Ухвала

від 25.01.2023 по справі 760/429/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/429/22 4-с/760/51/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2023 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.,

за участю секретаря судового засідання Отруби В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк», заінтересована особа - головний державний виконавець Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хороша Натела Важанівна, на дії та рішення державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» (далі - ПАТ «МТБ Банк») звернулося до суду з указаною скаргою в якій просить: визнати неправомірними дії головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хорошої Н. В. відносно виконання виконавчого листа № 2-4297 від 04 жовтня 2011 року, виданого Солом`янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «МТБ Банк» заборгованості; визнати неправомірною та скасувати постанову винесену 26 квітня 2020 року головним державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хорошої Н. В. про закінчення виконавчого провадження № 52471078, у зв`язку з неправильним застосуванням положень пункту 15 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»; виконавчий лист № 2-4927 від 04 жовтня 2011 року, виданий Солом`янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «МТБ Банк» заборгованості повернути до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для подальшого виконання.

Заявник вважає рішення головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хорошої Н. В. про закінчення виконавчого провадження від 24 червня 2020 року та дії щодо його постановлення протиправними, оскільки на примусовому виконанні перебував виконавчий документ про стягнення кредитної заборгованості, а не про звернення стягнення на заставне майно, що унеможливлює застосування положень пункту 15 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» до таких правовідносин.

Крім того, після закінчення виконавчого провадження заявник позбавлений можливості повторного пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, тому прийняття такого рішення повинно здійснюватися у суворій відповідності до Закону.

Враховуючи викладене, ПАТ «МТБ Банк» звернулося до суду з указаною скаргою та просило її задовольнити.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 січня 2022 року вказану справу передано судді Ішуніній Л. М.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 17 січня 2022 року за вказаною скаргою відкрито провадження та призначено до судового розгляду.

16 січня 2023 року до суду надійшли витребувані матеріали виконавчого провадження № 52471078.

Заявник (стягувач) в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про поважність причин неявки суду невідомо.

Головний державний виконавець Хороша Н. В. в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, однак у матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у її відсутність, в якій зазначила, що у вирішенні справи по суті покладається на розсуд суду.

Відповідно до частини другої статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про можливість слухання справи у відсутність учасників справи.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Суд установив, що заочним рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 01 серпня 2011 року позов ПАТ «Марфін Банк» (правонаступником якого є ПАТ «МТБ Банк») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, пені та штрафу за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Марфін Банк» (правонаступником якого є ПАТ «МТБ Банк») заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 977 346,42 грн, сплачені позивачем судові витрати в розмірі 1 820 грн. Всього стягнуто 1 979 166,42 грн.

04 жовтня 2011 року Солом`янським районним судом міста Києва на виконання вищевказаного рішення видано виконавчий лист № 2-4297.

04 жовтня 2016 року державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Пироженком В. Р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52471078 на підставі виконавчого листа № 2-4927, виданого Солом`янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Марфін Банк» (правонаступником якого є ПАТ «МТБ Банк») боргу в сумі 1 979 166,42 грн.

20 липня 2017 року державним виконавцем в межах вказаного виконавчого провадження винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою постановлено описати та накласти арешт на земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3220883601:01:026:0019, що розташована за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Дударівка, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Постановою від 05 вересня 2017 року головним державним виконавцем призначено суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку вищевказаної земельної ділянки від 25 вересня 2017 року вартість об`єкта оцінки, на дату оцінки, становить 152 000 грн.

У подальшому, 01 грудня 2017 року головним державним виконавцем направлено пакет документів щодо проведення реалізації майна боржника до ДП «Сетам».

Відповідно до протоколу електронних торгів № 310810 від 12 січня 2018 року торги не відбулися через відсутність допущених учасників торгів.

У зв`язку з викладеним, 18 січня 2018 року ПАТ «МТБ Банк» відповідно до вимог статті 49 Закону України «Про іпотеку» направило заяву до органу виконавчої служби про намір залишити за собою нереалізоване іпотечне майно з перших електронних торгів.

13 лютого 2018 року головним державним виконавцем на підставі вищезазначеної заяви винесено постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу за ціною 152 000 грн, оскільки земельна ділянка є предметом іпотеки у відповідності до договору іпотеки, укладеного між ПАТ «Марфін Банк» (правонаступником якого є ПАТ «МТБ Банк») як іпотекодержателем та ОСОБА_2 як іпотекодавцем. Цього ж дня, державним виконавцем складено акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу.

Після чого, постановою від 25 липня 2019 року знято арешт з вищевказаної земельної ділянки з метою забезпечення банку можливості оформити право власності на неї.

24 червня 2020 року головним державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 52471078 на підставі пункту 15 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження». В якій також зазначено, що залишок боргу становить 1 827 166,42 грн.

Статтею 129-1 Коснтитуції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців), а згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 15 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що для її правильного застосування виконавець повинен встановити наступну сукупність умов, які повинні існувати одночасно: на виконанні перебуває виконавчий документ про звернення стягнення на заставлене майно; в межах виконавчого провадження відбулася реалізація заставного майна, визначеного таким виконавчим документом або майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю, або придбано ним відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку»; коштів, отриманих від реалізації заставленого майна недостатньо для задоволення вимог заставодержателя.

З матеріалів справи вбачається, що за заявою стягувача було відкрито виконавче провадження № 52471078 з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором та в межах виконавчого провадження здійснювались заходи щодо стягнення заборгованості та реалізації арештованого майна, а не звернення стягнення на заставне майно.

У свою чергу, частиною третьою статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у випадку закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 15 частини першої цієї статті виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Водночас, на відміну від наслідків, передбачених положеннями статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (повернення виконавчого документа стягувачу), після закінчення виконавчого провадження стягувач не наділяється правом повторного пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання (стаття 40 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 18 ЦПК України гарантується обов`язковість виконання судових рішень, що набрали законної сили для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.

Згідно з приписами статті 17 Закону України«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, виконання остаточного рішення, постановленого судом, розглядається як невід`ємна частина «суду» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), Reports of Judgments and Decisions, 1997-11, п. 40 та рішення у справі «Гумбатов проти Азербайджану» (Humbatov v. Azerbaijan), п. 28). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «ОСОБА_4 проти Італії» № 22774/93, п. 66). У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (рішення у справі «Войтенко проти України» № 18966/02, п. 53).

При цьому, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74).

Отже, оскільки прийняття виконавцем рішення про закінчення виконавчого провадження по факту унеможливлює подальше примусове виконання рішення суду, то прийняття такого рішення повинно здійснюватися у суворій відповідності до вимог Закону, бо інакше наявним буде допущено порушення права особи на доступ до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі вищевикладеного, суд робить висновок, що державний виконавець безпідставно застосувала положення пункту 15 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» і неправомірно закінчила виконавче провадження № 52471078, оскільки виконавче провадження було відкрито з приводу стягнення кредитної заборгованості, а не звернення стягнення на заставне майно, що унеможливлює застосування вищевказаної норми Закону, тому дії головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хорошої Н. В. з винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 52471078 від 24 червня 2020 року є неправомірними.

Водночас, державним виконавцем не доведено протилежного та не надано жодного документа, або інших доказів на підтвердження правомірності її дій.

За правилами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами статей 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого документа є безпідставною і передчасною, а дії державного виконавця неправомірними, а тому приходить до висновку, що подана скарга ПАТ «МТБ Банк» на дії та рішення державного виконавця є обґрунтованою та підлягає задоволенню в частині визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування оскаржуваної постанови.

Що стосується вимоги про повернення виконавчого листа № 2-4927 від 04 жовтня 2011 року до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для подальшого його виконання, то в цій частині скарга задоволенню не підлягає, оскільки відповідно частини першої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення, тобто підставою для відновлення виконавчого провадження та подальшого виконання є відповідне рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить довисновку про часткове задоволення скарги.

З огляду на викладене, керуючись статтею 129-1 Конституції України, статтями 5, 18, 37, 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження», статями 18, 76-81, 260, 354, 447-451 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хорошої Натели Важанівни щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 52471078 від 24 червня 2020 року.

Визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хорошої Натели Важанівни про закінчення виконавчого провадження № 52471078 від 24 червня 2020 року.

Узадоволенні іншої частини вимог скарги відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. М. Ішуніна