Рішення

від 18.12.2023 по справі 701/1178/23

МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №701/1178/23

Провадження №2/701/438/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2023 рокуМаньківський районний суд, Черкаської областів складі: головуючого-судді -Калієвського І. Д. за участю секретаря -Байдужої Г. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 до Буцької селищної ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом.

На підставу своїх вимог спирається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Лісове Тальнівського району Черкаської області у віці 89 років померла двоюрідна баба позивача по батькові ОСОБА_2 , про що 25.08.2020 року складено відповідний актовий запис за №37, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 25.08.2020 року виконавчим комітетом Буцької селищної ради Маньківського району Черкаської області. Довідка виконавчого комітету Буцької селищної ради Уманського району Черкаської області від 24.10.2023 року №162, видана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджує, що дійсно ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Лісове, Тальнівського району. Черкаської області померла ОСОБА_2 , яка була зареєстрована та постійно до дня смерті проживала в селі Багва Уманського району Черкаської області, у будинку по АДРЕСА_1 . Також дана довідка інформує, що на день смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 в будинку по АДРЕСА_1 з нею ніхто не був зареєстрований і не проживав, в тому числі малолітні та неповнолітні діти. Спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 немає. Від імені ОСОБА_2 виконавчим комітетом Багвянської сільської ради Маньківського району Черкаської області посвідчувався заповіти: від 22.09.2017 року за р.№4, спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; від 22.09.2017 року за р.№3, спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Заповітом від 22.09.2017 року за р.№3 спадкодавець ОСОБА_2 належний їй житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_2 , який розташований на земельній ділянці площею 0,60 га., Державний акт на право власності на земельну ділянку (пай) серія ЯМ №456163 загальною площею 1,3900 га., виданий 27 грудня 2012 року Маньківською райдержадміністрацією Черкаської області заповіла своєму племіннику ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Наступним заповітом від 22.09.2017 року за р.№4 спадкодавець ОСОБА_2 належний їй Державний акт на право власності на земельну ділянку (пай) серія ЧР №070687 загальною площею 2,75 га., виданий 23 лютого 2004 року Маньківською райдержадміністрацією Черкаської області заповіла своєму племіннику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (позивачу по справі). Таким чином, за життя спадкодавець ОСОБА_2 зробила заповітні розпорядження, якими на випадок своєї смерті розподілила належне їй майно вказаним спадкоємцям за заповітами. При цьому, позивач має право на спадкування земельної ділянки, яка є об`єктом згідно предмету даного позову за заповітом спадкодавця від 22.09.2017 за р.№4, інше заповідане спадкодавцем майно його не стосується, так само як не стосується дане заповідане майно іншого спадкоємця, який має право на спадкування щодо іншої земельної ділянки та житлового будинку, що визначено самим вказаним заповітом, тому відношення до даної справи він не має. Наявність заповіданого спадкового майна підтверджується копією вказаного державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР №070687 від 23.02.2004.

В процесі здійснення дій, направлених на оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_2 , позивач звернувся до приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Завірюхи О.В., за місцем заведення спадкової справи із заявою щодо видачі свідоцтва на право на спадщину за заповітом на заповідане позивачу майно - земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,75 га., яка розташована в межах Багвянської сільської ради Маньківського району Черкаської області, належну спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЧР №070687 від 23.02.2004. Постановою від 03.10.2023 року приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Завірюхою О.В., відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку після смерті ОСОБА_2 . Даною постановою повідомлено, що на підставі заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Завірюхою О.В., відкрита спадкова справа №165/2020 від 20 жовтня 2020 року. На момент заведення спадкової справи виявлено заповіти посвідчені Багвянською сільською радою Маньківського району Черкаської області 22 вересня 2017 року, зареєстрованих в реєстрі за №3 та 4, від імені спадкодавця на ім`я племінників ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Спадкоємцем ОСОБА_1 повідомлено, що він не являється племінником, а є далеким родичем і в заповіті помилково зазначено, що він є племінником. На підтвердження родинних відносин з ОСОБА_2 , заявником не надано жодних документів. Згідно підпункту 4.12, пункту 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. Згідно пункту 4.1 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва. Згідно пункту 4.2 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку, доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних відносин та інших відносин. Оскільки в заповіті, посвідченому Багвянською сільською радою Маньківського району Черкаської області 22 вересня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №4, який посвідчений на ім`я ОСОБА_1 , допущено помилку, а саме: в заповіті помилково вказано «племіннику». Виходячи з вищевикладеного та керуючись Законом України Про нотаріат та главою 13 розділу І і главою 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Завірюхою О.В., постановлено відмовити ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на нерухоме майно, яке належало ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з помилкою, допущеною в заповіті. Згідно ч. 3 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися за оформленням права на спадщину за правилами позовного провадження. Таким чином, нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посилаючись на дефект правочину - заповіту, з роз`ясненням права на оформлення спадкових прав в судовому порядку, що і змусило позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Позивач до суду не з`явився, але згідно письмової заяви просив справу слухати в його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача Буцької селищної ради в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у процесуальний спосіб (судові повістки), будь-яких заяв чи клопотань не надходило, причини неявки визнані поважними невідомі, але його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті у його відсутність на підставі зібраних доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обстаини та відповідні правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Лісове Тальнівського району Черкаської області у віці 89 років померла двоюрідна баба позивача по батькові ОСОБА_2 , про що 25.08.2020 року складено відповідний актовий запис за №37, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 25.08.2020 року виконавчим комітетом Буцької селищної ради Маньківського району Черкаської області (а.с.14).

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що довідка виконавчого комітету Буцької селищної ради Уманського району Черкаської області від 24.10.2023 року №162, видана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджує, що дійсно ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Лісове Тальнівського району Черкаської області померла гр. ОСОБА_2 , яка була зареєстрована та постійно до дня смерті проживала в селі Багва Уманського району Черкаської області, у будинку по АДРЕСА_1 (а.с.15).

Також дана довідка інформує, що на день смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 в будинку по АДРЕСА_1 з нею ніхто не був зареєстрований і не проживав, в тому числі малолітні та неповнолітні діти. Спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 немає. Від імені ОСОБА_2 виконавчим комітетом Багвянської сільської ради Маньківського району Черкаської області посвідчувався заповіти: від 22.09.2017 року за р.№4, спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; від 22.09.2017 року за р.№3, спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.15).

Заповітом від 22.09.2017 року за р.№3 спадкодавець ОСОБА_2 належний їй житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_2 , який розташований на земельній ділянці площею 0,60 га., Державний акт на право власності на земельну ділянку (пай) серія ЯМ №456163 загальною площею 1,3900 га., виданий 27 грудня 2012 року Маньківською райдержадміністрацією Черкаської області заповіла своєму племіннику ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.16).

Заповітом від 22.09.2017 року за р.№4 спадкодавець ОСОБА_2 належний їй Державний акт на право власності на земельну ділянку (пай) серія ЧР №070687 загальною площею 2,75 га., виданий 23 лютого 2004 року Маньківською райдержадміністрацією Черкаської області заповіла своєму племіннику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.17).

Позивач також зазначає, що має право на спадкування земельної ділянки, яка є об`єктом згідно предмету даного позову за заповітом спадкодавця від 22.09.2017 за р.№4, інше заповідане спадкодавцем майно його не стосується, так само як не стосується дане заповідане майно іншого спадкоємця, який має право на спадкування щодо іншої земельної ділянки та житлового будинку, що визначено самим вказаним заповітом, тому відношення до даної справи він не має.

Наявність заповіданого спадкового майна підтверджується копією вказаного державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР №070687 від 23.02.2004 (а.с.18).

В процесі здійснення дій, направлених на оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_2 , позивач звернувся до приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Завірюхи О.В., за місцем заведення спадкової справи із заявою щодо видачі свідоцтва на право на спадщину за заповітом на заповідане позивачу майно - земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,75 га., яка розташована в межах Багвянської сільської ради Маньківського району Черкаської області, належну спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЧР №070687 від 23.02.2004. Постановою від 03.10.2023 року приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Завірюхою О.В., відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку після смерті ОСОБА_2 . Даною постановою повідомлено, що на підставі заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Завірюхою О.В., відкрита спадкова справа №165/2020 від 20 жовтня 2020 року. На момент заведення спадкової справи виявлено заповіти посвідчені Багвянською сільською радою Маньківського району Черкаської області 22 вересня 2017 року, зареєстрованих в реєстрі за №3 та 4, від імені спадкодавця на ім`я племінників ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Спадкоємцем ОСОБА_1 повідомлено, що він не являється племінником, а є далеким родичем і в заповіті помилково зазначено, що він є племінником. На підтвердження родинних відносин з ОСОБА_2 , заявником не надано жодних документів. Згідно підпункту 4.12, пункту 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. Згідно пункту 4.1 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва. Згідно пункту 4.2 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку, доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних відносин та інших відносин. Оскільки в заповіті, посвідченому Багвянською сільською радою Маньківського району Черкаської області 22 вересня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №4, який посвідчений на ім`я ОСОБА_1 , допущено помилку, а саме: в заповіті помилково вказано «племіннику» (а.с.19).

Суд вирішуючи даний спір керується наступним.

Відповідно до статті 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ч. 3 ст. 1257 ЦК України, недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, тобто, заповіт є особистою волею особи-спадкодавця, за якою він виявив власне волевиявлення на випадок своєї смерті, зробивши заповітне розпорядження, яке з його слів надруковано за допомогою технічних засобів уповноваженою посадовою особою органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Ст. 1236 ЦК України визначено право заповідача на визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом - заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому, заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини, якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ними прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1256 ЦК України, тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями.

За ч. 2 ст. 1256 ЦК України, у разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.

В даному випадку, за сукупністю визначених обставин, вбачається, що спору між спадкоємцями щодо спадкування немає, тому підстави тлумачення заповіту в судовому порядку відсутні, оскільки відсутня умова, визначена ч. 2 ст. 1256 ЦК України.

В заповіті вказано конкретну ідентифіковану особу, яка є саме позивачем по справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ці обставини ніким не оспорюються та визнаються. Так само, у заповіті вказано конкретне майно - земельну ділянку згідно реквізитів правовстановлюючого документа державного акту на право приватної власності на землю, належного спадкодавцеві. При цьому, заповіт, як особисте волевиявлення особи-спадкодавця записується як його воля та викладається виключно з його слів та посвідчується, не змінюючи його суть та власне внутрішнє та зовнішнє волевиявлення виходячи з приписів ст. ст. 1233, 1251 Цивільного кодексу України.

Текст заповіту, записаний зі слів самого заповідача має дефект формулювання словосполучень, зокрема у заповіті перелічено державний акт, земельну ділянку, та вказано дані державного акту, дані земельної ділянки, дані про дату видачі правовстановлюючого документа, та зроблено заповітне розпорядження на ім`я спадкоємця-позивача.

Проте судом встановлено, що така форма вчиненого заповіту не дає змоги оформити спадщину у нотаріальному порядку у зв`язку з виявленим певним дефектом, однак навіть така форма має визначене чітке волевиявлення про заповітне розпорядження відносно земельної ділянки саме на ім`я позивача. Судом також було встановлено, що перед посвідченням цього заповіту, було посвідчено заповіт цього ж дня за р.№3 на ім`я племінника ОСОБА_3 (рідного дядька позивача).

Тобто, за сукупності інформації, яка міститься у постанові від 03.10.2023 року приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Завірюхи О.В., у довідці виконавчого комітету Буцької селищної ради Уманського району Черкаської області від 24.10.2023 року №162, у заповіті від 22.09.2017 року, зареєстрованому в реєстрі за №4, вбачається, що єдиним спадкоємцем за вказаним заповітом на земельну ділянку, яка є предметом даного позову після смерті ОСОБА_2 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач по справі.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

За ч.2 ст.1220 ЦКУ, часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

За ч. 3 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування із збереженням її цільового призначення.

За ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» надано такі роз`яснення: Відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Статтею 16 ЦК України надано право кожній особі звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав може бути визнання права.

Частина 4 ст. 319 ЦК України визначає, що власність зобов`язує.

Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В даному випадку, відповідно до закону спадщина належить позивачу-спадкоємцю з часу відкриття спадщини в порядку спадкування, що зобов`язує утримувати майно, здійснити його державну реєстрацію, проте відсутня можливість здійснювати ці обов`язки у зв`язку з відсутністю документа,який засвідчує право власностіта відсутністю можливості його отримати у зв`язку із смертю спадкодавця, тому позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 81, 174, 178, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 6, 11, 14-16, 177, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 331, 355, 368, 372, 391, 392, 509, 1222, 1223, 1225, 1226 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_3 ), в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лісове Тальнівського район Черкаської області, право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,75га., кадастровий номер 7123180500:03:002:0250, яка згідно даних Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЧК №070687, виданого 23.02.2004 року розташована в межах Багвянської сільської ради Маньківського району Черкаської області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Маньківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя І.Д.Калієвський