Ухвала

від 14.12.2023 по справі 904/763/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/763/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О. І.

та представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2023

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2023

у справі № 904/763/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП 22 "Спецавтотранс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс"

про визнання укладеним договору та визнання права власності

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП 22 "Спецавтотранс"

про визнання недійсним договору оренди,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АТП 22 "Спецавтотранс" (далі - ТОВ "АТП 22 "Спецавтотранс") звернулося до господарського суду із позовом про визнання укладеним між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс" (далі - ТОВ "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс") з дня підписання договір купівлі-продажу транспортного засобу від 14.01.2022 № 09/01/22 марки напівпричіп вантажний DESOT, модель 30РС, заводський номер НОМЕР_1 , 2000 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та визнання за ним права власності на вказаний транспортний засіб.

На обґрунтування позову, ТОВ "АТП 22 "Спецавтотранс" посилається на ст. 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та, що на виконання договору від 14.01.2022 № 09/01/22 перерахувало на користь ТОВ "Автотранспорте підприємство "Спецавтотранс" суму повної вартості орендованого транспортного засобу, однак останнє здійснює перешкоди у використанні відповідного транспортного засобу та ухиляється від його переоформлення за позивачем з посиланням на зміну директора товариства.

У жовтні 2022 року ТОВ "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс" звернулося до господарського суду із зустрічним позовом про визнання недійсним договору оренди майна з правом викупу № 09/01/22, укладеного 14.01.2022 між ТОВ "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс" та ТОВ "АТП 22 "Спецавтотранс" (оспорюваний договір).

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваний договір, який є значним правочином (вказує і на те, що в один і той же період часу укладено аналогічні договори оренди) було укладено з боку ТОВ "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс" директором з перевищенням повноважень, за відсутності згоди вищого органу Товариства - загальних зборів учасників, всупереч ч. 5 ст. 40 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Вважає, що оспорюваний договір укладено з метою незаконного відчуження майна на користь відповідача за зустрічним позовом за заниженими цінами. Посилається і на те, що така група КВЕД 77.1 або клас 77.11, 77.12, які передбачають надання в оренду вантажних транспортних засобів та причепів, відсутні у ТОВ "Автотранспортне підприємство "Спецавтотрпанс". Як на підставу недійсності оспорюваного договору посилається і на те, що грошові кошти, які надходили на користь орендодавця, впродовж короткого часу перераховувалися на рахунки ФОП Шагута О. О.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2023 (суддя - Васильєв О. Ю.) у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ "АТП 22 "Спецавтотранс" про визнання укладеним договору, який за своєю правовою природою містить як елементи договору найму транспортного засобу, так і договору купівлі-продажу, та у вимозі про визнання права власності, суд першої інстанції, керуючись ст. ст. 655, 697, 798, 799 ЦК України, дійшов висновку про його необґрунтованість. Встановив, що обов`язковою умовою переходу права власності на орендований з правом викупу товар від орендодавця до орендаря є сплата орендарем всієї вартості цього майна, погодженої сторонами у договорі оренди, якої орендар не сплатив.

Встановивши також те, що ТОВ "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс" не надало належних доказів на підтвердження того, що вартість послуг, що є предметом договору, перевищує 25% вартості чистих активів ТОВ "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс" за даними останньої річної фінансової звітності (за 2021 рік) та, що позивачем не було доведено, що оспорюваний договір укладено всупереч вимог Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а майно за ним передано орендарю за заниженими цінами, відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2023 (головуючий суддя - І. М. Кощеєв, судді - Е. В. Орєшкіна, О. Г. Іванов) рішення суду першої інстанцій в частині зустрічного позову змінено та викладено його мотивувальну частину в редакції постанови апеляційного господарського суду. В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2023 залишено без змін.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову відповідно до вимог ч. 1 ст. 269 ГПК України, дійшов висновку, що саме по собі визнання недійсним оспорюваного договору, який виконувався сторонами, без застосування наслідків його недійсності - заявлення вимоги про стягнення коштів на користь Товариства або повернення майна (які Товариством не заявлялися) не призведе до поновлення майнових прав ТОВ "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс" та, що у цьому випадку останнє звернулося із неефективним способом захисту своїх прав, що є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Не погоджуючись із ухваленими у справі судовими рішеннями, ТОВ "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині вирішення зустрічного позову та ухвалити рішення про задоволення зустрічних позовних вимог.

Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначаючи при цьому, що реституція (ст. 216 ЦК України) застосовується залежно від обставин кожної конкретної справи, а не до будь-яких правовідносин, що помилково не було враховано судом апеляційної інстанції при вирішенні цього спору. Посилається також на порушення судами норм матеріального права - ст. ст. 3, 13, 16, 92, 203, 215-234, 241 ЦК України, ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс" з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07.11.2023 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 27.10.2023.

У справі оголошувалася перерва з 07.11.2023 до 28.11.2023.

У зв`язку із тим, що розгляд справи 28.11.2023 не відбувся через відпустку судді- доповідача, її розгляд було призначено на 14.12.2023.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для зупинення касаційного провадження у цій справі з огляду на таке.

Під час вивчення матеріалів справи колегією суддів встановлено, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.06.2023 (головуючий - Вронська Г. О., судді Губенко Н. М., Кондратова І. Д.) справу № 918/1043/21 разом із касаційною скаргою Приватного підприємства "Фірма "ДАН"" на рішення Господарського суду Рівненської області від 26.04.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2022 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою відступлення від висновку щодо застосування положень ч. 1 ст. 216 ЦК України, а саме щодо можливості застосування односторонньої реституції замість двосторонньої реституції, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20.

Так, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підставою передачі справи № 918/1043/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначила те, що чинне законодавство, зокрема, ст. 216 ЦК України, не передбачає односторонньої реституції. Встановивши недійсність оспорюваного договору, згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України суд повинен не тільки зобов`язати відповідача повернути позивачеві майно, але й стягнути з останнього (в тому числі, за рахунок бюджету) на користь відповідача сплачені ним за майно кошти. Інше застосування припису ч. 1 ст. 216 ЦК України про взаємні зобов`язання сторін недійсного правочину для їх поновлення у фактичному та юридичному становищі, що існувало до вчинення цього правочину, не можна вважати справедливим стосовно обох його сторін. Запроваджений Великою Палатою Верховного Суду підхід, викладений у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, фактично нівелює інститут "двосторонньої реституції", закріплений в ст. 216 ЦК України, а також не відповідає принципу процесуальної економії, оскільки орієнтує відповідачів у такій категорії спорів на те, що їм належить ініціювати окреме провадження для розгляду їх вимоги, яка ґрунтуватиметься на обставинах, вже встановлених у розглянутій справі.

Ухвалою від 02.08.2023 Великою Палатою Верховного Суду прийнято до розгляду справу № 918/1043/21 і призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Як вбачається із матеріалів касаційної скарги у справі № 904/763/22, скаржник на її обґрунтування посилається на неправильне застосування апеляційним господарським судом ст. 216 ЦК України до спірних правовідносин; вважає помилковим висновок суду щодо обов`язковості заявлення товариством одночасно із вимогою про визнання недійсним договору оренди і вимоги про стягнення коштів або повернення майна у цьому випадку.

Тобто у справі № 904/763/22 спірним є, серед іншого, можливість/неможливість застосування односторонньої реституції, питання щодо правомірності застосування якої розглядається Великою Палатою Верховного Суду у справі № 918/1043/21.

Стаття 228 ГПК України визначає підстави для зупинення судом провадження у справі.

Так, за п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 7 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Враховуючи предмет та підстави зустрічного позову, підстави касаційного оскарження, доводи скаржника, а також те, що висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 918/1043/21 матиме суттєве значення для вирішення справи № 904/763/22 та з метою єдності судової практики щодо застосування ст. 216 ЦК України, колегія суддів вважає за необхідне з власної ініціативи зупинити провадження у справі № 904/763/22 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 918/1043/21 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.

Керуючись ст. ст. 228, 229, 234, 235 ГПК України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

Зупинити касаційне провадження у справі № 904/763/22 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 918/1043/21 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С. К.

Судді: Волковицька Н. О.

Случ О. В.