ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" грудня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3188/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши справу
за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д)
до відповідача-1: Приватного підприємства "Вітязь" (код ЄДРПОУ 32178991, 68300, Одеська область, м.Кілія, вул.Пролетарська, буд.57 кв.105)
відповідача-2: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
про стягнення 63202, 88 грн.
Позивач Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача-1 Приватного підприємства "Вітязь", відповідача-2 ОСОБА_1 про стягнення 63202,88 грн. заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов Договору банківського обслуговування №б/н від 14.02.2020 в частині погашення заборгованості за кредитом, за належне виконання якого поручився відповідач-2 ОСОБА_1 .
Ухвалою від 26.07.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.
У встановлений господарським судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що подано відповідні докази.
Відповідно до ч.3 ст.174 ГПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
За приписами ч.6-8 ст.176 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.
Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Так на виконання приписів наведеної норми господарським судом 24.07.2023 отримано відповідь з Єдиного демографічного реєстру №155541 щодо відповідача-2 ОСОБА_1 , відповідно до якої в реєстрі відсутні відомості щодо місця проживання останнього.
25.07.2023 господарським судом було направлено запит до Відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області про витребування інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1
31.07.2023 ГУДМС України в Одеській області повідомило суд про відсутність витребуваної інформації.
02.08.2023 господарським судом, з метою одержання відповідної інформації щодо місця проживання відповідача-2, було скеровано запит до Державної міграційної служби України.
23.08.2023 Державна міграційна служба України повідомила суд що за наявними в ДМС даними відомостей щодо місця проживання ОСОБА_1 не встановлено.
29.08.2023 з метою отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 господарським судом було направлено запит до Кілійської міської ради.
Листом від 04.09.2023, який надійшов до Господарського суду Одеської області 11.09.2023, Кілійська міська рада повідомила, що в Реєстрі Кілійської територіальної громади відсутні відомості про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 .
Таким чином суд констатує, що судом було вжито всіх можливих заходів щодо встановлення місця проживання (перебування) відповідача-2 ОСОБА_1 .
Згідно ч. 10 ст.176 ГПК України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України.
Ухвалою від 13.09.2023 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, запропоновано сторонам подати заяви по суті справи та встановлено строк для їх подання.
Ухвала про відкриття провадження у справі була скерована на адресу відповідачів, в тому числі на адресу відповідача-2, повідомлену позивачем.
Крім того, означена ухвала була розміщена на сайті Судової влади України шляхом публікації відповідного оголошення.
Як слідує з рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, ухвала про відкриття провадження у справі була отримана уповноваженим представником відповідача-1 та безпосередньо відповідачем-2.
За наведеного суд констатує, що судом було вжито належних заходів щодо повідомлення відповідачів про розгляд даної справи.
Відзив на позовну заяву, будь-які заяви та клопотання від відповідачів не надходили.
Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.
Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст.178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.
Суд зазначає, що згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012 року).
Європейський суд, щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, судом було здійснено розгляд справи поза межами строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, впродовж розумного строку.
У відповідності до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд, -
в с т а н о в и в:
Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, 14.02.2020 Приватним підприємством "Вітязь" (відповідач-1) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (Заява), згідно якої відповідач-1 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг (Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http//privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування №б/н від 14.02.2020 (Договір) та взяв на себе зобов`язання виконувати умови Договору.
За умовами Договору, відповідачу-1 було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_2 , в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг.
Як слідує з довідки про розміри встановлених кредитних лімітів від 29.06.2023 №10221ODKIS04Y, ПП "Вітязь" були встановлені кредитні ліміти на поточний рахунок та визначено дати їх зміни: 01.03.201 - 12000,00 грн., 25.01.2019 - 50000,00 грн., 02.05.2019 - 50000,00 грн., 25.05.2019 - 70000,00 грн., 22.12.2020 - 70000,00 грн., 27.09.2021 - 70000,00 грн., 01.03.2022 - 69836,82 грн.
Також, 20.07.2021 між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 (відповідач-2) було укладено договір поруки №Р1626782500666387101, предметом якого є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають з Кредитного договору.
Разом з тим, в порушенням умов Договору та приписів законодавства, відповідач-1 не повернув кредитні кошти у передбачений договором термін, та не сплатив в повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії.
Так станом на 27.06.2023 заборгованість відповідача-1 становить 63202,88 грн., в тому числі 56744,44 грн. заборгованості за кредитом, 5227,57 грн. заборгованості за відсотками з користування кредитом, 1230,87 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.
Означена заборгованість відповідачем-1 в добровільному порядку не сплачена, що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
За змістом ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.
Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором приєднання.
Частиною 1 ст.634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За приписами ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Так, 14.02.2020 Приватним підприємством "Вітязь" (відповідач-1) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (Заява), згідно якої відповідач-1 приєднався до 'Умов та правил надання банківських послуг' (Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http//privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування №б/н від 14.02.2020 (Договір) та взяв на себе зобов`язання виконувати умови Договору.
Відповідно до заявки на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок" про надання кредиту за послугою "Кредитний ліміт на поточний рахунок" та "Гарантовані платежі", яка була підписана відповідачем-1 14.02.2020 із використанням електронного цифрового підпису, останній просив надати кредит за послугою "Кредитний ліміт на поточний рахунок" шляхом встановлення кредитного ліміту на рахунку НОМЕР_3 на наступних умовах: мета кредиту: поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта; вид кредиту - овердрафтовий кредит; мінімальний - максимальний розмір ліміту: 10000 грн. - 2000000 грн.; розмір відсоткової ставки - 18% річних; пільговий період - 30/270 днів - без обнуління, відповідно до п.п.3.2.1.4.1, 3.2.1.4.3.; термін користування кредитом - 12 місяців.
Підписанням цієї Заявки Клієнт на підставі ст.634 ЦК України у повному обсязі приєднується до розділу "Загальні положення" та підрозділу "Кредитний ліміт на поточний рахунок" Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті АТ КБ "Приватбанк" у мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/tems, які разом із Заявою на відкриття рахунку та анкетою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, цією заявкою становлять Кредитний договір між Банком і Клієнтом, примірник якого клієнт отримав шляхом самостійного роздрукування.
Підписанням цієї Заявки Клієнт висловлює свою пряму і безумовну згоду на встановлення Банком будь-якого розміру кредитного ліміту за послугою "Кредитний ліміт на поточний рахунок". Розмір Ліміту може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку.
Кредитний договір вступає в силу з моменту підписання клієнтом цієї Заявки шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису у Приват24 для бізнесу.
Клієнт підтверджує ознайомлення із розділом "Загальні положення", а також підрозділом "Кредитний ліміт на поточний рахунок" Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті Банку за адресою https://privatbank.ua/tems, у редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви.
Згідно з п. 3.2.1.1.16 Умов, при укладанні договорів та угод або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до Умов та правил надання банківських послуг (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Відповідно до п.3.2.1.1.1 Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта.
За умовами п.3.2.1.1.3 Умов, кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.
У відповідності до п. 3.2.1.1.8 Умов, проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до Умов та правил надання банківських послуг (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - Угода).
Згідно п. 3.2.1.1.6 Умов, ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет-клієнт-банк, SMS-повідомлення або інших).
Відповідно до розділу 3.2.1.4 Умов, яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує відсотки, виходячи з відсоткової ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована відсоткова ставка).
Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.
Пунктом 3.2.1.4.4 Умов визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує Банку 1-го числа кожного місяця.
При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.
Відповідно до п.3.2.1.2.3.4 Умов, банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом у повному обсязі.
За умовами Договору, відповідачу-1 було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_2 , в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг.
Згідно довідки АТ КБ "Приватбанк" про розміри встановлених кредитних лімітів від 29.06.2023 №10221ODKIS04Y, ПП "Вітязь" були встановлені кредитні ліміти на поточний рахунок та визначено дати їх зміни: 01.03.201 - 12000,00 грн., 25.01.2019 - 50000,00 грн., 02.05.2019 - 50000,00 грн., 25.05.2019 - 70000,00 грн., 22.12.2020 - 70000,00 грн., 27.09.2021 - 70000,00 грн., 01.03.2022 - 69836,82 грн.
Разом з тим, в порушенням умов Договору та приписів законодавства, відповідач-1 не повернув кредитні кошти у передбачений договором термін, та не сплатив в повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Приписами частин 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Судом встановлено, що кредитний договір укладено у формі заяви про приєднання, підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов; кредитний договір містить повну інформацію щодо умов кредитування, зокрема, про строк кредитування, процентну ставку за користування кредитом, строки сплати платежів, а також про права та обов`язки сторін, порядок розрахунків, відповідальність за порушення зобов`язань.
Разом з тим, відповідач-1, всупереч умов договору та приписам чинного законодавства, не повернув позивачу кредитні кошти у встановлений договором строк, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість за кредитом в сумі 56744,44 грн. основної заборгованості, 5227,57 грн. заборгованості за відсотками з користування кредитом, 1230,87 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.
Відповідач-1 здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення заборгованості не спростував, доказів на підтвердження сплати боргу суду не надав.
На підставі викладеного, суд визнає вимоги позивача правомірними, обґрунтованими належними та допустимими доказами, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо солідарного стягнення заборгованості з відповідачів, суд зазначає наступне.
Згідно ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Так, 20.07.2021 між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 (відповідач-2) було укладено договір поруки №Р1626782500666387101, предметом якого є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають з Кредитного договору по поверненню кредиту, наданого позичальнику шляхом встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок № НОМЕР_2 (IBAN - НОМЕР_3 ) у розмірі 40000,00 грн., максимальний розмір кредитного ліміту за кредитним договором становить 2000000,00 грн., а також по сплаті всіх інших платежів в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором, який було укладено між кредитором та позичальником, які укладені та/або можуть бути укладені в майбутньому (кредитний договір).
Відповідно до п. 1.2 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
Згідно п.2.1.2 договору поруки, у випадку невиконання позичальником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п.1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання(нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою для здійснення договірного списання, згідно п. 2.1.1. цього договору, та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний позичальник у випадку невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.
Сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладання цього договору. У випадку виконання позичальником та / або поручителем всіх зобов`язань за кредитним договором цей договір припиняє свою дію (п.4.1 договору).
Вказаний договір було підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису АТ КБ "Приватбанк" та накладення ОСОБА_1 електронного підпису.
Згідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
У ст.554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
З огляду на викладене, враховуючи положення договору поруки, суд зазначає про наявність у відповідача-2 ОСОБА_1 обов`язку щодо виконання зобов`язань Приватного підприємства "Вітязь" за кредитним договором б/н від 14.02.2020.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v.Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010). Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У п. 4.1. постанови від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" пленум Вищого господарського суду України роз`яснив, що у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів, або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
З врахуванням викладеного, витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідачів порівну.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
в и р і ш и в:
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Вітязь"(код ЄДРПОУ 32178991, 68300, Одеська область, м.Кілія, вул.Пролетарська, буд.57 кв.105) та ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д) - 56744 (п`ятдесят шість тисяч сімсот сорок чотири) грн. 44 коп. заборгованості за кредитом, 5227 (п`ять тисяч двісті двадцять сім) грн. 57 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 1230 (одну тисячу двісті тридцять) грн. 87 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом.
3. Стягнути з Приватного підприємства "Вітязь"(код ЄДРПОУ 32178991, 68300, Одеська область, м.Кілія, вул.Пролетарська, буд.57 кв.105) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д) - 1342 (одну тисячу триста сорок дві) грн. 00 коп. судового збору.
4. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д) - 1342 (одну тисячу триста сорок дві) грн. 00 коп. судового збору.
5. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя М.Б. Сулімовська
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Повне рішення складено і підписано 15 грудня 2023 р.
Суд | Господарський суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 15.12.2023 |
Оприлюднено | 20.12.2023 |
Номер документу | 115709699 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань банківської діяльності кредитування |
Господарське
Господарський суд Одеської області
Сулімовська М.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні