Рішення

від 07.12.2023 по справі 206/3809/23

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 206/3809/23

Провадження № 2/206/1086/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2023 Самарський районний суд

м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретарясудового засідання Похил А.В.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом ПОВНОГО ТОВАРИСТВА «ЛОМБАРД-ЮА» КОВАЛЕНКО, КИРПИЧОВА І КОМПАНІЯ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту, -

І. Стислий виклад позиції позивача, представника позивача, відповідача та представника відповідача.

Позовна заява обґрунтована тим, що 03.11.2021 між позивачем та відповідачем було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 1.150 від 03.11.2021. Згідно умов договору кредитодавець передає на умовах цього договору у власність позичальнику на його поточний рахунок грошові кошти (фінансовий кредит) у національній валюті України в сумі 120000,00 (сто двадцять тисяч) гривень 00 копійок на термін до 03.05.2022. Позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю у термін, встановлений договором, суму грошових коштів (суму кредиту) у національній валюті України та сплатити проценти за користування кредитом. Забезпеченням виконання зобов`язань позичальника за цим договором є застава (іпотека) майна позичальника згідно Договору застави (іпотеки). У випадку, якщо після звернення стягнення та реалізації предмету застави (іпотеки), виручених коштів буде недостатньо для повного задоволення вимог кредитодавця, останній може отримати задоволення за рахунок іншого майна позичальника. В якості забезпечення виконання Договору сторонами було укладено Договір іпотеки земельної ділянки, що належить відповідачу на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, свою письмову нотаріально посвідчену згоду на укладання якого надала дружина відповідача. Одноразова комісія за обслуговування договору 10,3 % від суми кредиту, яка утримується кредитодавцем під час перерахування фінансового кредиту та за рахунок Позичальника. Так, відповідно до умов договору, сума, яка підлягала перерахуванню становила: 120000,00 *10,5 /100 = 12600,00 грн. - сума одноразової комісії; 120000,00 - 12600,00 = 107400,00 грн. - сума, що підлягає перерахуванню на рахунок боржника з вирахуванням одноразової комісії. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, а саме 107400,00 грн. Позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю фінансовий кредит (грошові кошти) у тій сумі, що встановлено Договором у повному обсязі, в термін, встановлений договором, в порядку, що встановлений договором, та сплатити проценти за користування кредитом згідно графіку. Кожний черговий платіж сплачується позичальником на поточний рахунок кредитоданця, в термін до третього числа місяця включно, в національній валюті України з урахуванням положень пунктів 1.3. та 2.5 цього договору. Якщо після спливу терміну чергового платежу позичальник не здійснить його повернення, кредитодавець має право нарахувати пеню у розмірі 0,5 % від розміру простроченої суми у гривні. Пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості. Пеня сплачується в національній валюті України. Відповідно до графіку повернення грошових коштів Відповідач щомісячно мав сплачувати проценти 4200,00 гри. та компенсацію від курсової різниці, що кожного місяця встановлювалась відповідно до Договору за офіційними показниками та 03.05.2022 відповідач мав сплатити 124200.00 грн. - суму основного боргу з урахуванням процентів. Проте, відповідачем було здійснено лише перші два чергових платежі: 03.12.2021 в сумі 4368,00 грн. та 14.01.2022 в сумі 4452,00 грн. в рахунок погашення процентів (включаючи компенсацію від курсової різниці, що кожного місяця встановлювалась відповідно до договору за офіційними показниками. Наступний платіж у сумі 4200,00 грн. з компенсацією від курсової різниці мав бути здійснений відповідачем до 03.02.2022, проте кошти сплачені не були. 22.02.2022 у зв`язку з несплатою чергового платежу, відповідачу та його дружині було надіслано повідомлення з вимогою в 30-денний строк з дня отримання цього повідомлення сплатити черговий платіж за договором. Дружина відповідача отримала повідомлення 25.03.2022, а сам відповідач повідомлення не отримав і воно 05.05.2022 повернулося. Строк повернення усієї суми коштів сплинув 03.05.2022. З метою з`ясування обставин та причин несплати чергових платежів і заборгованості в цілому позивач неодноразово зв`язувався з відповідачем по телефону та у застосунку «Вайбер». Результатом зазначених переговорів стала домовленість сторін щодо підписання договору про зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення договору надання фінансових послуг, але на угоду до нотаріуса відповідач не приїхав і перестав відповідати на подальші повідомлення. Також, позивач звернувся до відповідача із претензією 04.04.2023, яку відправив на електронну адресу відповідача та на адресу його реєстрації. Проте, на електронний лист відповідачем відповіді надано не було. Жодних дій зі сторони відповідача для повернення суми боргу протягом цього періоду вчинено не було. У зв`язку з цим, позивачем 14.07.2023 на електронну адресу відповідача та на адресу його реєстрації було направлено лист-претензію із вимогою про сплату заборгованості та штрафних санкцій. Станом на 10.07.2023 заборгованість відповідача складає 281448,48 грн. (з урахуванням К 1,44). Отже, загальна сума заборгованості (за тілом кредиту та за відсотками) станом на дату подання до суду позовної заяви становить 281448,48 грн. Відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язань і заборгованість не погашає. Представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 1.150 від 03.11.2021 у розмірі 281448,48 грн., судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4221,73 грн. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 12000,00 грн. (а.с. 1-6).

Не погоджуючись з позовом, представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що вимоги позивача ґрунтуються на положеннях договору про надання фінансового кредиту № 1.150 від 03.11.2021, у пункті 1 якого передбачено, що фінансовий кредит надається позичальнику на термін до 03.05.2022. Однак, умови договору спростовують твердження позивача про розмір процентів так, позивач безпідставно нараховував відповідачеві сплату процентів з відповідною компенсацією збитку від зміни курсу з 03.05.2022 до 03.04.2023 включно. Що ж стосується нарахування процентів починаючи з 03.05.2023 до 10.07.2023 то, як зазначає позивач, що 04.04.2023, останній звернувся до Відповідача з претензією та вимогою про сплату боргу у повному обсязі. Враховуючи пред`явлення кредитодавцем позичальникові вимоги 04.04.2023 вважають протиправним нарахування процентів у зв`язку з невиконанням договору фінансового кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом. Крім того, позивачем не надано до позовної заяви розрахунку заборгованості відповідача з урахуванням компенсації збитку від зміни курсу за тілом кредиту у розмірі 169200,00 грн. Тому сторона відповідача вважає її необґрунтованою та недоведеною. Враховуючи викладене відповідач та його представник просили відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі (а.с. 51-52).

Відпредставникапозивача досуду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої остання зазначає, що з твердженням відповідача погодитись неможливо з огляду на наступне. Безпідставність нарахування відсотків від зміни курсу з боку позивача за період з 03.05.2022 до 03.04.2023 Відповідач пояснює приписами ст. 1048 та 1050 Цивільного кодексу України. Однак, претензією від 04.04.2023 позивач не вимагав від відповідача дострокового повернення частини грошового кредиту, що залишився та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України. Вказаною претензією позивач повідомив відповідача, що у разі не виконання останнім зобов`язання з повернення суми заборгованості, що зазначена в претензії до 05.05.2023 в добровільному порядку, позивач має намір звернутися до суду для примусового стягнення суми боргу в судовому порядку. Останній строк виконання зобов`язання за укладеним між позивачем і відповідачем договором був 03.05.2022, а з претензією позивач звернувся до відповідача 04.04.2023 тобто, станом на 04.04.2023 відповідач вже прострочив строк на повернення суми грошового кредиту, що залишився та сплати відсотків, які передбачені умовами договору і відповідно про вимогу щодо дострокового повернення суми боргу і мови йти не могло. Тож, щодо зазначеного відповідачем у відзиві відносно нарахування процентів починаючи з 03.05.2023 до 10.07.2023 представник позивача зазначає, що оскільки п. 2.3 Договору передбачено, що строк користування кредитом рахується від дня, наступного за днем надання коштів позичальнику, до дня повернення кредиту, то відсотки за користування кредитними коштами позивачем були нараховані до дня направлення відповідачу останньої претензії перед поданням до суду позовної заяви. Також у відзиві єдине, про що зазначає відповідач, це про нібито, безпідставність з боку позивача у нарахуванні процентів з відповідною компенсацією збитку від зміни курсу з 03.05.2022 до 03.04.2023, однак в той же час, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, не надавши при цьому обґрунтовані заперечення щодо інших аргументів і позовних вимог позивача. Вказаний факт свідчить що відповідач ухиляється від відповідальності за взятим на себе обов`язком за договором. Отже, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом становить 281448,48 грн. (а.с. 56-58).

Також представником позивача було подано додаткові пояснення у справі, відповідно до яких остання зазначає, що предметом цього судового спору є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 281448,48 гри. за договором. Відповідач в свою чергу заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на недоведеність і не обґрунтованість позовних вимог. Представник відповідача стверджувала, що останній термін повернення фінансового кредиту у відповідача не до 03.05.2022, а до 03.05.2023. Такий висновок відповідач зробив виходячи з п. 3.1.1. договору, в якому в останній колонці графіку повернення фінансового кредиту, помилково зазначено 2023 рік замість 2022 року. Саме на цьому ґрунтуються заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі. Відповідач використовує допущену у графіку погашення заборгованості технічну помилку в своїх інтересах, намагаючись поставити під сумнів доводи позивача та уникнути таким чином відповідальності. Це технічна помилка, що підтверджується п. 1.1. договору, з якого чітко вбачається, що фінансовий кредит у розмірі 120000,00 грн. надається на термін до 03.05.2022 (прописаний також прописом). Крім того, у договорі іпотеки № 1.150-з, а саме в п. 2.2 є посилання на договір про надання фінансового кредиту № 1.150 від 03.11.2021, де чітко визначено, що відповідач зобов`язався повернути позивачу суму фінансового кредиту в строк до 03.05.2022. Дата, місяць та рік теж зазначені прописом. З моменту останнього платежу відповідач не здійснив більше жодної оплати в рахунок повернення фінансового кредиту та не звертався до позивача з питанням врегулювання даної ситуації, наприклад шляхом укладання додаткової угоди про продовження строку повернення фінансового кредиту тощо, а навпаки, відповідач обрав спосіб ховатися та ухилятися від виконання взятих на себе зобов`язань за укладеним з позивачем договором фінансового кредиту. З урахуванням додаткових пояснень представник позивача просила задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі (а.с. 77-79).

Від представника відповідача на електронну адресу суду також надійшли письмові пояснення у справі відповідно до яких зазначено, що твердження позивача, щодо небажання відповідача повертати суму отриманого кредиту є суб`єктивною думкою позивача, яка не відповідає дійсним обставинам справи. Відповідач не заперечує проти факту отримання кредиту у сумі 120000,00 грн. Поряд з цим сторона відповідача вважає за необхідне пояснити суду, що невиконання відповідачем взятих не себе зобов`язань починаючи з 24.02.2022 пов`язане з військовою агресією російської федерації проти України. Так, Указом Президента України № 64/2022 з 24.02.2022 введено на території України воєнний стан. Дана обставина суттєво вплинула на виконання договору. 28.02.2022 Торгово-промислова палата України видала документ під № 2024/02.0-7.1, який адресувала всім, кого це стосується, і яким підтвердила існування форс-мажорної обставини військової агресії російської федерації проти України та введення воєнного стану в України (універсальний сертифікат). Щодо сум нарахованих процентів за користування кредитом представник відповідача підкреслює, що відповідач не визнає суму нарахованих процентів за користування кредитом в період з 03.05.2022 з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Як зазначалося у відзиві на позовну заяву та підтверджено матеріалами справи, договір про надання фінансового кредиту має чіткий графік погашення суми основного зобов`язання та сплати процентів за користування кредитом, а саме, поділений на 6 рівних платежів. Тобто, сторони договору визначили конкретний розмір та порядок одержання процентів за користування кредитом (графік встановлений п. 3.1.1). Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. В свою чергу, відповідно до п. 3.1.2 договору сторони дійшли згоди про те, що кожний черговий платіж сплачується позичальником на поточний рахунок кредитодавця, в термін до третього числа місяця включно, в національній валюті України з урахуванням положень пунктів 1.3. та 2.5. цього договору. Якщо після спливу терміну чергового платежу позичальник не здійснить його повернення, кредитодавець має право нараховувати пеню у розмірі 0,5 % від розміру простроченої суми у гривні. Пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості. Так, сторони погодили порядок отримання процентів кредитодавцем за період до прострочення боржника, та вразі відповідного прострочення порядок нарахування пені. Крім того, позивач в свою чергу у власних письмових поясненнях неодноразово зазначає про погоджений сторонами строк кредитування. Що стосується твердження позивача про те, що відповідач у відзиві посилається на безпідставність з боку позивача нарахування процентів за правомірне користування кредитом, та відповідною компенсацією збитків від зміни курсу, в той же час просить суд відмовити позивачу в повному обсязі, не надавши при цьому обґрунтовані заперечення щодо інших аргументів і позовних вимог, представник відповідача пояснює наступне. Дане твердження не відповідає позиції відповідача, так у відзиві була викладена позиція щодо незгоди з нарахуванням процентів з відповідною компенсацією збитків від зміни курсу починаючи з 03.05.2022 та тим, що до позовної заяви не додано розрахунку заборгованості відповідача за тілом кредиту з урахуванням компенсацією збитків від зміни курсу у розмірі 169200,00 грн. Тому відповідач вважає її необґрунтованою та недоведеною. Так, позовна заява містить дві позовні вимоги. За вказаних обставин на момент пред`явлення позову не конкретизованою та не зрозумілою була вимога позивача, викладена у першому пункті прохальної частини. Поряд з цим позивачем з позовною заявою не було надано жодного належного та обґрунтованого доказу щодо наявності саме такої заборгованості як за першої позовною вимогою (підтвердження відповідних сум), так і за другою (підтвердження розміру заявлених витрати на правову допомогу адвоката). Деталізований розрахунку такої заборгованості позивачем також не надано суду. Разом з цим, суду надано довідку про стан заборгованості за договором станом на 10.07.2023, яка не містить в собі деталізованого розрахунку сум зазначених у ній. Отже, враховуючи формулювання першої позовної вимоги, відсутність деталізованого розрахунку заборгованості, не згода відповідача з розміром нарахованих процентів за користування кредитом останній заявив про заперечення позовних вимог в повному обсязі. Поряд з цим, після отримання деталізованого розрахунку ціни позову сторона відповідача зазначає про своєю незгодою з розрахунком розміру компенсації збитків від знецінення валюти, з огляду на наступне. Так, згідно п. 1.2. договору, з метою компенсації збитків, пов`язаних з можливим здешевленням національної валюти України, відповідно до ст. 524 ЦК України, сторони вирішили визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті доларах США. Сторони дійшли до згоди, що під курсом долару США в контексті цього договору розуміється курс продажу долару США, розміщений на офіційному сайті Приватбанку (https://privatbank.ua) на 10:00 годину ранку на день укладання цього договору (надалі-курс долару США), та на день здійснення платежів (погашення заборгованості), та у будь-яких інших випадках, передбачених цим договором. Станом на момент підписання (укладання) цього договору, курс долару США становить 26,4550 за 1 долар США. У письмових поясненнях позивач зазначає, що згідно інформації з офіційного сайту ПриватБанку курс продажу долару США на 10.07.2023 складає 37,4531835206. Відповідно до п. 1.3. договору, у випадку зростання (підвищення) курсу долару США відносно гривні на момент погашення заборгованості згідно з графіком та/або остаточного погашення кредиту, сума заборгованості на момент погашення буде визначатися (перерахуватись) за формулою: Сума погашення в гривні на день платежу = сума платежу згідно з графіком х індекс. Розрахунок збитків за сумою основного боргу та процентами позивачем помилково здійснюється за наступного формулою: сума боргу х курс продажу долару США на 10.07.2023 (дата звернення до суду) / курс продажу долару США на 03.11.2021 (дата укладання договору) - сума боргу. Так, умовами договору не передбачено визначення курсу продажу долару США на день звернення до суду з метою визначення суми компенсації збитків, пов`язаних із здешевленням національної валюти. Отже, з урахуванням умов договору, сторона відповідача вважає передчасним заявлення вимог про стягнення суми збитків за сумою основного боргу та процентами. Щодо розрахунку позивачем 3 % річних представник відповідача зазначила наступне. Відповідно до п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Станом на момент надання даних пояснень відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті позивачем суду не надана. Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просив відмовити в задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача прострочених процентів за кредитним договором у сумі 59780,00 грн., компенсації по девальвації по тілу кредиту у сумі 49200,00 грн. та компенсації по девальвації по процентах у сумі 31397,80 грн., 3% річних у сумі 4270,00 грн., витрат на правничу допомогу у сумі 12000,00 грн. (а.с. 90-94).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та його представник позов визнали частково згідно письмових пояснень представника відповідача.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

?18.08.2023 до суду надійшла позовна заява з додатками (а.с. 1-35).

22.08.2023 відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання на 20.09.2023 (а.с. 39).

07.09.2023 від представника відповідача на електронну пошту суду надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 41-43).

20.09.2023 підготовче засідання відкладено на 24.10.2023 (а.с. 44-45).

02.10.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 47-49).

09.10.2023 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 51-52).

16.10.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 56-60).

24.10.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку проведення підготовчого провадження (а.с. 61-62).

24.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 14.11.2023 (а.с. 69).

14.11.2023 розпочато розгляд справи по суті, заслухано вступні слова представника позивача та представника відповідача, досліджено докази та відкладено розгляд справи на 28.11.2023 для виклику відповідача (а.с. 74).

20.11.2023 від представника позивача надійшли додаткові пояснення (а.с. 77-83).

28.11.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 84-86).

28.11.2023 судовий розгляд відкладено на 07.12.2023 (а.с. 87).

28.11.2023 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення (а.с. 90-94).

07.12.2023 заслухано учасників процесу, досліджено докази, заслухано виступи у судових дебатах (а.с. 95-96).

07.12.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду(а.с. 97).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.?

Судом встановлено, що 03.11.2021 між сторонами було укладено договір про надання фінансового кредиту № 1.150 (а.с. 11-15).

Відповідно до п. 1.1 Договору, кредитодавець передає на умовах цього Договору у власність Позичальнику на його поточний рахунок грошові кошти (фінансовий кредит) у національній валюті України в сумі 120000,00 (сто двадцять тисяч) гривень 00 копійок на термін до «03» травня 2022 (третього травня дві тисячі двадцять другого) року. Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю у термін, встановлений цим договором, суму грошових коштів (суму кредиту) у національній валюті України та сплатити проценти за користування кредитом. Мета надання фінансового кредиту побутові потреби. Позичальник без пояснення причин має право в будь-який момент відмовитися від отримання кредиту, а Кредитодавець, в свою чергу, без пояснення причин може відмовитись від надання кредиту шляхом направлення іншій стороні письмового повідомлення в порядку, встановленому п. 4.10. цього договору.

Згідно п. 1.2. Договору, з метою компенсації збитків, пов`язаних з можливим здешевленням національної валюти України, відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України сторони вирішили визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті - доларах США. Сторони дійшли до згоди, що під курсом долару США в контексті цього Договору розуміється курс продажу долару США, розміщений на офіційному сайті Приватбанку (https://privatbank.ua) на 10:00 годину ранку на день укладання цього договору (надалі курс долару США), та на день здійснення платежів (погашення заборгованості), та у будь-яких інших випадках, передбачених цим Договором. Станом на момент підписання (укладання) цього договору, курс долару США становить 26,4550 за 1 долар США.

Відповідно до п. 1.3. Договору, у випадку зростання (підвищення) курсу долару США відносно гривні на момент погашення заборгованості згідно з графіком та/або остаточного погашення кредиту, сума заборгованості на момент погашення буде визначатися (перерахуватись) за формулою: Сума погашення в гривні на день платежу = сума платежу згідно з графіком х індекс. Індекс = курс долару США на 10:00 годину ранку на день платежу / курс долару США на 10:00 годину ранку на день складання цього договору.

У п. 1.4 Договору зазначено, що забезпеченням виконання зобов`язань Позичальника за цим Договором є застава (іпотека) майна Позичальника згідно Договору застави (іпотеки). У випадку, якщо після звернення стягнення та реалізації предмету застави (іпотеки), виручених коштів буде недостатньо для повного задоволення вимог Кредитодавця, останній може отримати задоволення за рахунок іншого майна Позичальника».

Також між сторонами було укладено та посвідчено приватним нотаріусом договір іпотеки № 1.150-3 (а.с. 16-21).

IV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками процесу, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з п. 1 ч. 2ст. 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1ст. 628 ЦК Українивизначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1ст. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зст. 627 ЦК Українивстановлено, що відповідно дост. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідност. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У ч. 1ст. 1049 ЦК України, зазначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 610ЦК України визначено, щопорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно дост. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно заст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд бере до уваги, що відповідач визнає факт отримання кредиту за договором про надання фінансового кредиту № 1.150 від 03.11.2021 у сумі 120000,00 грн. та те, що невиконання відповідачем взятих не себе зобов`язань починаючи з 24.02.2022 пов`язане з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України № 64/2022 з 24.02.2022 введено на території України воєнний стан. Дана обставина суттєво вплинула на виконання договору відповідачем.

Щодо сум нарахованих процентів за користування кредитом в період з 03.05.2022 до 03.04.2023 суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048ЦК України позикодавецьмає право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

З п. 3.1.1. Договору позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю фінансовий кредит (грошові кошти) у тій самій сумі, що встановлено цим Договором у повному обсязі, в терміни встановлені п. 1.1. цього договору, в порядку, що встановлений цим Договором та сплатити проценти за користування кредитом згідно графіку.

Тобто нарахування відповідачеві процентів з відповідною компенсацією збитку від зміни курсу з 03.05.2022 до 03.04.2023 включно не ґрунтується на умовах укладеного між сторонами договору та суперечить вимогам чинного законодавства.

Так, з досліджених матеріалів справи встановлено, що договір про надання фінансового кредиту має чіткий графік погашення сум основного зобов`язання та сплати процентів за користування кредитом. Графік погашення сум поділений на 6 рівних платежів із дати до якої повинен бути внесений обов`язковий платіж позичальником.

За період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до п 3.1.2. Договору, сторони дійшли згоди про те, що кожний черговий платіж сплачується Позичальником на поточний рахунок Кредитодавця, в термін до третього числа місяця включно, в національній валюті України з урахуванням положень пунктів 1.3. та 2.5. цього договору. Якщо після спливу терміну чергового платежу Позичальник не здійснить його повернення, Кредитодавець має право нараховувати пеню у розмірі 0,5 % від розміру простроченої суми у гривні. Пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості.

Тобто, сторони погодили порядок отримання процентів Кредитодавцем за період до прострочення боржника, та вразі відповідного прострочення порядок нарахування пені.

Крім того, позивач у власних письмових поясненнях неодноразово зазначив про погоджений сторонами строк кредитування до 03.05.2022.

Окрім цього представником позивача не надано до позовної заяви та додаткових пояснень детального розрахунку заборгованості відповідача з урахуванням компенсацією збитків від зміни курсу.

Так, згідно п. 1.2. Договору, з метою компенсації збитків, пов`язаних з можливим здешевленням національної валюти України, відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України сторони вирішили визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті - доларах США. Сторони дійшли до згоди, що під курсом долару США в контексті цього Договору розуміється курс продажу долару США, розміщений на офіційному сайті Приватбанку (https://privatbank.ua) на 10:00 годину ранку на день укладання цього договору (надалі курс долару США), та на день здійснення платежів (погашення заборгованості), та у будь-яких інших випадках, передбачених цим Договором. Станом на момент підписання (укладання) цього договору, курс долару США становив 26,4550 за 1 долар США.

Відповідно до п. 1.3. Договору про надання фінансового кредиту № 1.150 від 03 листопада 2021, у випадку зростання (підвищення) курсу долару США відносно гривні на момент погашення заборгованості згідно з графіком та/або остаточного погашення кредиту, сума заборгованості на момент погашення буде визначатися (перерахуватись) за формулою: Сума погашення в гривні на день платежу = сума платежу згідно з графіком х індекс.

Суд погоджується з доводами відповідача, що розрахунок збитків за сумою основного боргу та процентами позивачем помилково здійснюється за наступного формулою: сума боргу х курс продажу долару США на 10.07.2023 (дата звернення до суду) / курс продажу долару США на 03.11.2021 (дата укладання договору) - сума боргу, оскільки умовами договору не передбачено визначення курсу продажу долару США на день звернення до суду з метою визначення суми компенсації збитків, пов`язаних із здешевленням національної валюти.

Щодо безпідставності стягнення з відповідача 3 % річних, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Щодо понесених стороною позивача витрат на правничу допомогу слід зазначити, що позивачем до позовною заявою не було надано жодного належного та обґрунтованого доказу щодо підтвердження витрат на правову допомогу у розмірі 12000,00 грн.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, рішення ЄСПЛ в справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, рішення ЄСПЛ у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010).

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 1.150 від 03.11.2021 у розмірі 136800 грн. В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити, оскільки такі вимоги є необгрутнованими, вони не ґрунтуються на умовах укладеного договору та суперечать вимогам діючого законодавства України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню частина судового збору в розмірі 2051,76 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.509, 526, 530, 610, 612, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 1-4, 10, 12, 13, 29, 76-89, 95, 141, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ПОВНОГО ТОВАРИСТВА «ЛОМБАРД-ЮА» КОВАЛЕНКО, КИРПИЧОВА І КОМПАНІЯ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ПОВНОГО ТОВАРИСТВА «ЛОМБАРД-ЮА» КОВАЛЕНКО, КИРПИЧОВА І КОМПАНІЯ» (49054, м. Дніпро, вул. Сергія Подолинського, буд. 31-г, оф. 211, код ЄДРПОУ 41477318) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 1.150 від 03.11.2021 у розмірі 136800 грн. (сто тридцять шість тисяч вісімсот гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПОВНОГО ТОВАРИСТВА «ЛОМБАРД-ЮА» КОВАЛЕНКО, КИРПИЧОВА І КОМПАНІЯ» понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2051,76 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 18.12.2023.

Головуючий суддя К.С. Маштак