Ухвала

від 14.12.2023 по справі 607/24574/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.12.2023 Справа №607/24574/23

Слідчий суддяТернопільського міськрайонногосуду Тернопільськоїобласті ОСОБА_1 ,за участюсекретаря судовогозасідання - ОСОБА_2 , прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі, в залі суду, клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження №12023211040001046 від 04 травня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.3 ст.201-2 КК України, про продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Алчевськ, громадянина України, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, не працюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -

підозрюваного увчиненнікримінальногоправопорушення,передбаченогоч.3ст.201-2ККУкраїни ,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшло клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , в якому слідчий просить продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 на 60 (шістдесят) діб.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що Групою слідчих СВ Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023211040001046 від 04.05.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 201-2 КК України.

Як зазначив слідчий у поданому клопотанні, досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, у ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , виник злочинний умисел, спрямований на отримання прибутку від продажу транспортних засобів, які перетинали Державний кордон України в якості гуманітарної допомоги.

Статтею 1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» від 31.03.2023 № 1192-XIV (зі змінами) передбачено, що гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв`язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров`я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Гуманітарна допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об`єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог статті 3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації».

Відповідно до статті 3 Закон України «Про гуманітарну допомогу» підставою для започаткування процедури визнання допомоги гуманітарною є письмова пропозиція донора про її надання. Підставою для здійснення гуманітарної допомоги в Україні є письмова згода отримувача гуманітарної допомоги на її одержання.

Відповідно до статті 6 Закон України «Про гуманітарну допомогу», звільнення від оподаткування товарів (робіт, послуг), визнаних гуманітарною допомогою - визнання товарів (робіт, послуг) гуманітарною допомогою здійснюється спеціально уповноваженими державними органами з питань гуманітарної допомоги у кожному конкретному випадку з урахуванням таких особливостей.

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2022 № 174 «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану» (із змінами), на період воєнного стану пропуск через митний кордон України гуманітарної допомоги здійснюється за місцем перетину митного кордону України шляхом подання в паперовій або електронній формі декларації, заповненої особою, що перевозить відповідний товар.

Так, в середині грудня 2022 року, більш точна дата та час під час досудового розслідування не встановлені, ОСОБА_8 , реалізуючи спільний злочинний намір, звернувся з усною пропозицією до військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_3 , ОСОБА_9 з пропозицією передати вказаній військовій частині гуманітарну допомогу у виді транспортного засобу марки «HYUNDAI» модель «SantaFe» 2002 року випуску VIN код НОМЕР_2 для виконання бойових завдань Збройними Силами України.

На вказану пропозицію ОСОБА_9 погодився та надав ОСОБА_8 клопотання за підписом керівництва військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 про те, що зазначена військова частина підтверджує, що вказаний транспортний засіб, який перетинає Державний кордон України призначений для виконання бойових завдань Збройними Силами України та просить сприяти у перетині Державного кордону. Також в клопотанні зазначено, основні технічні дані транспортного засобу та особу водія, яким виступав ОСОБА_10 .

Вказаним клопотанням військова частина НОМЕР_1 , як отримувач гуманітарної допомоги, надала письмову згоду на її одержання.

Таким чином, з часу отримання ОСОБА_8 зазначеного клопотання між ним та військовою частиною НОМЕР_1 виникли відносини з приводу отримання, надання та оформлення гуманітарної допомоги, які регулюються Законом України «Про гуманітарну допомогу», де ОСОБА_8 виступав донором, а військова частина НОМЕР_1 отримувачем гуманітарної допомоги.

Вказане клопотання ОСОБА_8 передав ОСОБА_10 , який за домовленістю повинен був перевезти згаданий автомобіль через Державний кордон України. Разом з тим ОСОБА_10 не було відомо про протиправні наміри ОСОБА_8 щодо подальшого продажу транспортного засобу, який він повинен був перевезти через Державний кордон України в якості гуманітарної допомоги.

Надалі, 09.12.2022 при перетині пункту пропуску Шегині-Медика, що знаходиться в зоні діяльності Львівської митниці ДМС України, ОСОБА_10 використовуючи клопотання військової частини НОМЕР_1 , яке надав працівникам митної служби, в декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою зазначив транспортний засіб марки «HYUNDAI» модель «SantaFe» 2002 року випуску VIN код НОМЕР_2 , як гуманітарну допомогу для військової частини НОМЕР_1 , а також себе як особу, що здійснює декларування та є водієм вказаного транспортного засобу.

Заповнивши та надавши вказану декларацію працівникам митної служби ОСОБА_10 підтвердив те, що транспортний засіб марки 2HYUNDAI» модель «SantaFe» 2002 року випуску VIN код НОМЕР_2 , визнається гуманітарною допомогою за декларативним принципом і в подальшому повинен бути доставлений отримувачу гуманітарної допомоги, а саме військовій частині НОМЕР_1 .

Надалі, ОСОБА_10 , у невстановлений під час досудового розслідування час, вказаний транспортний засіб передав ОСОБА_7 , який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , спрямованою на отримання прибутку від продажу транспортних засобів, які перетинали Державний кордон України в якості гуманітарної допомоги.

Отриманий від ОСОБА_10 транспортний засіб марки HYUNDAI модель «SantaFe» 2002 року випуску VIN код ОСОБА_11 та ОСОБА_7 військовій частині НОМЕР_1 не передали, а у невстановлений досудовим розслідуванням час, переслідуючи корисливий мотив та реалізовуючи єдиний із ОСОБА_8 злочинний умисел спрямований на власне збагачення шляхом отримання прибутку від продажу гуманітарної допомоги, продали його ОСОБА_12 за ціною 150000 грн.

Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу спрямованого на отримання прибутку від продажу транспортних засобів, які перетинали Державний кордон України в якості гуманітарної допомоги, ОСОБА_8 , в середині грудня 2022 року, більш точна дата та час під час досудового розслідування не встановлені, ОСОБА_8 , звернувся з усною пропозицією до військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_3 , ОСОБА_9 з пропозицією передати вказаній військовій частині гуманітарну допомогу у виді транспортного засобу марки «HYUNDAI» модель «SantaFe» 2004 року випуску VIN код НОМЕР_4 для виконання бойових завдань Збройними Силами України.

На вказану пропозицію ОСОБА_9 погодився та надав ОСОБА_8 клопотання № 20699-529 від 22.12.2022 за підписом керівництва військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 про те, що зазначена військова частина підтверджує, що вказаний транспортний засіб, який перетинає Державний кордон України призначений для виконання бойових завдань ЗС України та просить сприяти у перетині Державного кордону. Також в клопотанні зазначено, основні технічні дані транспортного засобу та особу водія, яким виступав ОСОБА_10 .

Вказаним клопотанням військова частина НОМЕР_1 , як отримувач гуманітарної допомоги, надала письмову згоду на її одержання.

Таким чином, з часу отримання ОСОБА_8 зазначеного клопотання між ним та військовою частиною НОМЕР_1 виникли відносини з приводу отримання, надання та оформлення гуманітарної допомоги, які регулюються Закон України «Про гуманітарну допомогу», де ОСОБА_8 виступав донором, а військова частина НОМЕР_1 отримувачем гуманітарної допомоги.

Вказане клопотання ОСОБА_8 передав ОСОБА_10 , який за домовленістю повинен був перевезти згаданий автомобіль через Державний кордон України. Разом з тим ОСОБА_10 не було відомо про протиправні наміри ОСОБА_8 щодо подальшого продажу транспортного засобу, який він повинен був перевезти через Державний кордон України в якості гуманітарної допомоги.

Надалі, 14.01.2023 при перетині пункту пропуску Шегині-Медика, що знаходиться в зоні діяльності Львівської митниці ДМС України, ОСОБА_10 використовуючи клопотання військової частини НОМЕР_1 № 20699-529 від 22.12.2022, яке надав працівникам митної служби, в декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою зазначив транспортний засіб марки «HYUNDAI2 модель «SantaFe» 2004 року випуску VIN код НОМЕР_4 , як гуманітарну допомогу для військової частини НОМЕР_1 , а також себе як особу, що здійснює декларування та є водієм вказаного транспортного засобу.

Заповнивши та надавши вказану декларацію працівникам митної служби ОСОБА_10 підтвердив те, що транспортний засіб марки «HYUNDAI» модель «SantaFe» 2004 року випуску VIN код НОМЕР_4 , визнається гуманітарною допомогою за декларативним принципом та в подальшому повинен бути доставлений отримувачу гуманітарної допомоги, а саме військовій частині НОМЕР_1 .

Надалі, ОСОБА_10 , у невстановлений під час досудового розслідування час, вказаний транспортний засіб передав ОСОБА_7 ,який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_4 спрямованою на отримання прибутку від продажу транспортних засобів, які перетинали Державний кордон України в якості гуманітарної допомоги.

Отриманий від ОСОБА_10 транспортний засіб марки «HYUNDAI» модель «SantaFe» 2004 року випуску VIN код ОСОБА_13 та ОСОБА_7 військовій частині НОМЕР_1 не передали, а у невстановлений досудовим розслідуванням час, переслідуючи корисливий мотив та реалізовуючи єдиний із ОСОБА_8 злочинний умисел спрямований на власне збагачення шляхом отримання прибутку від продажу гуманітарної допомоги, продали його ОСОБА_14 , за ціною 3350 доларів США,що за офіційним курсом НБУ станом на день перетину транспортним засобом Державного кордону України становило 122 504,81 грн.

Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу спрямованого на отримання прибутку від продажу транспортних засобів, які перетинали Державний кордон України в якості гуманітарної допомоги, ОСОБА_8 , в середині січня 2023 року, більш точна дата та час під час досудового розслідування не встановлені, звернувся з усною пропозицією до військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_3 , ОСОБА_9 з пропозицією передати вказаній військовій частині гуманітарну допомогу у виді транспортного засобу марки «OPEL» модель «FRONTERA» 2003 року випуску VIN код НОМЕР_5 для виконання бойових завдань ЗСилами України.

На вказану пропозицію ОСОБА_9 погодився та надав ОСОБА_8 клопотання № 20699-595 від 22.01.2021 за підписом керівництва військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 про те, що зазначена військова частина підтверджує, що вказаний транспортний засіб, який перетинає Державний кордон України призначений для виконання бойових завдань ЗС України та просить сприяти у перетині Державного кордону. Також в клопотанні зазначено, основні технічні дані транспортного засобу та особу водія, яким виступав ОСОБА_10 .

Вказаним клопотанням військова частина НОМЕР_1 , як отримувач гуманітарної допомоги, надала письмову згоду на її одержання.

Таким чином, з часу отримання ОСОБА_8 зазначеного клопотання між ним та військовою частиною НОМЕР_1 виникли відносини з приводу отримання, надання та оформлення гуманітарної допомоги, які регулюються Закон України «Про гуманітарну допомогу», де ОСОБА_8 виступав донором, а військова частина НОМЕР_1 отримувачем гуманітарної допомоги.

Вказане клопотання ОСОБА_8 передав ОСОБА_10 , який за домовленістю повинен був перевезти згаданий автомобіль через Державний кордон України. Разом з тим ОСОБА_10 не було відомо про протиправні наміри ОСОБА_8 щодо подальшого продажу транспортного засобу, який він повинен був перевезти через Державний кордон України в якості гуманітарної допомоги.

Надалі, 25.01.2023 при перетині пункту пропуску Шегині-Медика, що знаходиться в зоні діяльності Львівської митниці ДМС України, ОСОБА_10 використовуючи клопотання військової частини НОМЕР_1 № 20699-529 від 22.12.2022, яке надав працівникам митної служби, в декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою зазначив транспортний засіб марки «OPEL» модель «FRONTERA» 2003 року випуску VINкод НОМЕР_5 , як гуманітарну допомогу для військової частини НОМЕР_1 , а також себе як особу, що здійснює декларування та є водієм вказаного транспортного засобу.

Заповнивши та надавши вказану декларацію працівникам митної служби ОСОБА_10 підтвердив те, що транспортний засіб марки «OPEL» модель «FRONTERA» 2003 року випуску VIN код НОМЕР_5 , визнається гуманітарною допомогою за декларативним принципом і в подальшому повинен бути доставлений отримувачу гуманітарної допомоги, а саме військовій частині НОМЕР_1 .

Надалі, ОСОБА_10 , у невстановлений під час досудового розслідування час, вказаний транспортний засіб передав ОСОБА_4 та ОСОБА_7 ,які діяли за попередньою змовою з ОСОБА_8 спрямованою на отримання прибутку від продажу транспортних засобів, які перетинали Державний кордон України в якості гуманітарної допомоги.

Отриманий від ОСОБА_10 транспортний засіб марки «OPEL» модель «FRONTERA» 2003 року випуску VIN код ОСОБА_15 та ОСОБА_7 військовій частині НОМЕР_1 не передали, а в кінці січня початок лютого 2023 року, більш точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені, переслідуючи корисливий мотив та реалізовуючи єдиний із ОСОБА_8 злочинний умисел спрямований на власне збагачення шляхом отримання прибутку від продажу гуманітарної допомоги, продали його ОСОБА_16 , за ціною 3800 доларів США,що за офіційним курсом НБУ станом на день перетину транспортним засобом Державного кордону України становило 138960,68 грн.

Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу спрямованого на отримання прибутку від продажу транспортних засобів, які перетинали Державний кордон України в якості гуманітарної допомоги, ОСОБА_8 , в середині лютого 2023 року, більш точна дата та час під час досудового розслідування не встановлені, ОСОБА_8 , звернувся з усною пропозицією до військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_3 , ОСОБА_9 з пропозицією передати вказаній військовій частині гуманітарну допомогу у виді транспортного засобу марки «OPEL» модель «FRONTERA» 1999 року випуску VIN код НОМЕР_6 для виконання бойових завдань Збройними Силами України.

На вказану пропозицію ОСОБА_9 погодився та надав ОСОБА_8 клопотання № 20699-606 від 22.02.2023 за підписом керівництва військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 про те, що зазначена військова частина підтверджує, що вказаний транспортний засіб, який перетинає Державний кордон України призначений для виконання бойових завдань Збройними Силами України та просить сприяти у перетині Державного кордону. Також в клопотанні зазначено, основні технічні дані транспортного засобу та особу водія, яким виступав ОСОБА_17 ..

Вказаним клопотанням військова частина НОМЕР_1 , як отримувач гуманітарної допомоги, надала письмову згоду на її одержання.

Таким чином, з часу отримання ОСОБА_8 зазначеного клопотання між ним та військовою частиною НОМЕР_1 виникли відносини з приводу отримання, надання та оформлення гуманітарної допомоги, які регулюються Закон України «Про гуманітарну допомогу», де ОСОБА_8 виступав донором, а військова частина НОМЕР_1 отримувачем гуманітарної допомоги.

Вказане клопотання ОСОБА_8 передав своєму сину ОСОБА_8 , який перебуваючи в Республіці Польща передав його ОСОБА_18 , яка за домовленістю повинна була перевезти згаданий автомобіль через Державний кордон України. Разом з тим останній не було відомо про протиправні наміри ОСОБА_8 щодо подальшого продажу транспортного засобу, який вона повинна була перевезти через Державний кордон України в якості гуманітарної допомоги.

Надалі, 20.03.2023 при перетині пункту пропуску Шегині-Медика, що знаходиться в зоні діяльності Львівської митниці ДМС України, ОСОБА_18 використовуючи клопотання військової частини НОМЕР_1 № 20699-606 від 22.02.2023, яке надала працівникам митної служби, в декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою зазначив транспортний засіб марки «OPEL» модель «FRONTERA» 1999 року випуску VIN код НОМЕР_6 , як гуманітарну допомогу для військової частини НОМЕР_1 , а також себе як особу, що здійснює декларування та є водієм вказаного транспортного засобу.

Заповнивши та надавши вказану декларацію працівникам митної служби ОСОБА_18 підтвердила те, що транспортний засіб марки «OPEL» модель «FRONTERA» 1999 року випуску VIN код НОМЕР_6 , визнається гуманітарною допомогою за декларативним принципом і в подальшому повинен бути доставлений отримувачу гуманітарної допомоги, а саме військовій частині НОМЕР_1 .

Надалі, ОСОБА_18 вказаний транспортний засіб передала ОСОБА_4 ,який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 спрямованою на отримання прибутку від продажу транспортних засобів, які перетинали Державний кордон України в якості гуманітарної допомоги.

Отриманий від ОСОБА_18 транспортний засіб марки «OPEL» модель «FRONTERA» 1999 року випуску VIN код НОМЕР_6 ОСОБА_4 військовій частині НОМЕР_1 не передав, а у невстановлений досудовим розслідуванням час передав його ОСОБА_7 , який переслідуючи корисливий мотив та реалізовуючи єдиний із ОСОБА_8 та ОСОБА_4 злочинний умисел спрямований на власне збагачення шляхом отримання прибутку від продажу гуманітарної допомоги, продав його ОСОБА_19 , за ціною 4000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом день перетину транспортним засобом Державного кордону України становило 146274,4 грн.

Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу спрямованого на отримання прибутку від продажу транспортних засобів, які перетинали Державний кордон України в якості гуманітарної допомоги, ОСОБА_8 , в середині серпня 2023 року, більш точна дата та час під час досудового розслідування не встановлені, ОСОБА_8 , звернувся до благодійного фонду «Спільні мрії», міста Кам`янське Дніпропетровської області, з пропозицією передати вказаному благодійному фонду гуманітарну допомогу у виді транспортного засобу марки «FORD» модель «RANGER» 2000 року випуску VIN код НОМЕР_7 для потреб фонду, на що отримав від вказаного фонду за підписом директора фонду ОСОБА_20 лист про те, що зазначений благодійний фонд підтверджує, що вказаний транспортний засіб, який перетинає Державний кордон України призначений для потреб фонду та просить сприяти у перетині Державного кордону. Також в листі зазначено, основні технічні дані транспортного засобу та особу водія, яким виступала ОСОБА_21 .

Вказаним листом благодійний фонд «Спільні мрії», код ЄДРПОУ 44988033, як отримувач гуманітарної допомоги, надала письмову згоду на її одержання.

Таким чином, з часу отримання ОСОБА_8 зазначеного клопотання між ним та благодійним фондом «Спільні мрії» виникли відносини з приводу отримання, надання та оформлення гуманітарної допомоги, які регулюються Закон України «Про гуманітарну допомогу», де ОСОБА_8 виступав донором, а благодійний фонд «Спільні мрії» отримувачем гуманітарної допомоги.

Вказаний лист ОСОБА_8 передав ОСОБА_21 , яка за домовленістю повинна була перевезти згаданий автомобіль через Державний кордон України. Разом з тим останній не було відомо про протиправні наміри ОСОБА_8 щодо подальшого продажу транспортного засобу, який вона повинна була перевезти через Державний кордон України в якості гуманітарної допомоги.

Надалі, 24.08.2023 при перетині пункту пропуску Шегині-Медика, що знаходиться в зоні діяльності Львівської митниці ДМС України, ОСОБА_21 використовуючи лист благодійного фонду «Спільні мрії», який надала працівникам митної служби, в декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, заповнення якої є обов`язковим етапом для ввезення гуманітарної допомоги на територію України при перетині Державного кордону, зазначила транспортний засіб марки «FORD» модель «RANGER» 2000 року випуску VIN код НОМЕР_7 , як гуманітарну допомогу для благодійного фонду «Спільні мрії», а також себе як особу, що здійснює декларування та є водієм вказаного транспортного засобу.

Таким чином ОСОБА_21 підтвердила те, що транспортний засіб марки «FORD» модель «RANGER» 2000 року випуску VIN код НОМЕР_7 , визнається гуманітарною допомогою за декларативним принципом і в подальшому повинен бути доставлений отримувачу гуманітарної допомоги, а саме благодійному фонду «Спільні мрії».

Перетнувши Державний кордон України, ОСОБА_21 вищевказаний транспортний засіб за усною вказівкою ОСОБА_8 , залишила в обумовленому ним місці, а саме в с. Шигені, Львівської області.

Залишений ОСОБА_21 в с. Шигені, Львівської області транспортний засіб марки «FORD» модель «RANGER» 2000 року випуску VIN код НОМЕР_7 , ОСОБА_4 , який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , вказаний транспортний засіб благодійному фонду «Спільні мрії», код ЄДРПОУ 44988033, не передав, а 19.10.2023, переслідуючи корисливий мотив та реалізовуючи спільний злочинний умисел спрямований на власне збагачення шляхом отримання прибутку від продажу гуманітарної допомоги, продав його ОСОБА_22 , за ціною 5000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 19.10.2023 становить 182808 грн.

Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу спрямованого на отримання прибутку від продажу транспортних засобів, які перетинали Державний кордон України в якості гуманітарної допомоги, ОСОБА_8 , в середині вересня 2023 року, більш точна дата та час під час досудового розслідування не встановлені, ОСОБА_8 , звернувся до благодійного фонду «Спільні мрії» міста Кам`янське Дніпропетровської області, з пропозицією передати вказаному благодійному фонду гуманітарну допомогу у виді транспортного засобу марки «LAND ROVER» модель «FREELANDER» VIN код НОМЕР_8 для потреб фонду, на що отримав від вказаного фонду за підписом директора фонду ОСОБА_20 лист про те, що зазначений благодійний фонд підтверджує, що вказаний транспортний засіб, який перетинає Державний кордон України призначений для потреб фонду та просить сприяти у перетині Державного кордону. Також в листі зазначено, основні технічні дані транспортного засобу та особу водія, яким виступав ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказаним листом благодійний фонд «Спільні мрії», як отримувач гуманітарної допомоги, надала письмову згоду на її одержання.

Таким чином, з часу отримання ОСОБА_8 зазначеного клопотання між ним та благодійним фондом «Спільні мрії», виникли відносини з приводу отримання, надання та оформлення гуманітарної допомоги, які регулюються Закон України «Про гуманітарну допомогу», де ОСОБА_8 виступав донором, а благодійний фонд «Спільні мрії» отримувачем гуманітарної допомоги.

Вказаний лист ОСОБА_8 передав ОСОБА_23 , який за домовленістю повинний був перевезти згаданий автомобіль через Державний кордон України. Разом з тим останньому не було відомо про протиправні наміри ОСОБА_8 щодо подальшого продажу транспортного засобу, який він повинний був перевезти через Державний кордон України в якості гуманітарної допомоги.

Надалі, 17.09.2023 при перетині пункту пропуску Шегині-Медика, що знаходиться в зоні діяльності Львівської митниці ДМС України, ОСОБА_23 використовуючи лист благодійного фонду «Спільні мрії» який надав працівникам митної служби, в декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, заповнення якої є обов`язковим етапом для ввезення гуманітарної допомоги на території України при перетині Державного кордону, зазначив транспортний засіб марки «LAND ROVER» модель «FREELANDER» VIN код НОМЕР_8 , як гуманітарну допомогу для благодійного фонду «Спільні мрії», код ЄДРПОУ 44988033, а також себе як особу, що здійснює декларування та є водієм вказаного транспортного засобу.

Таким чином, ОСОБА_23 підтвердив те, що транспортний засіб марки «LAND ROVER» модель «FREELANDER» VIN код НОМЕР_8 , визнається гуманітарною допомогою за декларативним принципом і в подальшому повинен бути доставлений отримувачу гуманітарної допомоги, а саме благодійному фонду «Спільні мрії» код ЄДРПОУ 44988033.

Перетнувши Державний кордон України, ОСОБА_23 вищевказаний транспортний засіб за усною вказівкою ОСОБА_8 , залишив в обумовленому ним місці, а саме в с. Шегині, Львівської області.

Залишений ОСОБА_23 транспортний засіб марки «LAND ROVER» модель «FREELANDER» VIN код НОМЕР_8 , ОСОБА_4 ,який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , вказаний транспортний засіб благодійному фонду «Спільні мрії» не передав, а 19.10.2023 переслідуючи корисливий мотив та реалізовуючи спільний злочинний умисел спрямований на власне збагачення шляхом отримання прибутку від продажу гуманітарної допомоги, продав його ОСОБА_22 , за ціною 3300 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 19.10.2023 становить 120653,28 грн.

20.10.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України та 21.10.2023 року до нього застосавно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720 грн.

Слідчий зазначив, що метою продовження застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам передбачених ст.177 КГЖ України, а саме: п.1 переховуватись від органів досудового розслідування та суду; п.2 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; п.3 незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні; п.4 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; п.5 вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підставою продовження обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є те, що він підозрюється, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, а також встановлено обставини, які виправдовують даний запобіжний захід та підтверджують ризики. А тому, з урахуванням викладеного, обставин вчинення інкримінованого ОСОБА_4 злочину та даних про особу підозрюваного, з метою забезпечення належної його поведінки, слідчий зазначає про необхідність у продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_4 на 60 діб.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 посилаючись на тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється та наявність ризиків, що були підставою для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які на даний час не перестали існувати.

В судовомузасіданні підозрюваний ОСОБА_4 та йогозахисник адвокат ОСОБА_5 ,заперечив щодозадоволення клопотанняслідчого,зазначивши пройого необґрунтованістьта безпідставність,а такожнедоведеність існуванняризиків,передбачених ч.1ст.177КПК Українипро якізазначено уклопотанні слідчого.При цьому,захисник проситьзмінити застосованийдо ОСОБА_4 запобіжний зхахід, визначивши його таким, що не пов`язаний із триманням під вартою або ж визначити заставу в мінімальному розмірі, передбаченому п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого.

Слідчим суддею встановлено, що групою слідчих СВ Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023211040001046 від 04.05.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 201-2 КК України.

20.10.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.

21 жовтня 2023 року до ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720 грн., терміном до 23 год. 59 хв. 16.12.2023.

14 грудня 2023 року ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до п`яти місяців.

Положеннями ч. 3 ст. 199 КПК України передбачено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України. Зокрема, такими доказами є інформація, яка міститься у: витязі із ЄРДР №12023211040001046 від 04.05.2023 року, протоколі допиту потерпілого ОСОБА_14 від 12.05.2023; протоколі допиту свідка ОСОБА_10 від 15.06.2023; протоколі пред`явлення ОСОБА_10 особи для впізнання за фотознімками від 15.06.2023; протоколі допиту свідка ОСОБА_18 від 20.06.2023; протоколі пред`явлення ОСОБА_18 особи для впізнання за фотознімками від 20.06.2023; протоколі допиту свідка ОСОБА_21 від 19.10.2023; протоколі допиту свідка ОСОБА_12 від 28.07.2023; протоколі огляду від 28.07.2023; протоколі пред`явлення ОСОБА_12 особи для впізнання за фотознімками від 28.07.2023; протоколі допиту свідка ОСОБА_22 від 13.10.2023; протоколі пред`явлення ОСОБА_21 особи для впізнання за фотознімками від 19.10.2023; протоколі допиту свідка ОСОБА_21 від 20.10.2023; протоколі допиту свідка ОСОБА_16 від 31.08.2023; протоколі пред`явлення ОСОБА_16 особи для впізнання за фотознімками від 31.08.2023; протоколах за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-відеоконтроль особи від 19.10.2023; протоколах за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії спостереження за особою від 28.09.2023, від 10.10.2023; протоколах огляду місця події від 19.10.2023; протоколі допиту свідка ОСОБА_24 від 19.10.2023, які долучені до матеріалів клопотання.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані, які вказують на наявність обґрунтованої підозри, містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах, та одночасно зазначає, що вказане було встановлено слідчим суддею при ухваленні рішення про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та в доданих матеріалах, а також з того, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, а тому з огляду на наведені у клопотанні слідчого обставини, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і хоча на даному етапі не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 р. «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Наряду з вказаним, у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 р., ЄСПЛ зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Обґрунтовуючи клопотання,слідчий вказавна те,що ризики,передбачені п.1,п.2,п.3,п.4,п.5ч.1ст.177КПК Українипродовжують існувати,а самете,що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Слідчий суддя оцінюючи ризик того, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, в сукупності з обставинами цього кримінального провадження, враховує тяжкість злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, який у відповідності до вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином, та за його вчинення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.

Ризиком того,що ОСОБА_4 ,може незаконновпливати насвідків уцьому жкримінальному провадженніє те,що вони відомі ОСОБА_4 ,а відтакостанній якособисто,так ічерез третіхосіб моженезаконно впливатина свідківз метоюдачі ниминеправдивих,неповних показів,відмови відраніше наданихпоказань абоумисного ухиленняними відявки дооргану досудовогорозслідування тасуду длянадання показань,що моженегативно вплинутина стандосудового розслідуваннята судовогорозгляду та його результати.

Поряд з цим, відповідно до положення ч.2 ст.23 КПК України, не можуть бути визнанні доказами відомості, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, а також ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Крім цього, ризиком того, що ОСОБА_4 , може вчинити інше кримінальне правопорушення є те, що його злочинна діяльність була тривалою, а також те, що він ніде не працює та у нього відсутній стабільний заробіток та доходи.

Проте,слідчий суддявважає,що слідчиму поданомуклопотанні,а прокуроромв судовомузасіданні недоведено ризикитого,що ОСОБА_4 може знищити,сховати абоспотворити будь-якуіз речейякі маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки доказів, щодо цього суду не надано. Крім цього, слідчий суддя враховує час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.

З огляду на доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя, з урахуванням тяжкості злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , характеру та обставин справи, особи підозрюваного, дійшов висновку про необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 .

Крім того, при вирішенні цього питання суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як зазначає Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

На переконання слідчого судді, застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 , що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.

Посилання сторони захисту на можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу не пов`язаного із триманням під вартою, на увагу не заслуговують, оскільки беручи до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, існування вище наведенимх ризиків, слідчий суддя вважає, що застосування до підозрюваного ОСОБА_4 менш суворих запобіжних заходів, не зможе попередити їх та забезпечити належне виконання ним покладених обов`язків.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя доходить висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу.

За встановлених обставин, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, які на даний час продовжують існувати.

Оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Відтак, слідчий суддя прийшов до висновку, що строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 може бути продовжений. Таке продовження строку запобіжного заходу необхідне для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання вище зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. При цьому, запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 та є пропорційним меті та завданням цього кримінального провадження.

За вказаних обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 слід задовольнити та продовжити до 09 лютого 2024 року строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 214720 гривень, відповідно до ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2023 року. Також, слідчий суддя вважає, що клопотання сторони захисту у частині зменшення ОСОБА_4 раніше визначеної судом застави не може бути задоволеним, оскільки слідчий суддя визначаючи заставу при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як альтернативний запобіжний захід, виходив із матеріального стану підозрюваного та забезпеченню виконання ОСОБА_4 покладених нанього обов`язків,що дисциплінуєпідозрюваного тазабезпечить йогоналежну поведінкуу кримінальномупровадженні.При цьому, доказів, які б підтверджували, що визначений розмір застави слідчим суддею підозрюваний ОСОБА_4 не спроможний сплати та він є непомірним для нього слідчому судді не надано.

Керуючись ст. ст.176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження №12023211040001046 від 04 травня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.3 ст.201-2 КК України, про продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , задовольнити.

Продовжити строкзапобіжного заходуу видітримання підвартою,застосованого допідозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строкомдо 09лютого 2024року,включно,із визначеннямзастави урозмірі 80прожиткових мінімумівдля працездатнихосіб,що складає214720 (двістічотирнадцять тисячсімсот двадцять) гривень, відповідно до ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2023 року, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 .

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України: - прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом, вимогою за визначеною ними періодичністю; - повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; - не відлучатись за межі населеного пункту, в якому проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; - утримуватись від спілкування із свідками, іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні; - у випадку наявності здати на зберігання органу досудового розслідування свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У задоволенні клопотання сторони захисту про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та зменшення раніше визначеного розміру застави, відмовити.

Встановити строк дії ухвали слідчого судді до 23 год. 59 хв. 09 лютого 2024 року включно.

Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора в даному кримінальному провадженні.

Копію ухвали негайно післяїїоголошення вручити учасникам провадження, а також надіслати до Державної установи «Чортківська установа виконання покарань (№26)» Міністерства юстиції України.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк її подачі обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1