Рішення

від 13.12.2023 по справі 725/8406/23

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІВ

Єдиний унікальний номер 725/8406/23

Номер провадження 2/725/992/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2023 року. Першотравневий районний суд м.Чернівці

в складі:

головуючої судді Вольської-Тонієвич О.В.,

при секретарі Урсуляк М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку житловий комплекс «Віденська Брама» ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ) про стягнення заборгованості за надані послуги,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Першотравневого районного суду м.Чернівці з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги.

Посилався на те, що 24 травня 2017 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстроване Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ЖК «Віденська Брама».

Для виконання своїх зобов`язань (завдань) позивачем укладено договори з надавачами житлово-комунальних послуг, а саме: КП«Чернівціводоканал» на водопостачання та водовідведення, АТ«Чернівціобленерго» на розподіл та постачання електричної енергії до житлових та нежитлових приміщень і місць загального користування, ТОВ«Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» на купівлю електроенергії для потреб співвласників багатоквартирного будинку, ТОВ«Укрвторресурси» на вивезення та утилізацію твердих побутових відходів.

Відповідачу ОСОБА_1 в період з 29 грудня 2017 року по 15 червня 2022 року на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_4 .

ОСББ ЖК «Віденська Брама» забезпечувала безперебійне надання послуг співвласникам будинку АДРЕСА_5 та з метою недопущення заборгованості перед надавачами послуг позивач вчасно здійснював розрахунки за надані житлово-комунальні послуги.

Разом з тим, ОСОБА_1 неналежно виконував свої зобов`язання по сплаті коштів за надані послуги, внаслідок чого у нього за період з 01 липня 2020 року по 31.05.2022 виникла заборгованість у розмірі 8756,05грн.

Оскільки ОСОБА_1 на попередженняпро сплатузаборгованості нереагує,тобто такимспособом відмовляєтьсяу добровільномупорядку сплатитиборг,просив стягнутиз ньогона користьОСББ ЖК«Віденська Брама» заборгованість за надані послуги у розмірі 8756грн. 05коп., а також судові витрати за подання позовної заяви до суду у розмірі 2684грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 2000грн.

Розгляд справи відбувався у відсутність сторін.

12.12.2023 представника позивача адвокат Дубіцький А. надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. У разі відсутності відповідача, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. Причину своєї неявки суду не повідомив. Відзиву на позов та жодних клопотань, заяв до суду не надав.

Згідно вимог ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи зазначені вище вимоги закону, а також те, що представник позивача не заперечував проти розгляду справи у відсутність відповідача, суд вважає, що по справі слід ухвалити заочне рішення.

У зв`язку із тим, що в судове засідання учасники справи не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав:

Так, судом встановлено, що 24 травня 2017 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстроване Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ЖК «Віденська Брама» (далі по тексту Позивач), що підтверджується відповідною випискою від 03.12.2018 (а.с.9-16).

Метою створення та діяльності Позивача є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів. Завданням та предметом діяльності Позивача є в т.ч. забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та ін.

Для виконання своїх зобов`язань (завдань) позивачем укладено договори з надавачами житлово-комунальних послуг, а саме: КП«Чернівціводоканал» на водопостачання та водовідведення, АТ«Чернівціобленерго» на розподіл та постачання електричної енергії до житлових та нежитлових приміщень і місць загального користування, ТОВ«Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» на купівлю електроенергії для потреб співвласників багатоквартирного будинку, ТОВ«Укрвторресурси» на вивезення та утилізацію твердих побутових відходів.

22 грудня 2018 року рішенням загальних зборів співвласників будинку, оформленим протоколом загальних зборів №2 затверджено розмір щомісячного внеску з 01січня 2019 року, що спрямовується на утримання будинку та прибудинкової територій (у розрахунку за 1 кв. метр загальної площі житлових та нежитлових приміщень житлового будинку, що належить власнику), у розмірі 3 грн./кв.м

ОСББ ЖК «Віденська Брама» забезпечувала безперебійне надання послуг співвласникам будинку АДРЕСА_5 та з метою недопущення заборгованості перед надавачами послуг позивач вчасно здійснював розрахунки за надані житлово-комунальні послуги.

Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 в період з 29 грудня 2017 року по 15 червня 2022 року на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_4 (а.с.17-18).

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (відповідач) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від відповідача виконання його обов`язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначені загальні умови виконання зобов`язання, зокрема, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань. При цьому, згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання відповідача сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на відповідачів покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Правовідносини з надання житлово-комунальних послуг об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку регулюються нормамиЗаконів України«Про житлово-комунальніпослуги» №2189-VIII (далі Закон №2189-VIII), «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» №417-VIII (далі Закон №417-VIII), «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі Закон №2866-ІІІ) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 6 частини 1статті 1Закону №2189-VIII індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону №417-VIII визначено, що співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) це власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Правовідносини,що виникають упроцесі наданнята споживанняжитлово-комунальнихпослугрегулюються Законом №2189-VIII.

Відповідно до статті 5 Закону №2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Згідно частини 1 статті 12 Закону №2189-VIIIнадання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Пунктом 5 ч.2 ст.7 Закону №2189-VIII , пунктом 10 ч.1 ст.7 Закону №417-VIII визначені обов`язки відповідача, зокрема, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно ст.9 Закону № 2189-VІІІ споживач (відповідач) здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а тому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для фінансування самозабезпечення Об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами Об`єднання.

Згідно вимог ст. 15 цього ж Закону співвласник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. А згідно ст. 17 для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків Об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх затверджених на загальних зборах внесків та платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, а також звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодувати заподіяні збитки.

Однак,згідно дослідженоїу судовомузасіданні довідкипро розрахунокборгу,відповідач ОСОБА_1 неналежно виконувавсвої зобов`язанняпо сплатікоштів занадані послуги,у зв`язкуіз чиму ньогоза періодз 01липня 2020року по31.05.2022 виниклазаборгованість урозмірі 8756,05грн. (а.с.21).

Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи зазначені вище вимоги закону, суд вважає, що вказаний вище борг за надані послуги підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному об`ємі.

Щодо стягнення судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Так, ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витратискладаються зсудового зборута витрат,пов`язаних зрозглядом справи. Розмірсудового збору,порядок йогосплати,повернення ізвільнення відсплати встановлюютьсязаконом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1)на професійнуправничу допомогу; 2)пов`язані іззалученням свідків,спеціалістів,перекладачів,експертів тапроведенням експертизи; 3)пов`язані звитребуванням доказів,проведенням оглядудоказів заїх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3.Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4.Розмірвитрат наоплату послугадвоката маєбути співмірниміз: 1)складністю справита виконанихадвокатом робіт(наданихпослуг); 2)часом,витраченим адвокатомна виконаннявідповідних робіт(наданняпослуг); 3)обсягом наданихадвокатом послугта виконанихробіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставіст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п.80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п.34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розміробґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

Відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Правова позиція Верховного суду від 21.01.2021 у справі №280/2635/20.

Так, адвокатом Дубіцьким А.В. на підтвердження наданих послуг позивачу та їх оплату надано суду договір про надання правової допомоги від 25.07.2023, розрахунок розміру витрат за надання правової допомоги, ордер на надання правничої (правової) допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, а також платіжну інструкцію.

Як вбачаєтьсяіз розрахункурозміру витратза наданняправової допомоги(професійноїправничої допомоги),адвокатом ДубіцькимА.В.надано ОСББ ЖК«Віденська Брама» правничудопомогу (складанняпозовної заяви). Вартість наданої правничої допомоги становить 2000грн.

Факт сплати ОСББ ЖК«Віденська Брама» вказаних послуг адвокату Дубіцькому А.В. підтверджується платіжною інструкцією від 27.07.2023.

Таким чином, з огляду на приписиЦПК України вказані документи є належним документальним підтвердженням розміру понесених позивачем судових витрат.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, на користь ОСББ ЖК«Віденська Брама» з ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати пов`язані з розглядом справи у розмірі 2000грн.

Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати за сплату судового збору.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 322 ЦК України, ст.ст.2,4,5,7,12,76, 89,133,137,247, 258, 259, 263, 264, 265,268,273,280-284, 352,354,355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку житловий комплекс «Віденська Брама» (2-й провулок Віденський,14 м.Чернівці, код ЄДРПОУ 41352239, р/ НОМЕР_2 в ПАТ КБ «ПриватБанк») заборгованість за надані послуги у розмірі 8756 (вісім тисяч сімсот п`ятдесят шість)грн. 05коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку житловий комплекс«Віденська Брама» (код ЄДРПОУ 41352239, р/р НОМЕР_3 в ПАТ КБ «ПриватБанк») судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 2684(двітисячі шістсотвісімдесят чотири)грн.та витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі)грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці О. В. Вольська-Тонієвич