Постанова

від 05.11.2007 по справі 5183-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5183-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.11.2007Справа №2-24/5183-2007А

За адміністративним позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Кримські автомобілі» (95019, м.Сімферополь, провул.Лавандовий,2)

До відповідачів – Державної податкової інспекції в м.Сімферополь, (95053, м.Сімферополь, вул.М.Залки, 1/9)

Про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

                                                                                                     Суддя Г.Г.Колосова

                                                                                                     При секретарі Капустіной І.М.

За участю представників:

Від позивача-  Стоцький П.В., представник, дов у справі.

Від відповідача-  Булат К.М., гол.держ.подат.інспектор, дов у справі.

Обставини справи:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до суду про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Сімферополь № 00113541502\2, № 0002301502\2 та № 0002311502\2 про застосування штрафних санкцій  за порушення граничних термінів сплати  ПДВ у загальній сумі 177189,25грн.

Позивач у судовому засіданні 05.11.2007р. уточнив позовні вимоги та просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополь № 00113541502\2, № 0002301502\2 та № 0002311502\2 про застосування штрафних санкцій  за порушення граничних термінів сплати  ПДВ у загальній сумі 177189,25грн.

У судових засіданнях позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує за мотивами, викладеними у відзиві ( а.с. 60-62).

        Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку  діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р. (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до внесених змін до Кодексу Адміністративного судочинства України (від 08.09.2005р. № 2875-ІУ) повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснюється судом тільки за вимогою особи, яка бере участь у справі, або за ініціативою суду.

         Таких  вимог від сторін не надходило.

Суд здійснює проведення судового процесу  без його фіксування технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд -  

                                                                    в с т а н о в и в:

         Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий  будинок «Кримські автомобілі» зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим 22.06.2001р. і поставлений на облік у ДПІ в м.Сімферополь.

         11.10.2006р. ДПІ в м.Сімферополі проведена невиїздна документальна перевірка з питань розрахунку з бюджетом з податку на додану вартість ТОВ «Торговий будинок «Кримські автомобілі», за результатами якої складений акт № 5527/15-2 від 11.10.2006р.  (а.с. 17-18).

         Як вбачається з вказаного акту, перевіркою встановлена несвоєчасна сплата узгоджених сум по ПДВ по декларації з ПДВ за квітень 2006р. у сумі 653,91грн. за терміном сплати 31.05.2006р., фактично сплачено 18.07.2006р. (платіжне доручення № 117 від 18.07.2006р.) -затримка оплати - 49 днів.       

На підставі вказаного акту ДПІ в м. Сімферополь винесене податкове повідомлення-рішення від 18.10.2006р. № 0013541502\0  про застосування штрафних санкцій у сумі 130,78грн. за порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ за квітень 2006р.  у розмірі 653,90 грн.

За результатами оскарження позивачем вказаного рішення в адміністративному порядку прийняті податкові повідомлення-рішення № 0013541502\1 від 25.12.2006р. та № 00113541502\2 від 13.03.2007р. на суму 130,78грн.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 00113541502\2 від 13.03.2007р., оскільки вважає, що сума 653,91 грн. не була узгодженим податковим зобов'язанням з ПДВ за квітень 2006р., оскільки в цій декларації заявлена не була. Сума, яка вказана в декларації, сплачена позивачем у встановлені терміни.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ в м. Сімферополь нараховані позивачеві штрафні санкції у розмірі 130,78 грн. на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед  бюджетами та державними цільовими  фондами» від 21.12.2000р. № 2181 ( Закон № 2181).

Згідно з п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з декларації за квітень 2006р., яка надана позивачем до ДПІ, сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, складає 3762 грн. (а.с. 31-34).

        Вказана сума сплачена позивачем до бюджету платіжним дорученням № 82 від 24.05.2006р. на суму 5209 грн.,  у призначенні платежу якого вказано ПДВ за квітень 2006р. – 3762 грн. (а.с. 35).

У відзиві на позов відповідач посилається на те, що станом на квітень 2006р. у позивача був податковий борг по сплаті ПДВ у сумі 653,91 грн., що підтверджується витягом з картки особового рахунку.

Тому відповідач правомірно на підставі п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181 зарахував частку суми, сплаченої платіжним дорученням № 82 від 24.05.2006р. у рахунок сплати податкового боргу по ПДВ у розмірі 653,91 грн. за попередні періоди. Інша частина податкового зобов'язання по ПДВ за квітень 2006р. у розмірі 653,91 грн. була сплачена 18.07.2006р. платіжним дорученням № 117.

Доводи відповідача суд не приймає до уваги  у зв'язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач без згоди з позивачем змінив призначення платежу на підставі підпункту 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Тобто, не звертаючи уваги на призначення платежів в платіжних дорученнях, позивач зараховував платежі на погашення не поточних податкових зобов'язань, а податкового боргу, що виник раніше, тобто проводив облік надходження платежів у картці особового рахунку позивача з податку на додану вартість в порядку календарної черговості настання граничних строків сплати узгоджених зобов'язань.           

Згідно ст. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органів державної  податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій і повною мірою використовувати надані їм права.

Серед прав органів державної податкової  служби, передбачених ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” ДПІ не має права самостійно, без згоди на то платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.

Відповідно до пункту 1.8 чинної у перевіряємий період Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових  фондів, затвердженої наказом  Головної державної податкової  інспекції України від  12.05.1994р. №37 (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 03.09.2001р. №342, яка діє з 18.07.2005р.) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.10.2001р. за №887/6078, облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами                                                                                                                                                                                                                                                                                 державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі АІС). Засобами АІС забезпечується автоматизоване виконання всіх операцій на робочому місці працівників підрозділу обліку і  звітності, в тому числі ведення особових рахунків платників, формування довідкової інформації та складання звітності.   

         В силу пункту 5.3 Інструкції дані про надходження платежів до бюджету повинні бути відображені органом державної податкової служби в особових рахунках платників і  у реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державного казначейства України (фінансових органів) відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.  

        При обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використання даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить  їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту ”Призначення платежу” на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляється дата та підпис відповідальної особи.

Слід зробити висновок, що відповідач діяв із значним перевищенням повноважень, передбаченим Конституцією України та Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, оскільки не вправі був самостійно, без узгодження з платником податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу та перераховувати платежі за поточними зобов'язаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше. Оскільки платник податків є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, у тому числі, й  визначати призначення платежів.  

Крім того, відповідач у судових засіданнях та у розрахунку взагалі не зміг пояснити, звідки утворилась заборгованість з ПДВ у розмірі 653,91 грн.

Оскільки податковою інспекцією не було доведено, що позивач несвоєчасно сплатив суми узгодженого податкового зобов'язання, тому суд вважає безпідставним застосування до позивача  штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок  погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                           

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач узгоджені суми податкових зобов'язань сплатив без порушень строків уплати, тому вимоги позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 00113541502\2 від 13.03.2007р. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач також просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.03.2007р. № 0002301502\2 та № 0002311502\2 про застосування штрафних санкцій  за порушення граничних термінів сплати  ПДВ у загальній сумі 177058,47грн.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням № 0013551502\0 від 18.10.2006р. ТОВ «Торговий будинок «Кримські автомобілі» оскаржив його в адміністративному порядку начальнику ДПІ в м. Сімферополі, який залишив скаргу без задоволення, а рішення № 0013551502\0  скасував та прийняв нові податкові повідомлення-рішення від 31.01.2007р. № 000781502\1 на суму 4217,71грн. та  № 0013551502\1 на суму 172840,71грн.

Рішенням ДПА в АРК від 05.03.2007р. скаргу ТОВ  «Торговий будинок «Кримські автомобілі» залишено без задоволення, а рішення - без змін. На підставі цього рішення ДПІ в м. Сімферополі винесла нові податкові повідомлення-рішення від 13.03.2007р. № 0002301502\2 на суму 4217,71грн. та  № 0002311502\2  на суму 172840,76грн.

Як вбачається з податкових повідомлень-рішень від 13.03.2007р. № 0002301502\2 на суму 4217,71грн. та  № 0002311502\2  на суму 172840,76грн., вони винесені за порушення  ТОВ «Торговий будинок «Кримські автомобілі» п.п.5.3.1 п.5.3. ст. 5 Закону України  « Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими  фондами» від 21.12.2000р. № 2181 (Закон № 2181) відповідно до акту № 5527/15-2 від 11.10.2006р.

Штрафні санкції у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях нараховані на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, у якому згідно з п. 1.7 розділу 1 та п. 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності – юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 429 від 16.09.2002р., зазначено, що факти виявлених порушень податкового и валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов'язань.

Як вбачається з акту № 5527/15-2 від 11.10.2006р., на підставі якого винесені спірні податкові повідомлення-рішення, у ньому встановлені факти несвоєчасної оплати узгоджених сум по ПДВ за березень 2003р. по строку 05.05.2003р. у сумі 354116,54грн. (затримка -331 день) та по декларації з ПДВ за квітень 2006р. у сумі 653,91грн. за строком сплати 31.05.2006р. (затримка оплати - 49 днів).       

Однак, податкове повідомлення-рішення № 0002301502/2 від 13.03.2007р. винесено за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 42177,10 грн. на 25 календарних днів, а податкове повідомлення-рішення № 0002311502/2 від 13.03.2007р. винесено за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 864203,80 грн. на 39 календарних днів.

Таких порушень в акті № 5527/15-2 від 11.10.2006р. не встановлено.

Як вбачається з матеріалів справи, порушення строків оплати узгоджених сум по ПДВ по декларації за березень 2003р. у сумі 906380,90 грн. по строку 05.05.2003р., погашена 30.05.2003р. (затримка 25 календарних днів) та у сумі 864203,80 грн. – погашена 13.06.2003р. (затримка 39 календарних днів) вказані в іншому акті - невиїзної документальної перевірки № 68/15-2 від 12.01.2007р. (а.с. 19-20).

Крім того, ухвалою Господарського суду АР Крим від 13.06.2003р. у справі № 2-1/9630-2003 був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів за зобов'язаннями, строки виконання яких настали до подання заяви про порушення справи про банкрутство у відповідності з вимогами п. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 01.06.2006р. у справі № 2-8/2357.1-2006 затверджена мирова угода між комітетом кредиторів та боржником та припинено провадження у справі про визнання ТОВ «Торговий будинок «Кримські автомобілі» банкрутом (а.с. 11-16).

Згідно з вказаною мировою угодою штрафні санкції у сумі 6544,14 грн. (ПДВ) списані у повному обсязі, основний борг списаний на 95%, тобто на 1140407,55 грн. Сума податкового боргу, яка залишилась після списання у розмірі 60021,45 грн. (ПДВ) повинна сплачуватись щомісячно до 20 числа поточного місяця рівними сумами на протязі року, починаючи з 01.06.2006р., згідно із графіком погашення.

Згідно з п. 4.1 мирової угоди вимоги кредиторів, які виникли в процедурі розпорядження майном і не були заявлені в ліквідаційній процедурі відповідно до ч. 5 ст. 31 Закону України про банкрутство, вважаються погашеними і задоволенню після вступу в силу цієї мирової угоди не підлягають.

Відповідно до ч.7.8. ст.7 Закону про банкрутство, з моменту прийняття ухвали судом про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок сплати податкового зобов'язання такого платника податків, визначається згідно з нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", без застосування норм Закону N 2181.

        Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом 30 днів від дня опублікування оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

       Частина 2 цієї ж статті зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними.

         З аналізу п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181, згідно з яким відповідачем донараховані позивачеві штрафні санкції, випливає, що застосування штрафних санкцій за затримку сплати сум узгодженого податкового зобов'язання можливе при наявності сплати суми податкового боргу.

Як вбачається з розрахунку, який наданий до суду, відповідачем вказані дати сплати податкового зобов'язання – до дати порушення справи про визнання банкрутом позивача.

        Відповідно до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частини 2 с. 19 Конституції України органи державної   влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України  та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.  

       Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах  про протиправність  рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги щодо скасування повідомлень-рішень від 13.03.2007р. № 0002301502\2 на суму 4217,71грн. та  № 0002311502\2  на суму 172840,76грн. такими, що підлягають задоволенню.

       Оскільки  п. 2 ч. 3 розділу VII КАС України передбачено, що розмір судового збору  визначається відповідно п.п. б п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, що дорівнює 3, 40 грн., зайво сплачене держмито у сумі 81,60 грн. підлягає  поверненню позивачу з Державного бюджету України, відповідно  до п.2 ст. 89   КАС України по його заяві.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.            

        У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини  постанови.

       Постанова складена у повному обсязі  09.11.2007 року.

         З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. ч. 1 ст. 94,98,160-163 Кодекс адміністративного судочинства України, суд –

                                                          ПОСТАНОВИВ:

         Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополь від 13.03.2007р. № 00113541502\2, № 0002301502\2 та № 0002311502\2 про застосування штрафних санкцій  за порушення граничних термінів сплати  ПДВ у загальній сумі 177189,25грн.

         Стягнути з Державного бюджету України на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Кримські автомобілі» (95019, м.Сімферополь, провул.Лавандовий,2, ЄДРПОУ 31395145) 3,40 грн. судових витрат.

    У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України у Севастопольський апеляційний господарський суд.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.