Постанова

від 18.12.2023 по справі 320/10169/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/10169/22 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Авантрейд" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Авантрейд" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 22.08.2022 №3299/ап/10-36-09-04-13, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області, яким ТОВ "Торговий дім Авантрейд" відмовлено у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н., с.Ківшовата, вул.Свободи, 1а;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Київській області видати ТОВ "Торговий дім Авантрейд" ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н., с.Ківшовата, вул.Свободи, 1а.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Авантрейд" (ідентифікаційний код 40542477, місцезнаходження: 09544, Київська обл., с.Лука, вул.Лучанська, буд.84/1) 06.06.2016 було зареєстровано в якості юридичної особи, про що свідчить інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Водночас, позивач звернувся до Головного управління ДПС у Київській області із заявою від 03.08.2022 щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н., с.Ківшовата, вул.Свободи (а.с.6).

До вказаної заяви позивачем були додані такі документи:

- платіжне доручення від 03.08.2022 №377 на суму 2000,00 грн. (а.с.64);

- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №50329060 від 21.12.2015 (а.с.65-66);

- договір суборенди земельної ділянки б/н від 02.01.2022 (а.с.67-69);

- договір оренди №37/4 від 01.08.2022 (а.с.70-71);

- акт введення в експлуатацію основних засобів (а.с.72-73);

- дозвіл Головного управління Держпраці у Київській області від 18.02.2021 №87.21.32 на експлуатацію устаткування, пов`язаного з зберіганням, транспортуванням вибухонебезпечних речовин, маса яких дорівнює або перевищує норматив порогових мас, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 №956 (а.с.74);

- дозвіл Головного управління Держпраці у Київській області від 18.02.2021 №86.21.32 на виконання зберігання, транспортування вибухопожежних, горгомих рідин, маса яких дорівнює або перевищує норматив порогових мас, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 №956 (а.с.75).

Головне управління ДПС у Київській області рішенням від 22.08.2022 №3299/АП/10-36-09-04-13 відмовило позивачу у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, посилаючись на те, що ТОВ "Торговий дім "Авантрейд" до заяви не подані копії усіх документів, визначених частиною сороковою статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідинами, що використовується в електронних сигаретах та пального", а саме: акт вводу експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкта, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єкта в експлуатацію відповідно до законодавства (а.с.5).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірного рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Частиною шостою статті 3 Закону №481 визначено, що ліцензії на право виробництва пального видаються, анулюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Згідно з частиною сороковою статті 15 Закону №481 для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини сорок першої статті 15 Закону №481 копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Частинами сорок другою-сорок третьою статті 15 Закону №481 визначено, що відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об`єкта.

Згідно з частиною сорок дев`ятою статті 15 Закону №481 ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою прийняття відповідачем рішення про відмову у видачі позивачу ліцензії на роздрібну торгівлю пальним є висновки контролюючого органу щодо ненадання ТОВ "Торговий дім Авантрейд" акта вводу експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкта, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єкта в експлуатацію відповідно до законодавства.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, зазначив, що ТОВ "Торговий дім Авантрейд" для здійснення роздрібної торгівлі пальним має намір використовувати обладнання та ємності, які перебувають у нього в оренді, а не об`єкт нерухомого майна або об`єкт завершеного будівництва.

У зв`язку з цим, позивач вважає, що підстави для надання ним акта вводу експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації відсутні, оскільки, в даному випадку, документом, який підтверджує прийняття об`єкта в експлуатацію є акт вводу в експлуатацію основних засобів та відповідний договір оренди, які були ним додані до заяви про видачі ліцензії, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону №481 місце роздрібної торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування.

Суд зазначає, що з аналізу положень Закону №481 слідує, що об`єктом ліцензування при здійсненні роздрібної торгівлі пальним може бути не тільки споруда, тобто об`єкт нерухомого майна або об`єкт завершеного будівництва, але й обладнання, що використовуються для роздрібної торгівлі на праві власності або користування, а також ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі на праві власності або користування.

З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2022 між ТОВ "Лідагро" (Орендодавець) та ТОВ "Торговий дім Авантрейд" (Орендар) було укладено договір оренди №37/4, за умовами якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар прийняти у строкове користування автозаправку, а саме: споруду наземну №1, ємність (резервуар для зберігання нафтопродуктів) - 46,6 м.куб, споруду наземну №2, ємність (резервуар для зберігання нафтопродуктів) - 30,12 м.куб, споруду наземну №3. ємність резервуар для зберігання ЗВГ) - 4,3 м.куб, колонки паливо роздавальні: типу "Шельф 200", типу КГД 50-0,25-2-2, типу "Астра-2-07", що розташовані за адресою: 09543, вул.Свободи, 1-А, с.Ківшовата, Таращанського р-н., Київської області.

Пунктом 5.3 договору визначено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 21 грудня 2022 року (а.с.10).

Судом встановлено, що Орендодавцем було складено акт введення в експлуатацію основних засобів, а саме: резервуарів для зберігання нафтопродуктів та колонки паливно роздавальної (а.с.72).

Суд зазначає про те, що відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку, зокрема: прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Згідно з частиною другою статті 39 вказаного Закону прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Форма акта готовності об`єкта до експлуатації, порядок видачі сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої та четвертої статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності регулюється Порядком, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21.10.2011 № 244, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1330/20068 (далі - Порядок № 244).

Відповідно до пунктів 1.3 Порядку №244 тимчасова споруда (ТС) - це одноповерхова споруда, що встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. ТС можуть бути пересувними та стаціонарними.

Відповідно до пункту 3 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. № 1442 (далі - Правила), торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів.

Згідно пунктом 2 Правил, термін «автозаправна станція» вживається у значенні, наведеному в ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій».

Відповідно до пункту 3.38 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» модульна автозаправна станція - це автозаправна станція з наземним розташуванням резервуарів для зберігання палива, технологічне обладнання якого призначене для заправлення автотранспорту тільки рідким моторним паливом (бензином, дизельним паливом); характеризується розосередженим розташуванням ПРК та резервуара для зберігання палива.

Як вбачається з Інструкції з експлуатації Модуля заправки автомобілів моторним паливом (МЗАМП) "Шельф 30/2/3/200" Ш1.00.00.00 ІЕ заводський номер 1122, вказаний модуль є автозаправним пунктом з наземним розташуванням для зберігання палива, до складу якого входять резервуар зберігання палива, технологічне обладнання і паливороздавальні колонки (ПРК), виконаний як єдиний виріб. МЗАМП є єдиною технологічною системою, що складається з:

- двохстінного трьохсекційного резервуару для зберігання палива 30,0 (10,0/10,12/10,0) - 1 шт.;

- паливороздавальна колонка "Шельф 200" 2КЕД 50-0,25-1-3 - 1 шт.;

- комплект запорно-запобіжної арматури - 3 шт.;

- площадка під ПРК - 1 шт.;

- сходи з майданчиком для обслуговування - 1 шт. (а.с.36-39).

Відповідно до паспорту резервуару горизонтального сталевого наземного РГСН (що працює під тиском не вище 0,04 МПа (0,4 кгс/см кв.) вказаний об`єкт складається з обейчака, днища та люку (а.с.27-28).

Згідно з паспортом посудини, що працює під тиском не вище 0,07 МПа (0,7 кгс/см кв.), без тиску (під налив) вказаний об`єкт складається з обейчака, днища та люку (а.с.32-33).

Отже, матеріали справи свідчать про те, що обладнання (модуль заправки автомобілів моторним паливом), яке позивач мав намір використовувати для здійснення господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, є наземним обладнанням, яке складається з декількох частин, та не має фундаменту.

Таким чином, Модуль заправки автомобілів моторним паливом (МЗАМП) "Шельф 30/2/3/200" є рухомим майном, тобто матеріальним об`єктом, який може бути переміщеним без заподіяння йому шкоди.

Суд зазначає, що модуль заправки автомобілів моторним паливом є тимчасовою спорудою та не є об`єктом, що підпадає під визначення об`єктів завершеного будівництва у зв`язку з тим, що будь-яких будівельних робіт щодо їх створення не здійснювалось.

Таким чином, розміщення модулю заправки автомобілів моторним паливом, установка та монтаж (зборка) яких проводилась без здійснення будівельних робіт та без улаштування фундаменту, не потребують документів, що дають право на їх виконання, а такий модуль, після закінчення робіт по їх установці та монтажу (зборці) не підлягають прийняттю в експлуатацію в розумінні Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

У зв`язку з цим, суд вважає, що наданий позивачем разом із заявою про видачу ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним акт введення в експлуатацію основних засобів є тим документом, який підтверджує прийняття об`єкта в експлуатацію, а тому відповідач безпідставно відмовив позивачу у видачі відповідної ліцензії.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.07.2021 у справі №640/19955/19.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління ДПС у Київській області видати ТОВ "Торговий дім Авантрейд" ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н., с.Ківшовата, вул.Свободи, 1а, суд зазначає таке.

Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов`язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зобов`язання Головного управління ДПС у Київській області видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Авантрейд" ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя О.В.Епель

суддя В.В.Файдюк