Постанова

від 14.12.2023 по справі 642/2146/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року

м. Харків

справа № 642/2146/22

провадження № 22-ц/818/2022/23

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Тичкової О.Ю.,

суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Тітченко О.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2023 року ухвалене у складі судді Грінчук О.П.,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача 2000 доларів США, що на день подачі позову становить 73 137.20 грн.

В обґрунтування позову зазначала, що 29.01.2022 між сторонами укладено угоду про взяття на себе зобов`язань укласти договір купівлі-продажу ( надалі Угода). За змістом Угоди сторони взяли на себе зобов`язання в строк до 02.03.2022 укласти договір купівлі-продажу кімнати в комунальній квартирі, ОСОБА_2 ( продавець) взяла на себе обов`язок погасити борги за комунальні послуги, зняти з реєстрації осіб тощо, а покупець для передала продавцю грошову суму в розмірі еквіваленту 1000 дол США. Проте від укладення договору купівлі продажу ОСОБА_2 відмовилась. Тому згідно п. 4.1 угоди повинна сплатити на користь покупця отримані 1000 доларів США та неустойку в розмірі 1000 дол США не пізніше 02.03.2022.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 20.04.2023 позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму наданих коштів в розмірі 1000 доларів США та неустойку в розмірі 1000 (одна тисяча) доларів США та 992 грн. 40 коп судового збору.

Рішення обґрунтовано тим, що судом встановлено порушення ОСОБА_2 умов Угоди від 29.01.2022, а тому заявлені позовні вимог про стягнення з відповідача збитків за порушення нею умов угоди, згідно п. 4.1 Угоди в розмірі 1000 доларів США.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Просила також скасувати вжиті судом заходи забезпечення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що жодного позову, та додатків до нього Відповідач не отримувала, а тому не була обізнана з пред`явленими до неї вимогами. В супереч вимог закону, справу було розглянуто за її відсутності, хоча про час та місце судового розгляду вона повідомлена не була. Зазначене позбавило її можливості адати суду свої заперечення та докази на їх підтвердження. Таким чином суд не повно встановив обставини у справі та дійшов до помилкових висновків про доведеність позовних вимог. Скаржник зазначила, що саме позивач не виходила на зв`язок та відмовилась від укладення договору купівлі продажу. Згідно договору правочин мав бути укладений у нотаріуса Жовніра В.В. (Харків, Холодногірська, 7) не пізніше 02 березня 2022 року, однак на підписання договору до нотаріуса Позивач у вказаний період так і не з`явилась. Більш того Відповідач неодноразово зверталась до покупця як самостійно через ріелторську компанію «Сокіл», за допомогою якої і була підшукана покупець. Представнику зазначеної компанії позивач повідомила, що через початок війни придбання кімнати стало їй не цікаво так як, на її думку значно змінились умови ринку. Дані обставини можуть підтвердити свідки - працівники ріелторської компанія «Сокіл». Відповідно до умов укладеної між сторонами Угоди передані Позивачу гроші є лише авансом, та не мають забезпечувальної функції. Тому не можуть бути стягнуті у подвійному розмірі. Якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно дост.376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянт посилається на те, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувся без її участі, оскільки вона не була належним чином повідомлена про розгляд справи.

Згідно зістаттею 211 ЦПК Українирозгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Порядок виклику та вручення судових повісток визначено статтями128,130 ЦПК України.

Відповідно до частин першої - п`ятоїстатті 128 ЦПК Українисуд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Згідно з частинами першою-шостоюстатті 130 ЦПК Україниу випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. Якщо особа не проживає за адресою, повідомленою суду, судова повістка може бути надіслана за місцем її роботи.

За змістом пункту 1 частини другоїстатті 223 ЦПК Українисуд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п.п. 1,3 ч.8ст. 128 ЦПК України).

За змістом висновків Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц).

Відповідно до частин 1, 2, 5статті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі №296/9824/19 (провадження №61-13685св20).

Дані про належне повідомлення ОСОБА_2 про час і місце судового розгляду в суді першої інстанції відсутні. Зворотні рекомендовані поштові повідомлення про виклик у судові засідання повернулись до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» , що не свідчить ні про відмову адресата від одержання відправлення, ні про його не знаходження за адресою, повідомленою суду.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки-повідомлення, є порушеннямстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також порушенням вимог статей128,130 ЦПК України.

Таким чином, суд першої інстанції порушив право відповідача знати про час і місце судового засідання, що є порушенням права на доступ до правосуддя та порушеннямстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 грудня 2019 року у справі№ 922/4508/16.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України,як розгляд справи судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим) є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З огляду на вищевикладене судова колегія уважає, що наявні передбачені п.3 ч.3ст. 376 ЦПК Українипідстави для скасування рішення суду та ухвалення у справі нового судового рішення.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 29.01.2022 між ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_2 (продавець) укладено угоду про взяття на себе зобов`язань укласти договір купівлі-продажу. ( надалі Угода (а.с. 5-6)).

Предметом Угоди є взяття сторонами на себе зобов`язань в строк до 02.03.2022 заключити договір купівлі-продажу об`єкту нерухомості кімнати в комунальній квартирі АДРЕСА_1 .

Згідно п.п. 2.1, 2.2, 2.3 угоди продавець бере на себе зобов`язання в строк до 02.03.2022 підготувати всі документи, необхідні для укладання договору купівлі-продажу, погасити заборгованість по комунальним послугам, зняти з реєстрації у зазначеному об`єкті нерухомості всіх осіб.

Пунктом 2.8 угоди передбачено, що для виконання продавцем зобов`язань, взятих на себе за цією угодою, покупець передає продавцю, а продавець ще до укладання такої угоди отримує від покупця суму, еквівалентну 1000 доларів США.

Предметом Угоди є взяття сторонами на себе зобов`язань в строк до 02.03.2022 заключити договір купівлі-продажу об`єкту нерухомості кімнати в комунальній квартирі АДРЕСА_1 .

Згідно п.п. 2.1, 2.2, 2.3 угоди продавець бере на себе зобов`язання в строк до 02.03.2022 підготувати всі документи, необхідні для укладання договору купівлі-продажу, погасити заборгованість по комунальним послугам, зняти з реєстрації у зазначеному об`єкті нерухомості всіх осіб.

Пунктом 2.8 угоди передбачено, що для виконання продавцем зобов`язань, взятих на себе за цією угодою, покупець передає продавцю, а продавець ще до укладання такої угоди отримує від покупця суму, еквівалентну 1000 дол. США.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями сторін договір купівлі продажу кімнати в комунальній квартирі АДРЕСА_1 між позивачем та відповідачем укладено не було.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Як убачається зі змісту позовних вимог, предметом позову є стягнення з відповідача грошових коштів з підстав порушення умов Угоди

Відповідно до ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Частиною першою статті 635 ЦК України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Отже, оскільки предметом угоди, є взяття на себе зобов`язань в строк до 02.03.2022 заключити договір купівлі-продажу об`єкту нерухомості кімнати в комунальній квартирі АДРЕСА_1 , який згідно з частиною першою статті 657 ЦК України підлягає нотаріальному посвідченню, то недотримання сторонами вимог щодо нотаріального посвідчення попереднього договору вказує про його нікчемність відповідно до частини першої статті 220 ЦК України.

Так, до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином застосовуються положення глави 83 ЦК України (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави).

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2022 року у справі № 127/13491/21-ц.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Встановлено,що Пунктом 2.8 угоди передбачено, що для виконання продавцем зобов`язань, взятих на себе за цією угодою, покупець передає продавцю, а продавець ще до укладання такої угоди отримує від покупця суму, еквівалентну 1000 дол США.

Оскільки Угода (попередній договір) від 29.01.2022 укладена між позивачем та відповідачем є нікчемною в силу вимог закону, то відсутні підстави вважати наявними між сторонами договірні правовідносини.

Сторонами не оспорено факт передачі ОСОБА_2 коштів у сумі 1000 доларів США ОСОБА_1 .

У особи виникає зобов`язання повернути отримане майно, зокрема, грошові кошти, згідно зі статтею 1212 ЦПК України, як безпідставно набуте, якщо особа отримала їх без правової підстави, за відсутності договірних правовідносин щодо цього майна.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 439/1683/18, від 31 травня 2023 року у справі №947/26577/19.

Доказів того, що між сторонами існують якісь договірні правовідносини, у матеріалах справи немає.

У постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави, у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Положення частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Отримане однією із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого отримання.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 357/8975/20.

Встановлено, що спірні правовідносини не є договірними, тому заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги повинні вирішуватися відповідно достатті 1212 ЦК України.

Отже, вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів у сумі - 1000 доларів США, переданих за нікчемним правочином, підлягають задоволенню відповідно до статті 1212 ЦК України.

З урахуванням вказаних обставин та вищенаведених норм права, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При зверненні до суду першої інстанції ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 992,4 грн, позовні вимоги задоволено на 50%, тому з ОСОБА_2 на корсить ОСОБА_1 підлягає стягненню 496,2 грн.

При зверненні з апеляційною скаргою ОСОБА_2 сплатила судовий збір у сумі 1488 грн. Оскільки апеляційна скарга задоволена на 50% то з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 744 грн.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, з урахування ч. 10 ст 141 ЦПК України, апеляційний суд вважає за необхідне застосувати взаємозалік та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 247,8 грн (744-496,2).

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381 384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2023 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 07 червня 2023 року -скасувати.

Ухвалити нову постанову.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 суму наданих коштів в розмірі 1000 (одна тисяча) доларів США.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 247 (двісті сорок сім) грн 80 (вісімдесят) коп судового збору сплаченого в суді апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 грудня 2023 року.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук