Постанова

від 18.12.2023 по справі 480/7927/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 р. Справа № 480/7927/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 16.08.2023, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Шевченко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 по справі №480/7927/23

за позовом ОСОБА_1

до Державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції Балаби Ліни Олександрівни , Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми)

про визнання незаконною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції Балаби Ліни Олександрівни, Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), в якому просила:

- визнати незаконною (нечинною) та скасувати постанову державного виконавця Балаби Ліни Олександрівни від 14.02.2022 №68651417 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 ;

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 позовну заяву повернуто позивачу.

Позивачка, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 та направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції законодавства, що всупереч ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», відповідачем не було надіслано позивачці оскаржувані постанови.

Відзиви на апеляційну скаргу від відповідачів не надходили. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, зокрема: 3) повернення заяви позивачеві (заявникові).

Таким чином, оскаржувана ухвала входить до переліку ухвал суду першої інстанції, визначеного ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на які підлягають розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 позовну заяву було залишено без руху з наданням 10-денного строку позивачу для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії такої ухвали.

Позивачем на виконання вимог вказаної ухвали в межах встановленого строку - 14.08.2023, було подано докази в обґрунтування своїх вимог, а також позов, приведений у відповідності до вимог п.4 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, в якому позивач позовні вимоги виклала в іншій редакції. Так у новій редакції позову ОСОБА_1 вже не оскаржує виконавчий документ постанову про стягнення виконавчого збору, а просить визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.02.2022 №68651417 з приводу примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору.

Також позивач, на виконання вказаної ухвали, подала заяву про поновлення процесуальних строків, в якій виклала інші підстави для поновлення строку на звернення з позовом до суду. Так, у заяві наголосила, що відповідачем, всупереч ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», не було надіслано оскаржуваної постанови. Про існування постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.02.2022 №68651417 вона дізналась лише 25.05.2023, після чого, за порадою юриста, 29.05.2023 звернулась до Ковпаківського районного суду м. Суми з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки, як пояснив юрист, такий шлях був значно простіший та швидший, ніж позовне провадження і лише після набрання 24.07.2023 законної сили ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми, якою відмовлено у задоволенні поданої заяви, вона в межах 10 днів звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з цим позовом.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до суду протягом встановленого кодексом строку, та відповідно не надано доказів на їх підтвердження, а тому наявні підстави, передбачені п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України для повернення позовної заяви позивачеві.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно ч.ч. 1-2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами ч.ч. 1-2 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Положеннями частини 1 статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

У відповідності до частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Так, відповідно до матеріалів справи, предметом цього спору є постанова державного виконавця Балаби Ліни Олександрівни про відкриття виконавчого провадження від 14.02.2022 №68651417.

Як вказує ОСОБА_1 у заяві про поновлення строку, поданій суду першої інстанції, вказана вище постанова, всупереч ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» їй не була надіслана, про існування постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.02.2022 №68651417 вона дізналась лише 25.05.2023, після чого, за порадою юриста, 29.05.2023 звернулась до Ковпаківського районного суду м. Суми з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки, як пояснив юрист, такий шлях був значно простіший та швидший, ніж позовне провадження і лише після набрання 24.07.2023 законної сили ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми, якою відмовлено у задоволенні поданої заяви, вона в межах 10 днів звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з цим позовом.

Приписами ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Отже, вищевказані положення Закону України «Про виконавче провадження» покладають на виконавця обов`язок надсилати сторонам виконавчого провадження копії постанов виконавця.

Колегія суддів зазначає, що приписами Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено обов`язку учасника виконавчого провадження слідкувати та самостійно ознайомлюватися з ходом виконавчого провадження та вчиненими діями державного виконавця. Обов`язком державного виконавця є ознайомлення учасників виконавчого провадження з вчиненими діями, а ознайомлення учасниками виконавчого провадження з вчиненими діями останнього є їх право.

Законодавство не зобов`язує боржника за виконавчим провадженням самостійно вчиняти активних дій щодо отримання постанов державного виконавця, адже, обов`язок направлення сторонам виконавчого провадження процесуальних документів лежить саме на державному виконавцеві.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, не встановив чи направлялася постанова державним виконавцем на адресу позивача, не надав оцінку зазначеним позивачем обставинам пропуску строку звернення до суду, не встановив з достовірністю, що вказані позивачем обставини не є поважними, не надав оцінки діям позивача щодо ознайомлення з рухом виконавчого провадження, а лише обмежився висновками про їх неповажність.

За викладених обставин, колегія суддів вважає передчасним та необґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення адміністративного позову у зв`язку з пропуском ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом.

Приписами частини 5 статті 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Також, Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).

Колегія суддів звертає увагу на те, що у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»).

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також, у справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, виходячи з норм Конституції України, а також, з норм міжнародного права, повернення позовної заяви унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів приймаються в якості належних.

Згідно із статтею 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи наведені вище правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви, а тому ухвалене судове рішення на підставі вимог статті 320 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 287, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 по справі №480/7927/23 - скасувати.

Справу №480/7927/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції Балаби Ліни Олександрівни, Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання незаконною та скасування постанови - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич