Постанова

від 14.12.2023 по справі 278/2603/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №278/2603/19 Головуючий у 1-й інст. Зубчук І. В.

Категорія 39 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Павицької Т.М., Микитюк О.Ю.

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 278/2603/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 грудня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Зубчук І.В. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в:

У вересні 2019 року представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив:

- стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №МL-001/298/2008 від 07 липня 2008 року у розмірі 29446,66 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ, становить 743924,90 гривень;

- стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати.

В обґрунтування позову, зазначив, що 07 липня 2008 року між ОСОБА_1 та закритим акціонерним товариством ОТП Банк правонаступником якого є АТ «ОТП Банк» укладений кредитний договір №ML-010/298/2008 про надання кредиту в сумі 35931,00 доларів США з кінцевим строком повернення -07 липня 2023 року.

07 липня 2008 року в забезпечення виконання за кредитним договором №ML-010/298/2008 укладено договір поруки №SR-010/298/2008, згідно якого ОСОБА_2 виступила поручителем за виконання умов вищевказаного кредитного договору ОСОБА_1

24 грудня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю та договір відступлення права вимоги.

Оскільки відповідачі не виконували належним чином умови кредитного договору, щомісячно кредит не погашали, тому станом на 19 серпня 2019 року за Кредитним договором №МL-001/298/2008 від 07 липня 2008 року утворилась заборгованість в сумі 29446,66 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ станом на 03 вересня 2019 року - 743924,90 гривень.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 22 грудня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна (код ЄДРПОУ 36789421) заборгованість за кредитним договором №МL-001/298/2008 від 07 липня 2008 року у розмірі 29446,66 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ станом на 03 вересня 2019 року - 743924 (сімсот сорок три гривні дев`ятсот двадцять чотири) гривні 90 (дев`яносто) копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в дольовому порядку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна судовий збір в розмірі 11158 (одинадцять тисяч сто п`ятдесят вісім) гривень 87 (вісімдесят сім) копійок, а саме по 5579 (п`ять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять) гривень 44 (сорок чотири) копійки з кожного.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_4 ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин по справі, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині вимог до ОСОБА_4 скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Зазначає, що ОСОБА_4 з 2013 по 2020 рік перебував на території ЄС, а тому не був обізнаний про розгляд справи судом першої інстанції. Наголошує, що досудову вимогу банку про дострокове погашення заборгованості не отримував з наведених причин. Просить застосувати строки позовної давності та визнає розмір заборгованості в межах строку позовної давності за щомісячними платежами.

Сторони до апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст.372 ЦПК України).

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подало письмові пояснення, у яких зазначено, що враховуючи умови кредитного договору, яким передбачено повернення боргу частинами (щомісячними платежами) та кінцеву дату повернення кредиту 07.07.2023, звернення ТОВ «ОТП Факторинг Україна» з позовними вимогами до суду 30.09.2019 , позивач має право на задоволення своїх вимог в частині кредиту за період з 30.09.2016 по 07.07.2023, а саме стягнення заборгованості у розмірі 26791,27 дол. США.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що 07 липня 2008 року між ЗАТ ОТП Банк та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №ML-010/298/2008 про надання кредиту в сумі 35931,00 доларів США на споживчі цілі з фіксованим відсотком 5,49% річних + FIDR, із щомісячним погашенням заборгованості згідно з графіком та остаточним поверненням до 07 липня 2023 (а.с.4-7).

Згідно з п. 1.5. частини N2 кредитного договору повернення відповідної частини Кредиту здійснюється Позичальником щомісяця у розмірі та строки визначені у графі платежів, шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок, якщо інше не передбачено цим Договором.

07 липня 2008 року на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №ML-010/298/2008 між ЗАТ ОТП Банк та ОСОБА_2 укладено договір поруки №SR-010/298/2008, за яким остання виступила поручителем за виконання умов вищевказаного кредитного договору ОСОБА_1 (а.с.12).

24 грудня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю та договір відступлення права вимоги (а.с.16-30).

Відповідно до п. 1.9.1 кредитного договору, Банк має право вимагати дострокового виконання Боргових зобов`язань в цілому або у визначений Банком частині у випадку невиконання Позичальником та/або Поручителем, та/або Майновим поручителем своїх боргових та/чи інших зобов`язань за цим Договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п. 2.3.7 та ст. 3 цього Договору) чи іншими укладеними з Банком договорами та/або умов Документів забезпечення. При цьому, зобов`язання Позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому настає з дати направлення Банком на адресу Позичальника відповідної Вимоги та повинно бути проведено Позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання Позичальником відповідної Вимоги.

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору банк 18 вересня 2019 року направив ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_1 досудову вимогу про добровільне погашення заборгованості за кредитним договором №МL-001/298/2008 від 07 липня 2008 року. Таку ж вимогу було направлено ОСОБА_2 на адресу, вказану у договорі поруки - АДРЕСА_2 (а.с.13-14).

Зі змісту вимоги вбачається, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на підставі п. 1.9. Кредитного договору вимагає дострокового виконання боргових зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі протягом 30 календарних днів з дати отримання цієї вимоги шляхом сплати на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на рахунок банку наступні суми: залишок заборгованості за кредитом 29446, 66 доларів США; пеня за прострочення 2016526, 81 грн (а.с. 13).

Однак, уже 30.09.2019 банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, яка, відповідно до наданого банком розрахунку, станом на 19 серпня 2019 року становить 29446,66 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ - 743924,90 гривень (а.с.15).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вказав, що враховуючи, що відповідачі допустили неналежне виконання зобов`язань, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" про стягнення заборгованості підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за Кредитним договором №МL-001/298/2008 від 07 липня 2008 року, що підтверджено вищевказаними письмовими доказами.

Оскільки із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції звернувся ОСОБА_1 , тому рішення суду переглядається лише в частині, що стосується вирішення прав ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно до ч. 1 ст. 626 та ч. 1 ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 цього Кодексу визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Загальні умови виконання зобов`язання зазначені у статті 526 цього Кодексу.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи вбачається, що 07 липня 2008 року між ЗАТ ОТП Банк та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №ML-010/298/2008 про надання кредиту в сумі 35931,00 доларів США на споживчі цілі з фіксованим відсотком 5,49% річних + FIDR, із щомісячним погашенням заборгованості згідно з графіком та остаточним поверненням до 07 липня 2023 (а.с.4-7).

Згідно з п. 1.5. частини N2 кредитного договору повернення відповідної частини Кредиту здійснюється Позичальником щомісяця у розмірі та строки визначені у графі платежів, шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на Поточний рахунок, якщо інше не передбачено цим Договором.

Таким чином, строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії Договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на підставі Договору.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не виконував взяті на себе зобов`язання зі сплати щомісячних платежів за кредитним договором, у зв`язку із чим у позичальника утворилася заборгованість за кредитним договором.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, заборгованість за кредитним договором у повному обсязі не погашена.

Вказана обставина додатково підтверджується самим відповідачем ОСОБА_1 , який в апеляційній скарзі зазначає про наявність у нього перед банком заборгованості та зобов`язується її сплатити.

З наведеного слідує, що позичальник належним чином не виконував своїх зобов`язань за договором кредиту, що призвело до порушення прав позивача, відтак позовні вимоги Банку є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 просить застосувати строк позовної давності до вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про стягнення заборгованості за кредитним договором з тих підстав, що кредитний договір між банком та ОСОБА_1 укладено 07.07.2008. Умовами кредитного договору погашення заборгованості передбачено щомісячними платежами рівними частинами згідно графіку погашення заборгованості у проміжку часу із 07.08.2008.по 07.07.2023 (а.с. 8-11). Із позовною заявою Банк звернувся 30.09.2019. Виходячи із наведеного вбачається, що платежі у період з 07.08.2008 по 30.09.2016 не входять в перелік платежів можливих для стягнення (у зв`язку із порушенням строку позовної давності до таких платежів), а тому вважає, що сума заборгованості за тілом кредиту становить 18794, 84 доларів США, що еквівалентно 474823,43 (курс для розрахунку застосований позивачем) з урахуванням сплаченої суми по кредиту в розмірі 6484, 34 доларів США.

Щодо аргументів скаржника про застосування до спірних правовідносин на стадії апеляційного перегляду справи строків позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, N 22083/93, N 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), N 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

У пунктах 71-74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі N 200/11343/14-ц (провадження N 14-59цс18) зроблено висновок, що "створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що відповідач має право заявити про застосування позовної давності під час апеляційного розгляду справи лише за умови, що судом першої інстанції його не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи та у ній ухвалено заочне рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що за час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_5 фактично не був повідомлений про час та місце розгляду справи. Так, уся судова кореспонденція направлялася ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 , а згідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , поданих на запит суду, вбачається, що він був знятий з реєстрації за вказаною адресою ще 05.07.2017 за рішенням суду (а.с. 129). Крім того,матеріали справисвідчать проте,що ОСОБА_1 у період з24.04.2013по 28.01.2020перебував натериторії ЄС,що підтверджуєтьсярішенням провидворення тазаборону в`їзду (а.с. 218). В матеріалах справи відсутні докази того, що місцевий суд намагався повідомити ОСОБА_6 про розгляд справи після 28.01.2020 (після повернення в Україну) згідно положень ч. 11 ст. 128 ЦПК України - через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Таким чином, у суду наявні підстави вважати, що ОСОБА_1 не був обізнаний про розгляд цієї справи Житомирським районним судом Житомирської області.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для застосування позовної давності, про яку позичальником заявлено в апеляційній скарзі.

Із матеріалів справи вбачається, що останній платіж за кредитним договором було здійснено 18.12.2014, із позовом Банк звернувся до суду 30.09.2019. Черговий платіж по основній суми кредиту за три роки до звернення до суду мав би бути здійснений позичальником, починаючи з 03.09.2016 згідно графіку платежів. Відтак стягненню підлягає сума заборгованості за кредитним договором із вересня 2016 року.

Колегія суддів враховує, що пред`являючи даний позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» ставило питання про повернення усієї суми заборгованості, як простроченої, так і поточної. Порядок погашення кредитної заборгованості сторонами кредитного договору погоджено шляхом здійснення боржником періодичних (щомісячних) платежів (ануїтетів) до 07.07.2023. До моменту звернення ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до суду з цим позовом строк виконання основного зобов`язання у повному обсязі не настав, оскільки він визначений окремими платежами, а тому пред`явлення позову за своїм змістом є вимогою про дострокове повернення кредиту, наслідком якої є зміна строку виконання основного зобов`язання відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України.

Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що стягненню підлягає сума заборгованості за період із вересня 2016 року по 07.07.2023, яка згідно графіку погашення платежів становить 25277, 20 доларів США, що еквівалентно 638 589,86 гривень (згідно курсу валют для розрахунку, що застосований позивачем).

В решті вимог Банку до ОСОБА_1 слід відмовити за сплином позовної давності.

Розрахунок заборгованості залишку за кредитом у розмірі наведений відповідачем в апеляційній скарзі не спростовує встановлений договором графік погашення кредитної заборгованості, а сплачена ОСОБА_1 сума по кредиту в розмірі 6484, 34 доларів США була зарахована до вересня 2016 року. А тому колегія суддів не бере до уваги поданий відповідачем в апеляційній скарзі розрахунок заборгованості. Сума, стягнута на виконання оскаржуваного рішення, враховуватиметься державним виконавцем при стягненні суми заборгованості за кредитом, визначеної цією постановою.

Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалене із порушенням норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а тому підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення в цій частині про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Із матеріалів справи вбачається, що звертаючись із апеляційною скаргою, ОСОБА_1 просив рішення суду першої інстанції в частині вимог до ОСОБА_4 скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог та просив стягнути з нього 474823, 43 грн заборгованості за кредитним договором (розрахунок в гривневому еквіваленті, заявленому позивачем у позовній заяві). Відтак, ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої інстанції в частині стягнутої суми 269101, 47 грн. (743924, 90 грн - 474823, 43 грн). Таким чином, ставка судового збору за подання апеляційної скарги становить 6054, 78 грн. (269101, 47грн х 1,5% х 150%).

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено на 39% (743924, 90 грн -638589,86грн = 105335,04 грн, оскільки в цій частині вимог Банку було відмовлено за сплином строку позовної давності), а тому із ТОВ ОТП Факторинг Україна (код ЄДРПОУ 36789421) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2361, 36 грн (6054, 78 грн х 39%).

Із матеріалів справи вбачається, що подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив 16738,50 грн судового збору (а.с. 215).

Колегія суддів роз`яснює, що ОСОБА_1 вправі повернути надміру сплачений судовий збір (в розмірі 10683,72 грн) в установленому Законом порядку.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 грудня 2020 року скасувати в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №МL-001/298/2008 від 07 липня 2008 року із ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна (код ЄДРПОУ 36789421) заборгованість за кредитним договором №МL-001/298/2008 від 07 липня 2008 року у розмірі 25277, 20 доларів США, що еквівалентно 638 589,86 гривень. В решті вимог до ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна (код ЄДРПОУ 36789421) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2361, 36 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 18.12.2023.

Головуючий Судді: