Рішення

від 18.12.2023 по справі 918/1058/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/1058/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувшиу порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварка ЛТД"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція",

про стягнення 43 502, 95 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сварка ЛТД" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (відповідач), про стягнення 43 502, 95 грн, з яких: 5 123,37 грн 3% річних та 38 379,58 грн інфляційних за договором поставки № 53-122-01-22-11764 від 10.02.2022.

Cтислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Згідно із з позовною заявою, 10.02.2022 між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) укладено договір поставки № 53-122-01-22-11764 (договір), за умовами якого позивач зобов`язався поставити і передати у власність відповідача продукцію, а відповідач зобов`язався оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток № 1 до договору). На виконання умов зазначеного договору позивачем поставлено відповідачу товар на суму 294 796,80 грн, що підтверджується накладною, у свою чергу, відповідачем отриманий товар оплачений повністю, проте із простроченням. За недотримання відповідачем строків оплати товару позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 5 123,37 грн 3% річних та 38 379,58 грн інфляційних.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 655, 692, 712 ЦК України.

09.11.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог щодо стягнення нарахованих інфляційних та 3% річних, просить суд у задоволенні позову відмовити та зазначає, що 20.04.2022 між сторонами укладено додаткову угоду до договору, якою внесено зміни до п. 6.1., 6.2. договору щодо порядку проведення розрахунків та встановлено, що перебіг строку оплати за поставлену продукцію розпочався 21.04.2022. Також просить суд зменшити розмір 3% річних. Повідомляє, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації, окупацією ВП Запорізької АЕС відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі, підприємством втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину доходу від реалізації електроенергії. Заразом відповідач продовжує нести втрати з утримання об`єкту та персоналу ВП «Запорізька АЕС», не одержуючи від діяльності від цього підрозділу жодного прибутку. Відповідач вимушений в рази збільшувати розмір коштів для забезпечення безаварійної та стабільної роботи АЕС, на забезпечення охорони АЕС в цілому, оскільки від цього залежить безпека не тільки України, а й світу.

18.12.2023 від представника позивача надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких посилання відповідача на додаткову угоду від 20.04.2022 до договору є абсолютно нерелевантним, оскільки вказаною угодою не були змінені строки оплати за господарським зобов`язанням, а лише були врегульовані окремі організаційні питання щодо реєстрації податкових накладних в умовах воєнного стану. Позивач за договором своєчасно зареєстрував податкові накладні, а доказів зворотного відповідачем не було надано, додатковій угоді сторонами не було надано зворотної сили. Зазначає, що відповідач є промисловим гігантом не лише загальнонаціонального, але й європейського масштабу. Щорічні обороти та прибуток відповідача (зокрема за 2022 рік) перевищують обороти позивача у 200 тисяч разів. Відтак, маючи прибуток у 2022 році у розмірі 86 мільярдів (!) грн (проти 358 тисяч грн позивача), посилання відповідача на неможливість виконати зобов`язання з оплати у розмірі 40 тисяч грн є не просто надуманим, але й відверто недобросовісним, відтак безпідставним є посилання останнього на ч. 1 ст. 233 ГК України та постанову ВС від 18.03.2020 у справі №902/417/18, оскільки ні про яку нібито «непропорційність» процентів річних та інфляційних втрат зазнаним збиткам і мови не може йти, зважаючи на заявлений розмір позовних вимог. Крім того, позивач зазначає, що постраждав від воєнних дій не менше, аніж відповідач через обмеження імпортних операцій з початком воєнних дій. Більше того, просить враховувати, що позивач знаходився на території Київської області, яка безпосередньо була зоною бойових дій, а філія відповідача, з якою безпосередньо укладено договір, на території Рівненської області, яка в зону бойових дій не потрапила, та зазнала в сотні разів менше обстрілів.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін та результати їх розгляду.

Ухвалою суду від 23.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 22.11.2023.

22.11.2023 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 22.11.2023 розгляд справи відкладено на 04.12.2023.

04.12.2023 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 04.12.2023 у судовому засіданні оголошено перерву на 18.12.2023.

18.12.2023 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши подані докази, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

10.02.2022 між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) укладено договір поставки № 53-122-01-22-11764 (договір), за ), за п. 1.1. якого (постачальник) в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується поставити і передати у власність відповідача (замовника) продукцію, а замовник, у свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1, що є додатком № 1 до договору.

Відповідно до п. 12.1. договору, він уважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Строк дії цього договору по 31.12.2022, а в частині виконання гарантійних зобов`язань постачальника, що передбачені цим договором, - до спливу гарантійних строків.

За п. 1.2. договору предметом поставки за цим договору є продукція: 44310000-6 комплектуючі для зварювання, яка передбачена специфікацією № 1 до цього договору.

Згідно з п. 2.1. - 2.4. договору ціна продукції, що поставляється за цим договором, становить 704 798,80 грн, крім того ПДВ 158 959,76 грн. Загальна сума договору становить 953 358,56 грн. Кількість продукції та ціна за одиницю товару вказана у специфікації №1 (додаток № 1) до цього договору. Ціна на продукцію є остаточною і змінам не підлягає.

Пунктами 3.1., 3.2. договору сторонами погоджено, що продукція поставляється у строк до 01.06.2022. Продукція поставляється на умовах DDP згідно з Інкотермс-2010. Місце поставки та вантажоодержувач: 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК" Енергоатом При поставці продукції сторони керуються діючим законодавством та цим договором.

У розділі 4 договору сторони погодили, що кількість та асортимент продукції визначається специфікацією до цього договору. Якість продукції повинна відповідати умовам договору, технічним вимогам (додаток № 2 до договору).

Розділом 8 договору передбачено порядок передачі та приймання продукції. Так, приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог Стандарту ДП НАЕК Енергоатом: Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС СОУ НАЕК 038:2021, при наявності товарно-супровідних документів, передбачених п. 8.2. договору. Товарно-супровідні документи, що надаються постачальником при здійсненні поставки продукції: видаткова накладна або накладна, сертифікат відповідності, декларація про відповідність вимогам технічного регламенту засобів індивідуального захисту, сертифікат експертизи типу, висновок санітарно - епідеміологічної експертизи. Успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) підтверджується відповідними актами та ярликами на придатну продукцію згідно зі Стандартом ДП НАЕК Енергоатом Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС СОУ НАЕК 038:2021. Датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем. Перехід права власності на продукцію за договором відбувається в момент поставки продукції за умови наявності належним чином оформлених товарно-супровідних документів. У випадку виявлення замовником під час приймання продукції невідповідностей щодо кількості, якості, комплектності, відсутності або неналежного оформлення супровідних документів постачальник зобов`язаний усунути виявлені невідповідності протягом 10 робочих днів з моменту отримання письмового повідомлення (вимоги) від замовника. У випадку неусунення виявлених невідповідностей протягом вказаного строку, постачальник сплачує замовнику штрафні санкції, передбачені п. 9.1. договору. Сплата штрафних санкцій не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за договором.

Судом установлено, що на виконання умов договору позивач здійснив поставку продукції на суму 294 796,80 грн, що підтверджується накладною № 873 від 22.02.2022.

Згідно з додатковою угодою № 2 до договору п. 6.1. викладено в такі редакції: оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно з СОУ НАЕК 038:2021 Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію. Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше п`яти робочих днів з дати оформлення ярлика.

02.03.2022 позивачем оформлено ярлик на придатну продукцію № 1-2-20, про що свідчить лист відповідача № 3538/041 від 04.03.2022.

Листами від 13.06.2022, від 02.08.2022, від 26.09.2022 та від 19.10.2022 позивач звертався до відповідача з приводу оплати за поставлену продукцію.

Відповідачем отриманий товар оплачений повністю, проте із простроченням, що підтверджується платіжними інструкціями № 12855 від 25.10.2022 на суму 50 000,00 грн, № 13252 від 07.11.2022 на суму 15 000,00 грн, № 13400 від 09.11.2022 на суму 50 000,00 грн, № 14016 від 22.11.2022 на суму 100 000,00 грн та № 14294 від 30.11.2022 на суму 79 796,80 грн.

Судом установлено, що основний борг станом на день звернення до суду відсутній.

За недотримання відповідачем умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення 5 123,37 грн 3% річних та 38 379,58 грн інфляційних.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із несвоєчасною оплатою товару за договором поставки та відповідальністю за порушення строків оплати за поставлений товар, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і заплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У силу вимог ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст. 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як установлено судом із фактичних обставин справи, відповідач вартість поставленого позивачем товару сплатив у повному розмірі.

Заразом позивач, посилаючись на ст. 625 ЦК України, за прострочення грошового зобов`язання здійснив нарахування 5 123,37 грн 3% річних та 38 379,58 грн інфляційних.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних, установив, що розмір перших становить 5 123,37 грн (при заявленому - 5 123,37 грн), а других - 38 379,58 грн (при заявленому - 38 379,58 грн) (розрахунок додається), отже, 3% річні та інфляційні підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Щодо заперечень відповідача про те, що умовами додаткової угоди № 2 до договору сторонами змінено строк проведення розрахунків на 21.04.2022, то таке твердження не відповідає дійсності, оскільки вказаною додатковою угодою сторони погодили, що оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію, однак відповідач свого обов`язку з проведення розрахунків у встановлений строк не здійснив, у зв`язку з чим у позивача виникло право на нарахування 3% річних та інфляційних.

Стосовно зменшення 3% річних, то суд зазначає таке.

Відповідач просить суд зменшити 3% річних, посилаючись на своє скрутне фінансове становище, а також постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18. Заразом фактичні обставини справи у цій справі є відмінними від справи № 902/417/18 (умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також змінили розмір процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів).

У цій справі судом не установлено очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум 3% річних, так само як і того, що наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, а відтак підстав для зменшення 3% річних немає.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача та про наявність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються зі судового збору в розмірі 2 684,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено повністю, відтак судовий збір в розмірі 2 684,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сварка ЛТД» до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія" Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція", про стягнення 43 502,95 грн задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (промзона, м. Вараш, Рівненська область, 34400, ідентифікаційний код 05425046), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сварка ЛТД» (01042, м. Київ, бульвар Марії Приймаченко, буд. 1/27, офіс 304/6, ідентифікаційний код 42163934) 5 123,37 грн 3% річних та 38 379,58 грн інфляційних.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ " Рівненська атомна електрична станція" (промзона, м. Вараш, Рівненська область, 34400, ідентифікаційний код 05425046), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сварка ЛТД» (01042, м. Київ, бульвар Марії Приймаченко, буд. 1/27, офіс 304/6, ідентифікаційний код 42163934) 2 684,00 грн судового збору.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сварка ЛТД» (01042, м. Київ, бульвар Марії Приймаченко, буд. 1/27, офіс 304/6, ідентифікаційний код 42163934).

Відповідач: Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ " Рівненська атомна електрична станція" (промзона, м.Вараш, Рівненська область, 34400, ідентифікаційний код 05425046).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 18.12.2023.

Суддя О.Андрійчук