Рішення

від 12.12.2023 по справі 712/6639/23

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Провадження № 2/712/2301/23

Справа № 712/6639/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2023 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді ПИРОЖЕНКО С.А.

при секретарі КАПЛЯ А.С.

з участю адвоката ДУДНІК І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Комунального некомерційного підприємства «Херсонський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» Херсонської обласної ради (адреса:Херсонська область,м.Херсон,проспект Ушакова67) про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася з позовом до відповідача про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що вона працювала на посаді заступника директора КНП «Херсонський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» Херсонської обласної ради з 04.05.2020 року.

Наказом №20-к від 01.08.2022 року «Про звільнення з роботи» вона була звільнена за власним бажанням за статтею 38 КЗпП. Звільнення вважає незаконним.

Так, в обґрунтуванні звільнення у вищезазначеному наказі зазначається підставою звільнення її роботу з тимчасово окупованими російськими органами, з чим вона не погоджується та зазначає наступне.

У березні 2022 року м. Херсон було окуповане. Так звана, російська окупаційна влада після захоплення почала активно примушувати органи влади та установи співпрацювати із загарбниками Виїхати з міста, забезпечивши безпеку собі та своїй родині на той момент не видалось можливим тим більше, що вона дізналася про свою вагітність, і їй довелось існувати в тих обставинах, що вона опинилась. Крім того, у зв`язку із стресом та фізичним станом з`явилась загроза переривання вагітності, їй були заборонені фізичні навантаження та навіть пересування пішки було рекомендовано звести до мінімуму. Враховуючи специфіку роботи установи, де вона працювала, у них містилось дуже багато інформації щодо працівників медичних установ області. У зв`язку із цим нею було прийнято рішення, що необхідно було вчиняти активні дії для приховування та збереження цих даних від окупаційної влади. Діяти треба було негайно і вона, спільно із колегами, розібрали по гвинтиках серверну, комп`ютерне обладнання закладу та заховали архіви, аби база даних установи не перейшла до рук окупантів. Крім того, було роздано трудові книжки працівникам та заховані особові справи працівників, адже окупанти активно збирали інформацію про працівників установи та медичної сфери загалом. На робочому місці вона з`являлася виключно за необхідності, сподіваючись, що її не будуть змушувати працювати з окупантами.

Керівництво КНП ««Херсонський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» Херсонської обласної ради» покинуло місто Херсон, з 18.04.2022 року її було призначено виконуючою обов`язки директора Центру. Останній раз з керівником зв`язувались через телеграм 07.06.2022 року. Весь час з початку окупації вона просила допомоги у керівника щодо того як діяти, просила зв`язатись із МОЗ або іншим керівництвом, однак питання вирішено не було, її у цій ситуації залишили сам на сам з окупантами. Після цього зв`язку вже не було, а через мережу російського оператора все прослуховувалось, у зв`язку із чим прямо спілкуватись не було можливості, адже інтернет був відсутній.

Не отримавши жодної дієвої допомоги чи порад, вона звернулася 29.07.2022 року електронною поштою до директора Департаменту здоров`я Херсонської обласної державної^ адміністрації, однак офіційної відповіді не отримала.

Вказує, що окупаційна влада активно здійснювала на неї тиск, та враховуючи її стан (вагітність приблизно на 5 місяці) та умови, в які її поставили, нею дійсно було прийнято рішення вийти на роботу, адже так вона принаймні змогла б контролювати ситуацію, і залишатись якийсь час в у відносній безпеці, очікуючи звільнення міста.

Таким чином, вона дійсно працювала в установі, виконуючи свої обов`язки приблизно три місяці до моменту деокупації міста Херсон. Напередодні деокупації її змушували виїхати разом з окупаційною владою, внаслідок чого доводилось переховуватись у знайомих.

ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила дитину у пологовому будинку м. Херсон і, як тільки їй дозволив стан здоров`я, покинула м. Херсон, що і наразі не є безпечним для проживання, і переїхала до м. Черкаси, де 29.12.2022 року зареєструвалась як ВПО.

Вказує, що цим звільненням її також позбавили можливості піти у відпустку у зв`язку із вагітністю і пологами, а також у відпустку по догляду за дитиною до 3-х років.

Крім того, її не було повідомлено про виданий 01 серпня 2022 року наказ про

звільнення. Вона дізналась про це випадково, зустрівши колегу приблизно у кінці жовтня 2022

року. І тільки 30.12.2022 року, після численних вимог, вайбером їй надійшла сканкопія

вищевказаного наказу про звільнення.

Також вказує, що після народження дитини та термінової евакуації вона опинилася в тяжких життєвих обставинах, коли мала забезпечувати життєдіяльність не тільки свою, але і новонародженої дитини в незнайомому місті без жодної знайомої людини. Пошуки житла, належного для проживання з дитиною, планові та непланові медичні обстеження, справи з документами віднімали багато часу та сил. Крім того, її психоемоційний стан значно погіршився на фоні тих складнощів, що вона пережила в м. Херсон, що пов`язані були з війною та окупацією, та складнощів адаптації, що переживала вже в м. Черкаси.

У зв`язку з цим, просить поновити строк на оскарження наказу про звільнення.

Зазначає, що згідно довідки за формою ОК-5, її середня заробітна плата за 1 робочий день на момент звільнення становила: 1346,50 грн. (заробітна плата з березня по серпень включно - 168320,88 поділена на 125 робочих днів за цей період).

Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.08.2022 по 30.01.2023 (період коли її ознайомили з наказом про звільнення + місяць на право оскарження наказу) становить 141382,50 грн. (105 робочих днів).

Тому просить поновити її на роботі на посаді заступника директора КНП «Херсонський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» Херсонської обласної ради з 01.08.2022 року, та стягнути з КНП «Херсонський обласний інформаційно-аналітичний центр медичне статистики» Херсонської обласної ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.08.2022 до 30.01.2023 року.

Ухвалою від 04 липня 2023 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

21 липня 2023 року відповідачем подано заперечення щодо позовної заяви.

28 серпня 2023 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.

Позивач та її адвокат в судовому засіданні позовні вимоги уточнили та просили поновити строк на звернення з даним позовом до суду, визнати незаконним та скасувати наказ КНП «Херсонський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» Херсонської обласної ради № 20-к від 01.08.2022 року «Про звільнення з роботи», поновити позивача на роботі на посаді заступника директора КНП «Херсонський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» Херсонської обласної ради з 01.08.2022 року, стягнути з КНП «Херсонський обласний інформаційно-аналітичний центр медичне статистики» Херсонської обласної ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.08.2022 до 30.01.2023 року.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення сторін, думку адвоката, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами трудового законодавства.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 працювала на посаді заступника директора КНП «Херсонський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» Херсонської обласної ради з 04.05.2020 року.

Наказом №20-к від 01.08.2022 року «Про звільнення з роботи» ОСОБА_2 була звільнена за власним бажанням за статтею 38 КЗпП. Звільнення позивач вважає незаконним, оскільки заяви на звільнення за власним бажанням вона не писала та не подавала.

Крім того вказує, що в наказі про звільнення зазначено підставою звільнення її роботу з тимчасово окупованими російськими органами. З таким формулюванням вона не погоджується та зазначили, що після окупації м. Херсон в березні 2022 року, окупаційна влада почала активно примушувати органи влади та установи співпрацювати з загарбниками. Виїхати з міста, забезпечивши безпеку собі та своїй родині на той момент не видалось можливим тим більше, що вона дізналася про свою вагітність, і їй довелось існувати в тих обставинах, що вона опинилась. Враховуючи специфіку роботи установи, де вона працювала, у них містилось дуже багато інформації щодо працівників медичних установ області. У зв`язку із цим нею було прийнято рішення, що необхідно було вчиняти активні дії для приховування та збереження цих даних від окупаційної влади. Було роздано трудові книжки працівникам та заховані особові справи працівників, адже окупанти активно збирали інформацію про працівників установи та медичної сфери загалом. На робочому місці вона з`являлася виключно за необхідності, сподіваючись, що її не будуть змушувати працювати з окупантами.

Вказує, що окупаційна влада активно здійснювала на неї тиск, та враховуючи її стан (вагітність приблизно на 5 місяці) та умови, в які її поставили, нею дійсно було прийнято рішення вийти на роботу. Таким чином, позивач підтверджує, що вона дійсно працювала в установі, виконуючи свої обов`язки приблизно три місяці. до моменту деокупації міста Херсон.

ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила дитину у пологовому будинку м. Херсон і, як тільки їй дозволив стан здоров`я, покинула м. Херсон, що і наразі не є безпечним для проживання, і переїхала до м. Черкаси, де 29.12.2022 року зареєструвалась як ВПО.

Вказує, що цим звільненням її також позбавили можливості піти у відпустку у зв`язку із вагітністю і пологами, а також у відпустку по догляду за дитиною до 3-х років.

Крім того, позивач вказує, що її не було повідомлено про виданий 01 серпня 2022 року наказ про звільнення. Вона дізналась про це випадково, зустрівши колегу приблизно у кінці жовтня 2022 року. І тільки 30.12.2022 року, після численних вимог, вайбером їй надійшла сканкопія вищевказаного наказу про звільнення.

Також вказує, що після народження дитини та термінової евакуації вона опинилася в тяжких життєвих обставинах, коли мала забезпечувати життєдіяльність не тільки свою, але і новонародженої дитини в незнайомому місті без жодної знайомої людини. Пошуки житла, належного для проживання з дитиною, планові та непланові медичні обстеження, справи з документами віднімали багато часу та сил. Крім того, її психоемоційний стан значно погіршився на фоні тих складнощів, що вона пережила в м. Херсон, що пов`язані були з війною та окупацією, та складнощів адаптації, що переживала вже в м. Черкаси.

У зв`язку з цим, позивач вважає, що строк звернення до суду пропущено нею з поважних причин, тому просить поновити строк на оскарження наказу про звільнення.

Відповідач з позовними вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими та у своїх запереченнях (відзиві) на позовну заяву вказав, що ОСОБА_2 працювала в центрі заступником директора, а під час окупації м. Херсона пішла на співпрацю з представниками окупаційних органів російської федерації, очолила (призначена директором) створення та реєстрацію за російськими нормами установи ГБУЗ "Херсонский областной информацийно-аналитический центр медицинской статистики", де отримувала заробітку плату в російських рублях та одночасно у гривнях від центру, а тому 01 серпня 2022 року наказом №20-к ОСОБА_2 була звільнена з посади заступника директора КНП ХОІАЦМС ХОР за співпрацю з окупаційними органами. Про це свідчить лист №7 від 13.09.2022 року на ім`я и.о. министру здравоохранения Херсонской области про финансирование зарплати на 748122 рублей согласно расчетной ведомости № 4 від 31.08.2022 року, за підписом директора ОСОБА_2 . Під час окупації та під керівництвом, директора ОСОБА_2 окупанти знаходилися у приміщенні КНП ХОІАЦМС ХОР, користувалися товарно-матеріальними цінностями (технікою, меблями, матеріалами тощо), в результаті чого частина цінностей були знищені, викрадені та пошкоджені на загальну суму 670802 грн. 02 коп. Крім того, позивач повідомляє, що роботодавець не йде на контакт, але після деокупації міста Херсона 11.11.2022 року ОСОБА_2 зникла в невідомому напрямку. Після подання даного позову їм стало відомо місцезнаходження ОСОБА_2 , а також повідомлено правоохоронні органи для притягнення її до відповідальності за колабораційну діяльність.

При цьому, відповідач вважає, що позивач не надала належних доказів, які б підтверджували поважність строку звернення з даним позовом до суду.

Крім того, також відповідач у своєму відзиві вказує, що позивач весь час окупації знаходилася на робочому місці, мала доступ до всіх документів, в тому числі і до кадрових документів. А відтак документи, як і заяву про своє звільнення, вона мало можливість знищити. При звільненні позивачки з нею було проведено повний розрахунок по заробітній платі й позивачка отримала цікошти на свій картковий рахунок. Після повного з нею розрахунку, вона більше неотримувала заробітнуплату від відповідача, а працювала на окупаційну владу і отримувала там відповідну оплату своєї праці.

При цьому вона не зверталася до відповідача з якимись претензіями щодо її повного (неповного) розрахунку на роботі та подальшого неотримання заробітної плати у відповідача. Цей факт підтверджує, що позивачка знала про своє звільнення, погодилася з ним, не оскаржувала його, прийняла своє звільнення за власним бажанням як факт, що відбувся, і продовжувала працювати на окупаційну владу, вважаючи, що це назавжди.

Вказані факти ще раз підтверджуються безпідставність вимоги позивачки поновити їй строк на звернення до суду про поновлення на роботі. Більше того, після деокупації м. Херсона 11.11.2023 року, позивачка «зникла»; на роботі відповідача, яку, на її думку, вона продовжувала виконувати «безоплатно», не з`явилася. При цьому, сам факт народження позивачкою дитини не є підставою для поновлення строку для звернення до суду, як і не є поважною причиною для відновлення порушених прав. Вважає, що позивачкою не надано жодного мотивованого доказу щодо порушення відповідачем її трудових прав при звільненні, а заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

Оцінюючи надані сторонами в судовому засіданні пояснення та докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно достатті 5-1 КЗпП Українидержава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 233 КЗпП Українипрацівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Суд в оцінці застосування норм матеріального права у спірних правовідносинах визнає обґрунтованим, що встановлені статями228,223КЗпП Українистроки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений статтею 233КЗпП Українимісячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Під час вирішення питання про поновлення строку суд дає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого спеціальним законом строку звернення до суду із позовом до дати подання такого позову.

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом строк, подання позову. Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження рішення роботодавця про звільнення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку на звернення до суду з позовом про поновлення на роботі з поважних причин.

В позовній заяві, так і під час розгляду справи позивач стверджувала про те, що строк на звернення до суду нею пропущено з поважних причин, а тому просила поновити його. В обгрнутування причин пропущення строку звернення з позовом до суду, зокрема, вказала на народження дитини, переїзд до м. Черкаси, пошуки житла, планові та непланові медичні обстеження, справи з документами, які віднімали багато часу, погіршення психоемоційного стану після пережитих подій в м. Херсон, що були пов`язані з війною та окупацією, та складнощі адаптації в м. Черкаси.

Щодо даного твердження сторони позивача суд зазначає наступне.

Отже, позивач стверджує, що наказ про звільнення від 01 серпня 2022 року вона отримала через додаток-мессенджер Вайбер лише 30 грудня 2022 року, про що надала скрін-шот з екрану телефону.

Щодо поважності підстав пропуску, позивач, зокрема, зазначає про народження дитини. Так згідно документів наданих позивач встановлено, що дитину вона народила ІНФОРМАЦІЯ_2 , 04 січня 2023 року отримала довідку від 29 грудня 2022 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи в м. Черкаси. При цьому, до суду звернулася лише 03 липня 2023 року, що свідчить про порушення вимогстатті 233 КЗпП України. Починаючи з 30 грудня 2022 року позивач достовірно була обізнана про її звільнення. Однак, зазначені нею обставини щодо пропуску строку звернення з даним позовом до суду суд не вважає поважними та, зокрема, такими, що підтверджені належними доказами. Позивач не була позбавлена можливості скористатися правовою допомогою та через свого представника звернутися з даним позовом до суду.

Реалізація права на судовий захист невід`ємно пов`язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, в тому числі трудового.

В пункті 4постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»роз`яснено, що встановлені статтями228,233 КЗпП Українистроки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін; у кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк; передбаченийст. 233 КЗпП Українимісячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору; якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав; оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права і обов`язки сторін.

Згідно зістаттею 234 КЗпП Україниу разі пропуску з поважних причин строків, установленихстаттею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Перевіривши та оцінивши надані сторонами пояснення та докази в судовому засіданні, зокрема, питання щодо строків звернення позивачем до суду, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову з причин пропуску позивачем строку на звернення до суду. А відтак, суд не аналізував обґрунтування позивача щодо дотримання роботодавцем вимог законодавства при її звільненні.

Керуючись ст.ст.12,13,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 5-1, 38, 233, 234 КзПП України, суд

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Повний текст судового рішення складено 19 грудня 2023 року.