Постанова

від 13.12.2023 по справі 907/850/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 907/850/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н.О., Берднік І.С.

секретар судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників учасників:

позивача - не з`явився,

відповідача - Ліуш Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС України у Закарпатській області

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 (у складі колегії суддів: Якімець Г.Г. (головуючий), Бойко С.М., Бонк Т.Б.)

та додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.06.2023 (суддя Андрейчук Л.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейс Інвест"

до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Закарпатській області

про припинення податкової застави,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. 16.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Бейс Інвест" (далі - ТОВ "Бейс Інвест", Позивач) звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі - Головне управління ДПС, Відповідач), у якому просило припинити податкову заставу нерухомого майна, що зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про обтяження: 31230449 від 25.08.2016), належного ТОВ "Бейс Інвест", а саме: будівлі та споруди літ. Г, Я-2, Я, Я-1, Ч, І, І-1, І-2, І-3, І-4, загальною площею 2 685,1 кв. м, яке знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Мартина Сергія, 4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1813378921101).

1.2. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Бейс Інвест" посилалося на те, що перебування придбаного на прилюдних торгах нерухомого майна в податковій заставі порушує його право власності на це майно. Також наголошувало, що оскільки Позивач не є боржником, та, враховуючи те, що звернення стягнення на податкову заставу можливе лише на майно платника-боржника (у даному випадку це Приватне акціонерне товариство "Машинобудівний завод "Тиса", далі - ПАТ "Машинобудівний завод "Тиса"), до правовідносин, які склалися між сторонами, не можуть застосовуватись норми Податкового кодексу України в частині питання податкової застави.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30.01.2023 у справі №907/850/22, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.05.2023, позов задоволено та припинено податкову заставу нерухомого майна, яка зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо належного ТОВ "Бейс Інвест" нерухомого майна, а саме: будівлі та споруди літ. Г, Я-2, Я, Я-1, Ч, І, І-1, І-2, І-3, І-4, загальною площею 2 685,1 кв.м, які знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Мартина Сергія, 4.

2.2. Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 частково задоволено заяву ТОВ "Бейс Інвест" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Головного управління ДПС на користь ТОВ "Бейс Інвест" 3 000,00 грн вказаних витрат. У іншій частині вимог зазначеної заяви відмовлено.

2.3. У подальшому додатковим рішенням Господарського суду Закарпатської області від 14.06.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 у справі №907/850/22, заяву ТОВ "Бейс Інвест" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Закарпатській області на користь ТОВ "Бейс Інвест" 3 750,00 грн витрат за надання правничої допомоги. У задоволенні іншої частині вимог - відмовлено.

Господарські суди попередніх інстанцій, беручи до уваги характер спірних правовідносин у цій справі, а також принципи пропорційності та розумності, дійшли висновку про наявність правових підстав для стягнення з Відповідача судових витрат в розмірі 3 750,00 грн за надання правничої допомоги, яка на переконання судів, є співмірною із складністю справи та реально витраченим адвокатом часу на надання правничої допомоги, в той же час не є надмірним тягарем для Відповідача.

2.4. Постановою Верховного Суду від 09.08.2023 постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.01.2023 у справі №907/850/22 залишено без змін.

Додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 у справі №907/850/22 в частині задоволення заяви ТОВ "Бейс Інвест" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а саме в частині стягнення 3 000,00 грн скасовано та в цій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні вказаної заяви.

У іншій частині додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 у справі №907/850/22 залишено без змін.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі Головне управління ДПС просить скасувати додаткове рішення місцевого господарського суду від 14.06.2023 та постанову апеляційної інстанції від 02.10.2023 в частині задоволення заяви ТОВ "Бейс Інвест" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаної заяви у повному обсязі.

3.2. Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням господарськими судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №911/2130/21, від 29.06.2022 у справі №161/5317/18, від 24.01.2023 у справі №922/4022/20, від 27.06.2023 у справі №907/568/22, від 09.08.2023 у справі №907/850/22 (щодо застосування положень частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Ухвалою Верховного Суду від 16.11.2023 відкрито касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 13.12.2023.

4.2. Ухвалою Верховного Суду від 05.12.2023 задоволено клопотання Головного управління ДПС про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

4.3. Розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №29.2-02/3422 від 07.12.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №907/850/22 у зв`язку зі запланованим відрядженням судді Міщенка І.С.

4.4. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2023 для розгляду вищезазначеної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Зуєв В.А. - головуючий, Багай Н.О., Берднік І.С.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

5.3. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

5.4. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи :

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

5.5. Процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

5.6. Відповідно до частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

5.7. За частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

5.8. Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

5.9. Натомість, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

5.10. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

5.11. Водночас, за змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5.12. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

5.13. У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

5.14. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

5.15. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

5.16. За положенням частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

5.17. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

5.18. Питання розподілу між сторонами судових витрат, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п`ятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України).

5.19. Водночас, згідно з частиною першою статті 221 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша).

5.20. Така норма кореспондується з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

5.21. Відповідно до частин другої та третьої статті 221 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

5.22. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (частина третя статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

5.23. Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та від 31.05.2022 у справі №917/304/21);

- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц);

- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18).

5.24. Як убачається із матеріалів справи, Позивач у позовній заяві зазначив, що попередній (орієнтовний) розмір витрат на правову допомогу у суді першої інстанції складає 15 000,00 грн.

06.02.2023 (тобто після прийняття місцевим господарським рішення по суті спору) від ТОВ "Бейс Інвест" до суду першої інстанції надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у якій Позивач просив суд стягнути з Головного управління ДПС на користь ТОВ "Бейс Інвест" зазначені витрати в сумі 7 500,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Закарпатської області від 14.06.2023 у справі №907/850/22, заяву ТОВ "Бейс Інвест" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 3 750,00 грн витрат за надання правничої допомоги. У задоволенні іншої частині вимог - відмовлено.

5.25. Однак, матеріали справи не підтверджують того, що Позивач подавав до прийняття рішення докази, які б підтверджували розмір понесених ним судових витрат, як і не зробив заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, як того вимагають приписи чинного процесуального законодавства.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України наведення стороною попереднього розрахунку суми судових витрат не є заявою щодо необхідності їх розподілу, яка (заява) з урахуванням зазначених приписів чинного процесуального законодавства повинна подаватися/заявлятися у належній процесуальній формі.

5.26. Таким чином, за відсутності заяви про те, що докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, у місцевого господарського суду були відсутні підстави для часткового задоволення заяви ТОВ "Бейс Інвест" та ухвалення судового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 27.06.2023 у справі №907/568/22, від 09.08.2023 у справі №907/850/22.

5.27. За таких обставин додаткове рішення місцевого господарського суду від 14.06.2023 та постанова апеляційної інстанції від 02.10.2023 підлягають скасуванню в частині задоволення заяви Позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з прийняттям нового рішення про відмову в її задоволенні.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;

6.3. Відповідно до частин першої та третьої статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

6.4. За встановлених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що додаткове рішення місцевого господарського суду від 14.06.2023 та постанова апеляційної інстанції від 02.10.2023 підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Бейс Інвест" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС України у Закарпатській області задовольнити.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 та додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.06.2023 у справі №907/850/22 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейс Інвест" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв Судді Н. Багай І. Берднік