Рішення

від 18.12.2023 по справі 340/648/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2023 року справа № 340/648/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брегея Р.І., розглянувши у м.Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області (далі Управління) про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду зі заявою до Управління про визнання протиправною бездіяльності щодо вжиття заходів з приводу нарахування і виплати додаткової винагороди на підставі приписів Постанови Уряду України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 (далі Постанова) за період з 24 лютого 2022 року по 21 січня 2023 року у розмірі 30000 грн щомісячно (а.с.71-75).

Водночас просив суд зобов`язати відповідача нарахувати і виплати кошти.

Управління заперечило стосовно задоволення позову, надіславши відзив на нього (а.с.29-32).

Стверджує, що нарахування додаткової винагороди не відбулося у зв`язку з відсутністю фінансування таких витрат.

Зазначає, що відповідачами мають бути і Міністерство фінансів України (далі Міністерство), Служба судової охорони (далі Служба), Державна судова адміністрація України (далі Адміністрація), оскільки від них залежить фінансування виплати додаткової винагороди (а.с.23-26).

Пояснює, що вживало заходів з приводу виділення додаткових коштів, звернувшись до Служби, Адміністрації, Міністерства.

21 лютого 2023 року судом відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (а.с.18-19).

02 березня 2023 року суд зупинив провадження у справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі №260/3564/22 (№Пз/990/4/22) (а.с.54-55).

27 жовтня 2023 року суд поновив провадження у справі (а.с.67-68).

Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про часткове задоволення позову з таких підстав.

Встановлені судом обставини і факти, що стали підставами звернення.

Так, 04 серпня 2021 року ОСОБА_1 прийнятий на службу до Управління (а.с.13).

Позивач не зазначає, що брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечувала здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Упродовж з 24 лютого 2022 року по 21 січня 2023 року не нараховували додаткову винагороду відповідно до приписів Постанови (а.с.76-78).

ОСОБА_1 станом на 18 грудня 2023 року проходить службу в Управлінні (а.с.82).

Позов подано до суду 20 лютого 2023 року (а.с.17).

Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.

Перш за все, позивач перебуває у трудових правовідносинах з Управлінням, яке нараховує і виплачує грошове забезпечення.

Тому належним відповідачем є виключно Управління.

Отже, не існує підстав залучати до участі у справі, як співвідповідачів, інших суб`єктів владних повноважень, від дій і рішень яких залежить фінансування Управління.

Взаємовідносини цих суб`єктів (Служби, Адміністрації, Міністерства) з Управлінням (внутрішні відносини державних інституцій) жодним чином не порушують права позивача, так як на останні впливають дії і рішення працедавця.

Приписами частини 1 статті 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон) встановлено, що грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином грошове забезпечення складається з: щомісячних основних складових; щомісячних додаткових складових; одноразових додаткових складових.

Так, 24 лютого 2022 року Президентом України прийнято Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі Указ).

Відповідно до припису пункту 1 Указу воєнний стан введено в дію із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Приписами пункту 1 Указу Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Приписами пункту 1 Указу Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Приписами пункту 1 Указу Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Приписами пункту 1 Указу Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Приписами пункту 1 Указу Президента України від 07 листопада 2022 року № 757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Приписами пункту 1 Указу Президента України від 06 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Приписами пункту 1 Указу Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Приписами пункту 1 Указу Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Приписами пункту 1 Указу Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Отже, воєнний стан триває з 24 лютого 2022 року.

28 лютого 2022 року Уряд України прийняв Постанову, яка набрала чинності того ж дня.

Приписами пункту 5 нормативно-правового акту передбачено, що він застосовується з 24 лютого 2022 року.

Приписами пункту 1 Постанови (в первинній редакції) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Отже, працівники Служби відносяться до суб`єктів, яким встановлено виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану.

Приписи пункту 1 Постанови зазнали ряду змін.

Для вирішення спору треба проаналізувати 5 редакцій: первинну; від 24 березня 2022 року; від 08 липня 2022 року; від 19 липня 2022 року; від 20 січня 2023 року.

Первинна редакція зазначена вище за текстом.

Редакцією норми права від 24 березня 2022 року з`явився новий суб`єкт, якому виплачувалась додаткова винагорода.

«Внести зміну до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», доповнивши абзац перший після слів «та поліцейським» словами «, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка». (Постанова Уряду України від 22 березня 2022 року №350).

Ним стала частина осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.

Редакцією норми права від 08 липня 2022 року уточнено кому з осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби виплачується додаткова винагорода.

«В абзаці першому: слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінити словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)» (Постанова Уряду України від 01 липня 2022 року №754).

Словосполучення «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)» стосується виключно осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, оскільки словосполучення «зазначеної Служби» вжито в однині.

07 липня 2022 року Уряд України прийняв Постанову №793 (далі Постанова 2), якою змінено приписи пункту 1 Постанови.

Зміна: «в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінити словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»;

Постанова 2 набрала чинності 19 липня 2022 року.

Приписами пункту 2 Постанови 2 передбачено, що застосовується з 24 лютого 2022 року.

Характер зміни підзаконного нормативно-правового акту допускає зменшення розміру додаткової винагороди.

Постає запитання: на які правовідносини у часі поширює дію Постанова 2 (з 24 лютого чи з 19 липня 2022 року)?

Приписами частини 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином Постанова 2, яка є нормативно-правовим актом, немає зворотної дії у часі.

Тому регулює правовідносини, які склались з 19 липня 2022 року.

З 24 лютого по 18 липня 2022 року додаткова винагорода мала виплачуватись у розмірі 30000 грн щомісячно.

За загальним правилом нарахування відбувається пропорційно відпрацьованому часу (якщо особа відпрацювала 15 днів у місяці, то винагорода складає 15000 грн (30000 грн : 30 днів х 15 днів)).

Відсутність коштів і наказу про виплату, на яку особа набула право, не є підставою відмови у захисті порушеного права, оскільки держава, маючи можливість, не скасувала нормативно-правовий акт, що породжує право.

Що стосується правовідносин з 19 липня 2022 року, то суд зазначає наступне.

Припис пункту 1 Постанови (в редакції від 19 липня 2022 року).

«Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).»

Допустивши зменшення розміру додаткової винагороди, Уряд України не встановив відповідних критеріїв.

Такий вакуум правового регулювання не міг бути заповнений іншим органом державної влади з таких підстав.

Так, приписами частини 2 статті 165 Закону встановлено, що грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.

Тому Адміністрація не наділена законом повноваженнями стосовно регулювання (градації) розміру додаткової винагороди.

Приписами частини 4 статті 6 КАС України встановлено, що забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Отже, цією нормою права встановлено для суду заборону щодо відмови у задоволенні позову з підстави відсутності нормативно-правового акту, що визначає параметри виплати додаткової винагороди (до 30000 грн).

Припис частини 1 статті 6 КАС України (принцип верховенства права) змушує суд зробити висновок, що додаткову винагороду мали нараховувати і виплачувати у сумі 30000 грн.

Водночас суд повторює, що відсутність коштів і наказу про виплату, на яку особа набула право, не є підставою відмови у захисті порушеного права, оскільки держава, маючи можливість, не скасувала нормативно-правовий акт, що породжує право.

20 січня 2023 року Уряд України прийняв Постанову №43 (далі Постанова 3), якою змінено приписи пункту 1 Постанови.

Зміна: «слова «військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора,», «співробітникам Служби судової охорони,» виключити».

Постанова 3 набрала чинності 20 січня 2023 року.

Отже, з цієї дати припинено виплату додаткової винагороди працівникам Служби.

Захист порушеного права полягає у визнанні бездіяльності Управління протиправною і зобов`язанні нарахувати й виплатити додаткову винагороду у сумі 30000 грн щомісячно (пропорційно відпрацьованому часу) за період 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року.

Позивач просив нарахувати і виплати додаткову винагороду по 21 січня 2023 року.

Водночас суд пояснить, чому позивач не пропустив строку звернення до суду.

Так, приписами частини 4 статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Таким чином Основний Закон визначає, що за працю людина отримує заробітну плату.

Грошове забезпечення працівника Служби є різновидом заробітної плати.

Подання позову до суду процесуальна дія.

Приписами частини 3 статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами частини 2 статті 233 КЗпП України (в редакції з 19 липня 2022 року) встановлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Приписами частини 5 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, строк звернення до суду у справах публічної служби стосовно виплати належних коштів працівнику закінчується через місяць після одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.

Позивач не припинив трудових відносин з Управлінням.

Тому строк звернення до суду не пропущений.

Підсумовуючи, суд зробив висновок про часткове задоволення позову.

Сторони не понесли судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Задовільнити позов частково.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до приписів Постанови Уряду України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року.

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Кіровоградській області нарахувати і виплатити додаткову винагороду ОСОБА_1 відповідно до приписів Постанови Уряду України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року у сумі 30000 грн щомісячно (пропорційно відпрацьованому часу).

Відмовити у задоволенні позову в іншій частині вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І. БРЕГЕЙ