Постанова

від 06.12.2023 по справі 904/5046/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/5046/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "СІМФЕРОПОЛЬСЬКА, 19"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2023 (головуючий - Дармін М.О., судді - Кощеєв І.М., Березкіна О.В.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2023 (суддя Бєлік В.Г.) у справі

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "СІМФЕРОПОЛЬСЬКА, 19"

до 1. Дніпровської міської ради, 2. Департаменту капітального будівництва Дніпровської обласної державної адміністрації, 3. Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Комунального некомерційного підприємства "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 4" Дніпровської міської ради,

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, скасування державної реєстрації земельної ділянки

(представники сторін у судове засідання не з`явились)

Історія справи

Обставини справи, встановлені судами

1. У 2006 році власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку по вул. Сімферопольська, 19 у м. Дніпро створили Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "СІМФЕРОПОЛЬСЬКА, 19" (далі - ОСББ, позивач).

2. Дніпровська міська рада (далі - Рада, відповідач-1) є власником нежилого приміщення №1 загальною площею 216.6 кв.м (далі - приміщення №1), розташованого на цокольному поверсі вказаного багатоквартирного будинку.

3. Рада передала приміщення №1 в оперативне управління Комунальному некомерційному підприємству «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» (далі - Комунальне підприємство) для проведення реконструкції під розміщення амбулаторії загальної практики сімейної медицини.

4. Рішенням Ради №151/35 від 19.08.2018 (зі змінами відповідно до рішення від 24.07.2019 №293/47) (далі - рішення № 151/35) постановлено: (1) зареєструвати право комунальної власності на земельну ділянку площею 0.0336 га (кадастровий номер 1210100000:03:246:0101) по вул. Сімферопольській, 19 (далі - земельна ділянка) за територіальною громадою м. Дніпро в особі Ради; (2) затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати земельну ділянку у спільне постійне користування Комунальному підприємству по фактичному розміщенню нежилого приміщення за вказаною адресою із часткою у спільному землекористуванні 8,5%.

5. 28.11.2018 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради (далі - Управління) виданий дозвіл про виконання будівельних робіт №ДП 112183320500 на об`єкті: Реконструкція нежитлового приміщення Комунального підприємства за адресою: вул. Сімферопольська, 19, м. Дніпро під розміщення амбулаторії загальної практики сімейної медицини (далі - Дозвіл); замовник - Департамент капітального будівництва Дніпровської обласної державної адміністрації (далі - Департамент).

6. Сертифікатом від 13.04.2020 ДП №162201040916 (далі - Сертифікат) Управління засвідчило прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта: Реконструкція нежилого приміщення Комунального підприємства за адресою: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 19 під розміщення амбулаторії загальної практики сімейної медицини.

Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову

7. ОСББ звернулось до суду з позовом до Ради, Департаменту та Управління, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління від 28.11.2018 про видачу Дозволу та від 03.04.2020 про видачу Сертифікату;

- зобов`язати Департамент та Раду відновити стан приміщення №1 та багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 19, який був до проведення будівельних робіт на об`єкті будівництва: Реконструкція нежитлового приміщення Комунального підприємства за адресою: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 19 під розміщення амбулаторії загальної практики сімейної медицини;

- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки;

- визнати протиправним та скасувати рішення № 151/35.

8. Позов мотивований тим, що Дозвіл виданий з порушенням норм містобудівного законодавства, а проектна документація на реконструкцію приміщення №1 не відповідає державним будівельним нормам; при проведенні робіт з реконструкції вказаного приміщення відповідачами без згоди співвласників багатоквартирного будинку було здійснено істотне втручання у спільне майно будинку, а саме: несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції та систему опалення будинку та завдано шкоди спільному майну співвласників.

9. Радою в порушення вимог земельного законодавства та прав інших співвласників будинку передано в користування Комунальному підприємству земельну ділянку окремо під приміщенням №1, тоді як речові права на земельну ділянку під багатоквартирним будинком в цілому належать усім співвласникам такого будинку.

Узагальнений зміст та обґрунтування рішення суду першої інстанції

10. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2023 позов задоволений частково. Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки; визнано протиправним та скасовано рішення № 151/35. В іншій частині позову відмовлено.

11. В частині задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що правом на отримання земельної ділянки під багатоквартирним житловим будинком, включаючи відведену Комунальному підприємству земельну ділянку, мають усі співвласники будинку або особи що здійснюють управління багатоквартирним будинком, до яких Комунальне підприємство не належить. У зв`язку з чим виокремлення земельної ділянки по межам приміщення №1 з наданням її в користування особі, яка до того ж не є співвласником майна багатоквартирного будинку, порушує права позивача на оформлення прав не землю під багатоквартирним будинком у цілому.

12. Щодо вимог, які стосуються реконструкції приміщення №1, то позивач не є контролюючим органом у сфері містобудування та не надав доказів вчинення відповідачами істотних порушень будівельних норм, які б завдали шкоди конструкціям багатоквартирного будинку та допоміжним приміщенням. У той же час судом констатовано порушення прав позивача в частині незабезпечення доступу до внутрішньобудинкових систем для проведення регулярних оглядів та ремонту. Проте обраний позивачем спосіб захисту таких прав у вигляді повного відновлення стану приміщення №1, який існував до проведення робіт з реконструкції, є надмірним втручанням у право власності Ради, а тому задоволенню не підлягає.

Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

13. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2023 рішення суду першої інстанції скасовано. В частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень Управління про видачу Дозволу та Сертифікату провадження у справі закрито. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

14. Апеляційний суд констатував, що спір у частині вимог про визнання протиправними та скасування рішень Управління виник внаслідок здійснення відповідачами 2 та 3 владно-управлінських функцій у сфері містобудівної діяльності, а отже є публічно-правовим та віднесений до юрисдикції адміністративного суду і не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

15. Щодо інших позовних вимог, то за висновком апеляційного суду вони обґрунтовані належністю позивачу на праві спільної сумісної власності допоміжних приміщень багатоквартирного будинку. Проте обраний позивачем спосіб захисту таких прав є неналежним та неефективним, оскільки не призводить до відновлення його порушених прав, як власника допоміжних приміщень багатоквартирного будинку. Ефективним способом захисту порушеного права позивача, який відповідає вимогам закону, має бути звернення до суду з негаторним позовом.

Касаційна скарга

16. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

17. Висновок апеляційного суду про часткову непідвідомчість спору суду господарської юрисдикції є помилковим та не відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду в постановах від 16.01.2019 у справі № 815/1121/17, від 14.03.2018 у справі № 396/2550/17, від 22.08.2018 у справі № 815/1568/16, від 31.10.2018 у справі №725/5630/15; Верховного Суду в постановах від 12.12.2018 у справі №826/5970/16, від 22.08.2019 у справі №824/2393/15-а, від 17.09.2019 у справі №826/19859/13-а, від 26.05.2021 у справі № 921/729/19, від 08.03.2023 у справі №908/2345/21, від 01.02.2023 у справі № 1.380.2019.002610, від 31.01.2023 у справі №913/443/20, від 26.04.2019 у справі № 911/274/18. Позивач позовні вимоги про скасування рішень відповідача-3 про видачу Дозволу та Сертифікату обґрунтовує порушенням права власності мешканців на спільне майно багатоквартирного будинку, пошкодження якого відбулося внаслідок проведення будівельних робіт з реконструкції приміщення №1. Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем-3 не є публічно-правовими, а мають приватно-правовий характер, оскільки відповідач-3 не вчиняв по відношенню до позивача жодних владних (управлінських) функцій. При цьому вирішення похідних позовних вимог про скасування рішень відповідача-3 є неможливим без вирішення в порядку господарського судочинства основної позовної вимоги про відновлення стану приміщення №1, що обумовлює необхідність спільного розгляду цих трьох вимог в межах одного судового провадження.

18. Апеляційний суд дійшов висновку про неналежність та неефективність обраного позивачем способу захисту також без урахування висновків Верховного Суду в постанові від 17.06.2021 у справі № 909/1218/15. Так, у даній справі має місце спір між співвласниками багатоквартирного будинку, а обраний позивачем спосіб захисту майнових прав співвласників будинку передбачений законом у формі відновлення становища, яке існувало до порушення; такий спосіб є ефективним, оскільки у разі задоволення позовних вимог будуть ліквідовані наслідки незаконного втручання у спільне майно співвласників та скасовані рішення та документи, що протиправно створили підстави для втручання в спільне майно.

19. Обґрунтовуючи негаторний позов як ефективний у спірних правовідносинах, апеляційний суд неправильно застосував положення статті 391 Цивільного кодексу України та не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц щодо критеріїв розмежування віндикаційного та негаторного позовів. Проте позивач у позові не заявляв про незаконність набуття права власності на приміщення відповідача-1, не пред`являв претензій щодо володіння такими приміщеннями, не вказував про недійсність відповідних правочинів, тому ані негаторний ані віндикаційний позови не можуть застосовуватись до спірних правовідносин.

20. Суди обох інстанцій у порушення статей 86, 104, 236, 282 ГПК України та всупереч висновкам Верховного Суду в постановах від 13.01.2022 у справі № 910/6552/20, від 12.02.2020 у справі № 910/21067/17 про застосування цих процесуальних норм взагалі не надали правової оцінки та не врахували при вирішенні спору висновки проведеної у справі судової будівельно-технічної експертизи.

21. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції взагалі не містить мотивів та обґрунтувань за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача-1, яка доводи та вимоги якої стосуються вирішення місцевим судом спору в частині позовних вимог щодо земельної ділянки, тобто рішення місцевого суду в цій частині фактично не переглянуто в апеляційному порядку, що є порушенням приписів статті 269 ГПК України.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів сторін та суду апеляційної інстанції

Щодо юрисдикції спору

22. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

23. Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

24. Приписами статей 2, 4 та 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

25. Так, публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні та в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції й може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

26. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

27. Верховний Суд сформував усталену практику щодо розмежування публічно-правових та приватно-правових спорів.

28. Зокрема, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.

29. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

30. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

31. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

32. Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

33. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона уважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.

34. Зазначена правова позиція викладена, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №826/3582/17 від 14.03.2018 у справі № 396/2550/17, від 22.08.2018 у справі № 815/1568/16 (на які посилається скаржник), від 30.05.2018 у справі №907/1215/15, від 16.01.2019 у справі № 815/1121/17.

35. ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України). Справи, що відносяться до господарської юрисдикції наведені в статті 20 ГПК України, серед яких, зокрема, є справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

36. ОСББ, звертаючись до господарського суду з позовними вимогами про скасування рішень Управління про видачу Дозволу та Сертифікату, основним обґрунтуванням допущення відповідачем-3 протиправних дій зазначає ту обставину, що внаслідок проведених із порушенням будівельних норм робіт з реконструкції одного з приміщень багатоквартирного будинку завдано шкоди та здійснено втручання у спільне майно мешканців будинку. Таким чином, позивач вказував на порушення будівельними роботами права на спільне майно мешканців багатоквартирного будинку.

37. Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

38. Згідно з частиною 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

39. Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

40. Так, відповідно до частини 2 статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується.

41. Верховний Суд звертає увагу, що позивач у спірній частині вимог фактично оспорює рішення (дії), які є правовими актами індивідуальної дії. Такі правові акти породжують права й обов`язки тільки для тих суб`єктів, яким його адресовано.

42. Таким чином, відсутність у будь-кого (крім власника нерухомого майна), у тому числі і позивача, прав чи обов`язків у зв`язку із оскаржуваними рішеннями (діями) не породжує для останнього права на звернення із цим позовом у порядку адміністративного судочинства.

43. Спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок проведення незаконної (на думку позивача) реконструкції приміщення у багатоквартирному будинку, яка заподіяла шкоду спільному майну мешканців цього будинку, яких представляє позивач, а тому у позивача виникла необхідність захисту його цивільних (майнових) прав, у зв`язку із чим він звернувся до суду.

44. Ураховуючи суть спірних правовідносин, Верховний Суд дійшов висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі у частині позовних вимог є необґрунтованим. Враховуючи характер спору, суб`єктний склад правовідносин, предмет й підстави заявлених вимог, цей спір в цілому має вирішуватись за правилами ГПК України.

Щодо результату перегляду справи судом апеляційної інстанції

45. Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 258 ГПК України в апеляційній скарзі зазначається, зокрема, у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо).

46. В свою чергу приписами частин 1, 2 статті 269 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

47. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (частина 1 статті 270 ГПК України).

48. Метою апеляційного перегляду справи є перевірка правильності й законності рішення місцевого суду і користуючись правами суду першої інстанції, в межах повноважень, наданих апеляційному господарському суду процесуальним законом, останній задля здійснення апеляційного перегляду та дотримання принципів справедливості та балансу інтересів, має розглянути усі доводи учасників справи і дослідити всі наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності з наданням їм належної правової оцінки.

49. Верховний Суд зазначає, що апеляційне провадження у даній справі апеляційний господарський суд відкрив за двома апеляційними скаргами - ОСББ та Ради.

50. Доводи та вимоги апеляційної скарги ОСББ стосувались вирішення тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких місцевим судом було відмовлено (щодо реконструкції приміщення №1). Натомість Рада у своїй апеляційній скарзі наводила аргументи та вимоги щодо незаконності рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог, тобто тих, які стосуються виділення земельної ділянки під приміщенням №1.

51. Між тим, аналіз оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду свідчить про те, що наведені Радою в апеляційній скарзі доводи судом апеляційної інстанції розглянуті по суті взагалі не були. Обґрунтування апеляційного господарського суду звелися виключно до тверджень про неналежний та неефективний спосіб захисту прав позивача в частині відновлення стану приміщення багатоквартирного будинку, тобто стосуються тільки частини позовних вимог щодо реконструкції, що є порушенням наведених вище приписів ГПК України.

52. Так, приписами підпунктів б), в) пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України чітко визначено, що постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з мотивувальної частини і зазначенням доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

53. Водночас, прийнята у справі постанова апеляційного господарського суду наведеним вимогам господарського процесуального закону не відповідає.

54. З огляду на встановлені Верховним Судом істотні процесуальні порушення, допущені судом апеляційної інстанції, ним не надана правова оцінка законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в контексті наявності або відсутності підстав для задоволення чи відмови у такому задоволенні як апеляційної скарги ОСББ (з огляду на необґрунтоване закриття апеляційного провадження в частині позовних вимог щодо реконструкції приміщення), так і апеляційної скарги Ради у відповідній частині оскаржуваного нею судового рішення, що унеможливлює перегляд оскаржуваної постанови апеляційного суду в касаційному порядку по суті заявлених вимог в цілому через визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

55. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

56. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч.1). Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч.2). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5).

57. Зазначеним вимогам норм процесуального права оскаржувана постанова також не відповідає, а тому знайшли часткове підтвердження аргументи скаржника, викладені в касаційній скарзі.

58. Допущені апеляційним судом процесуальні порушення унеможливлюють перегляд судового рішення в касаційному порядку по суті спору, у зв`язку з чим Верховний Суд не розглядає та не надає оцінку аргументам скаржника у цій частині касаційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

59. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

60. Згідно з частиною 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

61. За вказаних обставин оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, як така, що ухвалена з порушенням норм процесуального права, а справу належить передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

62. Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене у цій постанові, всебічно, повно й об`єктивно здійснити перегляд рішення місцевого суду з наданням оцінки всім обставинам справи та аргументам сторін, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством прийняти відповідне рішення.

Судові витрати

63. Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду скарги є передчасним.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "СІМФЕРОПОЛЬСЬКА, 19" задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2023 у справі №904/5046/20 скасувати.

3. Справу №904/5046/20 направити на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.