № 2202033 від 22.02.2022 на цю ж суму;

- видаткова накладна № 2302007 від 23.02.2022 на суму 17'040,00 грн, з урахуванням товарно-транспортної накладної № 2302007 від 23.02.2022 на цю ж суму;

- видаткова накладна № 2302010 від 23.02.2022 на суму 17'040,00 грн, з урахуванням товарно-транспортної накладної № 2302010 від 23.02.2022 на цю ж суму;

- видаткова накладна № 2302011 від 23.02.2022 на суму 17'040,00 грн, з урахуванням товарно-транспортної накладної № 2302011 від 23.02.2022 на цю ж суму;

- видаткова накладна № 2302014 від 23.02.2022 на суму 17'040,00 грн, з урахуванням товарно-транспортної накладної № 2302014 від 23.02.2022 на цю ж суму;

- видаткова накладна № 2302017 від 23.02.2022 на суму 17'040,00 грн, з урахуванням товарно-транспортної накладної № 2302017 від 23.02.2022 на цю ж суму;

- видаткова накладна № 2302019 від 23.02.2022 на суму 17'040,00 грн, з урахуванням товарно-транспортної накладної № 2302019 від 23.02.2022 на цю ж суму.

33.Претензією від 13.07.2023 позивач звернувся до відповідача у якій вимагав до 21.07.2023 сплатити заборгованість за Договором поставки товару № 10-02/20 від 24.02.2020 у загальному розмірі 259'096,40 грн. Докази надіслання відповідачу вказаної претензії долучено до матеріалів справи.

34.Відповіді на вказану претензію чи доказів оплати відповідачем до матеріалів справи не долучено.

Позиція суду.

35.Між сторонами у справі виникли зобов`язання на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

36.Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

37.Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

38.Як з`ясовано судом у пунктах 27 - 33 даного рішення, позивач поставляв відповідачу Товар (Бетон) впродовж 2020 2022 років.

39.Водночас, Договір поставки товару № 10-02/20 від 24.02.2020 набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох Сторін і скріплюється відтисками їхніх печаток і діє до 31.12.2020, а в частині взаєморозрахунків до повного розрахунку між Сторонами або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 8.1. цього Договору). У матеріалах справи відсутні докази пролонгації цього договору. Умов пролонгації не передбачено договором, а також немає інших змін, які б вносились до нього. Тому суд констатує, що Договір поставки товару № 10-02/20 від 24.02.2020 припинив свою дію у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено.

40.Разом з тим, беззаперечним є факт поставки позивачем та прийняття відповідачем товару (Бетону) у 2021 2022 роках, що підтверджується матеріалами справи. Зокрема, підписаними з обох сторін видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та копіями платіжних доручень, згідно з якими оплачувався товар.

41.Згідно з матеріалами справи загальна сума поставки склала 7'033'828,40 грн. Свій обов`язок з оплати відповідач виконав частково у розмірі 6'744'732,00 грн. Доказів оплатив іншому розмірі до матеріалів справи не долучено.

42.Як з`ясовано судом та підтверджується матеріалами справи неоплаченими (повністю або частково) є видаткові накладні за період з 18.02.2022 по 23.02.2022, з яких видаткова накладна № 1802012 від 18.02.2022 оплачена частково в розмірі 4'274,00 грн, решту неоплачені повністю.

43.Частиною першою статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

44.Таким чином, враховуючи відсутність письмового договору між сторонами щодо поставки товару за спірний період та відсутність встановленого строку у первинних документах щодо оплати, суд зазначає, що таким строком оплати поставленого Товару згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України вважається строк з моменту прийняття товару або товаророзпорядчих документів на нього.

45.Таким чином, розглянувши заявлені вимоги про стягнення 259'096,40 грн основного боргу, перевіривши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

46.Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

47.Щодо заявлених вимог про стягнення 12'263,00 трьох відсотків річних та 74'584,49 грн інфляційних втрат, перевіривши надані позивачем розрахунки, суд зазначає, що розрахунок інфляційних втрат є правильним, а розрахунок трьох відсотків річних частково правильним. Зокрема, щодо розрахунку відсотків річних, прострочення за спірними видатковими накладними починаються з наступного дня, від дати поставки, але позивач обрав іншу дату, наступну за цією, адже, як вбачається, добросовісно керувався умовами укладеного 24.02.2020 Договору. Окрім того, арифметичний розрахунок за обрані позивачем дати є теж неповністю правильним, зокрема, правильним є нарахування трьох відсотків річних на загальну суму 12'288,41 грн, однак суд обмежений правом виходу за межі позовних вимог. Таким чином, суд розглянувши заявлені вимоги зазначає, що такі є обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

48.Щодо стягнення пені. Відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

49.Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

50.Як з`ясовано у цій справі, основний борг виник за підставі видаткових та товарно-транспортних накладних за період з 18.02. по 23.02.2022. Письмового правочину щодо забезпечення виконання вказаних зобов`язань матеріали справи не містять.

51.Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 40'595,48 грн, в силу приписів ч. 2 ст. 547, ч. 3 ст. 549 ЦК України, оскільки заборгованість, яка є предметом спору у справі, виникла не на підставі договору № 10-02/20 від 24.02.2020.

52.Аналогічної позиції дотримується Західний апеляційний господарський суд у постанові 18.03.2023 у справі № 914/851/23.

53.Відповідно до норм статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

54.Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

55.Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати.

56.Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з відповідача підлягає до стягнення 5'189,29 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

57.В силу дії пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

58.Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

59.Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма ст. 129 ГПК України).

60.Адвокатом позивача у позовній заяві зазначено, що судові витрати складаються в тому числі з витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

61.Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

62.Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 згаданої статті).

63.За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

64.Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).

65.Адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

66.За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

67.Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

68.У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у вищенаведеній нормі.

69.Зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

70.Загальне правило розподілу судових витрат визначено у частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

71.Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

72.При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

73.Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

74.Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

75.У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

76.Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має, сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

77.Частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

78.04 вересня 2023 року між Адвокатом Попівняком Н. М. (надалі Виконавець) та Пп «Захід-бетон-Буд» (надалі Замовник, Клієнт) укладено Договір-Доручення про надання правничої допомоги № 50.

79.Згідно з Актом надання послуг № 11 від 04.09.2023 підписаним між сторонами Договору про надання правничої допомоги № 50, Адвокат надав правову допомогу, в тому числі усні правові консультації з питань господарського законодавства, підготовка, складення позовної заяви, участь в судових засіданнях, вчинення інших процесуальних дій, спрямованих на стягнення заборгованості з ОК «ЖБК «Чкалова 13», за договором поставки товару № 10-02/20 від 24.02.2020. Загальна вартість послуг 10'000,00 грн. також, Адвокатом виставлено позивачу рахунок № 1 від 04.09.2023 на суму 10'000,00 грн, який сплачено останнім згідно з платіжною інструкцією № 2482 від 04.09.2023.

80.Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

81.Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

82.Крім того, у численних постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

83.Аналогічні критерії застосовуються Європейським судом з прав людини при визначенні розміру справедливої компенсації потерпілій стороні на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначений підхід ілюструється у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§95).

84.Окрім того, застосовуючи вищевказані критерії Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

85.За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

86.Між тим, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених витрат, понесених у зв`язку із наданням такої допомоги.

87.Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

88.Проаналізувавши подані адвокатом позивача матеріали, суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не повністю відповідає критерію їх реальності та розумності, зокрема, адвокат не брав участі у судових засіданнях, не вчиняв інших процесуальних ді, тощо.

89.Разом з тим, із аналізу матеріалів справи, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням складності справи, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, за відсутності заперечень відповідача щодо розподілу судових витрат, а також того, що розмір заявлених витрат на професійну правову допомогу не повністю відповідає критеріям їхньої реальності та розумності, врахувавши, що позов задоволено частково, суд дійшов висновку, що відшкодуванню підлягає понесені позивачем витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

90.Таким чином, суд здійснивши відповідну оцінку заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу вказує, що відповідачем підлягає відшкодуванню 8?950,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 20, 73, 74, 76, 79, 123, 126, 129, 165, 178, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Чкалова 13» (58023, м. Чернівці, вул. Чкалова Валерія, буд. 13; ідентифікаційний код 39264678) на користь Приватного підприємства «Захід-Бетон-Буд» (79037, м. Львів, вул. Земельна, буд. 6; ідентифікаційний код 38287359) 259'096,40 грн основного боргу, 12'263,00 трьох відсотків річних, 74'584,49 грн інфляційних втрат, 5'189,29 грн відшкодування витрат на оплату судового збору та 8'950,00 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Трускавецький В.П.