Рішення

від 18.12.2023 по справі 922/4374/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/4374/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", 61093, м. Харків, вул. Болбочана Петра, буд. 54 до Комунального некомерційного підприємства "Борівська центральна лікарня Борівської селищної ради", 63801, Харківська обл., Ізюмський р-н., смт. Борова, вул. Миру, буд. 34 простягнення 91 106,22 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Комунального некомерційного підприємства "Борівська центральна лікарня Борівської селищної ради" про стягнення заборгованості за спожиту енергію по договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 60DB617-131-22 від 16.02.2022 року у розмірі 62 924,40 грн., пеню у сумі 12 382,42 грн., 3 % річних у розмірі 2 868,22 грн., інфляційні втрати у розмірі 12 931,18 грн.

Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою суду від 18.10.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4374/23. Розгляд справи № 922/4374/23 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

06.11.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 30247/23) у якому відповідач, просить суд, частково відмовити у задоволенні позовних вимог.

13.11.2023року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 30922/23) у якому позивач, зокрема просить суд, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

05.12.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 33455/23) про розподіл судових витрат, у якій, просить суд, заяву позивача про стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу задовольнити. Стягнути із відповідача на користь позивача 7 000,00 грн. - витрат на правничу допомогу адвоката.

11.12.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 33993/23) у якому останній зазначає, що користуючись своїми правами, передбаченими статтею 46 та пунктом 3 частини 1 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, позивач вважає за необхідне уточнити позовні вимоги шляхом викладення пункту 2 прохальної частини в такій редакції:

«2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Борівська центральна лікарня Борівської селищної ради» (63801, Харківська обл., Ізюмський р-н, смт. Борова, вул. Миру, буд. 34, р/ №UA918201720344320006000023135 в ДКСУ, м. Київ, код за ЄДРПОУ 02002807) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» (61093, м. Харків, вул. Болбочана Петра, 54, п/р НОМЕР_1 в Фiлiї - Харкiвське обласне управлiння публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", МФО 351823, Код за ЄДРПОУ 39590621) заборгованість за спожиту електричну енергію по Договору про закупівлю (постачання) електричної енергії №60DB617-131-22 від 16.02.2022 року в розмірі 62 924,40 грн., пеня 12 382,42 грн., 3% річних у розмірі 2 868,22 грн., інфляційні втрати 12 931,18 грн.».

13.12.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 34373/23), у якому останній зазначає, що користуючись своїми правами, передбаченими статтею 46 та пунктом 3 частини 1 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, позивач вважає за необхідне уточнити позовні вимоги шляхом викладення пункту 2 прохальної частини в такій редакції:

Стягнути заборгованість за спожиту електричну енергію за Договором про закупівлю електричної енергії № 60DB617-131-22 від 16.02.2022 в розмірі: 62 924,40 грн на поточний рахунок UA773518230000026039305494851, МФО 351823, ФХАРКІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ У АТОЩАД м. ХАРКІВ. Стягнути пеню у сумі 12 382,42 грн., 3 % річних у розмірі 2 868,22 грн., інфляційні втрати у розмірі 12 931,18 грн. на Рахунок НОМЕР_2 в АТ "БАНК Документ сформований в системі «Електронний суд» 13.12.2023 4 АЛЬЯНС", МФО 300119.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених устатті 42цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Суд дослідивши матеріали справи та надані позивачем до суду клопотання від 11.12.2023 року вх. № 33993/23 та від 13.12.2023 року вх. № 34373/23 встановив, що позивач у даних клопотаннях уточнює саме банківські реквізити щодо сплати заявлених у позовній заяві до стягнення сум.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає клопотання позивача від 11.12.2023 року вх. № 33993/23 та клопотання від 13.12.2023 року вх. № 34373/23, та подальший розгляд справи здійснює із їх урахуванням.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 16.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (позивач, учасник) та Комунальним некомерційним підприємством "Борівська центральна лікарня Борівської селищної ради" (відповідач, замовник) було укладено договір про закупівлю (постачання) електричної енергії № 60DB617-131-22 від 16.02.2022 року.

Відповідно до пункту 13.1. строк (термін) постачання електричної енергії по 31.12.2022 року. Цей договір набуває чинності з дати підписання і діє до 31.12.2022 року, а в частині розрахунків до їх повного виконання.

Пунктом 2.1. договору, сторони погодили, що за цим договором учасник продає електричну енергію (код за ДК 021:2015-09310000-5 електрична енергія), як різновид товару для забезпечення потреб електроустановок замовника, а замовник оплачує учаснику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно із умовами цього договору.

Відповідно до пункту 2.2. договору обов`язковою умовою для постачання (закупівлі) електричної енергії замовнику є наявність у нього укладеного в установленому законом порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого замовник набуває право отримувати послуги з розподілу електричної енергії.

Початком постачання (закупівлі) електричної енергії замовнику є дата укладання цього договору (пункт 3.1. договору).

Пунктом 5.1. договору, сторони визначили, що ціна договору становить 605484,00 грн. у т.ч. ПДВ 100914,00 грн. Джерело фінансування: кошти місцевого бюджету 500000,00 грн., кошти орендарів 105484,00 грн.

Вартість 1 кВт*год. електричної енергії визначається, як договірна ціна та зазначається у додатку № 1 «Комерційна пропозиція». На момент проведення процедури закупівлі вартість 1 кВт*год. становить 3,96 грн. (із урахуванням ПДВ) (пункт 5.2. договору).

Замовник розраховується із учасником за електричну енергію за цінами, що визначається відповідно до комерційної пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору (пункт 5.4. договору).

Розрахунковий період за цим договором зазначений у комерційній пропозиції та становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором замовника з оператором системи розподілу (пункт 5.6. договору).

Пунктом 5.7. сторони погодили, що розрахунки замовника за цим договором. здійснюється на поточний рахунок. При цьому, замовник не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу учасника та в іншій не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється замовником виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок учасника. Оплата вважається здійснено після того, як на рахунок учасники надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану, електричну енергію відповідно до умов цього договору. Поточний рахунок учасника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Також між сторонами було погоджено додаток № 1 до договору «обсяги електричної енергії на 2022 рік», додаток № 2 «Комерційна пропозиція «Оплата електричної енергії один раз за фактично спожиту електричну енергію (оплата за надання послуг з розподілу електричної енергії здійснюється замовником оператору системи розподілу)»», додаток № 3 «заява приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу», додаток до заяви приєднання «Інформація щодо об`єктів споживання».

Відповідно до пункту 4 додатку Комерційна пропозиція розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії здійснюється замовником один раз за фактичний обсяг споживання електричної енергії, визначений за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підстави виставленого рахунку замовнику, у якому зазначається суми до сплати за спожиту у електричну енергію. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності в платіжному документів в реквізитах «Призначення платежу» посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані замовником за електричну енергію, учасник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості замовника з найдавнішим терміном її виникнення. У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії, зараховується замовнику на його особовий рахунок як попередня оплата за новими тарифами у наступному розрахунковому періоді.

За твердженнями позивача, згідно з актом приймання-передачі електричної енергії №ХО382003780 від 28.02.2022 року до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії №60DВ617-131-22 від 16.02.2022 року відповідно до якого позивачем у лютому 2022 року було поставлено відповідачу електричну енергію обсягом 3 886 кВт год. на суму 15388,56 грн.;

Згідно з актом приймання-передачі електричної енергії № Х0382004972 від 31.03.2022 року до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії №60DВ617-131-22 від 16.02.2022 року відповідно до якого позивачем у березні 2022 року було поставлено відповідачу електричну енергію обсягом 12 004 кВт год. на суму 47535,84 грн.

Також позивач зазначає, що акт приймання передачі №ХО382003780 від 28.02.2022 року до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії №60DВ617-131-22 від 16.02.2022 року та акт приймання передачі № Х0382004972 від 31.03.2022 року до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії №60DВ617-131-22 від 16.02.2022 року були направлені відповідачу цінним листом 22.08.2023 року.

Оператор системи, відповідно до частини 5 розділу V Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 року Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила), зобов`язаний формувати та вести реєстр електропостачальників, які мають доступ до мереж оператора системи, реєстр особових рахунків та особові рахунки споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності оператора системи, реєстр власників мереж, які підпадають під визначені критерії малої системи розподілу; надавати послуги комерційного обліку у випадках та обсягах, визначених Кодексом комерційного обліку; надавати електропостачальнику інформацію та документи у строки та в порядку, передбаченому законодавством України та відповідними договорами.

Електропостачальник має право на всі види забезпечення виконання зобов`язань споживачем щодо оплати договірних обсягів споживання електричної енергії у формі і видах, передбачених законодавством України.

Фактичний (звітний) корисний відпуск електричної енергії постачальником ТОВ ХАРКІВГАЗ ЗБУТ, ЕІС - код 56X9300000003405) споживачу по коду ЄДРПОУ 02002807 (Комунальне некомерційне підприємство «Борівська центральна лікарня Борівської селищної ради») за лютий 2022 року та березень 2022 року підтверджений оператором розподілу AT Харківобленерго, а саме копіями додатка № 10 до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 10.07.2020 року №ЗС/З166, відповідно до якого відповідачу у лютому 2022 року було посалено електричну енергію обсягом 3 886 кВт год. та у березні 2022 року було поставлено відповідачу електричну енергію обсягом 12 004 кВт год.

Проте відповідач в порушення умов договору, свої зобов`язання щодо своєчасної оплати у відповідності до положень договору не виконав, акти приймання передачі не підписав, вмотивовану відмову від підписання актів не надав, у зв`язку із чим у останнього утворився борг у розмірі 62924,40 грн. за період лютий 2022 року 15388,56 грн., березень 2022 року 47535,84 грн.

Вищевказані обставини, стали причиною звернення позивача, із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, Законом України Про ринок електричної енергії. Порядок постачання електричної енергії та взаємовідносин зі споживачами усіх форм власності регулюється спеціальним законодавством, що передбачає здійснення постачання (продаж) електричної енергії споживачу за договором про постачання електричної енергії.

Статтею 4 Закону України Про ринок електричної енергії учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим не побутовим споживачам (частина 1 статті 63 вказаної Закону).

Згідно статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до вимог статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Факт наявності у відповідача заборгованості за електричну енергію за період з лютого 2022 року по березень 2022 року підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме:

- актом приймання-передачі електричної енергії №ХО382003780 від 28.02.2022 року до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії №60DВ617-131-22 від 16.02.2022 року відповідно до якого позивачем у лютому 2022 року було поставлено відповідачу електричну енергію обсягом 3 886 кВт год. на суму 15388,56 грн.;

- актом приймання-передачі електричної енергії № Х0382004972 від 31.03.2022 року до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії №60DВ617-131-22 від 16.02.2022 року відповідно до якого позивачем у березні 2022 року було поставлено відповідачу електричну енергію обсягом 12 004 кВт год. на суму 47535,84 грн.

За розрахунком позивача, сума заборгованості відповідача за спожиту електричну енергію за період з лютого 2022 року по березень 2022 року за договором про закупівлю (постачання) електричної енергії № 60DB617-131-22 від 16.02.2022 року складає суму у розмірі 62 924,40 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 30247/23 від 06.11.2023 року) зокрема зазначив, що вимоги позивача визнає частково, та зазначає, що 16 лютого 2022 року між сторонами було укладено договір про закупівлю (постачання) електричної енергії Nє60DB617-131-22. Згідно пункту 6 «Порядок звірення фактичного обсягу спожитої електроенергії» додаток 2 «Комерційна пропозиція» до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії N260DB617-131-22 від 16.02.2022 року, звірянням фактичного обсягу спожитої електроенергії здійснюється шляхом сформованого між замовником та учасником «Акту прийому - передачі електричної енергії», сформованого згідно з даними на останній день розрахункового періоду замовника.

Проте, з 24.02.2022 року в Україні введений воєнний стан. Військова агресія Російської Федерації на територію України та ведення воєнного стану вплинуло на всіх суб?єктів господарської діяльності, у тому числі й на відповідача. Виходить з того, що за умовами укладеного між сторонами договору оплата рахунку постачальника має бути здійснена споживачем протягом 5 робочих днів від дати його отримання споживачем, проте на своєчасність отримання акту наданих послуг вплинули обставини, що початок виникнення боргу припав на березень 2022 року, отже саме розпочаті бойові дії та введення воєнного стану вплинули на подальші взаємовідносини із позивачем. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Nє309 від 22.12.2022 року, та Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року зі змінами, Борівська громада Ізюмського району Харківської області, де здійснює свою підприємницьку діяльність відповідач, включена до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, дата виникнення можливості бойових дій - 24.02.2022 року. З 13 квітня 2022 року по 3 жовтня 2022 року Борівська громада, знаходилась в окупації, без мобільного та інтернет зв?язку, факт перебування в зоні бойових дій та окупації підтверджується Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року Nє75 зі змінами. На даний час Борівська громада хоч і була деокупована, але знаходиться майже на лінії фронту. встановлено договором або законом. Тому, відповідач заперечує проти нарахуванням пені у розмірі 12382,42 грн., 3 % річних у розмірі 2868,22 грн. та інфляційних втрат у розмірі 12031,18 грн. оскільки несплата за використану електричну енергію виникла не з вини відповідача.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, доказів здійснення повної оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав.

Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію за договором про закупівлю (постачання) електричної енергії № 60DB617-131-22 від 16.02.2022 року, заявлена до стягнення із відповідача сума боргу у розмірі у розмірі 62 924,40 грн. за період лютий 2022 року по березень 2022 року є обґрунтованою, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивачем було нараховано відповідачу пеню у сумі 12 382,42 грн., 3 % річних у розмірі 2 868,22 грн., інфляційні втрати у розмірі 12 931,18 грн.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року у справі № 910/18557/20 зазначено наступне: Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Щодо стягнення із відповідача нарахованих позивачем пені у сумі 12 382,42 грн., 3 % річних у розмірі 2 868,22 грн., інфляційні втрати у розмірі 12 931,18 грн., відповідно до наданого розрахунку, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 9.1 договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Згідно з пунктом 5.9. договору, якщо замовник не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, учасник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення замовником строків оплати за цим договором, учасник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати. Замовник сплачує за вимогою учасника пеню у розмірі, що зазначається цим договором та зазначається у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.

Пунктом 8 комерційної пропозиції визначено, що у разі порушення замовником строків оплати електричної енергії, передбачених пунктом 5 даної комерційної пропозиції, учасник має право провести нарахування за весь час прострочення у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу; 3% річних з простроченої суми. При цьому, сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена замовником із урахуванням встановленого індексу інфляції. Сума пені, 3 % річник, інфляційних зазначається у розрахунковому документі окремим рядком та винні бути оплачені протягом 5 днів від дня його отримання замовником.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем до позовної заяви розрахунку, та встановлено наступне.

Як вбачається із наданого розрахунку, позивачем нараховано 3 % річних у розмірі 2 868,22 грн. та інфляційні втрати у розмірі 12 931,18 грн. за період з 11.03.2022 року по 09.10.2023 року на суму боргу 15388,56 грн., та з 11.04.2022 року по 09.10.2023 року на суму боргу 47535,84 грн., відповідно до надано розрахунку.

Судом здійснено перевірку вищезазначених нарахувань, за заявлений позивачем період в онлайн системі Ліга закон та встановлено, що такі нарахування у цій частині здійснено не вірно, а саме позивачем невірно визначено період з якого здійснено нарахування у зв`язку із наступним.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було здійснено вищезазначені нарахування за актами, а саме:

- актом приймання-передачі електричної енергії №ХО382003780 від 28.02.2022 року до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії №60DВ617-131-22 від 16.02.2022 року відповідно до якого позивачем у лютому 2022 року було поставлено відповідачу електричну енергію обсягом 3 886 кВт год. на суму 15388,56 грн.;

- актом приймання-передачі електричної енергії № Х0382004972 від 31.03.2022 року до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії №60DВ617-131-22 від 16.02.2022 року відповідно до якого позивачем у березні 2022 року було поставлено відповідачу електричну енергію обсягом 12 004 кВт год. на суму 47535,84 грн.

Пунктом 5 Комерційної пропозиції визначено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається замовнику до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунку споживачем. Рахунки надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах учасника. У разі неотримання замовником рахунків учасник направляє рахунки замовнику поштовим зв`язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими замовником з дня їх відправлення. Оплата вартості електричної енергії здійснюється замовником на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

У пункті 6 Комерційної пропозиції визначено, що звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії здійснюється шляхом оформлення між замовником та учасником «Акту прийому передачі електричної енергії», сформованого згідно з даними на останній день розрахункового періоду замовника.

При цьому, вищезазначені акти було направлені відповідачу 22.08.2023 року про що свідчить лист позивача вих. № 617-СЛ-10652-0823 та опис вкладення до цінного листа, які наявні у матеріалах справи.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З аналізу вищевикладеного слідує, що відповідач мав сплати суму боргу у 7 денний строк, тобто до 29.08.2023 року.

Враховуючи вищевикладене, період з якого потрібно здійснювати нарахування є з 30.08.2023 року.

Як вбачається із наданого розрахунку, позивачем нараховано 3 % річних у розмірі 2 868,22 грн. та інфляційні втрати у розмірі 12 931,18 грн. за період з 11.03.2022 року по 09.10.2023 року на суму боргу 15388,56 грн., та з 11.04.2022 року по 09.10.2023 року на суму боргу 47535,84 грн., відповідно до надано розрахунку.

Судом було здійснено власний розрахунок із урахуванням встановленого періоду в онлайн системі Ліга закон та встановлено, що арифметично вірним є сума: 3 % річних у розмірі 212,05 грн. та інфляційні втрати у розмірі 314,62 грн.

В частині стягнення 3 % річних у розмірі 2656,17 грн. та інфляційні втрати у розмірі 12616,56 грн. відмовити.

Заперечуючи проти позовних вимог у цій частині, відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 30247 від 06.11.2023 року) зазначає, що відповідач заперечує проти позову в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки несплата за використану електроенергію виникла не з вини відповідача.

Та посилається на пункт 12 п.п. 12 договору, відповідно до якого сторони звільняються від відповідальності за часткове, або повне невиконання зобов`язання за договором, якщо невиконання є наслідком непереборної сили (форс мажорних обставин). Також зазначає, що згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об?єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов?язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами. військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Відповідно до статті 1 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб?єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов?язковими до виконання. НКРЕКП прийнято постанову "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" від 25.02.2022 року № 332.

26.04.2022 року постанову НКРЕКП доповнено п. 16, згідно якого передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану. У зв`язку із чим, просить у позові відмовити частково.

Суд не приймає посилання відповідача в часті на форс мажорних обставин, оскільки

У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України Про торгово-промислові палати в Україні та деталізовано в розділі б Регламенту засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 року.

Відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув грунту, інші стихійні лиха тощо.

Водночас, частиною 1 статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до абзацу 3 частини 3 статті 14 вказаного Закону ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

На законодавчому рівні не змінено порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Тобто, норми Закону України Про торгово-промислові палати в Україні є діючими, а видача відповідних сертифікатів особам, які звернулись до ТТП за їх видачею здійснюється ТПП безупинно.

Так, у постанові Касаційного господарського суду від 01.06.2021 року у справі №910/9258/20 суд послався на раніше сформульований у цілій низці своїх постанов висновок, відповідно до якого: засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП України та уповноважені нею регіональні ТПП; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Керуючись наведеними правовими висновками суду касаційної інстанції, при розгляді форс-мажорних спорів наразі (як і раніше) суди виходять з того, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП.

При цьому, сторона зобов`язання, яка його не виконує, у будь-якому разі повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер, саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Крім того, існування форс-мажорних обставин звільняє сторону договору саме від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання, а не від обов`язку виконати це зобов`язання після припинення таких обставин.

У випадку виникнення обставин непереборної сили, термін виконання зобов`язань сторін за договором може просто переноситись (продовжуватися) на строк, протягом якого діють такі обставини та їх наслідки. Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс- мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань. Тобто, необхідно довести зв`язок між невиконанням зобов`язань та воєнними діями в Україні.

Вищевикладене судом, спростовує твердження відповідача щодо посилання на форс мажорні обставини.

При цьому, пунктом 12.4. договору, сторони визначили, що сторони зобов`язані негайно повідомити про форс мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дні їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства. Згідно пункту 12.3 договору сторони погодили, що строк виконання зобов`язання за цим договором відкладається на строк дії форс мажорних обставин.

Проте, матеріали справи не містять, а відповідачем до суду не надано будь яких доказів виконання пункту 12.4 договору.

Також суд зазначає, що формулювання статті 625 Цивільного кодексу, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 Цивільного кодексу і статті 230 Господарського кодексу України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо заявленої до стягнення із відповідача суми пені у розмірі 12924,40 грн. (за загальний період з 11.03.2022 року по 09.10.2023 року), із урахуванням посилання відповідача у відзиві на позовну заяву (вх. № 30247 від 06.11.2023 року) на постанову НКРЕКП, суд зазначає наступне.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року було введено воєнний стан в України, також Указами Президента неодноразово було продовжено строк його дії.

Відповідно до статті 1 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 17 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що НКРЕКП прийнято Постанову Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану від 25.02.2022 року № 332.

26.04.2022 року Постанову НКРЕКП доповнено пунктом 16, згідно якого передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії, між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану.

Тобто, спірні господарські правовідносини склалися відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії, у зв`язку із чим вказана постанова НКРЕКП підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

При цьому, положення Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", якими НКРЕКП в межах наданих повноважень, тимчасово зупинила нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, підлягають обов`язковому виконанню учасниками ринку електричної енергії, у тому числі позивачем, відповідно до статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії".

Аналогічна правова позиція щодо обов`язковості настанов, викладених у постановах НКРЕКП, викладена в постанові Верховного Суду в складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 року у справі № 912/1941/21.

Враховуючи викладене, здійснення позивачем під час дії в Україні воєнного стану нарахування штрафних санкцій у вигляді пені суперечить обов`язковому для виконання рішенню НКРЕКП, а тому є неправомірним.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, період нарахування пені у сумі 12924,40 грн. (за загальний період з 11.03.2022 року по 09.10.2023 року), при цьому, судом було встановлено, що при визначенні періоду позивачем допущено помилку.

У зв`язку із чим, судом було визначено вірний період з якого здійснюються нарахування, а саме з 30.08.2023 року, у зв`язку із чим, заявлена до стягнення сума пені за період з 11.03.2022 року по 29.08.2023 року є необґрунтованою, та безпідставною.

При цьому, як вбачається із вищевикладеного, період з 30.08.2023 року по 09.10.2023 року входить в період дії воєнного стану.

З вищевикладеного та приписів пункту 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року, яка є чинною, та обов`язковою для суб`єктів спірних правовідносин, слідує про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення із відповідача штрафної санкції у вигляді пені за період з 30.08.2023 року по 09.10.2023 року, який входить в період дії воєнного стану.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення із відповідача пені за період, який входить у період дії воєнного стану, а саме з 30.08.2023 року по 09.10.2023 року у розмірі 2937,62 грн. є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

У зв`язку із чим, позовні вимоги у частині стягнення пені за загальний період з 11.03.2022 року по 09.10.2023 року у сумі 12382,42 грн. не підлягають до задоволення.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України також унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "РуїсТоріха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статтею 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018 року, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

При цьому, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, заперечень, поданих до матеріалів справи документів, були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення із відповідача на користь позивача суми заборгованості за спожиту енергію за договором про закупівлю (постачання) електричної енергії № 60DB617-131-22 від 16.02.2022 року у розмірі 62 924,40 грн., 3 % річних у розмірі 212,05 грн. та інфляційні втрати у розмірі 314,62 грн.

В частині стягнення 3 % річних у розмірі 2656,17 грн., інфляційних втрат у розмірі 12616,56 грн. та пеню у сумі 12 382,42 грн. відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається із матеріалів справи, 05.12.2023 року позивачем було надано до суду заяву (вх. № 33455/23) про розподіл судових витрат, у якій останній, просить суд, заяву позивача про стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу задовольнити. Стягнути із відповідача на користь позивача 7 000,00 грн. - витрат на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

У підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, останнім було надано до суду копії:

- договору № 38GKhz1592-17 про надання правової допомоги від 30.11.2017 року укладеного між Адвокатським об`єднанням «Гарант Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут»;

- додаткова угода № 3 від 29.01.2018 року;

- додаткова угода № 6 від 27.10.2018 року;

- додаткова угода № 9 від 27.12.2019 року;

- додаткова угода № 12 від 15.04.2020 року;

- додаткова угода № 18 від 28.12.2021 року;

- додаткова угода № 22 від 23.12.2022 року;

- додаткова угода № 33 від 05.10.2023 року;

- довіреність від 27.12.2022 року № Др-20-1222 на представника Погрібна Т.С.;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 6107 від 27.10.2021 року на адвоката Погрібна Т.С.;

- наказ Адвокатського об`єднання «Гарант Груп» від 17.11.2021 року № 45-ОС про переведення;

- звіт від 27.11.2023 року про фактично надані послуги за додатковою угодою № 33 від 05.10.2023 року;

- акт приймання передачі наданих послуг від 27.11.2023 року за додатковою угодою № 33 від 05.10.2023 року на суму 7000,00 грн.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Зазначена позиція знайшла своє відображення в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, за його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта (постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 910/23210/17).

З аналізу вищевикладеного слідує, що для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок іншої сторони, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Тому, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного Господарського суду Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 року у справі № 921/2/18, 07.08.2018 року у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 року у справі № 902/519/18, додаткова постанова Касаційного Господарського суду Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 року у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 року у справі № 910/15621/19, постанова Велика Палата Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Судом, здійснено перевірку заявленої до стягнення із відповідача суми судових витрат у розмірі 7000,00 грн., та встановлено наступне.

Як вбачається із поданого позивачем акту приймання передачі наданих робіт від 27.11.2023 року на суму 7 000,00 грн., адвокатом було надано наступні послуги:

- підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості, пені, 3 % річних, інфляційних втрат з Комунального підприємства «Борівська центральна лікарня Борівської селищної ради» у зв`язку із неналежним виконанням грошових зобов`язань Комунальним підприємством «Борівська центральна лікарня Борівської селищної ради» за договором про закупівлю (постачання) електричної енергії № 60DB617-131-22 від 16.02.2022 року. Складання розрахунку заборгованості. Підготовка та формування додатків до позовної заяви (11.10.2023 року) адвокат АО «Гарант Груп» - Т.Погрібна, 5 годин, вартість 5000,00 грн.;

- підготовка відповіді на відзив на позовну заяву у справі 922/4374/23 (13.11.2023 року) ) адвокат АО «Гарант Груп» - Т.Погрібна, 2 годин, вартість 2000,00 грн.

З вищенаведеного акту виконаних робіт вбачається, що адвокатом надано послуги на загальну суму 7 000,00 грн.

При цьому, відповідач заперечуючи про витрат позивача на адвоката у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 30247 від 06.11.2023 року) зазначає, що при визначенні суми відшкодування просить суд, виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Крім того, будь-яких клопотань щодо зменшення витрат на надання професійної правничої допомоги адвокатом, відповідачем до суду надано не було.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані із правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, відповідно до вимог частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За змістом частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Як вбачається із матеріалів справи, у позові відмовлено частково. Таким чином, зважаючи на відсутність клопотання відповідача щодо зменшення розміру заявленої до стягнення суми грошових коштів, з огляду на предмет позову та розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих послуг, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати на професійну правничу допомогу заявника у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.

У заявку із чим, із відповідача підлягає до стягнення сума витрат у розмірі 4875,16 грн. (63451,07 грн. х 7000,00 грн. / 91106,22 грн.).

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на приписи статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, із урахуванням вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, заява (вх. № 33455/23 від 05.12.2023 року) про розподіл судових витрат позивача підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 4875,16 грн.

В частині стягнення витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 2124,84 грн. - відмовити.

Крім того, як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2 684, 00 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із чим з відповідача підлягає до стягнення сума судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1869,27 грн. (63451,07 грн. х 2684,00 грн. / 91106,22 грн.).

Керуючись статтями 123, 126, 129, 237, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Борівська центральна лікарня Борівської селищної ради» (63801, Харківська обл., Ізюмський р-н, смт. Борова, вул. Миру, буд. 34) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» (61093, м. Харків, вул. Болбочана Петра, 54, ЄДРПОУ 39590621)

- заборгованість за спожиту електричну енергію за договором про закупівлю (постачання) електричної енергії №60DB617-131-22 від 16.02.2022 року в розмірі 62 924,40 грн. (на поточний рахунок НОМЕР_1 , МФО 351823, в Фiлiї - Харкiвського обласного управлiння публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України");

- 3 % річних у розмірі 212,05 грн. та інфляційні втрати у розмірі 314,62 грн. (на рахунок НОМЕР_2 в АТ "БАНК АЛЬЯНС", МФО 300119), та 1869,27 грн. судового збору.

В частині стягнення 3 % річних у розмірі 2656,17 грн., інфляційних втрат у розмірі 12616,56 грн. та пеню у сумі 12 382,42 грн. відмовити.

Заяву (вх. № 33455/23 від 05.12.2023 року) позивача про розподіл судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Борівська центральна лікарня Борівської селищної ради» (63801, Харківська обл., Ізюмський р-н, смт. Борова, вул. Миру, буд. 34) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» (61093, м. Харків, вул. Болбочана Петра, 54, ЄДРПОУ 39590621, п/р НОМЕР_1 в Фiлiї - Харкiвське обласне управлiння публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", МФО 351823) 4875,16 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

В частині стягнення витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 2124,84 грн. - відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» (61093, м. Харків, вул. Болбочана Петра, 54, ЄДРПОУ 39590621);

відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Борівська центральна лікарня Борівської селищної ради» (63801, Харківська обл., Ізюмський р-н, смт. Борова, вул. Миру, буд. 34).

Повне рішення складено "18" грудня 2023 р.

СуддяО.О. Ємельянова