Ухвала

від 03.11.2023 по справі 761/40161/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/40161/23

Провадження № 1-кс/761/26040/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді ОСОБА_1

за участі:

секретаря судових засідань ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

представника власника майна ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 72023000500000026 від 02.05.2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203-2 КК України,

В С Т А Н О В И В :

31 жовтня 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 72023000500000026 від 02.05.2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203-2 КК України.

Клопотання мотивовано тим, що детективами Головного підрозділу детективів (на правах Департаменту) Бюро економічної безпеки України під процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72023000500000026 від 02.05.2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203-2 КК України.

27.10.2023на підставіухвали слідчогосудді Шевченківськогорайонного судум.Києва від29.09.2023у справі№ 761/35485/23проведено обшукприміщень квартири АДРЕСА_1 ,в якійпроживає ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,під часякого виявленота вилучено: системний блок CHIEFTEC чорного кольору; мобільний телефон Xiaomi Redmi, model: НОМЕР_1 ; моноблок Lenovo, s/n: НОМЕР_2 .

27.10.2023 майно вилучене під час обшук за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні№ 72023000500000026 від 02.05.2023 року, про що слідчим винесено відповідну постанову.

Прокурор зазначає, що вищевказане майно само по собі та в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, зокрема: встановлення осіб, які вчинили кримінальні правопорушення та які можуть бути причетними до вчинення кримінальних правопорушень, доведення їхньої винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, встановлення інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі щодо часу, місця, способів та інших обставин вчинення кримінальних правопорушень, встановлення інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження і в подальшому можуть бути використані як докази під час судового розгляду.

У зв`язку із чим, з метою всебічного, повного й неупередженого розслідування, для досягнення дієвості цього кримінального провадження, з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні, задля запобігання можливості їх приховування, пошкодження, знищення, передачі третім особам, прокурор вважає за необхідне накласти арешт на вказане майно.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Представник власника майна ОСОБА_4 вважав, що клопотання прокурора задоволенню не підлягає, оскільки вважає, що воно не є обґрунтованим, зазначив, що не має доцільності в арешті вказаної техніки, так як власником майна було добровільно надано доступ до вказаного майна для огляду інформації, що міститься у ньому.

Слідчий суддя, заслухавши сторін, вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно угідно зі ст. ст. 131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, зокрема, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Із долучених до клопотання матеріалів, вбачається, що 27.10.2023 у період часу з 07 год. 49 хв. по 12 год. 05 хв. на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29.09.2023 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого вилучено: системний блок CHIEFTEC чорного кольору; мобільний телефон Xiaomi Redmi, model: НОМЕР_1 ; моноблок Lenovo, s/n: НОМЕР_2 .

27.10.2023 постановою детектива зазначені системний блок, мобільний телефон та моноблок, визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженню.

При вирішенні питання про арешт вказаного у клопотанні майна, слідчий суддя має належним чином перевірити мету та правову підставу для такого арешту.

Разом із цим, на переконання слідчого судді, у клопотанні належним чином не доведено той факт, що мобільні телефони, про арешт яких просить прокурор, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та мають значення речових доказів для даного кримінального провадження.

Також, слідчий суддя звертає увагу на суто формальний характер постанови детектива від 27.10.2023, копія якої долучена до матеріалів клопотання, яка також не містить посилання на конкретні критерії, визначені статтею 98 КПК України, яким нібито відповідає зазначена техніка, яка вилучена під час обшуку.

Більш того, матеріали клопотання не містять будь-яких даних, які б документально підтверджували той факт, що тимчасово вилучене майно є доказом кримінального правопорушення, за фактом якого здійснюється досудове розслідування.

Не містить клопотання прокурора і жодних доказів того, що такий обсяг втручання у власність ОСОБА_6 є співрозмірним завданням кримінального провадження.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 168 КПК України, забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Так, в судовому засідання адвокат ОСОБА_4 зазначив, що доступ детектива до вилучених під час обшуку мобільного телефона, системного блоку та моноблоку власником не обмежувався. Вказане твердження адвоката, прокурором у судовому засіданні не спростовано.

Таким чином, посиланням прокурора на те, що у даному кримінальному провадженні необхідно призначити експертизу, і після її проведення буде встановлено чи міститься у вказаних телефоні інформація яка має значення для досудового розслідування, не заслуговують на увагу, оскільки орган досудового розслідування відразу під час проведення обшуку отримав доступ до даних телефонів та ноутбуку, крім того вони досить тривалий час перебуває під контролем органу досудового розслідування, а відтак орган досудового розслідування мав змогу його оглянути, скопіювати необхідну інформацію та повернути мобільні телефони та ноутбук власнику.

Враховуючи, що доказом у кримінальному провадженні є саме інформація, що міститься в мобільних терміналах систем зв`язку, а не вони самі, підстав для обмеження власника в праві користування своїм майном судом не вбачається.

Відтак, в ході судового розгляду слідчим суддею не встановлено, а прокурором не надано відомостей, які б свідчили, що вилучені в ході проведення обшуку мобільні термінали систем зв`язку, мають значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, є засобами вчинення кримінального правопорушення, набуті протиправним шляхом та/або містять на собі сліди вчиненого кримінального правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, аналіз наявних в розпорядженні слідчого судді матеріалів, свідчить про відсутність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт тимчасового вилученого майна, а також недоведеність прокурором факту використання вказаного майна як доказу фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в межах якого здійснюється досудове розслідування, оскільки не може свідчити про вчинення кримінального правопорушення, та не може бути підставою для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, у зв`язку із чим викликає сумнів в розумності і співрозмірності обмеження права власності з завданням кримінального провадження, та наслідки арешту майна для третіх осіб.

Виходячи з положень практики Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи постановлення судом незаконного рішення, тоді як ст.1 Протоколу №1 до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що ст.1 Протоколу №1, яка спрямована на захист особи (фізичної та юридичної) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідних заходів для захисту права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22 червня 2004 року).

При цьому, у своїх висновках ЄСПЛ неодноразово наголошував, що перша та найважливіша вимога ст.1 Протоколу №1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотанняпрокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 72023000500000026 від 02.05.2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203-2 КК України, оскільки прокурором не доведено, що майно, на яке просить накласти арешт прокурор відповідає критеріям, визначеним у статті 98 КПК України, а також, що таке обмеженням права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження, а також не призведе до негативних наслідків для третіх осіб.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 131, 132, 170-173, 309, 310, 392, 393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 72023000500000026 від 02.05.2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203-2 КК України залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1