Постанова

від 06.12.2023 по справі 927/86/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 927/86/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,

за участю представників сторін:

офісу ГП - Шапка І.М.,

позивача - не з`явився,

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - не з`явився,

відповідача-3 - не з`явився,

третьої особи - Іллюшко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 (у складі колегії суддів: Тищенко А.І. (головуючий), Михальська Ю.Б., Скрипка І.М.)

за позовом Керівника Бахмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру

до: 1. Дмитрівської селищної ради,

2. Фермерського господарства "Маяк",

3. Фермерського господарства "Давидок"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1

про визнання недійсним наказу та договору оренди,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Керівник Бахмацької місцевої прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр, Позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - Управління Держгеокадастру, Відповідач-1), Фермерського господарства "Маяк" (далі - ФГ "Маяк", Відповідач-2) та Фермерського господарства "Давидок" (далі - ФГ "Давидок", Відповідач-3) в якому (з урахуванням заяви №14-113-19 від 04.04.2019 про уточнення позовних вимог) просив:

- визнати недійсним наказ Управління Держгеокадастру від 22.02.2016 №25-2507/14-16-сг "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки";

- визнати недійсним договір оренди землі від 04.03.2016 про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7420387500:11:000:0329, площею 5,0038 га, розташованої на території Рубанської сільської ради Бахмацького району, укладений між Управлінням Держгеокадастру та ОСОБА_1 (зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.04.2016).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням вимог законодавства при наданні в оренду спірної земельної ділянки, а саме її отримання на позаконкурсній основі. Зокрема ОСОБА_1 у наведеному випадку незаконно додатково отримав у користування спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, оскільки йому раніше вже надавалися в оренду (поза конкурсом) земельні ділянки саме для ведення фермерського господарства.

Підставою для представництва інтересів держави Прокурор визначив невжиття Держгеокадастром заходів щодо усунення допущених порушень при передачі в користування земельної ділянки державної форми власності; невикористання Держгеокадастром повноважень наданих йому державою та визначених у Положенні; відсутністю дієвих заходів зі сторони даного органу спрямованих на усунення порушень процедури передачі в користування землі сільськогосподарського призначення у той час, як порушення порядку набуття речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення обмежує державу у залученні як найбільшої суми грошових коштів до бюджету шляхом продажу речових прав на неї на земельних торгах (аукціоні).

2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 06.05.2019 у справі №927/86/19 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

2.2. Місцевий господарський суд виходив з того, що право користування земельною ділянкою набуто на законних підставах у відповідності до вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерське господарство".

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.05.2019 у справі №927/86/19 скасовано та прийнято нове про задоволення позову.

Визнано недійсним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 22.02.2016 №25-2507/14-16-сг "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки".

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений між ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_1 , а саме: договір оренди землі від 04.03.2016 про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7420387500:11:000:0329, площею 5,0038 га, розташованої на території Рубанської сільської ради Бахмацького району (зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.04.2016).

2.4. Суд апеляційної інстанції на підставі вимог статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство" та статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України дійшов висновку, що право на отримання земельної ділянки державної власності громадянин може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участі торгах.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

3.2. Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням господарським судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 16.07.2021 у справі №917/644/18 та від 09.02.2022 у справі №922/2399/21 (щодо представництва прокурором інтересів держави у суді), постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №917/468/19 (щодо поєднання сторін судового процесу в одній особі), постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18, від 13.10.2020 №640/22013/18, постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №761/7719/18 (щодо пред`явлення позову до неналежного відповідача), постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №48/340, від 05.07.2023 у справі №912/2797/21 (щодо застосування статті 1 Протоколу до Конвенції та практики Європейського суду з прав людини стосовно дотримання принципів правомірного втручання в право мирного володіння майном)

3.3. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

4. Обставини встановлені судами

4.1. 04.12.2015 ОСОБА_1 звернувся до Управління Держгеокадастру з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 25 років орієнтовною площею 5,5 га для ведення фермерського господарства із земель державної власності. До заяви додані копії паспорту, ідентифікаційного коду, диплому, схеми розташування земельної ділянки.

4.2. За результатами розгляду зазначеної заяви, наказом Управління Держгеокадастру від 16.01.2016 №25-2507/14-16-сг, фізичній особі ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 7 років, розташованої на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 5,5 га, цільове призначення - для ведення фермерського господарства.

4.3. 08.02.2016 фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Управління Держгеокадастру із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 5,0038 га (кадастровий номер 7420387500:11:000:0329) для ведення фермерського господарства на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області та передачі даної земельної ділянки в оренду терміном 7 років. До вказаної заяви додано проект землеустрою.

4.4. Наказом Управління Держгеокадастру від 22.02.2016 №25-2507/14-16-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства громадянину ОСОБА_1 на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, надано йому в оренду зазначену земельну ділянку для ведення фермерського господарства терміном на 7 років, встановлено річний розмір орендної плати за користування земельною ділянкою на правах оренди в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки.

4.5. 04.03.2016 між Управлінням Держгеокадастру (орендодавець) та громадянином ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) загальною площею 5,0038 га, у тому числі рілля - 5,0038 га, яка знаходиться на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області.

4.6. За умовами пунктів 2-4, 6, 15-16 договору в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 7420387500:11:000:0329 площею 5,0038 га, у тому числі рілля - 5,0038 га, на земельній ділянці відсутні розміщені об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури. Форма власності - державна. Земельна ділянка, що передається в оренду не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню. Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель) - землі сільськогосподарського призначення, для ведення фермерського господарства.

4.7. Пунктом 5 договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки підлягає проведенню на замовлення та за рахунок орендаря у тримісячний строк з моменту державної реєстрації права користування земельною ділянкою із поданням орендарем у встановленому законом порядку впродовж цього ж строку технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки на розгляд та затвердження відповідному органу місцевого самоврядування. До моменту набрання чинності рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, яким вперше затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначення суми орендної плати, що вноситься орендарем згідно цього Договору, здійснюється за даними про середній розмір нормативно-грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, що для земельної ділянки кадастровий номер 7420387500:11:000:0329 площею 5,0038 га складає 122 208,56 грн.

4.8. При цьому сторони дійшли згоди, що якщо розмір орендної плати, що визначений за даними затвердженої вперше технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, є більшим за розмір орендної плати, що визначений згідно даного пункту договору, то сплачена орендарем сума різниці між вказаними розмірами підлягає сплаті орендарем до відповідного бюджету у місячний строк з дня набрання чинності рішення органу місцевого самоврядування про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

4.9. Відповідно до пункту 9 договору орендна плата вносить орендарем у грошовій формі безготівково у розмірі 8 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік. Станом на момент укладення цього договору сума орендної плати, що вноситься орендарем на використання земельної ділянки складає 9 776,68 грн на рік.

4.10. Договір укладено на 7 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк (пункт 8 договору).

4.11. Право оренди земельної ділянки кадастровий номер 7420387500:11:000:0329, площею 5,0038 га, за договором оренди землі від 04.03.2016 б/н зареєстровано 11.04.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою №152835149.

4.12. Судами попередніх інстанцій також установлено, що фактичним землекористувачем спірної земельної ділянки є ФГ "Давидок", яке засновано 09.08.2018 фізичною особою ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; ця земельна ділянка на час подання позову використовується ФГ "Давидок" за цільовим призначенням.

4.13. На замовлення ОСОБА_1 Державне підприємство "Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на підставі договору від 12.01.2018 за №4 виготовило технічну документації по визначенню нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення (ріллі) загальною площею 5,0038 га, що надана в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області (за межами населеного пункту).

4.14. 16.02.2018 Управління Держгеокадастру затвердило висновок державної експертизи землевпорядної документації від 16.02.2018 за №81, розробником якої було ДП "Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", за яким нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки складає 85 746,67 грн.

4.15. 07.08.2018 рішенням Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області затверджено технічну документацію по визначенню нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення (ріллі) загальною площею 5,0038 га, яка надана в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності на її території (за межами населеного пункту). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 7420387500:11:000:0329 - 85 746,67 грн.

4.16. 09.08.2018 ОСОБА_1 звернувся до Управління Держгеокадастру із заявою про приведення у відповідність умов договору, а саме пунктів 5 та 9 з урахуванням затвердженої нормативної грошової оцінки об`єкта оренди.

4.17. Розглянувши заяву ОСОБА_1 , Управління Держгеокадастру видало наказ №25-7033/14-18-сг від 06.09.2018 щодо викладення пункту 5 зазначеного договору у новій редакції, з урахуванням затвердженої нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки, шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору та проведення державної реєстрації змін у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

4.18. На виконання зазначеного наказу, 18.12.2018 між Управління Держгеокадастру та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 04.03.2016, за яким пункт 5 договору викладено в новій редакції, а саме: нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 5,0038 га, в тому числі 5,0038 га ріллі (кадастровий номер 7420387500:11:000:0329), яка розташована на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області становить 85 746,67грн.

4.19. Зміни до договору зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, про що свідчить інформаційна довідка з вказаних реєстрів №163997432.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

5.2. Згідно з абзацами 1, 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

5.3. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1- 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

5.4. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і набуває статусу позивача.

5.5. У розумінні наведених положень прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

5.6. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

5.7. Як установили суди попередніх інстанцій та свідчать матеріали справи, Прокурор подав позов у цій справі в інтересах держави та визначив орган, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах - Держгеокадастр. Підстави представництва Прокурор мотивував бездіяльністю Держгеокадастру, який є центральним органом виконавчої влади, має право проводити перевірки діяльності своїх територіальних органів, яким є Управління Держгеокадастру (визначений Прокурором одним із відповідачів у цій справі), що полягала у невжитті Держгеокадастром заходів, спрямованих на усунення порушень, допущених при передачі в користування спірної земельної ділянки; невикористанні повноважень, наданих йому державою та визначених у Положенні про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 (далі - Положення).

5.8. У статті 187 Земельного кодексу України унормовано, що контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

5.9. За змістом статті 188 цього ж Кодексу України (в редакції, яка діяла станом на час звернення прокурора до суду з цим позовом) державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

5.10. Згідно з абзацом 4 статті 152 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла станом на час звернення прокурора до суду з цим позовом) до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

5.11. Відповідно до Положення (у відповідній редакції) Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

5.12. Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (підпункт 251 пункту 4 Положення).

5.13. Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати: 1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

5.14. Згідно з пунктом 7 Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

5.15. За змістом Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 (чинного на час звернення Прокурора до суду з цим позовом), ГУ Держгеокадастру в області є територіальним органом Держгеокадастру та йому підпорядковане. Відповідно до пункту 3 цього положення завданням ГУ є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

5.16. Як уже зазначалося, Управління Держгеокадастру, яке Прокурор визначив одним із відповідачів у цій справі, є територіальним органом Держгеокадастру (Позивача), який створено саме з метою реалізації повноважень Держгеокадастру на території Чернігівської області.

5.17. Відповідно до частин другої та третьої статті 45 Господарського процесуального кодексу України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами ж є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

5.18. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №5023/10655/11 від 20.11.2018, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №915/478/18).

5.19. Велика Палата Верховного Суду також вже звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої палати Верховного Суду від 27.02.2019, справа №761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.

5.20. Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

5.21. Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

5.22. У справі, яка переглядається, Прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу Управління Держгеокадастру, відповідачем визначив Управління Держгеокадастру. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (Прокурором в особі Держгеокадастру) до неї самої (в особі Управління Держгеокадастру), що не відповідає положенням частини першої статті 45 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Таким чином, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

5.23. Подібні висновки щодо неможливості збігу в одній особі позивача і відповідача у спорах за участю органів державної влади, зокрема Управління Держгеокадастру, наведено у постановах Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №917/468/19, від 16.09.2020 у справі №922/708/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №922/1830/19.

5.24. Разом із тим позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (див. пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 22.01.2020 у справі №910/1809/18).

5.25. Проте, вирішуючи спір у цій справі, суди попередніх інстанцій наведеного не врахували.

5.26. За змістом частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5.27. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 виснувала, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

5.28. Зважаючи на викладене та висновки наведені у вказаних постановах Верховного Суду, з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №922/1830/19, беручи до уваги те, що у справі, яка розглядається, Прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Держгеокадастру та також пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним і скасування наказу Управління Держгеокадаструта визначивши Управління Держгеокадастру відповідачем, і в частині цієї позовної вимоги Прокурор обрав неефективний спосіб захисту, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність правових підстав для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції в частині визнання недійсним і скасування наказу Управління Держгеокадастру від 22.02.2016 №25-2507/14-16-сг із залишенням в силі рішення місцевого господарського суду в зазначеній частині про відмову у позові, однак з мотивів, викладених у цій постанові.

5.29. Отже, з огляду на зазначене наявність підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбаченої у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, знайшла підтвердження.

5.30. Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що спірні правовідносини у цій справі виникли, як зазначав Прокурор, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 незаконно додатково отримав у користування спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, адже йому раніше вже надавалися в оренду (поза конкурсом) земельні ділянки за рахунок земель державної форми власності на території Чернігівської області саме для ведення фермерського господарства, тобто право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 уже було реалізовано. При цьому раніше надані йому земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства використовуються створеним ним у 2015 році ФГ "Маяк", а набута ним поза конкурсом, за доводами Прокурора, спірна земельна ділянка використовується створеним ним у 2018 році ФГ "Давидок".

5.31. Таким чином, за обставинами цієї справи заявлені Прокурором у ній вимоги не стосуються ФГ "Маяк", визначеного Прокурором одним із відповідачів у справі; право на отримання ФГ "Маяк" земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства Прокурор не оскаржував; обставин порушення вимог закону з боку вказаного фермерського господарства суд апеляційної інстанції не установив і Прокурор у позові своїх вимог на таких обставинах не ґрунтував.

5.32. У зв`язку з викладеним колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції і в частині задоволення позову, звернутого до ФГ "Маяк", із залишенням в цій частині в силі рішення суду першої інстанції про відмову у позові з мотивів, викладених у цій постанові, а також з огляду на зазначене наявні підстави і для скасування оскарженої постанови в частині стягнення з ФГ "Маяк" судового збору у сумі 4 802,50 грн.

5.33. Поза тим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду в частині задоволення позову про визнання недійсним оспорюваного договору з огляду на таке.

5.34. За змістом статті 22 Земельного кодексу України (тут і далі - у редакції на час виникнення спірних правовідносин) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

5.35. Статтею 31 вказаного Кодексу передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

5.36. Відповідно до положень статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

5.37. За змістом статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

5.38. Згідно із частиною другою статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

5.39. Відповідно до частин другої та третьої статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

5.40. Отже, стаття 123 Земельного кодексу України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

5.41. Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України "Про фермерське господарство", який є спеціальним нормативно-правовим актом.

5.42. Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство").

5.43. Згідно із частиною першою статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (частини друга, четверта статті 7 Закону України "Про фермерське господарство").

5.44. Таким чином, спеціальний Закон України "Про фермерське господарство" визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

5.45. Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 Земельного кодексу України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України "Про фермерське господарство").

5.46. Отже, при вирішенні спору про правомірність надання та використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок, визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" як спеціального щодо до статті 123 Земельного кодексу України.

5.47. За змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Разом із тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №922/1830/19.

5.48. Водночас Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц (у подібних правовідносинах) вказала, що з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Якщо із заявою про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства звернулася фізична особа, яка раніше отримала земельну ділянку для ведення фермерського господарства і створила таке фермерське господарство до звернення із цією заявою, то підстави для ототожнення такої фізичної особи з раніше створеним фермерським господарством відсутні. Отже, відсутні і підстави вважати суб`єктом спірних правовідносин раніше створене фермерське господарство.

Такий висновок узгоджується і з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 27.03.2019 у справі №376/331/16-ц).

5.49. Крім того, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №621/2501/18, від 15.01.2020 у справі №627/1351/18 наведено висновок про те, що після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, на конкурентних засадах через участь у торгах, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства.

5.50. Здійснюючи апеляційний перегляд справи, суд апеляційної інстанції установив, що звернення ОСОБА_1 04.12.2015 до Управління Держгеокадастру щодо отримання в користування спірної земельної ділянки було повторним, оскільки в березні 2015 року ОСОБА_1 вже скористався правом на безоплатне набуття в користування на праві оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної форми власності на території Чернігівської області.

Також апеляційний господарський суд установив, що на час повторного звернення ОСОБА_1 до Управління Держгеокадастру про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки в оренду терміном на 7 років площею 19,0131 га, для ведення фермерського господарства із земель державної власності, Позивач був засновником ФГ "Маяк" (код ЄДРПОУ 39813493), що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, дата та номер запису у реєстрі - 02.06.2015, №10401020000000923.

Для створення зазначеного фермерського господарства ОСОБА_1 одержав в оренду наступні земельні ділянки:

- кадастровий номер 7420387500:11:000:0325, площею 11,2027 га (договір оренди від 30.03.2015, зареєстрований 30.04.2015, орендар: ОСОБА_1 ; орендодавець: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області);

- кадастровий номер 7420387500:11:000:0348, площею 23,1061 га (договір оренди від 30.03.2015, зареєстрований 30.04.2015, орендар: ОСОБА_1 ; орендодавець: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області);

- кадастровий номер 7420387500:07:000:0689, площею 10 га (договір оренди від 30.03.2015, зареєстрований 07.05.2015, орендар: ОСОБА_1 ; орендодавець: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області);

- кадастровий номер 7420387500:07:000:0686, площею 15,2789 га (договір оренди від 30.03.2015, зареєстрований 06.05.2015, орендар: ОСОБА_1 ; орендодавець: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області);

- кадастровий номер 7420387500:07:000:0687, площею 21,5766 га (договір оренди від 30.03.2015, зареєстрований 30.04.2015, орендар: ОСОБА_1 ; орендодавець: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області);

- кадастровий номер 7420387500:11:000:0372, площею 10,1725 га (договір оренди від 30.03.2015, зареєстрований 08.05.2015, орендар: ОСОБА_1 ; орендодавець: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області);

- кадастровий номер 7420387500:11:000:0373, площею 21,0011 га (договір оренди від 30.03.2015, зареєстрований 30.04.2015, орендар: ОСОБА_1 ; орендодавець: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області);

- кадастровий номер 7420387500:11:000:0347, площею 10,1043 га (договір оренди від 30.03.2015, зареєстрований 06.05.2015, орендар: ОСОБА_1 ; орендодавець: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зважаючи на встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскільки ОСОБА_1 є засновником ФГ "Маяк", який отримав земельні ділянки для створення фермерського господарства в березні 2015 року, то повторне звернення ОСОБА_1 у грудні 2015 року до Управління Держгеокадастру із заявою про відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі суперечить вимогам закону, а саме статтям 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статтям 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України.

При цьому апеляційна інстанція також звернула увагу на те, що факт проведення 09.08.2018 реєстрації ФГ "Давидок", створеного ОСОБА_1 , не спростовує викладеного, а також факту реалізації ОСОБА_1 свого права на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності внаслідок чого було створено ФГ "Маяк".

Наведене свідчить, що суд апеляційної інстанції дослідив підстави і порядок отримання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки в оренду, створення ним фермерського господарства, встановив обставини повторного звернення ОСОБА_1 для отримання спірної земельної ділянки за позаконкурсною процедурою та констатував порушення у наведеному випадку встановленої законом процедури набуття права оренди на спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства.

5.51. Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

5.52. За змістом статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

5.53. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (стаття 216 Цивільного кодексу України).

5.54. За змістом частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зазначеною нормою передбачено здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

При цьому за змістом частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.55. Водночас відповідно до частини сьомої статті 301 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій.

5.56. Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі №912/3192/18, від 12.11.2019 у справі №911/3848/15, від 02.07.2019 у справі №916/1004/18).

5.57. Посилання скаржника на відсутність прямої заборони на отримання громадянином земельної ділянки для ведення фермерського господарство повторно, колегія суддів відхиляє, як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником положень земельного законодавства. Землі фермерського господарства мають особливий статус і надаються громадянам на пільговій (позаконкурентій) основі з певною метою, при цьому недопущення зловживанням громадянином такими пільговими умовами є об`єктом перевірки в кожному конкретному випадку відповідним органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування, а в разі переданого на судовий розгляд спору - судом, що у наведеному випадку і було здійснено судом апеляційної інстанції.

5.58. Окрім цього, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №48/340, від 05.07.2023 у справі №912/2797/21 щодо застосування статті 1 Протоколу до Конвенції та практики Європейського суду з прав людини стосовно дотримання принципів правомірного втручання в право мирного володіння майном.

Оцінюючи у наведеній частині вказані доводи скаржника та наявність підстав для втручання у право на мирне володіння майном у цій справі, Верховний Суд виходить з такого.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів.

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". З питань оцінки "пропорційності" Європейський суд з прав людини, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

5.59. Здійснюючи апеляційний перегляд справи та задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору, суд апеляційної інстанції не здійснив непропорційного втручання у право заявника на мирне володіння спірною земельною ділянкою, оскільки останній не набув це право у законний спосіб, адже, як уже зазначалося, у наведеному випадку мало місце повторне отримання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення в користування для ведення фермерського господарства у спрощеному порядку поза межами обов`язкової процедури земельних торгів.

5.60. У постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №297/616/17 зазначено: "Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого Протоколу, можуть бути пов`язані з протиправною поведінкою самого набувача майна".

6. Висновки Верховного Суду

6.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

6.3. Таким чином, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ним обставин та в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

У частині визнання недійсним і скасування оспорюваного наказу, а також задоволення позову до ФГ "Маяк" постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати та в цій частині залишити в силі рішення господарського суду першої інстанції про відмову у позові з мотивів, викладених у цій постанові. Також скасуванню підлягає постанова суду апеляційної інстанції в частині стягнення з ФГ "Маяк" судового збору у сумі 4 802,50 грн. В іншій частині постанову апеляційного господарського суду у цій справі необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі №927/86/19 скасувати:

- в частині визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 22.02.2016 №25-2507/14-16-сг, задоволення позову до Фермерського господарства "Маяк" та в цій частині залишити в силі рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.05.2019 про відмову в позові з мотивів, викладених у цій постанові;

- в частині стягнення з Фермерського господарства "Маяк" судового збору у сумі 4 802,50 грн.

3. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі №927/86/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв Судді І. Берднік І. Міщенко