Рішення

від 18.12.2023 по справі 400/3463/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2023 р. № 400/3463/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „НІКТРАНС ПІВДЕНЬ до Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 23.03.2023 № 336792,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „НІКТРАНС ПІВДЕНЬ (далі - позивач) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу державного нагляду (контролю) за безпекою на транспорті у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач-1), Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач-2), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача-1 від 23.03.2023 № 336792 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невідповідність довідки про здійснення габаритно-вагового контролю формі довідки, що передбачена Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207 (далі - Порядок № 1007/1207). Позивач вказує на те, що документи перевірки не містять даних про обладнання, використане для вимірювання, пункт габаритно-вагового контролю не є постійним, вимірювання та фіксація правопорушення не здійснювалися автоматично, тому встановити обставини використання певного обладнання і його відповідності вимогам закону неможливо. Позивач зазначає, що транспортний засіб позивача перевозив сипучий вантаж - сільськогосподарську продукцію (насіння соняшника), тому можливе переміщення вантажу до моменту заїзду на ваги, під час руху транспортного засобу за маршрутом перевезення вантажу. Сипучий вантаж здатний змінювати розподіл навантажень на осі транспортного засобу та відносити транспортний засіб до категорії великовагових вже після початку його руху, що виключає в діях позивача вину як один із складових елементів правопорушення. Отже, вказує позивач, достовірність зроблених відповідачем вимірювань стосовно сипучого вантажу є сумнівною.

Позивач зауважує, що Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила 363), не визначено обов`язку перевізника щодо закріплення вантажу.

Позивач стверджує, що зважувальне обладнання, яке використовувалось посадовими особами Укртрансбезпеки, не відповідало вимогам законодавства в сфері метрології.

Позивач зазначає, що методики, яка передбачена пунктом 2 Порядку проведення габаритно-вагового контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879, дотепер не затверджено законодавцем, що свідчить про недотримання відповідачем процедури вимірювання. (зважування) як складової частини габаритно-вагового контролю.

Позивач підсумовує, що в його діях під час виконання перевезення подільного вантажу відсутня вина, а вимірювання здійснені під час перевірки невідомим обладнанням, що не відповідає вимогам законодавства в сфері метрології, і є сумнівними, тому його протиправно притягнули до відповідальності у формі штрафу відповідно до частини першої статті 60 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III).

Ухвалою від 10.04.2023 суд відкрив провадження в адміністративній справі та постановив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження; установив відповідачам строк для подання заяв по суті справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 проти позову заперечує і просить відмовити в позові, посилаючись на дотримання ним законодавства під час притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

У пункті 1 прохальної частини відзиву відповідач-1 просив поновити йому строк для подання відзиву на позовну заяву, мотивуючи його пропуск з поважних причин. Зокрема, відповідач-1 вказав, що головний спеціаліст юридичного підрозділу, до обов`язків якої належить правова робота, перебуває в місті Херсоні. Відповідач-1 навів детальну інформацію щодо складної безпекової ситуації в місті Херсоні, підтвердженої даними з офіційного вебсайту Херсонської міської ради, зокрема про перебування міста під постійними численними ворожими обстрілами у квітні червні 2023 року. Суд визнав наведені причини пропуску процесуального строку поважними і поновив його, оскільки перебування населеного пункту, в якому перебуває особа, під постійними обстрілами повинно визнаватися непереборною обставиною, яка незалежно від волі особи перешкодила їй своєчасно виконати процесуальні обов`язки.

29.06.2023 позивач подав до суду заперечення на клопотання відповідача-1 про поновлення процесуального строку для подання відзиву (викладене у відзиві), в якому зазначив, що відповідачі мають достатньо працівників, зокрема керівників, які в разі відсутності працівників мають відповідні знання та повноваження на здійснення юридично значущих дій.

Суд відхилив зазначені аргументи позивача, оскільки такі твердження не підкріплені зазначенням конкретних осіб, які, на думку позивача, мали повноваження та фактичну можливість підготувати відзив на позовну заяву. За такого посилання позивача на наявність відповідних осіб у штаті відповідача-1 носить характер припущення.

Позивач 22.06.2023 надав до суду повідомлення про відсутність матеріалів в електронній справі, в якому стверджував про відсутність у справі в електронній формі клопотання відповідача від 14.06.2023 про приєднання до справи доказів, але одночасно підтвердив отримання такого клопотання на електронну пошту. Також позивач просив надати строк для представлення власних заперечень щодо такого клопотання.

За результатами перевірки судом комплектності електронної справи виявлена наявність зазначеного клопотання в електронній формі, про що позивача було повідомлено телефонограмою від 23.06.2023. Суд не установлював позивачу строк для представлення власних заперечень проти клопотання, оскільки право сторони заперечувати проти клопотань і заяв інших учасників справи установлене пунктом 3 частини третьої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути реалізоване протягом розгляду справи у міру заявлення клопотань іншими учасниками справи.

Правом подати відповідь на відзив позивач не скористався.

Розглядаючи справу без відповіді на відзив, суд виходить з того, що отримання представником позивача відзиву на позовну заяву визнається в запереченні на клопотання (вхідний № 8923/23/06-45 від 29.06.2023). Зокрема, в цьому запереченні йдеться про ознайомлення 26.06.2023 із „заявою відповідача про поновлення строку на подачу відзиву на позовну заяву, що викладена в самому відзиві. Крім того, до відзиву доданий доказ направлення його копії на електронну поштову скриньку представника позивача, зазначену в позовній заяві.

Так само представник позивача має електронний кабінет у підсистемі „Електронний суд і, відповідно, доступ до матеріалів справи в електронній формі.

За такого суд дійшов висновку, що позивач мав достатньо часу і достатню можливість для подання відповіді на відзив, тому її відсутність не перешкоджає розгляду справи.

Суд дійшов переконання про відмову в задоволенні клопотання позивача від 13.12.2023 про здійснення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін. Зокрема, на обгрунтування клопотання позивач послався на частину сьому статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Позивач вказав, що на день подання клопотання позивач відзив на позовну заяву не отримував, а щодо отримання відзиву судом наразі інформація йому не відома.

Зазначені аргументи клопотання спростовуються змістом заперечень позивача проти клопотання відповідача-1 від 28.06.2023 (вхідний № 8923/23/06-45 від 29.06.2023), який свідчить про те, що з відзивом на позовну заяву позивач ознайомився не пізніше 26.06.2023 (дата, зазначена в запереченнях). Також до відзиву доданий доказ направлення 14.06.2023 відзиву на електронну пошту представника позивача, зазначену в позовній заяві.

За такого клопотання про розгляд справи з викликом сторін подане з істотним пропуском строку для його заявлення і без клопотання про поновлення такого строку, тому відповідне клопотання не підлягало до задоволення.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

12.02.2023 працівники Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті на автодорозі М-05 „Київ-Одеса км 452+811 (с. Дачне) провели перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме: транспортним засобом марки DAF державний номер НОМЕР_1 з причепом марки ATM державний номер НОМЕР_2 .

Перевізником за цим транспортним засобом був позивач, що сторонами визнається і підтверджується товарно-транспортною накладною від 12.02.2023 № 219.

За результатами здійснення габаритно-вагового контролю складена довідка від 12.02.2023 № 0063855, яка підписана посадовою особою Укртрансбезпеки.

Працівники Укртрансбезпеки склали акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 12.02.2023 № 0072815.

За результатами перевірки складений акт від 12.02.2023 № 351350.

Позивачу направлялося запрошення у розгляді справи за актом № 351350 про скоєння порушення законодавства про автомобільний транспорт у Одеській області, яке вручене позивачу 14.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 5400700148714.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідач-1 постановою від від 23.03.2023 № 336792 стягнув з позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн за вчинення правопорушення, передбаченого абзацом 15 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, а саме: за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.

Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з такого.

На переконання суду, в справі відсутні достатні докази вчинення позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до підпункту 4 пункту 4 Порядку № 1007/1207, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

Форма довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю визначена Порядком № 1007/1207. Зазначена довідка повинна містити: дату вагового контролю, найменування, місце розташування пункту габаритно-вагового контролю, дані водія транспортного засобу, марку, модель реєстраційні номера автомобіля, причепу, тип транспортного засобу, результати вагового контролю, в тому числі і навантаження на осі. Вказана довідка підписується посадової особою Укртрансінспекції, що проводила габаритно-ваговий контроль, оператором вагового комплексу, а також скріплюється печаткою.

Довідка від 12.02.2023 № 0063855 про результати здійснення габаритно-вагового контролю підписана лише посадовою особою Укртрансбезпеки, підпис оператора вагового комплексу відсутній, а також відсутня печатка вагового комплексу.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (пункт 18 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879, далі Порядок № 879).

Саме довідка про здійснення габаритно-вагового контролю є підтверджувальним документом здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідачі не спростували доводів позивача про неналежне складення довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

За такого суд не має підстав вважати копію довідки від 12.02.2023 № 0063855 допустимим і достовірним доказом.

За відсутності належно оформленої довідки усі інші докази (акт перевірки, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, чек зважування) не можуть визнаватися достатніми доказами.

За такого суд дійшов висновку про непідтвердженість доказами вчинення позивачем правопорушення у сфері законодавства про автомобільний транпорт.

Також, відповідно до пункту 23 Порядку № 879, власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність до установлених нормативів шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь який інший спосіб.

Згідно з пунктом 24 Порядку № 879, після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритного контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Матеріали справи не містять жодних доказів з того, що, встановивши перевищення нормативно допустимих вагових параметрів, позивачу пропонувалося привести габаритно-вагові параметри у відповідність з установленими нормативами.

За такого позовну заяву належить задовольнити.

Надаючи відповідь на інші аргументи позивача, суд зазначає таке.

Щодо того, що ані акт перевірки, ані інші документи не містять відомостей щодо вимірювального обладнання, яким здійснювалося зважування.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, далі - Порядок № 1567) не зобов`язує Укртрансбезпеку зазначати відомості про зважувальне обладнання (ваги) в акті перевірки, про що свідчить, серед іншого форма акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (додаток № 3 до цього Порядку).

Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу також складаються за затвердженою формою і не містять графи, яка б визначала марку, модель та заводський номер вимірювально-зважувального обладнання тощо.

Щодо доводу про невідповідність зважувального обладнання вимогам законолавства у сфері метрології.

До відзиву додана копія свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 35-02/4127, чинного до 26.05.2022 на засіб вимірювальної техніки № 0011094.

Актом щодо забезпечення роботи стаціонарних пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільні дорозі загального користування державного значення М-05 „Київ-Одеса км 452+811 (праворуч), який є додатком до Порядку організації проведення робіт із зважування транспортних засобів на пункті габаритно-вагового контролю, що розташований на автомобільній дорозі „М-05 „Київ-Одеса (КПП „Дачне), підтверджується, що на зазначеному пункті використовуються ваги автомобільні за № 0011094.

Надана відповідачем копія свідоцтва підтверджує чинність станом на 12.02.2023 повірки зазначених у ньому вагів.

Зокрема, це свідоцтво було чинним станом на дату проведення перевірки (12.02.2023) на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 № 412 «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану» (далі Постанова № 412), чинної станом на дату проведення перевірки. Зокрема, цяпостанова передбачала, що позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях.

Воєнний стан введений в Україні з 24.02.2022 у зв`язку з початком військової агресії рф проти України.

Постанова № 412 набрала чинності 08.04.2022 та втратила чинність 04.06.2023.

Отже, свідоцтво № 35-02/4127 про повірку зважувального обладнання було чинним станом на 12.02.2023, незважаючи на зазначену в ньому дату чинності, 26.05.2022.

Позивач зазначає, що транспортний засіб позивача перевозив сипучий вантаж - насіння соняшника, тому можливе переміщення вантажу до моменту заїзду на ваги, під час руху транспортного засобу по маршруту перевезення вантажу. Сипучий вантаж здатний змінювати розподіл навантажень на вісі транспортного засобу та відносити транспортний засіб до категорії великовагових вже після початку його руху, що виключає в діях позивача вину як один із складових елементів правопорушення. Отже, вказує позивач, достовірність зроблених відповідачем вимірювань стосовно сипучого вантажу, який перевозився, є сумнівною.

Також позивач вказує, що як перевізник не зобов`язаний здійснювати закрілпення вантажу.

Суд вказує, що відповідно до підпунктів «а» і «б» пункту 2.3 Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу;

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Крім того, автомобіль на ваги заїжджає повільно зі швидкістю 5-6 км на годину, тому така швидкість руху не може привести до зміщення вантажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 803/1540/16.

За такого, у разі якщо вантаж зсунувся під час транспортування, відповідальність за спричинене цим перевищення вагових параметрів повинен нести перевізник.

Позивач вказує на відсутність методики зважування.

На переконання суду, відсутність методики не свідчить про те, що процедура зважування відбулась з порушенням норм чинного законодавства, або в зв`язку з відсутністю методики були спотворені дані зважування.

Зазначена правова позиція суду узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 03.07.2019 у справі № 819/1381/16.

Суд відхилив більшість аргументів позивача, але, ураховуючи відсутність допустимого і достатнього доказу результатів зважування, передбаченого Порядком № 879 та № 1007/1207, - належно оформленої довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю, факт порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт є недоведеним.

У зв`язку із зазначеним суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Позовна заява подана до суду в електронній формі.

Судові витрати у справі становить судовий збір у сумі 2684 грн, сплачений позивачем за подання позовної заяви до адміністративного суду, з яких 2147,20 грн (2684х0,8=2147,20) належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2, а 536,80 грн можуть бути повернуті позивачу з Державного бюджету України ухвалою суду за письмовим клопотанням позивача як надмірно сплачені.

Згідно з пунктом 10 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення, є одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Отже, задля забезпечення реального виконання рішення суду в частині стягнення судових витрат відшкодувати сплачений позивачем судовий збір належить за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті, яка, на відміну від відповідача-1, має статус юридичної особи, шляхом його стягнення за рахунок бюджетних асигнувань цього суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКТРАНС ПІВДЕНЬ" (вул. Громадянська, 93, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код: 40889534) до Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056), Державної служби України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код: 39816845) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївської області Державної служби України з безпеки на транспорті від 23.03.2023 № 336792 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКТРАНС ПІВДЕНЬ" адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код: 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКТРАНС ПІВДЕНЬ" (вул. Громадянська, 93, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код: 40889534) судовий збір у сумі 2147,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Птичкіна