Рішення

від 18.09.2023 по справі 760/16910/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/16910/21 2/760/1493/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2023 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.

за участю секретаря судового засідання Отруби В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Київметробуд», третя особа - Об`єднана профспілкова організація Акціонерного товариства «Київметробуд», про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Київметробуд» (далі - АТ «Київметробуд»), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача на його користь: заборгованість по заробітній платі в сумі 458 984,23 грн; компенсацію за невикористану відпустку - 31 425,01 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 02 вересня 2019 року по 16 січня 2021 року перебував у трудових відносинах з відповідачем. Останнім йому не була виплачена заробітна плата за період з січня 2020 року по 16 січня 2021 року.

Так, в день звільнення позивача 16 січня 2021 року відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні йому при звільненні та не здійснив виплату належних йому коштів.

У зв`язку з викладеним, між сторонами існує спір щодо стягнення на користь позивача належних йому виплат при звільненні, тому звернувся до суду з указаним позовом за захистом його порушених прав.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 червня 2021 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 06 липня 2021 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

28 жовтня 2021 року ухвалою суду задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Витребувано у відповідача інформацію про розмір заробітної плати, про нараховані та виплачені (невиплачені) суми ОСОБА_1 за період з січня 2020 року по січень 2021 року (включно).

16 листопада 2021 року відповідачем разом із відзивом подано до суду витребувані докази. У відзиві останній заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивачем не правильно розраховано належні йому до виплати суми при звільненні, оскільки згідно з розрахунковими листками за січень 2020 року - січень 2021 року, в яких відображені всі нарахування належні позивачу та довідками про нарахований і сплачений дохід, останньому була виплачена вчасно і в повному розмірі заробітна плата за окладом, премії та вислуга років. На момент звільнення не була сплачена лише компенсація відпустки в сумі 10 331,22 грн, однак вона не була виплачена з незалежних від відповідача обставин, оскільки на банківські рахунки АТ «Київметробуд» в межах кримінального провадження систематично накладаються арешти, що унеможливлює здійснення своєчасних виплат працівникам.

Крім того, розрахунок позивача суми компенсації за невикористану відпустку не відповідає дійсності, оскільки він брав частину щорічної основної відпустки з 27 липня 2020 року по 09 серпня 2020 року (14 календарних днів) за робочий період з 02 вересня 2019 року по 16 січня 2021 року, тому залишок невикористаної щорічної відпустки становить 17 календарних днів.

Також, позивачем було не правильно розраховано середньоденну заробітну плату для визначення суми компенсації за невикористану відпустку. Так, враховуючи, що сумарний дохід позивача з січня 2020 року по грудень 2020 року включно склав 264 979,52 грн, а кількість відпрацьованих днів - 134 календарні дні, то середньоденна заробітна плата позивача становить 754,93 грн, тому за 17 днів невикористаної відпустки підлягають компенсації 12 833,81 грн (без вирахування обов`язкових податків та зборів), а з вирахуванням обов`язкових податків та зборів - 10 331,22, яка згідно розрахункового листка за грудень включена до суми виплат за січень 2021 року.

З огляду на викладене, просив відмовити в задоволенні позову.

20 грудня 2021 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що з січня 2020 року по травень 2020 року у розрахункових листках відповідача, доданих до відзиву, спостерігається занижений рівень оплати праці, що не відповідає дійсним обставинам оплати праці згідно з умовами колективного договору та актів роботодавців АТ «Київметробуд» щодо системи оплати праці. Розрахункові листки та особова картка працівника, які були надані у відзиві, не містять достовірні дані оплати праці, оскільки не відображають реальний розмір оплати праці згідно з первинними документами, а саме, наказами АТ «Київметробуд» щодо оплати праці та преміюванні працівників.

Крім того, до відзиву відповідач надав відомості на виплату готівки на оплату праці та витяги із відомостей на виплату, відповідно до яких йому видано готівкою грошові кошти для виплати оплати праці, чого насправді не було, оскільки ці кошти були видані іншій особі, а не позивачу, зокрема, у них стоїть підпис, який не відповідає його підпису.

Так, грошові кошти на виплату оплати праці позивачу, оформлені готівкою через касу та безготівково на його рахунок в одній і тій же сумі, які не були готівкою виплачені ОСОБА_1 , на його думку, є частиною коштів реального розміру посадового окладу, який відрізняється від посадового окладу в розрахункових листках, що свідчить про те, що реальним розміром посадового окладу з січня 2020 року по травень 2020 року є 14 504 грн, а не 7 252 грн.

З огляду на наведене, вважає, що аналогічно розраховуються реальні посадові оклади за інші періоди, тобто з урахуванням сум, зазначених у відомостях щодо видачі готівкових коштів, які не були йому виплачені, тому стягненню підлягає заборгованість по заробітній платі в сумі 174 690,45 грн.

У свою чергу, не надання відповідачем первинних документів щодо реального розміру окладу, свідчить про те, що він хоче приховати реальний розмір основної заробітної плати позивача.

Крім того, у зв`язку з тим, що відповідно до розрахункового листка за червень 2020 року йому було виплачено премію в сумі 30 060 грн за 20 відпрацьованих робочих днів, тобто його вклад в загальний результат роботи відповідача становить 1 503 грн за один робочий день, вважає, що за період з січня 2020 року по січень 2021 року відповідно до умов колективного договору та наказів АТ «Київметробуд» щодо оплати праці, відповідачем не виплачена премія позивачу в розмірі 257 030 грн.

Також, відповідно до розрахункових листків за жовтень 2020 року, листопад 2020 року та грудень 2020 року вбачається, що позивачу передбачено доплату за вислугу років у розмірі 10 відсотків від окладу, водночас, у розрахункових листках з січня 2020 року по вересень 2020 року відсутня дана доплата. З огляду на викладене, позивач вважає, що з розрахунку реального посадового окладу, а не окладу, зазначеного в розрахункових листках, йому належить доплата за вислугу років в період з січня 2020 року по січень 2021 року в розмірі 27 263,78 грн.

Окрім цього, відомості, що містяться в довідці форми ОК-5 та розрахункових листка, наданих відповідачем частково не співпадають, що свідчить про те, що надані АТ «Київметробуд» розрахункові листки не відповідають дійсним обставинами оплати праці позивача. Так, з форми ОК-5 вбачається, що у листопаді 2020 року заробітна плата позивача - 37 367 грн, а в розрахунковому листку зазначено 19 800; у грудні 2020 року у формі ОК-5 взагалі відсутні відомості про заробітну плату, що вказує на її не нарахування; у серпні 2020 року згідно з формою ОК-5 сума заробітної плати - 34 524,23 грн, а у розрахунковому листку за серпень 2020 року зазначено - 30 695 грн.

З урахуванням викладеного, розрахованої позивачем суми невиплаченої заробітної плати, компенсація відпустки за невикористані 17 календарних днів становить 31 425,01 грн.

Таким чином, просив позов задовольнити.

Крім того, 20 грудня 2021 року позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, з урахуванням обставин, викладених у відповіді на відзив, просив стягнути з відповідача на його користь: заборгованість по заробітній платі в сумі 458 984,23 грн, яка складається з: основної заробітної плати - 174 690,45 грн, додаткової заробітної плати (премія) - 257 030 грн, додаткової заробітної плати (доплати за вислугу років) в сумі 27 263,78 грн; компенсацію за невикористану відпустку в сумі 31 425,01 грн.

Вказану заяву про збільшення позовних вимог, з урахуванням вимог пункту 2 частини другої статті 49 ЦПК України, було прийнято судом.

13 січня 2022 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, клопотання позивача про залучення третьої особи було задоволено та зобов`язано третю особу надати до суду колективний договір АТ «Київметробуд».

14 січня 2022 року, засобами поштового зв`язку, до суду надійшли письмові заперечення відповідача, в яких представник зазначив, що усі виплати по оплаті праці позивачу АТ «Київметробуд» проводило безготівково на його розрахунковий рахунок у сумах визначених у розрахункових листках, що підтверджується й випискою наданою позивачем. Крім того, підприємство та його підрозділи не здійснюють готівкові операції та працюють виключно по безготівковим розрахункам, у зв`язку з чим, каса на підприємстві відсутня. Розмір посадового окладу зазначений у розрахункових листках відповідає розміру посадового окладу, визначеному у наказі про переведення на посаду головного менеджера з постачання відділу з організації закупівель та матеріально-технічного постачання.

Щодо умов та порядку преміювання, то вони врегульовані Колективним договором, відповідно до якого премії працівникам за виробничі результати проводяться згідно із Положенням про преміювання (пункт 3.18). Згідно з його змістом та чинних норм трудового законодавства премія нараховується працівникам щомісячно відповідно до наказу Генерального директора, що діє в межах одного місяця та не розповсюджується на подальші виплати, за зразкове виконання обов`язків, встановлених трудовим договором, ініціативу, тривалу та бездоганну роботу, значні трудові досягнення, а також по результатам ведення господарської діяльності, за умови наявності прибутку. Водночас, премія не є обов`язковою виплатою згідно норм трудового законодавства і виплачується на розсуд керівництва.

Крім того, згідно з Положенням про порядок і умови виплати щомісячної винагороди (надбавки) за вислугу років працівникам ПАТ «Київметробуд», стаж для її отримання рахує з дня роботи саме в Київметробуді. Позивач прийнятий на роботу до АТ «Київметробуд» 02 вересня 2019 року, а винагорода за вислугу років на рівні 10% виплачується щомісячно після одного року роботи на підприємстві, тому саме з жовтня 2020 року ОСОБА_1 нараховувалась така винагорода.

Що стосується відмінностей даних, які містяться у довідці форми ОК-5 та розрахункових листках, наданих відповідачем, то через технічну помилку до реєстру Пенсійного фонду було передано неправильні дані, через що у липні 2021 року АТ «Київметробуд» було проведено коригування.

Враховуючи викладене, відповідач просив відмовити в задоволенні позову щодо стягнення заборгованості по заробітні платі та компенсації за невикористану відпустку в частині 30 050,32 грн.

01 червня 2022 року та 03 серпня 2022 року до суду позивачем подано письмові пояснення, в яких він підтримав позицію, викладену у відповіді на відзив, а також зазначив, що твердження відповідача про те, що виплата по заробітній платі проводилась лише безготівково, не відповідає дійсності, оскільки ним до відзиву були надані відомості щодо виплати заробітної плати готівкою, та довідка про те, що АТ «Київметробуд» не здійснює готівкових операцій датована 20 грудня 2021 року, тому не спростовує виплату грошових коштів через касу по заробітній платі.

Крім того, Положення про преміювання, датоване 16 травня 2011 року та Положення про порядок і умови виплати щомісячної винагороди (надбавки) за вислугу років не мають ніякого відношення до колективного договору на 2013-2014 року, оскільки положення про преміювання видане набагато раніше ніж був укладений колективний договір, а положення про надбавку не може бути додатком № 13 до колективного договору, тому що відповідно до пункту 3.18 договору додатком № 13 має регулюватися детальний порядок здійснення преміювання.

Щодо відмінностей даних у довідці ОК-5 та розрахункових листках, то відповідачем не було надано документів, які б свідчили про неточність відомостей через технічну помилку та проведення коригувань.

10 серпня 2022 року позивач подав клопотання про повторне витребування колективного договору АТ «Київметробуд», яке цього ж дня було задоволено ухвалою суду.

30 листопада 2022 року позивач подав до суду письмові пояснення, в яких просив суд визнати у установленому порядку обставину, яка підтверджує, що премія працівникам АТ «Київметробуд» розраховується із розрахунку оціненої вартості роботи працівника, його вклад в загальний результат роботи АТ «Київметробуд» у грошовому еквіваленті за кожний робочий день, що виплачується щомісячно, для з`ясування якої було витребувано колективний договір з додатками, однак надано їх не було.

20 січня 2023 позивач подав до суду заяву, в якій зазначив, що відмовляється від клопотань про витребування доказів, з урахуванням письмових пояснень, наданих до суду 30 листопада 2022 року.

Ухвалою суду від 20 січня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, 18 вересня 2023 року подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про поважність причин неявки суду невідомо.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, про поважність причин неявки суду невідомо.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність сторін.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. При цьому, статтею 3 КЗпП встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Таким чином відносини, які виникають між працівником і роботодавцем з приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законом України «Про оплату праці» та іншими.

Положеннями статей 21, 43 Конституції України, статей 94, 115 КЗпП України, статей 21, 24 Закону України «Про оплату праці» кожна людина має право на заробітну плату за виконану роботу та її своєчасне одержання в повному обсязі.

Суд установив, що позивач 02 вересня 2019 року був прийнятий на посаду директора з закупівель у відділ закупівель ПАТ «Київметробуд» на підставі наказу від 30 вересня 2019 року № 136.

19 грудня 2019 року ОСОБА_1 переведено на посаду головного менеджера з постачання відділу з організації закупівель та матеріально-технічного постачання (наказ від 18 грудня 2019 року № 22).

Відповідно до наказу від 16 січня 2021 року № АТ 6 про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 звільнено 16 січня 2021 року за його заявою на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін).

Позивач, звертаючись до суду з указаним позовом, зазначив про те, що відповідачем йому не виплачені заробітна плата за період з січня 2020 року по січень 2021 року та компенсація за невикористані дні відпустки.

Відповідно до статті 94 КЗпП України та статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці своєчасно на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів реалізації трудових правовідносин - відплатність праці, який відображено у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії» від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечуватиме достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя. Такі зобов`язання відповідають мінімальним державним гарантіям, встановленим ст.12 Закону України «Про оплату праці».

Таким чином, під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, наведеним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За правилами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами статей 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, з розрахункових листків вбачається, що за січень 2020 року позивачу нараховано 7 252 грн, за лютий 2020 року - 7 252 грн, за березень 2020 року - 7 252 грн, за квітень 2020 року - 7 252 грн, за травень 2020 року - 7 252 грн, за червень 2020 року - 51 178 грн, за липень 2020 року - 35 121,62 грн, за серпень 2020 року - 30 695 грн, за вересень 2020 року - 41 442,64 грн, за жовтень 2020 року 37 267 грн, за листопада 2020 року - 19 800 грн, за грудень 2020 року - 16 210,26 грн, за січень 2021 року - 19 031,16 грн.

Вказаний розмір нарахованої позивачу заробітної плати узгоджується також і з довідками від 28 жовтня 2021 року № АТП00000111 та № АТП00000151.

Крім того, з наданих довідок вбачається, що позивачу за період з 01 січня 2020 року по 15 січня 2021 року відповідачем було виплачено всі нараховані суми відповідно до розрахункових листків, що свідчить про відсутність заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_1 .

Позивач, звертаючись до суду з указаним позовом, з урахування заяви про збільшення позовних вимог, визначив розмір заборгованості по заробітній платі в сумі 458 984,23 грн, яка складається з: 174 690,45 грн - заборгованості по основній заробітній платі, 257 030 грн - заборгованості по додатковій заробітній платі у виді премії, 27 263,78 грн - заборгованості по додатковій заробітній платі у виді доплати за вислугу років.

Однак суд не може погодитись з таким розрахунком, з огляду на наступне.

Позивач розраховував суму заборгованості по основній заробітній платі, виходячи з того, що у довідці форми ОК-5 відображено розмір його заробітної плати за червень 2020 року - 51 178 грн, у зв`язку з чим, вважає, що за всі інші місяці роботи у період з січня 2020 року по січень 2021 року йому до виплати належала заробітна плата саме в сумі 51 178 грн щомісячно, тому розмір заборгованості ним розрахований шляхом віднімання від 51 178 грн фактично виплачених йому коштів за вказаний період.

Крім того, визначаючи суму невиплаченої заробітної плати за серпень 2020 року та листопад 2020 року, позивач виходив з різниці між сумою зазначеною у довідці форми ОК?5 та фактично виплаченими йому грошовими коштами за ці місяці.

Також, при розрахунку заборгованості позивач взяв до уваги, що відповідачем до відзиву були додані відомості про виплату ОСОБА_1 заробітної плати в готівковій формі, яку він не отримував, у зв`язку з чим, включив їх також до розміру заборгованості.

З огляду на викладене, судом встановлено, що розрахунок заборгованості позивачем проведений не нарахованих йому до виплат сум.

Так, твердження позивача про те, що за період з січня 2020 року по січень 2021 року йому щомісячно повинна була виплачуватись заробітна плата в розмірі 51 178 грн є безпідставним та необґрунтованим, оскільки з наданих відповідачем розрахункових листків вбачається, що розмір заробітної плати варіюється в залежності від розміру посадового окладу, а також виплати премій, які не є обов`язковими щомісячними виплатами відповідно до вимог чинного законодавства, і надбавок за вислугу років, що виплачуються за наявності певних умов.

Зокрема, судом встановлено, що за період з січня 2020 року по травень 2020 року позивачу нараховувалася заробітна плата в розмірі посадового окладу, починаючи з червня 2020 року по жовтень 2020 року ОСОБА_1 також нараховувалась додаткова заробітна плата у виді премії, а з жовтня 2020 року по січень 2021 року - додаткова заробітна плата у виді надбавки за вислугу року.

Зазначені обставини підтверджуються як розрахунковими листками за період з січня 2020 року по січень 2021 року (а. с. 43-44) та довідками про заробітну плату від 28 жовтня 2021 року (а. с. 86-87), наданими відповідачем, так і долученими до позову позивачем доказами, а саме: довідкою форми ОК-5 (а. с. 7-9), випискою про рух коштів за період з 05 березня 2020 року по 31 грудня 2020 року, виданою АТ №Альфа-Банк» від 23 березня 2021 року ( а. с. 10), Відомостями з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2020 року по 4 квартал 2020 року ( а. с11-12).

Посилання відповідача на розбіжності у сумах, зазначених у довідці форми ОК-5 та фактично виплачених йому коштів, оцінюється судом критично, оскільки у формі ОК-5 відображається нарахований дохід без вирахування обов`язкових платежів та зборів, а фактично виплачується сума з їх вирахуванням.

Щодо доданих до відзиву відповідачем відомостей про виплату заробітної плати в готівковій формі, то суд не вважає за необхідне надавати їм оцінку як доказам по цій справі, оскільки представником АТ «Київметробуд» не наводились обставини на підтвердження яких подані такі документи, а також неодноразово було зазначено (у відзиві та письмових запереченнях), що АТ «Київметробуд» не проводить виплату заробітної плати через готівкові розрахунки, а виключно по безготівкових. Зокрема, надано суду довідку за вих. № 844 від 29 липня 2021 року, в якій зазначено, що АТ «Київметробуд» та його підрозділи не здійснюють готівкових операцій та працюють виключно по безготівкових розрахунках, у зв`язку з чим каса на підприємстві відсутня.

Також, проаналізувавши відомості, що містяться в розрахункових листках, наданих відповідачем та виписці з розрахункового рахунку позивача АТ «Альфа-Банк», суд дійшов висновку, що позивачу виплачувалися нараховані йому суми заробітної плати шляхом безготівкових розрахунків.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що нараховані позивачу суми основної заробітної плати згідно з розрахунковими листками були виплачені йому в повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача додаткову заробітну плату у виді премії та надбавки за вислугу років, посилаючись на те, що наявність таких виплат у червні 2020 року та у жовтні 2020 року свідчить про те, що вони повинні були йому нараховуватись та виплачуватись за весь період з січня 2020 року по січень 2021 року.

Премія - основний, найбільш ефективний стимулюючий виробничу, підприємницьку, торговельну або комерційну діяльність вид додаткової, понад основну, заробітної плати, яка виплачується за поліпшення основних показників колективної та індивідуальної праці працівників, а також кінцевих загальних результатів виробничої, підприємницької, торговельної або комерційної діяльності (преамбула Методичних рекомендацій щодо оплати праці працівникам малих підприємств, схвалених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13 серпня 2004 року № 186).

Пунктом 10.2 розділу 10 Статуту АТ «Київметробуд» передбачено, що Товариство самостійно встановлює форми та систему оплати праці, розмір заробітної плати, а також інші види винагород працівників, відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 3.18 Колективного договору премії працівникам за виробничі результати проводити згідно із Положенням (Додаток № 13).

Відповідно до пункту 1.3. Положення про преміювання керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців апарату ПАТ «Київметробуд» за основні результати господарської діяльності загальний розмір премії встановлюється щомісяця генеральним директором, по результатах діяльності за минулий місяць, відповідно до розрахунків, з утворенням резерву для подальшого преміювання.

Премії керівникам, професіоналам, фахівцям та технічним службовцям затверджуються генеральним директором ПАТ «Київметробуд» по узгодженню з профспілковою організацією (пункт 2.2. Положення).

Водночас, системний аналіз норм трудового законодавства передбачає, що будь-які види заохочення чи дисциплінарна відповідальність працівника має бути доведена до відома відповідного суб`єкта під підпис.

Таким чином, премія нараховується працівникам щомісячно відповідно до наказу Генерального директора за зразкове виконання обов`язків, встановлених трудовим договором, ініціативу, тривалу та бездоганну роботу, значні трудові досягнення, а також по результатам ведення господарської діяльності, за умови наявності прибутку.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, за січень 2020 року - травень 2020 року, листопада 2020 року - січень 2021 року відсутні накази, якими було премійовано позивача, та які надавалися позивачу для ознайомлення (під підпис), а також згідно розрахункових листків нарахування та виплата премії за вищевказаний період у них не міститься.

Таким чином, враховуючи той факт, що премія не є обов`язковою виплатою згідно норм трудового законодавства і виплачується на розсуд керівництва, вимоги позивача про виплату додаткової заробітної плати у виді премії у розмірі 257 030 грн за підсумками роботи за період січень 2020 року - січень 2021 року, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Крім того, пунктом 3.13. Колективного договору визначено забезпечувати виплату щомісячної винагороди (надбавки) за вислугу років відповідно до угоди та діючого Положення (додаток № 13).

Пунктом 1.1. Положення про порядок і умови виплати щомісячної винагороди (надбавки) за вислугу років працівникам ПАТ «Київметробуд» встановлено, що винагорода за вислугу років виплачується всім категоріям працівників щомісяця після одного року роботи в ПАТ «Київметробуд» і в його підрозділах, залежно від стажу роботи в таких розмірах: від 1 до 3 років - 10% до посадового окладу.

Враховуючи, що позивача було прийнято на роботу з 02 вересня 2019 року, на підставі вищевказаних положень, відповідачем з жовтня 2020 року йому нараховувалась та виплачувалась винагорода за вислугу років, що свідчить про безпідставність твердження позивача щодо виникнення у нього права на отримання такої винагороди з січня 2020 року, тому вимога про стягнення з відповідача додаткової заробітної плати у виді винагороди за вислугу років в сумі 27 263,78 грн не підлягає задоволенню.

Що стосується розбіжностей суми нарахованої позивачу заробітної плати за період з листопада 2020 року - грудень 2020 року, які відображені в розрахункових листках та довідці форми ОК-5, то відповідачем було зазначено, що через технічну помилку до Пенсійного фонду було передано некоректні дані, які було скориговано у липні 2021 року, однак довідку щодо внесення змін не надали, оскільки не мають доступу до даних позивача. У свою чергу, позивачем також не було надано суду довідку, в якій було відображено відомості за вказаний період на спростування того, що це була технічна помилка, яка у подальшому усунута.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що твердження відповідача про допущення технічної помилки є такими, що відповідають дійсності та не спростовані належними і допустимими доказами, а з розрахункових листків та довідок про нараховану/виплачену заробітну плату встановлено, що за листопад-грудень 2020 року позивачу була виплачена нарахована заробітна плата у повному обсязі.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача компенсацію за 17 днів невикористаної відпустки, на що суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 83 КЗпП України), аналогічна норма міститься у статті 24 Закону України «Про відпустки».

Положеннями статті 4 Закону України «Про відпустки» встановлено такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням; 3) творча відпустка; 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях; 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв`язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи; 5) відпустки без збереження заробітної плати.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (частина перша статті 6 Закону України «Про відпустки»).

Судом установлено, що відповідно до наказу № 68 від 17 липня 2020 року «Про надання відпустки ОСОБА_1 » йому було надано щорічну відпустку на 14 календарних днів з 27 липня по 09 серпня 2020 року за робочий період з 02 вересня 2019 року по 01 вересня 2020 року.

З наказу про припинення трудового договору вбачається, що позивачу повинна бути виплачена компенсація за 17 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за робочий період з 02 вересня 2019 року по 16 січня 2021 року.

Відповідно до довідки, наданої відповідачем, про розрахунок середнього заробітку при звільненні, вбачається, що розмір компенсації за 17 днів становить 12 833,81 грн (без вирахування обов`язкових платежів та зборів), у той час як позивач зазначив, що розмір компенсації становить 31 425,01 грн.

Разом з тим, суд не може погодитися з розрахунком, наведеним позивачем, оскільки він здійснений не з урахуванням сум, нарахованих ОСОБА_1 відповідно до розрахункових листків, а виходячи з сум, розрахованих позивачем самостійно, які як вже встановлено судом є неправильними.

Так, пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року № 100 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок) встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Згідно з пунктом 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Так, з наданих суду відповідачем розрахункових листків та довідок про нарахований/виплачений дохід, встановлено, що сумарний дохід за 12 місяців перед звільненням позивача становить 264 979,52 грн.

Таким чином, розмір компенсації за невикористані 17 днів щорічної відпустки становить 12 833,81 грн (264 979,52/351(календарних днів розрахункового періоду)х17(днів невикористаної відпустки) = 12 833,81 грн (без вирахування обов`язкових платежів та зборів).

Як вбачається з розрахункового листка за січень 2021 року позивачу була нарахована компенсація за невикористану відпустку в розмірі 12 833,81 грн, яка відповідно до довідки про нараховану/виплачену заробітну плату не була фактично виплачена ОСОБА_1 та з вирахуванням обов`язкових платежів і зборів становить 10 331 грн, що не заперечувалось відповідачем.

Враховуючи викладене, на користь позивача підлягає стягненню компенсація за невикористані дні відпустки в сумі 10 331 грн.

Отже, з урахуванням наведеного, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Крім того, частиною п`ятою статті 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, ураховуючи, що позивач був звільнений від сплати судового збору за подання цього позову до суду та його позов задоволено частково, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, що становить 98,08 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтею 43 Конституції України, статтями 3, 21, 44, 47, 83, 94, 115, 116 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», статтями 74, 83 Закону України «Про відпустки», Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року № 100 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статтями 2, 10, 12, 13, 15, 141, 76-81, 89, 258, 263, 264, 265, 273, 279, 352, 354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Київметробуд» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 10 331 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Київметробуд» на користь держави судовий збір у розмірі 98,08 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Акціонерне товариство «Київметробуд», код ЄДРПОУ 01387432, місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3, корпус 8-Б, пов. 5;

третя особа - Об`єднана профспілкова організація Акціонерного товариства «Київметробуд», місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Прорізна, 8.

Суддя Л. М. Ішуніна