Постанова

від 18.12.2023 по справі 541/1406/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/1406/23 Номер провадження 22-ц/814/4796/23Головуючий у 1-й інстанції Куцин В.М. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддівсудової палатиз розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів:Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Коротун І.В.

переглянув у судовомузасіданнів м.Полтаваза правиламиспрощеного позовногопровадження безповідомлення учасниківсправи упорядку письмовогопровадження цивільнусправу за апеляційноюскаргоюпредставника ОСОБА_1 адвоката Сидоренка Юрія Володимировича

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 05 вересня 2023 року, ухвалене суддею Куцин В.М., повний текст рішення складено- 08 вересня 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Хорол-Дон» про стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку,-

В СТ АН ОВ ИВ:

26квітні 2023року ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовом доТзОВ«Хорол-Дон»про стягненнязаборгованості зорендної платиза земельнуділянку, в якій просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорол-Дон» на свою користь 29 274,84 грн. заборгованості з орендної плати за земельну ділянку за 2020-2022 роки та судові витрати.

Позовна заявамотивована тим, що 15.10.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі №7/110 строком на 10 років відносно земельної ділянки, загальною площею 2,82 га, кадастровий номер 5323287500:00:001:0057, що розташована на території Слобідської сільської ради Миргородського району Полтавської області. Право оренди земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.07.2014 року. Позивач зазначає, що оскільки пункт 10 договору передбачає обрахунок орендної плати із урахуванням індексів інфляції без вказівок на необхідність укладення додаткових угод чи досягнення згоди, то виплата орендної плати повинна переглядатися та проводитися відповідачем з урахуванням індексів інфляції. Позивач вважає, що при наявності умов договору, які сторони добровільно погодили, при визначенні остаточного розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції такий розмір має визначатися із застосуванням визначеного індексу інфляції без укладання будь-яких додаткових договорів. Позивач зазначає, що орендна плата за 2020 рік становить: 3440,00 (орендна плата у 2012 році) х 2,75746669 (загальний індекс інфляції за період з 15.10.2012 по 31.12.2020) = 9 485,69 грн. За 2021 рік орендна плата становить: 3440,00 (орендна плата у 2012 році) х 3,03363618 (загальний індекс інфляції за період з 15.10.2012 по 31.12.2021) = 10 435,71 грн. За 2022 рік орендна плата становить: 3440,00 (орендна плата у 2012 році) х 3,84068182 (загальний індекс інфляції за період з 15.10.2012 по 19.12.2022) = 13 211,95 грн. Позивач зазначає, що 19.12.2022 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано припинення права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5323287500:00:001:0057 на підставі угоди про розірвання договору оренди землі від 20.09.2022року, укладеної між позивачем і відповідачем, але розрахунок по виплаті орендної плати з 2020 по 2022 рік в повній мірі відповідачем з позивачем проведено не було. Лише у грудні 2021 року представнику відповідача було виплачено орендну плату в сумі 3 858,51 грн. Позивач вважає, що таким чином, розмір заборгованості відповідача по орендній платі позивачу становить: (9 485,69 грн. + 10 435,71 грн. + 13 211,95 грн.) 3 858,51 грн. = 29 274,84 грн.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 05 вересня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорол-Дон» про стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги позивача є безпідставними і задоволенню не підлягають. Позивачем не спростовано в ході судового розгляду справи факт отримання орендної плати від відповідача за 2020-2022 роки відповідно до видаткового касового ордеру №398 від 29.10.2020 року у розмірі 10799,07 грн., до видаткового касового ордеру №679 від 15.12.2021 року у розмірі 3073,82 грн., до платіжної відомості №318 від 21.12.2022 року у розмірі 3502,42 грн. Розмір орендної плати за 2020-2022 роки, виплачений позивачу відповідачем, відповідає орендній платі з урахуванням індексів інфляції, як того вимагає п. 10 договору оренди землі №7/110 від 15.10.2012 року, при цьому, сума виплаченої орендної плати за кожен рік відповідає сумі орендної плати з урахуванням індексу інфляції, обчисленому шляхом множення розміру орендної плати, на коефіцієнт індексації, що розраховується як добуток індексів інфляції за 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому виплачується плата за користування, і навіть перевищує ці суми.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Сидоренко Ю.В. просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про відмову у позові не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права. Вказує, що індекс інфляції або індекс споживчих цін це показник, який характеризує зміни загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. На даний час порядок урахування індексів інфляції при обчисленні розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності законодавством не визначений, тому у даному випадку можливе застосування аналогії закону, що регулює подібні правовідносини, а саме застосування індексів інфляції при простроченні грошового зобов`язання. При цьому, посилається на відповідні постанови Верховного Суду щодо нарахування інфляційних втрат на суму боргу відповідно до ст. 625 ЦК України. Урахування індексів інфляції у спосіб, який застосований судом в оскаржуваному рішенні, не захищає майнове право та інтерес орендодавця, оскільки враховує знецінення грошових коштів лише протягом поточного року, в той час, як інфляційні процеси в державі відбуваються постійно, в т.ч. і у весь період дії договору оренди землі. У такому випадку для обчислення розміру орендної плати за поточний рік необхідно брати за основу розмір орендної плати за минулий рік, обчислений з урахуванням збільшення на індекс інфляції, але суд цього не зробив, а кожного року нараховував індекс інфляції на розмір орендної плати, визначений у 2012 році 3 4400 грн. Вказує, що за даними, які розміщені у вільному доступі, індекс цін на сільськогосподарську продукцію середньозважена величина, що враховує зміни середніх цін на основні види сільгоспродукції, з урахуванням всіх напрямків її реалізації, за період 2013-2022 роки становить 4,2915570855. При цьому, приводить зведену таблицю індексів цін реалізації сільськогосподарської продукції з 2013 по 2022 роки. Посилається на те, що ціни на сільськогосподарську продукцію, в т.ч. вирощену відповідачем на земельній ділянці, орендованій у позивача, та реалізовану ним, у порівнянні з 2012 роком, коли був укладений договір оренди, у 2022 році зросли більш, ніж в чотири рази, а орендна плата за цю земельну ділянку збільшилася у 1,26477521 рази, що не відповідає таким принципам виконання зобов`язання як справедливість, добросовісність та розумність, які визначені у ч. 3 ст. 509 ЦК України та на яких наголошується у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2021 року у справі №180/1736/16. Також посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 року у справі №338/180/17 щодо застосування доктрини «заборони суперечливої поведінки», в основі якої знаходиться принцип добросовісності, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Вказує, що відповідач у 2018-2020 роках виплачував позивачу орендну плату у розмірі 10799,07 грн., що фактично відповідає розміру орендної плати з урахуванням індексу інфляції за період з 2012 року, а після повідомлення позивачем про намір не продовжувати дію договору оренди після його закінчення виплатив за 2021 рік 3106,10 грн., за 2022 рік - 3626,70 грн, що суперечить його попередній поведінці і є недобросовісними.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанціїобставин вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5323287500:00:001:0057, площею 2,8249 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Слобідської сільської ради Миргородського району Полтавської області (а.с. 7,8).

15.10.2012 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хорол-Дон» було укладено договір оренди землі №7/110, відповідно до умов якого за актом про передачу та прийом земельної ділянки №7/110 від 15.10.2012 року ОСОБА_1 (орендодавець) надав, а ТОВ «Хорол-Дон» (орендар) прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з метою вирощування сільськогосподарської продукції, загальною площею 2,82 га, що розташована на території Слобідської сільської ради Миргородського району Полтавської області (а.с. 4-5,6).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №24155038 від 11.07.2014 року на підставі договору оренди землі №7/110 від 15.10.2012 року за ТОВ «Хорол-Дон» 11.07.2014 року зареєстровано право оренди земельної ділянки, строком дії на 10 років (а.с. 7).

За умовами договору оренди землі №7/110 від 15.10.2012 року між ТОВ «Хорол-Дон» та ОСОБА_1 строк дії договору складає 10 років, нормативно грошова оцінка земельної ділянки 68 847,21 грн (а.с. 4-5).

У договорі оренди землі №7/110 від 15.10.2012 року сторони передбачили, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 5% від вартості земельної ділянки та на момент укладення договору становить 3 440 грн., яка вноситься у строки до 31 грудня поточного року (п. 9, п. 11 договору); обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п. 10 договору); розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках передбачених законом (п. 13 договору); зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін (п. 36 договору).

Доказів того, що сторонами у письмовій формі здійснювалася зміна умов договору суду не надано.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №318279249 від 21.12.2022 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.12.2022 року зареєстровано припинення права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5323287500:00:001:0057 на підставі угоди про розірвання договору оренди землі від 20.09.2022 року, укладеної між позивачем і відповідачем (а.с. 8).

Позивач стверджує, що відповідачем не проведено з позивачем в повній мірі розрахунок по виплаті орендної плати з 2020 по 2022 рік. Позивач визнає лише, що у грудні 2021 року представнику позивача було виплачено орендну плату в сумі 3 858,51 грн.

Відповідач заперечує доводи позивача про виплату орендної плати за 2020-2022 роки не в повному обсязі.

Відповідач стверджує, що орендна плата за користування земельною ділянкою ОСОБА_1 по договору №7/110 від 15.10.2012 року виплачувалася своєчасно згідно умов, передбачених у ньому, в обґрунтування даної позиції суду першої інстанції надано копії наступних документів.

Так, відповідно до видаткового касового ордеру №398 від 29.10.2020 року, ОСОБА_1 виплачена орендна плата за 2020 рік в сумі 10 799,07 грн., отримання якої підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 у зазначеному документі (а.с. 23).

Відповідно до видаткового касового ордеру №679 від 15.12.2021 року, ОСОБА_1 виплачена орендна плата за 2021 рік в сумі 3 106,10 грн., яку отримала ОСОБА_2 - представник ОСОБА_1 за довіреністю №644 від 09.07.2021 року, що підтверджується її особистим підписом у зазначеному документі (а.с. 24-28).

Відповідно до платіжної відомості №318 від 21.12.2022 року на видачу готівки орендної плати за земельні паї 2022 року, орендну плату за 2022 рік в сумі 3 626,70 грн. належну ОСОБА_1 отримала ОСОБА_2 - представник ОСОБА_1 за довіреністю, що підтверджується її особистим підписом у зазначеному документі (а.с. 27-29).

Відповідач стверджує, що орендна плата нараховувалась ним з урахуванням індексів інфляції за кожен рік і так, як умови договору не містять конкретний механізм індексації, то орендар прийняв рішення проіндексувати орендну плату, виходячи з індексу інфляції за поточний календарний рік, так як заборгованість за попередній рік відсутня.

Орендна плата виплачувалася згідно договору №7/110 від 15.10.2012 року щорічно у строки відповідно до пункту 11 договору і для розрахунку орендної плати ОСОБА_1 застосовувалася нормативно грошова оцінка його ділянки за кадастровим номером 5323287500:00:001:0057 згідно даних Держгеокадастру, яка становить 72 488,31 грн., що є вищою ніж у договорі (а.с. 33,35,38).

Відповідач зазначає, що для розрахунку орендної плати за 2020 рік застосовувався середній індекс інфляції (індекс споживчих цін) 2019 року - 104,1%, а так як підприємство мало можливість виплатити більшу суму, то ОСОБА_1 було нараховано 13 415,00 грн. (а.с. 31).

Для розрахунку орендної плати за 2021 рік застосовувався середній індекс інфляції (індекс споживчих цін) за 2021 рік станом на 18.10.2021 року -106,46% (а.с. 35).

Для розрахунку орендної плати за 2022 рік застосовувався середній індекс інфляції (індекс споживчих цін) за 2022 рік станом на 01.12.2022 року - 124,3%.

Суд першої інстанції не погодився з такими розрахунками орендної плати, проведеними позивачем і відповідачем.

Суд першої інстанції визнав, що для обчислення розміру орендної плати слід використовувати нормативно грошову оцінку земельної ділянки 68 847,21 грн., зазначену в п. 5 договору оренди землі № 7/110 від 15.10.2012 року.

Щодо позовної вимоги про стягнення орендної плати за 2020-2022 роки з урахуванням індексу інфляції, то суд першої інстанції виходив з того, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частина третя статті 21 Закону України «Про оренду землі»).

Судом першої інстанції встановлено, що зміни в письмовій формі до договору оренди сторонами не вносилися; тлумачення умов договору оренди свідчить, що сторони не пов`язали автоматичну зміну розміру орендної плати залежно від збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та відповідні зміни до договору не вносилися, а тому підстави враховувати збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки для визначення боргу з орендної плати за 2020-2022 роки відсутні.

Крім цього, у пункті 10 договору оренди сторони домовилися про те, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, тому з урахування принципу належного виконання зобов`язання орендар був зобов`язаний сплатити орендодавцеві орендну плату за 2020-2022 роки з урахуванням індексів інфляції, як про це домовилися сторони в договорі.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду №732/1799/17 від 10.04.2019 року, а також відповідно до висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 26.05.2021 року у справі № 540/544/18, індексація повинна проводитися наймачем шляхом множення розміру орендної плати, на коефіцієнт індексації, що розраховується як добуток індексів інфляції за 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому виплачується плата за користування.

Також судом першої інстанції встановлено, що аналізуючи умови договору оренди, сторони не передбачали в договорі оренди правила обчислення орендної плати з індексом інфляції.

Позивач наполягає на тому, що орендна плата за 2020 рік має обчислюватися з урахуванням загального індексу інфляції за період з 15.10.2012 року (дата укладення договору оренди землі) по 31.12.2020 року (дата виконання зобов`язання), тобто, за 2021 рік - з урахуванням загального індексу інфляції за період з 15.10.2012 року (дата укладення договору оренди землі) по 31.12.2021 року (дата виконання зобов`язання), за 2022 рік - з урахуванням загального індексу інфляції за період з 15.10.2012 року (дата укладення договору оренди землі) по 19.12.2022 року (дата виконання зобов`язання).

Натомість, відповідач вважає, що для розрахунку орендної плати за 2020 рік повинен застосовуватися середній індекс інфляції (індекс споживчих цін) 2019 року - 104,1%, за 2021 рік - середній індекс інфляції (індекс споживчих цін) за 2021 рік станом на 18.10.2021 року -106,46%, за 2022 рік - середній індекс інфляції (індекс споживчих цін) за 2022 рік станом на 01.12.2022 року - 124,3%.

Навівши свій розрахунок у мотивувальній частині рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач повинен був виплатити позивачу (за вирахуванням ПДФО та військового збору): - за 2020 рік - 2 881,46 грн. орендної плати, а відповідно до видаткового касового ордеру №398 від 29.10.2020 року ОСОБА_1 виплачена орендна плата за 2020 рік в сумі 10 799,07 грн, отримання якої підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 у видатковому касовому ордері (а.с. 23); - за 2021 рік - 3 073,82 грн. орендної плати, а відповідно до видаткового касового ордеру №679 від 15.12.2021 року ОСОБА_1 виплачена орендна плата за 2021 рік в сумі 3 106,10 грн., яку отримала ОСОБА_2 як представник ОСОБА_1 за довіреністю №644 від 09.07.2021 року, що підтверджується її особистим підписом у зазначеному документі (а.с. 24-28); - за 2022 рік - 3 502,42 грн. орендної плати, а відповідно до платіжної відомості №318 від 21.12.2022 року на видачу готівки орендної плати за земельні паї 2022 року - орендну плату за 2022 рік в сумі 3 626,70 грн. належну ОСОБА_1 отримала ОСОБА_2 як представник ОСОБА_1 за довіреністю №644 від 09.07.2021 року, що підтверджується її особистим підписом у зазначеному документі (а.с. 27-29).

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є стягнення з відповідача на користь позивача 29 274,84 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки за 2020-2022 роки.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Як правильно встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, 15.10.2012 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хорол-Дон» було укладено договір оренди землі №7/110, який розірвано 19.12.2022 року (а.с. 8).

Умовами договору оренди землі №7/110 від 15.10.2012 року передбачено, що строк його дії складає 10 років (п.8 договору): нормативно грошова оцінка земельної ділянки: 68 847,21 грн. (витяг з техн. докум. Держкомзему у м. Миргород №04-10/339 від 26.012012 року); орендна плата вноситься орендарем у розмірі 5% від вартості земельної ділянки та на момент укладення договору становить 3 440 грн., яка вноситься у строки до 31 грудня поточного року (п.п. 9,11 договору); обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п. 10 договору); розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках передбачених законом (п. 13 договору); зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін (п. 36 договору).

Доказів того, що сторонами у письмовій формі здійснювалася зміна умов договору суду першої інстанції не надано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, виходячи з вище вказаних умов договору оренди землі №7/110 від 15.10.2012 року, сторони не передбачали в договорі оренди правила (механізм обчислення орендної плати з урахуванням індексів інфляції), тобто договір оренди землі в частині обчислення розміру орендної плати (п.10 договору) не містить конкретного правового, математичного чи іншого посилання щодо механізму нарахування орендної плати за поточний рік.

Сторона позивача вважає, що для обчислення розміру орендної плати за поточний рік необхідно брати за основу розмір орендної плати за минулий рік, обчислений з урахуванням збільшення на індекс інфляції за минулий рік, і на нього нараховувати індекс інфляції за поточний рік, тобто, є неправильним нараховувати індекс інфляції у поточному році на сталий розмір орендної плати, визначений у 2012 році 3 4400 грн.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору, тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки, а не лише суб`єктивні права, які вони мають виконувати.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що пункт 10 договору оренди землі №7/110 від 15.10.2012 року не передбачає той механізм обчислення розміру орендної плати за поточний рік, на якому наполягає сторона позивача.

Згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, створеного за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 5323287500:00:001:0057, становить 72488,31 грн. (а.с. 32).

Саме з вказаної нормативної грошової оцінки земельної ділянки проводилися нарахування орендної плати у 2020-2022 роках.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що згідно «Розрахунку орендної плати за земельний пай за 2021 рік з урахуванням НГО оцінки та індексації за 2021 рік станом на 18.10.2021р.» орендодавцям (у кількості 21 особа) нарахована до видачі орендна плата за майже однакові розміром земельні ділянки та з майже однаковою нормативною грошовою оцінкою - у розмірі від 2919,90 грн. до 3184,30 грн., що вказує на те, що при обрахунку орендної плати за укладеними договорами оренди землі застосовувався однаковий для усіх договорів механізм такого обрахунку (а.с. 35).

Також, згідно «Розрахунку орендної плати за 2022 рік станом на 01.12.2022р.» орендодавцям (у кількості 29 осіб) нарахована до видачі орендна плата за майже однакові розміром земельні ділянки та з майже однаковою нормативною грошовою оцінкою - у розмірі від 3262,10 грн. до 3662,30 грн., що вказує на те, що при обрахунку орендної плати за укладеними договорами оренди землі застосовувався однаковий для усіх договорів механізм такого обрахунку (а.с. 38).

Як правильно встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, згідно відомості нарахування орендної плати за жовтень 2020 року, ОСОБА_1 нараховано до видачі 10799,07 грн. орендної плати (а.с. 31), яка виплачена у касі особисто ОСОБА_1 згідно видаткового касового ордеру від 29.10.2020 року (а.с. 23), на якому міститься підпис одержувача та отримана сума зазначена прописом. Відносно інших орендодавці також була нарахована орендна плата у збільшеному розмірі.

Згідно видаткового ордеру від 15.12.2021 року орендну плату за земельний пай за 2021 рік за договором №7/110 від 15.10.2012 року у розмірі 3106,10 грн. за дорученням №664 отримала ОСОБА_2 (а.с. 24). До видаткового касового ордеру додана ксерокопія довіреності ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 від 19.07.2021 року, зареєстрована в реєстрі за№664, якою передбачено право ОСОБА_2 отримувати орендну плату, розписуватися в її отриманні (а.с.25), а також додана ксерокопія паспорта ОСОБА_2 (а.с. 26).

Згідно відомості №318 від 21.12.2022 року на видачу готівки орендної плати за земельні паї за 2022 рік у розмірі 3626,70 грн. по дорученню отримала ОСОБА_2 . До відомості №318 додана ксерокопія довіреності ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 від 19.07.2021 року, зареєстрована в реєстрі за№664, якою передбачено право ОСОБА_2 отримувати орендну плату, розписуватися в її отриманні (а.с.27), а також додана ксерокопія паспорта ОСОБА_2 (а.с. 28).

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, у 2020-2022 роках позивачу була нараховна та повністю виплачена орендна плата, відповідач заборгованості (прострочення) за вказаний період не має.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок суду першої інстанції про відмову у позові не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з`ясовані обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджені відповідними доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги про те, що на даний час порядок урахування індексів інфляції при обчисленні розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності законодавством не визначений, тому у даному випадку можливе застосування аналогії закону, що регулює подібні правовідносини, а саме застосування індексів інфляції при простроченні грошового зобов`язання, то ці доводи також не заслуговують на увагу, оскільки предметом позову є стягнення заборгованості з орендної плати, яка нарахована стороною позивача за відповідним алгоритмом, а не стягнення заборгованості у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання.

Доводи апеляційної скарги про те, що у такому випадку для обчислення розміру орендної плати за поточний рік необхідно брати за основу розмір орендної плати за минулий рік, обчислений з урахуванням збільшення на індекс інфляції, але суд цього не зробив, а кожного року нараховував індекс інфляції на розмір орендної плати, визначений у 2012 році 3 4400 грн., то ці доводи протирічать умовам укладеного договору оренди землі, такий механізм обчислення орендної плати договором не передбачено.

Доводи апеляційної скарги про те, що ціни на сільськогосподарську продукцію, в т.ч. вирощену відповідачем на земельній ділянці, орендованій у позивача, та реалізовану ним, у порівнянні з 2012 роком, коли був укладений договір оренди, у 2022 році зросли більш, ніж в чотири рази, а орендна плата за цю земельну ділянку збільшилася у 1,26477521 рази, що не відповідає таким принципам виконання зобов`язання як справедливість, добросовісність та розумність, які визначені у ч. 3 ст. 509 ЦК України, то ці доводи не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки пунктом 13 договору оренди землі передбачено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках передбачених законом, тому орендодавець ОСОБА_1 при бажанні міг реалізувати своє право, передбачене п. 13 договору, щодо перегляду розміру орендної плати., але, як встановив суд першої інстанції, доказів того, що сторонами у письмовій формі здійснювалася зміна умов договору, суду не надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач у 2018-2020 роках виплачувала позивачу орендну плату у розмірі 10799,07 грн., що фактично відповідає розміру орендної плати з урахуванням індексу інфляції за період з 2012 року, а після повідомлення позивачем про намір не продовжувати дію договору оренди після його закінчення виплатив за 2021 рік 3106,10 грн., за 2022 рік - 3626,70 грн, що суперечить його попередній поведінці і є недобросовісними діями, то ці доводи протирічать обставинам справи та не є підставою для скасування рішення суду, оскільки, як зазначено вище, інші орендодавці також отримали у 2021-2022 роках менший розмір орендної плати, ніж у попередні роки, але судом першої інстанції не встановлено порушень при її обчисленні.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.

Відповідно до ч. 1 ст.374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палатиз розглядуцивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сидоренка Юрія Володимировича - залишити без задоволення.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 05 вересня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 грудня 2023 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов