Рішення

від 18.12.2023 по справі 400/9157/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2023 р. № 400/9157/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТАРЕКС", вул. Потьомкінська, 131Б,м. Миколаїв,54009, до відповідача:Державної податкової служби України, пл. Львівська, 8,м. Київ, 04053, Головного управління ДПС у Волинській області, Київський майдан, 4,м. Луцьк,Волинська область,43027, про:визнання протиправним та скасування рішення від 05.04.2023р. № 8575366/30126040, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантарекс" звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області та Державної податкової служби України (далі відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення від 05.04.2023 р. № 8575366/30126040; зобов`язання зареєструвати податкову накладну від 17.02.2023 р. № 46 датою її подання.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що надав документи, які підтверджують господарську операцію. Оскаржуване рішення суперечить вимогам чинного законодавства. Позивач тривалий час реєструє податкові накладні на постачання товарів/послуг за одним і тим самим кодом товару/послуги.

27.07.2023 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

16.08.2023 до суду надійшов відзив від Державної податкової служби у Миколаївській області, в якому зазначено, що на момент винесення податковим органом спірного рішення не здійснював виконання своїх функцій. Відповідно до наказу ДПС України від 09.06.2022 №311, з метою продовження безперебійної роботи територіальних органів ДПС, закріплено виконання повноважень, які здійснюють ГУ ДПС у Миколаївській області за ГУ ДПС у Волинській області.

18.08.2023 року суд постановив ухвалу в якій запропонував позивачу замінити відповідача ГУ ДПС у Миколаївській області на належного ГУ ДПС у Волинській області.

23.08.2023 року позивачем до суду надійшла згода на заміну відповідача на належного.

01.09.2023 року суд постановиви ухвалу про заміну первісного відповідача належним відповідачем, якою замінив Головне управління ДПС у Миколаївській області на налаежного відповідача Головне управління ДПС у Волинській області (далі відповідач 1).

28.09.2023 року від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву в якому він заперечив проти позову і просив в його задоволенні відмовити повністю, аргументувавши його тим, що: позивачу було відмовлено в реєстрації відповідних податкових накладних у зв`язку з ненаданням платником податку копій документів. Так, у графі «додаткова інформація» оскаржуваних рішень зазначено про відсутність документів щодо придбання та реалізації, товарно-супроводжуючі докумнти (ТТН), видаткові накладні, розрахункові документи (платіжні доручення, банківські виписки), що підтверджують факт оплати;

Зазначено, що згідно пункту 3.2 Договору постанови № 05.06/01-7/т від 16.01.2023 заявник сплачує Постачальнику на підставі разунку вартість отриманого Товару протягом 180 банківських днів з моменту підписаня Сторонами видаткової накладної.

Відповідно до даного пункту договору позивач не надав підтверджуючі документи, які свідчили б про факт здійснення платежів, а саме: платіжна доручення, банківські виписки.Відповідно до наланої ТТН №46 від 17.02.2023 не зазначено будь-яких відомостей щодо придбання та реалізації. Товаро-супроводжуючі документи (ТТН), якімб свідчили про факт здійснення поставки,ні на розгляд комісії регіонального рівня, ні до суду.

03.10.2023 року позивачем було надано до суду відповідь на відзив, в якому заперечив проти аргументів відповідача-1, навдених в його відзиві.

Розглянувши заяви по суті, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворення звуку й зображення.

Між позивачем (Постачальник) та АТ «Миколаївобленерго» (Замовник) був укладений договір про закупівлю товарів від 16.01.2023 р. № 05.06/01-7/т, за яким позивач поставив Замовнику витратні матеріали для оргтехніки.

Позивачем складено та направлено на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну від 17.02.2023 р. № 46 на загальну суму 469309,20 грн, в т.ч. ПДВ 78218,20 грн на поставку витратних матерілів для оргтехніки для АТ «Миколаївобленерго».

Автоматизованою системою "Єдине вікно подання електронних документів" ДПС України направлено позивачу повідомлення про прийняття податкових накладних та зупинення їх реєстрації. Підставою вказано, що відсутні підтверджуючі документи щодо придбання та реалізації, товаро-супроводжуючі документи (ТТН), видаткові накладні, розрахункові окументи (Платіжні доручення, банківські виписки), що підтверджують факт оплати.

Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

27.03.2023 р. позивач подав пояснення та додаткові документи, а саме: копію договору оренди приміщення; копію договору з АТ «Миколаївобленерго»; копії видаткових накладних контрагентів-постачальників; пояснення щодо правомірності податкової накладної від 17.02.2023 р. № 46.

Відповідач 1 не врахував надані позивачем пояснення та докази на їх підтвердження і рішенням від 05.04.2023 р. № 8575366/30126040 відмовив у реєстрації податкової накладної від 17.02.2023 р. № 46.

Відмовлено в реєстрації податкової накладної з підстав ненаданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначної у податковій накладній/розрахунку кригування, реєстраці. яких зупинено в ЄРПК, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, платником податків.

У графі «додаткова інформація» нічого не вказано.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Згідно з п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України (далі ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1246 (далі - Порядок № 1246), податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з п. 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, у тому числі, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

01.01.2018 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", яким п. 201.16 ст. 201 ПК України викладено в новій редакції, за якою: "Реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України".

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 р. № 1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок № 1165), який був чинним на момент прийняття оскаржуваного позивачем рішення.

Вказаний Порядок визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі права та обов`язки їх членів.

Пунктами 10, 11 Порядку № 1165 визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до абзацу 2 п. 25, п. 26 Порядку № 1165 комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Комісія регіонального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Мінфіном.

Пунктом 27 Порядку № 1165 передбачено, що комісія контролюючого органу в своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції України, Податкового кодексу України та законів, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, а також цим Порядком.

Відповідно до п. 44 Порядку № 1165 комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні).

До спірних правовідносин належить застосувати Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 р. № 520 (далі Порядок № 520).

Пунктом 2 Порядку № 520 (у редкації, чинній на день виникнення спірних правовідносин) визначено, що прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС.

Пунктами 3,4 Порядку № 520 (у редкації, чинній на день виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

Пунктами 5, 6 Порядку № 520 (у редкації, чинній на день виникнення спірних правовідносин) визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, зокрема:

1. договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

2. договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

3. первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

4. розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

5. документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Згідно з п. 6 Порядку № 520 (у редкації, чинній на день виникнення спірних правовідносин) копії визначених у пункті 5 документів разом з письмовими поясненнями платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.

Пунктом 11 Порядку № 520 (у редкації, чинній на день виникнення спірних правовідносин) визначено, що комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

1. ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

2. та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до п. 5 цього Порядку;

3. та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Отже, зважаючи на вказані норми, Комісія регіонального рівня перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні) та за результатом такої перевірки приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування відповідно до п. 11 Порядку № 520.

Як вбачається із змісту квитанцій про зупинення реєстрації податкової накладної, підставою для такого зупинення став п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку.

Відповідно до п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку (додаток № 1 до Порядку № 1165), відсутність товару/послуги, зазначеної в ПН, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у ПК/РК до ПН на збільшення суми податкових зобов`язань, яку подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку.

Відповідно до матеріалів справи, у квитанції не конкретизовано, які саме документи слід надати платнику податків та чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, аби реєстрація податкової накладної стала можливою, що також свідчить про невідповідність сформованої квитанції вимогам до неї, які визначені пунктом 11 Порядку № 1165.

Не конкретизування податковим органом переліку документів, які необхідно надати позивачу, фактично в кінцевому результаті призвело до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до того критерію, на підставі якого зупинено реєстрацію, а не будь-яких на власний розсуд.

Формальне зазначення у квитанціях пропозиції "надання пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній/розрахунку коригування для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН" є лише дублюванням норми пп. 3 п. 11 Порядку № 1165.

Умови такої пропозиції дають підстави позивачу самостійно визначати перелік необхідних документів, що в подальшому виключає посилання відповідача на їх недостатність чи неповноту та спростовує доводи про недостатність документів, поданих позивачем на підтвердження реальності проведених операцій.

Таким чином, жодних відомостей стосовно господарської операції з контрагентом відповідач 1 у квитанції не зазначає, але витребує документи та пояснення, які спростовують цю податкову інформацію, не зазначаючи при цьому їх перелік.

За таких умов, рішення податкового органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості актів індивідуальної дії та породжує неоднозначне їх трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Суд дійшов висновку, що позивачем надано повний пакет документів щодо господарської операції з АТ «Миколаївобленерго».

Отже, наявні в матеріалах справи документи у повній мірі підтверджують реальність господарської операції, за наслідками якої складено та направлено для реєстрації податкову накладну.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював свою позицію щодо "принципу правової визначеності" (наприклад, справа "Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства"), відповідно до якого особа, здійснюючи правомірну поведінку, повинна мати можливість передбачати правові наслідки такої правової поведінки, чітко визначені законом.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У постанові від 20.08.2019 р. по справі № 2540/3009/18 Верховний Суд зазначив, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Про дотримання контролюючим органом вимог обґрунтованості під час прийняття відповідного акта індивідуальної дії свідчитиме належна мотивація його висновку, зокрема зі встановленням обставин, що мають значення для реєстрації податкової накладної, а також за умови посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення.

І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм належну правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.

Враховуючи викладене вище в сукупності, суд вважає оскаржувані рішення протиправними, оскільки їх зміст не дає чіткого розуміння обставин, за яких було прийняте негативне для платника податку рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зупинення реєстрації податкових накладних не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а також прийняття негативного для платника податку рішення без зазначення конкретних мотивів дає підстави для висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом скасування рішення від 05.04.2023 р. № 8575366/30126040.

Згідно з п.п. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201 ПК України податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється, зокрема, у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Виходячи з вимог зазначеної норми, суд вважає, що належним способом відновлення порушеного права платника податку є зобов`язання ДПС зареєструвати податкову накладну від 17.02.2022 р. № 46 датою її подання.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав квитанції про сплату судового збору в загальній сумі 5368,00 грн.

Оскільки позовні вимоги про скасування рішення та зобов`язання зареєструвати податкову накладну є пов`язаними, тому судовий збір необхідно було сплатити лише за одну вимогу немайнового характеру, тобто 2684,00 грн. Отже, судовий збір у сумі 2684,00 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів солідарно (по 1342,00 грн з кожного).

Решта судового збору вважається надмірно сплаченою та може бути повернута за клопотанням позивача за ухвалою суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

У позовній заяві позивач заявив клопотання про стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 гривень та 10000,00 гривень за участь в судовому розгляді справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

У підтвердження факту надання позивачу правничої допомоги адвокатом Іванченко Дар`ю Кирилівною позивач подав до суду копії Договору про надання професійної правничої допомоги від 23.06.2023, Акт від 15.06.2023 про прийняття-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання професійної правничої допомоги № 15/06/23 від 15.06.2023, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 9 від 23.06.2023, видатковий касовий ордер від 23.06.2023, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 7039/10 від 19.10.2018 і посвідчення адвоката України від 19.10.2018 № 7039/10.

Оцінивши вищезазначені документи, суд прийшов до висновку про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги позивачу адвокатом Іванченко Дар`ю Кирилівною.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Частиною першою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Зазначене свідчить, що відповідач, як особа, яка заперечує відносно визначеного позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 280/569/21.

Надаючи оцінку доводам відповідача проти відшкодування судових витрат у цій справі та визначаючись щодо співмірності та обґрунтованості заявлених до відшкодування на користь позивача судових витрат, суд виходив з фактичного підтвердження позивачем розміру судових витрат, відповідно до наданих документів.

При визначенні суми відшкодування суд врахував критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).

На думку суду, заявлена сума витрат на правову допомогу є необґрунтованою, неспівмірною, надмірною та завищеною, оскільки:

адміністративні справи щодо реєстрації податкових накладних є поширеними. щодо розгляду їх є сформовані правові позиції Верховного Суду, і ці справи є незначної складності;

у судових засіданнях адвокат участі не брав.

Тому суд, враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, та приймаючи до уваги заперечення відповідача стосовно судових витрат, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрати на професійну правову допомогу в розмірі 2000,00 гривні.

Оскільки цим рішенням позов задоволено повністю, тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 і відповідача 2 необхідно стягнути витрати на професійну правову допомогу пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме: по 1000,00 грн з кожного (?2000:2 = ?1000,00).

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантарекс" (вул. Потьомкінська, 131-Б, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 30126040) до Головного управління ДПС у Волинській області (Київський майдан, 4, м. Луцьк, Волинська область, 43010, код ЄДРПОУ ВП 44106679) та Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування рішення від 05.04.2023 р. № 8575366/30126040; зобов`язання зареєструвати податкову накладну від 17.02.2023 р. № 64 датою її подання задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення від 05.04.2023 р. № 8575366/30126040 про відмову в реєстрації податкової накладної.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантарекс" від 17.02.2023 р. № 64 датою її подання.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (Київський майдан, 4, м. Луцьк, Волинська область, 43010, код ЄДРПОУ ВП 44106679) судовий збір у сумі 1342,00 грн (Одна тисяча триста сорок дві) гривні 00 копійок та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 1000 (Одна тисяча) гривень 00 копійок на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантарекс" (вул. Потьомкінська, 131-Б, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 30126040).

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) судовий збір у сумі 1342,00 грн (одна тисяча триста сорок дві грн) 00 копійок та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 1000 (Одна тисяча) гривень 00 копійок на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантарекс" (вул. Потьомкінська, 131-Б, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 30126040).

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суддя В.Г.Ярощук

Рішення складено в повному обсязі 18 грудня 2023 року