Рішення

від 18.12.2023 по справі 240/25404/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 року м. Житомир справа № 240/25404/23

категорія 110010000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Граніт-У" до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "БМ Граніт-У" (далі - позивач, ТОВ «БМ Граніт-У») до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (далі - відповідач, Міндовкілля) із позовом, у якому просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України у видачі висновку з оцінки впливу на довкілля, що оформлено листом за №25/5-21/13013-23 від 09.08.2023;

- зобов`язати Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України видати висновок з оцінки впливу на довкілля за результатами опрацювання матеріалів планової діяльності ТОВ «БМ ГРАНІТ-У» «Розробка та подальша рекультивація Малинського родовища гранітів, ділянка Городищенська» (реєстраційний номер справи в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля - 2022121210190) протягом 3 (трьох) робочих днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що ТОВ «БМ ГРАНІТ-У» було отримано спеціальний дозвіл на користування надрами №4509, видане Міністерством охорони навколишнього середовища України 21.11.2007 року терміном на 20 років. Відповідно до даного дозволу Товариству надано право вести промислову розробку Малинського родовища гранітів на ділянці Городищенська, що розташована за 0,5 км на північний схід від с. Городище. Планова діяльність ТОВ «БМ ГРАНІТ-У» з розробки граніту входить до переліку видів діяльності, передбачених ч. 3 ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» (далі - Закон про ОВД), а отже здійснення оцінки впливу на довкілля у процесі прийняття рішення про провадження даного виду господарської діяльності є обов`язковою.

Зауважив, що позивач відповідно до приписів Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» неодноразово, починаючи з 2021 року, проходив процедуру оцінки впливу на довкілля з метою отримання висновку з оцінки впливу на довкілля, як обов`язкової умови провадження планової діяльності. Проте Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України неодноразово відмовляло позивачу у видачі відповідного висновку.

Так, відповідно до вимог Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» позивачем було опубліковано повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля. Зазначене повідомлення було зареєстровано в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля (реєстраційний номер справи 2022121210190).

Протягом строку громадського обговорення на адресу Міндовкілля надійшли зауваження та пропозиції, які були надіслані на адресу ТОВ «БМ ГРАНІТ-У» супровідним листом №25/5-21/638-23 від 16.01.2023.

Після закінчення строків громадського обговорення Міндовкілля надіслало на адресу Позивача супровідним листом №25/5-21/1116-23 від 25.01.2023 зауваження АТ «Укрзалізниця» від 18.01.2023.

На замовлення позивача ТОВ «УКРГЕОЛІНВЕСТ КОНСАЛТИНГ» було розроблено звіт з оцінки впливу на довкілля розробки та подальшої рекультивації Малинського родовища гранітів ділянка Городищенська, який був опублікований та наданий Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України для надання висновку з оцінки впливу на довкілля. Проте, відповідачем було прийнято рішення про відмову у надані висновку, що оформлено листом за №25/5-21/13013-23 від 09.08.2023.

Вважаючи рішення Міндовкілля про відмову у видачі висновку з оцінки впливу на довкілля, що оформлено листом відповідача №25/5-21/13013-23 від 09.08.2023, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відмітив, що 15.12.2022 розпочато процедуру здiйснення оцiнки впливу на довкiлля планованої дiяльностi Товариства «Розробка та подальша рекультивація Малинського родовища гранітів, ділянка Городищенська» (реєстрацiйний номер справи в Реєстрі - 2022121210190). 16.01.202З та 25.01.2023 у Peєстрі оприлюднено зауваження i пропозицiї громадськостi до планованої дiяльностi, обсягу дослiджень. 16.03.2023 у Peєстpi оприлюднено звiт з оцiнки впливу на довкiлля (далi - Звiт з ОВД), оголошення про початок громадського обговорення звiту з оцiнки впливу на довкiлля та документ, що пiдтверджує оплату послуги проведення громадського обговорення. 22.06.2023 у Peєстрi оприлюднено iншу додаткову iнформацiю до Звiту з ОВД. 10.08.2023 у Peєстpi оприлюднено рiшення про вiдмову у видачi висновку.

Відповідач вказує, що при прийняттi рiшення про відмову у видачi позивачу висновку з оцiнки впливу на довкiлля Мiндовкiлля керувалося виключно вимогами чинного законодавства України, а саме абзацами третім-п`ятим та дев`ятим частини п`ятої статті 41 Закону 2806-IV, а твердження позивача у позові про незаконність такої відмови вказує лише на незгоду позивача з рішенням прийнятим суб`єктом владних повноважень та є безпідставним і необгрунтованим.

Також відповідач зазначає, що за результатом опрацювання Звіту з ОВД ним було встановлено, що наявна інформація та наведені в Звіті з ОВД дані з оцінки впливу планованої дiяльностi позивача на фактори довкiлля не вiдповiдають вимогам частини другої статті 6 Закону, не дають можливості в повній мірі дослідити вплив на довкiлля при реалiзацiї планової дiяльностi та визначити допустимiсть чи обгрунтувати недопустимiсть провадження планової діяльності, також визначити екологічні умови її провадження.

Щодо вимоги про зобов`язання Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України видати висновок з оцінки впливу на довкілля за результатами опрацювання матеріалів планової діяльності ТОВ «БМ ГРАНІТ-У» «Розробка та подальша рекультивація Малинського родовища гранітів, ділянка Городищенська» (реєстраційний номер справи в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля - 2022121210190) протягом 3 (трьох) робочих днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили, заперечує, посилаючись на її необгрунтованість та визначають її такою, що суперечить статтям 5, 6, 19 Конституції України, статтями 2, 9 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», Порядку №1026 та виходить за межі повноважень суду.

У відповіді на відзив позивач вказав, що відповідно до норм чинного законодавства на час звернення до відповідача, надання уповноваженим органом висновку з оцінки впливу на довкілля (документу дозвільного характеру) є його обов`язком. При цьому, спеціальним Законом №2059-VIII уповноважений орган не наділений правом відмови у наданні висновку.

Натомість, згідно із пунктом 12 Порядку №1026, відмова у видачі висновку з оцінки впливу на довкілля або його анулювання здійснюється згідно з вимогами Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Проте, підстав для відмови у видачі дозвільного документа, передбачених Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», а саме подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком або виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей відповідачем у даному випадку відсутні.

Таким чином, оскільки всупереч вимогам частини другої статті 19 Конституції України, відповідач як суб`єкт владних повноважень відмовив позивачу в наданні висновку з оцінки впливу на довкілля (документа дозвільного характеру) без мотивування свого рішення відповідними виключними підставами, що визначені Законом №2806-IV, то таке рішення №25/5-21/13013-23 від 09.08.2023 є протиправним та підлягає скасуванню в силу своєї протиправності.

У свою чергу, відповідач подав до суду заперечення, у яких стверджує, що прийняття рішення про відмову у видачі висновку з оцінки впливу на довкілля урегульовано підзаконним нормативно-правовим актом відповідно до вимог Закону 2806-IV. Вважає, що твердження позивача у відповіді на відзив, що відповідач неуповноважений приймати рішеня про відмову у видачі висновку з оцінки впливу на довкілля у спірних правовідносинах є необгрунтованим та безпідставним.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 року призначено адміністративну справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі на 11.10.2023 року.

11.10.2023 року розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному. Наступне судове засідання призначено на 18.10.2023 року.

18.10.2023 року оголошено перерву у судовому засіданні до 08.11.2023 року.

08.11.2023 року протокольною ухвалою суду вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «БМ ГРАНІТ-У» було отримано спеціальний дозвіл на користування надрами №4509, видане Міністерством охорони навколишнього середовища України 21.11.2007 року терміном на 20 років. Відповідно до даного дозволу Товариству надано право вести промислову розробку Малинського родовища гранітів на ділянці Городищенська, що розташована за 0,5 км на північний схід від с. Городище.

Відповідно до преамбули Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», цей Закон встановлює правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, спрямованої на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», планована діяльність це планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, інше втручання в природне середовище; планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об`єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України;

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Планова діяльність ТОВ «БМ ГРАНІТ-У» з розробки граніту входить до переліку видів діяльності, передбачених ч. 3 ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», а отже здійснення оцінки впливу на довкілля у процесі прийняття рішення про провадження даного виду господарської діяльності є обов`язковою.

Позивач ТОВ «БМ ГРАНІТ - У» відповідно до приписів Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» неодноразово, починаючи з 2021 року, проходив процедуру оцінки впливу на довкілля з метою отримання висновку з оцінки впливу на довкілля, як обов`язкової умови провадження планової діяльності. Проте Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України неодноразово відмовляло позивачу у видачі відповідного висновку.

Зокрема, відповідачем надано відмову у видачі висновку з оцінки впливу на довкілля у 2021 році, що оформлено листом №25/5-21/26483-21 від 13.12.2021 року; відмову у видачі висновку з оцінки впливу на довкілля у 2022 році, що оформлено листом №25/4-21/12432-22 від 16.09.2022 року та відмову у видачі висновку з оцінки впливу на довкілля у 2023 році, що оформлено листом №25/5-21/13013-23 від 09.08.2023 року, яка й є предметом оскарження у даній справі.

Так, відповідно до вимог Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» ТОВ «БМ ГРАНІТ-У» було опубліковано повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля. Зазначене повідомлення було зареєстровано в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля (реєстраційний номер справи 2022121210190).

Протягом строку громадського обговорення на адресу Міндовкілля надійшли зауваження та пропозиції, які були надіслані на адресу ТОВ «БМ ГРАНІТ-У» супровідним листом №25/5-21/638-23 від 16.01.2023 року.

Після закінчення строків громадського обговорення Міндовкілля надіслало на адресу позивача супровідним листом №25/5-21/1116-23 від 25.01.2023 року зауваження АТ «Укрзалізниця» від 18.01.2023 року.

На замовлення позивача ТОВ «УКРГЕОЛІНВЕСТ КОНСАЛТИНГ» було розроблено звіт з оцінки впливу на довкілля розробки та подальшої рекультивації Малинського родовища гранітів ділянка Городищенська, який був опублікований та наданий Міндовкілля для надання висновку з оцінки впливу на довкілля. Проте, як зазначено вище, відповідачем було прийнято рішення про відмову у надані висновку, що оформлено листом №25/5-21/13013-23 від 09.08.2023 року.

У свою чергу, відповідач зазначає, що за результатом опрацювання звіту з оцінки впливу на довкілля ним було встановлено, що наявна інформація та наведені в звіті дані з оцінки впливу планованої дiяльностi позивача на фактори довкiлля не вiдповiдають вимогам частини другої статті 6 Закону, не дають можливості в повній мірі дослідити вплив на довкiлля при реалiзацiї планової дiяльностi та визначити допустимiсть чи обгрунтувати недопустимiсть провадження планової діяльності, також визначити екологічні умови її провадження, а саме:

- порушення Товариством встановленої законодавством процедури здійснення оцінки впливу на довкілля, у тому числі порядку інформування громадськості та порядку проведення громадського обговорення і врахування його результатів;

- неусунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що стали підставою для попередньої відмови:

- відсутні дослідження впливу планової діяльності на види і оселища, занесені у список, що підлягають охороні у об`єкті Смарагдової мережі Irsha river valley in Zhytomyr region (UA0000348);

- не надано матеріалів, які б підтверджували безпеку руху поїздів при здійсненні планової діяльності;

- виявлення в документах, поданих Товариством недостовірних відомостей (адзац 3 ч. 5 ст. 41 Закуону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»;

- у звіті з оцінки впливу на довкілля Товариством наведено недостовірні розрахунки викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, оскільки не враховано всі джерела викидів.

Не погодившись з рішенням відповідача про відмову у надані висновку з оцінки впливу на довкілля, що оформлено листом №25/5-21/13013-23 від 09.08.2023 року, позивач звернувся до суду із позовом щодо визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд керується наступним.

Правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, спрямованої на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів установлює Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» (далі Закон №2059-VIII).

Відповідно до визначень, наведених у ст.1 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», вплив на довкілля (далі - вплив) - будь-які наслідки планованої діяльності для довкілля, в тому числі наслідки для безпечності життєдіяльності людей та їхнього здоров`я, флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, повітря, води, клімату, ландшафту, природних територій та об`єктів, історичних пам`яток та інших матеріальних об`єктів чи для сукупності цих факторів, а також наслідки для об`єктів культурної спадщини чи соціально-економічних умов, які є результатом зміни цих факторів.

Планована діяльність - планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, інше втручання в природне середовище; планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об`єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Уповноважений територіальний орган - обласні, міські Київська та Севастопольська державні адміністрації (відповідний підрозділ з питань екології та природних ресурсів), орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів.

Уповноважений центральний орган - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Як визначено в ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», оцінка впливу на довкілля - це процедура, що передбачає: 1) підготовку суб`єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля відповідно до ст.ст. 5, 6 та 14 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»; 2) проведення громадського обговорення відповідно до ст.ст. 7, 8 та 14 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»; 3) аналіз уповноваженим органом відповідно до ст. 9 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб`єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації; 4) надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»; 5) врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності відповідно до ст. 11 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» встановлено, що здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної ч.ч. 2 і 3 цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Оцінці впливу на довкілля не підлягає планована діяльність, спрямована виключно на забезпечення оборони держави, ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, наслідків антитерористичної операції на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» до другої категорії видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включено, видобувну промисловість, а саме: видобування корисних копалин, крім корисних копалин місцевого значення, які видобуваються землевласниками чи землекористувачами в межах наданих їм земельних ділянок з відповідним цільовим використанням.

Тому відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» забороняється розпочинати провадження планованої діяльності, визначеної частинами 2 і 3 цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності.

Згідно із ч. 6 цієї ж статті, забороняється провадження господарської діяльності, експлуатація об`єктів, інші втручання в природне середовище і ландшафти, у тому числі видобування корисних копалин, використання техногенних родовищ корисних копалин, якщо не забезпечено в повному обсязі додержання екологічних умов, передбачених у висновку з оцінки впливу на довкілля, рішенні про провадження планованої діяльності та проектах будівництва, розширення, перепрофілювання, ліквідації (демонтажу) об`єктів, інших втручань у природне середовище і ландшафти, у тому числі видобування корисних копалин, використання техногенних родовищ корисних копалин, а також змін у цій діяльності або подовження строків її провадження.

Отже, для провадження планованої діяльності ТОВ «БМ ГРАНІТ-У» щодо промислової розробки Малинського родовища гранітів на ділянці Городищенська, товариству потрібно пройти процедуру оцінки впливу такої діяльності на довкілля.

На виконання зазначеної норми, ТОВ «БМ ГРАНІТ-У» в Єдиному реєстрі оприлюднено повідомлення про планову діяльність та Звіт з оцінки впливу на довкілля.

Надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля (який повинен ураховувати результати аналізу інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб`єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації) є однією з ланок здійснення процедури оцінки впливу на довкілля (як це передбачено ст. 2 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»).

Питання надання висновку з оцінки впливу на довкілля регламентується ст. 9 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

Так, як визначено в ч.1 цієї статті, уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених ч.ч. 3, 4 ст. 5 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», - уповноважений центральний орган видає висновок з оцінки впливу на довкілля, яким виходячи з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, зокрема величини та масштабів такого впливу (площа території та чисельність населення, які можуть зазнати впливу), характеру (у тому числі - транскордонного), інтенсивності і складності, ймовірності, очікуваного початку, тривалості, частоти і невідворотності впливу (включаючи прямий і будь-який опосередкований, побічний, кумулятивний, транскордонний, короткостроковий, середньостроковий та довгостроковий, постійний і тимчасовий, позитивний і негативний впливи), передбачених заходів, спрямованих на запобігання, відвернення, уникнення, зменшення, усунення впливу на довкілля, визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності та визначає екологічні умови її провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», висновок з оцінки впливу на довкілля є обов`язковим для виконання. Екологічні умови провадження планованої діяльності, зазначені у частині п`ятій цієї статті, є обов`язковими. Висновок з оцінки впливу на довкілля враховується при прийнятті рішення про провадження планованої діяльності та може бути підставою для відмови у видачі рішення про провадження планованої діяльності.

Частинами 3-5 цієї ж статті передбачено, що при підготовці висновку з оцінки впливу на довкілля уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених ч.ч. 3, 4 ст. 5 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», - уповноважений центральний орган розглядає та бере до уваги звіт з оцінки впливу на довкілля та звіт про громадське обговорення.

В описовій частині висновку з оцінки впливу на довкілля наводиться інформація про: 1) здійснену процедуру оцінки впливу на довкілля; 2) врахування звіту з оцінки впливу на довкілля; 3) враховані та відхилені зауваження та пропозиції, що надійшли під час громадського обговорення.

У висновку з оцінки впливу на довкілля уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених ч.ч. 3, 4 ст. 5 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», - уповноважений центральний орган: 1) зазначає тип, основні характеристики та місце провадження планованої діяльності; 2) визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності; 3) встановлює умови використання території та природних ресурсів під час виконання підготовчих і будівельних робіт та провадження планованої діяльності; 4) встановлює умови щодо охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки під час виконання підготовчих і будівельних робіт та провадження планованої діяльності; 5) встановлює умови щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та усунення їх наслідків; 6) встановлює умови щодо зменшення транскордонного впливу планованої діяльності, щодо якої здійснювалася процедура оцінки транскордонного впливу; 7) якщо з оцінки впливу на довкілля випливає необхідність: здійснення компенсаційних заходів - покладає обов`язок із здійснення таких заходів; запобігання, уникнення, зменшення (пом`якшення), усунення, обмеження, а також моніторингу впливу планованої діяльності на довкілля - покладає обов`язок із здійснення відповідних дій; здійснення додаткової оцінки впливу на довкілля на іншій стадії проектування - визначає строки та обґрунтовує вимоги щодо її здійснення; додаткова оцінка впливу на довкілля здійснюється за процедурою, передбаченою цим Законом; здійснення післяпроектного моніторингу - визначає порядок, строки та вимоги до його здійснення.

Якщо з оцінки впливу на довкілля з розглянутих виправданих альтернативних варіантів виявляється екологічно обґрунтованим варіант, відмінний від запропонованого суб`єктом господарювання, за письмовою згодою із суб`єктом господарювання у висновку з оцінки впливу на довкілля зазначається погоджений варіант здійснення планованої діяльності.

Відповідно до ч.ч. 6-9 ст. 9 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», висновок з оцінки впливу на довкілля надається суб`єкту господарювання безоплатно протягом 25 робочих днів з дня завершення громадського обговорення, а в разі здійснення процедури оцінки транскордонного впливу - з дня завершення цієї процедури та затвердження рішення про врахування результатів оцінки транскордонного впливу на довкілля. До висновку з оцінки впливу на довкілля додається звіт про громадське обговорення.

Уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених ч.ч. 3, 4 ст. 5 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», - уповноважений центральний орган оприлюднює висновок з оцінки впливу на довкілля протягом трьох робочих днів з дня його прийняття у спосіб та в порядку, визначені ст. 4 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», та протягом цього ж строку вносить його до Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля.

Висновок з оцінки впливу на довкілля втрачає силу через п`ять років у разі, якщо не було прийнято рішення про провадження планованої діяльності. Якщо до отримання рішення про провадження планованої діяльності внесено зміни до проектної документації чи зміни до законодавства, які вимагають зміни екологічних умов, визначених у висновку з оцінки впливу на довкілля, оцінка впливу на довкілля здійснюється повторно.

Висновок з оцінки впливу на довкілля та інші результати оцінки впливу на довкілля протягом п`яти років з дня прийняття рішення про провадження планованої діяльності можуть бути використані для отримання інших документів дозвільного характеру, передбачених законодавством, за умови що вони не передбачають встановлення (затвердження) змін у діяльності, затвердженій (схваленій) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження.

Частиною 10 ст. 9 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», встановлено, що порядок передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та порядок фінансування оцінки впливу на довкілля затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідний Порядок передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2017 №1026.

Пунктом 6 Порядку №1026 встановлено, що після подання повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, та підготовки звіту з оцінки впливу на довкілля суб`єкт господарювання подає уповноваженому територіальному органу, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 Закону, - уповноваженому центральному органу у форматі Adobe Portable Document Format (PDF) через електронний кабінет Реєстру та протягом трьох робочих днів з дня подання через електронний кабінет Реєстру у письмовій формі на паперових носіях - уповноваженому територіальному органу або уповноваженому центральному органу (за допомогою засобів поштового зв`язку поштовим відправленням з оголошеною цінністю з описом вкладення) такі документи для отримання висновку з оцінки впливу на довкілля: оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля за формою згідно з додатком 3; звіт з оцінки впливу на довкілля відповідно до вимог, наведених у додатку 4; відомості (документи, матеріали), що підтверджують факт та дату опублікування, розміщення або оприлюднення в інший спосіб суб`єктом господарювання повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, та оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля, якщо такі вже опубліковані, або договір з друкованими засобами масової інформації про опублікування таких документів, а також документ, що підтверджує внесення плати за проведення громадського обговорення.

Зокрема, п.12 Порядку №1026 визначено, що за результатами розгляду документів, поданих суб`єктом господарювання для отримання висновку з оцінки впливу на довкілля, виходячи з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, уповноважений центральний орган або уповноважений територіальний орган видає висновок з оцінки впливу на довкілля за формою згідно з додатком 5. Відмова у видачі висновку з оцінки впливу на довкілля або його анулювання здійснюється згідно з вимогами Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Згідно з додатком до Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», висновок з оцінки впливу на довкілля є документом дозвільного характеру у сфері господарської діяльності.

Суд зазначає, що відповідно до норм Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», Порядку передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2017 №1026, надання компетентним суб`єктом владних повноважень документу дозвільного характеру - висновку з оцінки впливу на довкілля є його обов`язком, а відмова в його наданні може мати місце виключно з підстав, що передбачені Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» виключно законами, які регулюють відносини, пов`язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюється вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, анулювання документа дозвільного характеру.

Як визначено в ч. 5 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є: подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком; виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей; негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру.

Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.

Оскільки, Законом України «Про оцінку впливу на довкілля» не встановлено інші чи додаткові підстави для відмови у видачі висновку з оцінки впливу на довкілля, виключними підставами для відмови у наданні такого документа є лише ті, що наведені в ч. 5 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». При цьому, відмову з інших мотивів слід вважати протиправною в силу законодавчого припису.

Судом встановлено, що позивачем у відповідності до пункту 6 Порядку №1026 на адресу відповідача направлено всі необхідні документи передбачені для отримання висновку з ОВД.

Як вже зазначалося вище, Законом передбачено чіткі підстави для відмови у наданні висновку.

На думку суду в листі №25/5-21/13013-23 від 09.08.2023, яким було оформлено відмову у видачі висновку з оцінки впливу на довкілля, відсутні будь-які належні підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру, які передбачені ч. 5 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», а також і в ході судового розгляду даного спору відповідачем не доведено, що вчинена ним відмова, у частині підстав для її прийняття відповідає зазначеній нормі закону.

Зокрема, не було встановлено факту подання позивачем неповного пакету документів, виявлення в документах недостовірних відомостей, або отримання негативного висновку за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Не зазначення певної інформації в самому Звіті з ОВД не може, виходячи із норм чинного законодавства, трактуватися як подання неповного пакету документів.

Що стосується висловлених у листі №25/5-21/13013-23 від 09.08.2023 зауважень, то суд зазначає наступне.

Ні вимогами Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», ні Порядком №1026 зауваження, наведені у вказаному листі, не є підставою для відмови у видачі дозвільного документа.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищезазначене, відмова відповідача в наданні суб`єкту господарювання необхідного документа дозвільного характеру не відповідає вимогам ч. 5 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності» та Порядку №1026, є протиправною та підлягає скасуванню, а позов в цій частині задоволенню.

Оскільки рішення відповідача про відмову у видачі висновку є протиправним, підлягає задоволенню також вимога позивача про зобов`язання Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України надати висновок з оцінки впливу на довкілля планової діяльності ТОВ «БМ ГРАНІТ-У».

При цьому, суд враховує вимоги ч.1 ст.9 Закону України «Про охорону довкілля», відповідно до якої центральний уповноважений орган видає висновок з оцінки впливу на довкілля, де визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності та визначає екологічні умови її провадження.

Тобто, за відсутності підстав для відмови у видачі висновку визначених Законом України «Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності», видача такого висновку уповноваженим органом є обов`язковою.

З наведених вище норм законодавства України та встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що за конкретних умов і обставин відповідач позбавлений дискреції при вирішенні питання щодо видачі висновку з оцінки впливу на довкілля.

Щодо дискреційних повноважень відповідача, суд враховує, що вказане питання неодноразово досліджувалося Верховним Судом.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, передбаченими, зокрема, частиною четвертою статті 245 КАС України, якою визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналогічний підхід викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 6 березня 2019 року у справі № 200/11311/18-а, від 16 травня 2019 року у справі № 818/600/17, від 07 вересня 2022 року у справі № 480/2554/20, від 18 жовтня 2022 року у справі №200/11672/18-а, від 26 червня 2023 року у справі № 140/6524/20.

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У рішенні в справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. А в рішенні в справі «Афанасьєв проти України» Суд вказав на те, що засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Відтак, зважаючи на не доведення суб`єктом владних повноважень існування тих виключних обставин, які можуть бути перешкодою для видачі документа дозвільного характеру (тобто підставою для відмови в його видачі), останній зобов`язаний надати такий документ, оскільки він не має розсуду щодо вибору поміж кількома правомірними варіантами свого рішення.

Не надавши ж такого документа дозвільного характеру, відповідач допустив протиправну бездіяльність, у зв`язку з чим, його слід зобов`язати до вчинення відповідного правомірного рішення, що є ефективним заходом захисту прав та інтересів позивача.

Згідно із ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, вирішуючи даний спір, також відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зібрані і досліджені матеріали цієї справи підтверджують та обґрунтовують позовні вимоги, з якими до суду звернувся позивач. При цьому, відповідачем не доведено правомірність своїх дій та рішень у відповідності до вимог, встановлених ч. 2 ст.19 Основного Закону та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також їх письмові доводи, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст. 382 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).

Відповідно до частини 8 статті 382 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про зобов`язання Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243 ч.3, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю «БМ Граніт-У» (вул. Малинська, 10, офіс 2, м. Житомир, 10001, ЄДРПОУ: 34082526) до Miністерства захисту довкiлля та природних pecypcів України (вул. Митрополита В. Липківського, 35, м. Київ, 03035, ЄДРПОУ: 43672853) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати відмову Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України у видачі висновку з оцінки впливу на довкілля, що оформлено листом №25/5-21/13013-23 від 09.08.2023 року.

Зобов`язати Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України видати висновок з оцінки впливу на довкілля за результатами опрацювання матеріалів планової діяльності ТОВ «БМ ГРАНІТ-У» «Розробка та подальша рекультивація Малинського родовища гранітів, ділянка Городищенська» (реєстраційний номер справи в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля - 2022121210190) протягом 3 (трьох) робочих днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.

Зобов`язати Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України протягом 30-днів з дня отримання цього рішення подати до суду звіт про його виконання.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на користь Товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю «БМ Граніт-У» сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18 грудня 2023 року.

Суддя Р.М.Шимонович