Рішення

від 13.11.2023 по справі 761/33992/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/33992/23

Провадження № 2/761/9921/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Пономаренко Н.В.,

за участю секретаря Бражніченко І.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації про стягнення матеріальних збитків, заподіяних в результаті евакуації автомобіля, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації про стягнення матеріальних збитків, заподіяних в результаті евакуації автомобіля, у якому позивач просив суд: стягнути з відповідача, Київської міської державної адміністрації, на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 5 185,6 грн. (завдані збитки), відшкодування моральних збитків в сумі 15 000,00 грн., а також судовий збір у розмірі 1073,60 грн. та витрати по оплаті послуг юриста в розмірі 20 000,00 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що 05.09.2023 року за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, 39 Інспектор з паркування Київської міської державної адміністрації Коржуком Олександром Вікторовичем, в режимі фіксування фотозйомкою було зафіксовано порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу марки Nissan Leaf державний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , про що складено протокол серія та номер: 1КІ0000799638 за порушення пункту ПДР 15.9 ч. 3 ст.122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 680,00 грн. та прийнято рішення про евакуацію автомобілю. При цьому власницею автомобілю Nissan Leaf, державний знак НОМЕР_1 , відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , є ОСОБА_2 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , на адресу якої прийшла постанова про вчинення адміністративного правопорушення серія та номер 1КІ0000799638 від 05.09.2023 і нею у той же день було сплачено 340,00 гривень, тобто 50% від загальної суми штрафу. Також було сплачено 1270,00 гривень за евакуацію автомобілю.

В обґрунтування позову вказано, що під час евакуації автомобілю Nissan Leaf, державний знак НОМЕР_1 , працівниками комунального підприємства було спричинено пошкодження автомобілю у вигляді зриву заднього бамперу. Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг № MRD-8943-1184010 від 06.09.2023 року ФОП ОСОБА_3 сума ремонту автомобілю Nissan Leaf, державний знак НОМЕР_1 , становила 5 185, 26 грн.

Окрім того, у позовній заяві вказано, що одночасно до суми відшкодування додано витрати позивача з надання правові допомоги у розмірі 20 000,00 гривень та відшкодування моральних збитків в сумі 15 000,00 грн., які виразилися у відсутності впродовж чотирьох днів у позивача транспортного засобу, що спричинило зрив його робочого графіку та порушило звичний розпорядок дня.

У зв`язку із наведеним, позивач просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.09.2023 року відкрито провадження у вказаній справи, розгляд цивільної справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

03.10.2023 до суду надійшов відзив відповідача у якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову. У відзиві зазначено, що вимоги щодо відшкодування матеріальних збитків з Київської міської державної адміністрації є безпідставними, оскільки шкода, заподіяна транспортному засобу при його транспортуванні здійснюється за рахунок суб`єкта господарювання, що здійснював таке транспортування. Відповідач вказує, що зі змісту Акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, транспортування транспортного засобу Nissan Leaf, державний знак НОМЕР_1 здійснював ТОВ «Експресавтоком».

В судовому засіданні позивач позовну заяву підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Відповідач явку свого представника не забезпечив, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши зібрані в матеріалах справи письмові докази, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що згідно доказової бази по адміністративному правопорушенню інспектором з паркування ( ОСОБА_4 ) 05.09.2023 зафіксував у режимі фотозйомки порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів було винесено постанову серія та номер: 1КІ0000799638, згідно з якою:

-тип ТЗ: NISSAN LEAF, д.н.з. НОМЕР_1 ; - адреса правопорушення: м. Київ, вул. Нижній Вал, 39; - суть правопорушення: транспортний засіб зупинено ближче 10 м від виїзду з прилеглої території. Роз`яснення порушення: - пункт ПДР: 15.9, и); - стаття КУпАП ч. 3 ст. 122; - прилад фіксації №АРМ Інспектора, Сума штрафу: 680,00 грн. Також, містять матеріали фотозйомки вказаного транспортного засобу.

Згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 власником транспортного засобу Nissan Leaf, державний знак НОМЕР_1 є ОСОБА_2 .

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з розділом 7 Положенням про Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 19.11.2018 року №2089 у структурі Департаменту утворюється управління (інспекція) з паркування, положення про яке затверджується наказом Департаменту. У складі управління (інспекції) з паркування Департаменту діють інспектори з паркування. Інспектори з паркування управління (інспекції) з паркування. Департаменту для виконання покладених на них завдань мають право: здійснювати фіксацію порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів у режимі фотозйомки, відеозапису (п. 7.1); розглядати справа про адміністративні правопорушення, на розгляд яких їх уповноважено (п. 7.2); складати протоколи про адміністративні правопорушення, виносити постанови про накладання адміністративних стягнень (п. 7.3.); накладати адміністративні стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису (п. 7.4.); розміщувати на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про накладання адміністративних стягнень або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (п. 7.5.).

Отже, притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема складення та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення законодавства у сфері паркування міста Києва є складовою частиною виконання посадовою особою Інспекції з паркування своїх обов`язків, передбачених Положенням про Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 19.11.2018 року №2089.

Як вбачається зі змісту позовної заяви 05.09.2023 за адресою м. Київ, вул. Нижній Вал, 39 було здійснено тимчасове затримання транспортного засобу Nissan Leaf, д. н. з. НОМЕР_1 , при цьому позивачем до матеріалів справи не долучено ні постанови серії та номер: 1КІ0000799638 від 05.09.2023, ні акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 05.09.2023.

Відповідно до п. 2 Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 р. № 990 ( далі - Порядок), тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється інспектором з паркування в разі вчинення водієм порушення, передбаченого частиною третьою статті 122 (порушення правил зупинки, стоянки в межах відповідного населеного пункту), частиною першою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у випадках, коли розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, а також у разі вчинення порушення, передбаченого частиною другою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 265-4 КУпАП тимчасове затримання транспортного засобу інспектором з паркування здійснюється шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора і дозволяється виключно у випадках, встановлених цією статтею. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. У разі фіксації обставин тимчасового затримання транспортного засобу в режимі фотозйомки (відеозапису) таке затримання відбувається без присутності понятих. Тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється у разі вчинення порушення, передбаченого частинами третьою та сьомою статті 122 (порушення правил зупинки, стоянки в межах відповідного населеного пункту), частиною першою статті 152-1 цього Кодексу, у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті, а так само у разі вчинення порушень, передбачених частинами другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу.

Однак, позивачем не надано суду доказів оскарження постанови серії та номер: 1КІ0000799638 від 05.09.2023 та її скасування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг № MRD-8943-1184010 від 06.09.2023 року ФОП ОСОБА_3 , сума ремонту автомобіля Nissan Leaf, державний знак НОМЕР_1 , становила 5 185, 26 грн.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Так, згідно із частиною 2 статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право було порушене (упущена вигода).

При цьому, статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльність особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми, обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

При цьому, у пунктах 5.4, 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110цс18) вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов`язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.

При цьому, ст. 1174 ЦК України є спеціальною і передбачає певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, положеннями вказаної статті передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, довести наявність яких має саме позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1174 ЦК України.

Шкода є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об`єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду.

Отже, підставами для всіх випадків відшкодування шкоди, є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка заподіювана шкоди; 3) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана; 4) вина заподіювана шкоди.

Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.

В спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки відповідача та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача. Таким чином, позивач повинен довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до частини 2 статті 48 ЦПК України, позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

При цьому, відповідно до ч. 7 ст. 265-4 КАС України у разі заподіяння транспортному засобу шкоди при його транспортуванні та/або зберіганні завдані збитки відшкодовуються за рахунок суб`єкта господарювання, що надає такі послуги, та/або відповідного страхового відшкодування, що здійснюється за правовідносинами обов`язкового страхування цивільної відповідальності суб`єкта господарювання, що надає послуги із транспортування та/або зберігання транспортних засобів у разі їх тимчасового затримання.

Окрім того, відповідно до пункту третього Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 року № 990, доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється за допомогою спеціальних автомобілів-евакуаторів (далі - евакуатор), у тому числі тих, що належать підприємствам, установам та організаціям, які провадять діяльність, пов`язану із транспортуванням транспортних засобів, і з якими органами місцевого самоврядування укладено в установленому законодавством порядку договори.

Як вбачається зі змісту Акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, транспортування транспортного засобу Nissan Leaf, д. н. з. НОМЕР_1 здійснював ТОВ «Експресавтоком» (Код ЄДРПОУ 44035865).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові.

Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу.

Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Зазначений висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц. Вказані правові висновки містяться також у постановах Верховного Суду: від 07 жовтня 2020 року в справі № 705/3876/18, від 19 серпня 2020 року в справі № 639/6295/16- ц, від 14 липня 2020 року в справі № 686/23977/18, від 08 липня 2020 року в справі № 612/808/18

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19) викладено правовий висновок, відповідно до якого належними сторонами в цивільній справі є особи, відносно яких є дані про те, що вони можуть бути суб`єктами спірних матеріальних правовідносин. За положенням ЦПК України належний позивач - особа, якій належить право вимоги; належний відповідач - особа, котра повинна відповідати за позовом. Обґрунтування належності у осіб процесуальної правосуб`єктності позивача і відповідача покладається на позивача та осіб, які порушують процес на захист прав та інтересів позивача. Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду із позовом про відшкодування матеріальних та моральних збитків заподіяних в результаті евакуації автомобіля до неналежного відповідача Київської міської державної адміністрації, оскільки матеріли справи не містять ні доказів, ні обґрунтувань порушення прав позивача рішеннями, дією чи бездіяльністю Київської міської державної адміністрації. Окрім того, як уже зазначалось відповідно до ч. 7 ст. 265-4 КУпАП та пункту третього Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 року № 990 шкода, заподіяна транспортному засобу при його транспортуванні здійснюється за рахунок суб`єкта господарювання, що здійснював таке транспортування.

Стороною позивача у порядку та строки, визначені ст. 51 ЦПК України, клопотання про залучення належного відповідача не заявлялись.

Відповідно до висновків, викладених у постанові колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року по справі № 280/119/16-ц, якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у позові ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації про стягнення матеріальних збитків, заподіяних в результаті евакуації автомобіля, слід відмовити.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Окрім того, матеріали справи не містять доказів спричинення шкоди позивачу відповідачем.

Також, позивачем не надано доказів та не обґрунтовано підстави для стягнення матеріальних збитків заподіяних в результаті евакуації транспортного засобу Nissan Leaf, державний знак НОМЕР_1 саме на користь позивача, якщо власником вказаного транспортного засобу є ОСОБА_2 ..

Позивачем не надано доказів оплати за ремонт коштів в сумі 5185,26 грн. безпосередньо позивачем, так як із Акту приймання-передачі наданих послуг № MRD-8943-1184010 від 06.09.2023 року складеного ФОП ОСОБА_3 цього не вбачається.

Суд вважає, що позивач не довів належними і допустимими доказами факт завдання йому матеріальної шкоди відповідачем, причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та настанням тих негативних наслідків про які вказує позивач.

Доказування наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправністю дій її заподіювана і шкодою є обов`язком позивача. Доказів завдання позивачу матеріальної шкоди відповідачем - суду надано не було, не підтверджено протиправність поведінки відповідача, причинного зв`язку між шкодою та протиправною відповідача та вини заподіювана шкоди (відповідача).

Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 199/1478/17, від 20.01.2021 у справі № 686/27885/19.

Щодо стягнення моральної шкоди, слід зазначити наступне.

Положеннями ч.ч.1-3 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктами 3 та 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як передбачено ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Разом з тим, згідно абзацу другого п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Тобто, підставою для цивільної-правової відповідальності за завдання шкоди є одночасна наявність наступних елементів: заподіяння моральної шкоди позивачу, протиправність дій відповідача та наявність причинного зв`язку між шкодою заподіяною позивачу і протиправним діянням відповідача та вина останнього в її заподіянні.

Однак, всупереч вищенаведених положень законодавства, позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами, як заподіяння йому моральної шкоди та протиправності дій відповідача, так і наявності причинного зв`язку між шкодою заподіяною позивачу і протиправним діянням відповідача.

З огляду на наведене, враховуючи, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення своїх позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, враховуючи, що позовна заява подано до неналежного відповідача, - правові підстави для задоволення позову відсутні.

При цьому, відповідно до правил ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача у зв`язку із повною відмовою в позові.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1173, 1174 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 48, 51, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації про стягнення матеріальних збитків, заподіяних в результаті евакуації автомобіля - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 14.12.2023.

Суддя: