Рішення

від 13.06.2023 по справі 504/942/22

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/942/22

Номер провадження 2/504/735/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2023смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі

головуючої судді Вінської Н.В.

секретарі Коцар А.М.

за участю позивачки ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Білик Л.С.,

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог - Служба у справах дітей виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про визначення місця проживання неповнолітніх дітей та стягнення аліментів на їх утримання, -

встановив:

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача посилаючись на те, що 12 червня 2005 року між сторонами по справі був укладений шлюб, зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції, актовий запис № 683. Від шлюбу мають трьох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньок - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Тернопільського районного суду Тернопільської області від 15.02.2022 року шлюб між сторонами розірвано. На даний час діти проживають разом із позивачкою та знаходяться на її утриманні. Вона самостійно та власними силами намагається матеріально забезпечити, доглядати та виховувати їхніх дітей забезпечуючи їх усім необхідним, іншої допомоги на утримання дітей вона не отримує. Позивачка проживає разом із дітьми у житловому будинку, який належить їй на праві власності. Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, угоди про добровільну сплату аліментів на утримання неповнолітніх дітей між ними не досягнуто. На утримання дітей іншої матеріальної допомоги вона не отримує. Точними відомостями про місце роботи, займану посаду та доходи відповідача вона не володіє. Разом із дітьми вона проживає у житловому будинку, який належить їй на праві приватної власності за адресою АДРЕСА_1 . ЇЇ колишній чоловік, відповідач по справі власного житла не має, постійного місця роботи не має, на даний час винаймає квартиру, в якій проживає з іншою жінкою. 01 березня 2022 року близько 18 години вечора, відповідач в неадекватному стані ввірвався в належний їй будинок та у присутності їхніх спільних неповнолітніх дітей влаштував скандал з нецензурною лайкою та фізичну розправу над нею, ображаючи її людську гідність викрав їхню неповнолітню доньку ОСОБА_6 2017 року народження. На її прохання віддати доньку, відповідач штовхнув її рукою на підлогу, після того як вона впала він вдарив її декілька разів ногою у живіт. Після скоєння домашнього насилля по відношенню до неї вона намагалася владнати даний конфлікт власними силами. Постійно дзвонила відповідачу, приїжджала до нього додому, просила дати хоч побачити доньку, поспілкуватися з нею, адже вона така маленька, для неї це стресова ситуація. Проте на її прохання віддати дитину, відповідач почав її шантажувати, заявивши, що віддасть доньку тільки після того, як вона наддасть йому документи на належне їй нерухоме майно та транспортний засіб. У березні 2022 року вона звернулася до служби у справах дітей виконавчого комітету Фонтанської сільської ради про визначення проживання малолітніх дітей разом із матір`ю. 31.03.2022 року служба у справах дітей надала висновок про доцільність проживання дітей з матір`ю. По питанню вчинення протиправних дій по відношенню до неї та викрадення дитини вона звернулась до органів поліції. На даний час проводиться досудове розслідування. 11 квітня 2022 року комісія з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області рішенням № 415 визначила місце проживання малолітніх дітей разом із матір`ю у будинку, який їй належить. Однак відповідач нехтує прийнятим рішенням та не віддає їй малолітню доньку у зв`язку з чим вона вимушена звернутись до суду. Просила суд постановити рішення яким встановити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 разом з матір`ю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 у розмірі 5000 грн. на кожну дитину щомісячно починаючи з дня подачі заяви до суду і до досягнення молодшої дитини повнолітнього віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_9 включно.

Позивачка та її представник у судових засіданнях, на яких були присутніми підтримали поданий позов, просили суд його задовольнити у подальшому написали заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідач у судових засіданнях у яких був присутнім поданий позов не визнав, просив суд відмовити у його задоволенні.

Крім того 14.03.2023 року через електронну систему «Електронний суд» представником відповідача - адвокатом Безверським Русланом Васильовичем подано відзив на позов відповідно до якого просив суд відмовити у його задоволені у повному обсязі виходячи з такого. Дійсно сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від цього шлюбу народилися діти. Даний шлюб було розірвано рішенням Тернопільського міського суду 15 лютого 2022 року зі ініціативою позивачки. У позові про розірвання шлюбу позивачкою зазначено, що спору про місце проживання дітей між сторонами не існує. Та дійсно такий спір був відсутнім до поки вона після розірвання шлюбу не переїхала до м. Одеси. Вважав, що вказані позивачкою у позові обставини, щодо належності нерухомого майна, утримання дітей за власний кошт не відповідають дійсності, оскільки будинок у с. Ліски Одеського району Одеської області позивачці не належить, оскільки позивачка його орендує за рахунок коштів, які їй надає відповідач на утримання дітей, через що він поніс додаткові витрати, а діти недотримували необхідного забезпечення. Крім того, вважав, що позивачка не приймає участі у матеріальному забезпечені їхніх дітей, оскільки вона ніде не працює і не має власних засобів для існування. Ствердження позивачки, щодо того, що відповідач не працює і не має власного житла не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_2 очолює відокремлений підрозділ спортивної організації - «Всеукраїнська Федерація фрі-файту контактних єдиноборств змішаних бойових мистецтв» та йому належить квартира у АДРЕСА_2 . Діти знаходяться на його повному утриманні. Крім того позивачка вводить суд в оману, щодо належності їй будинку, оскільки родина ОСОБА_7 до розірвання шлюбу тимчасово проживала в Одеській області, так як відповідач у 2020 році був відкомандирований до м. Одеси для проведення навчально-тренувальних і спортивно-тренувальних заходів, семінарів, оздоровчих зборів та змагань з ММА. В зв`язку з тим, що термін перебування на ОСОБА_8 затягнувся відповідач перевіз свою родину за місцем свого перебування, де він з родиною оселився в готелі «Велес», що знаходиться в передмісті Одеси де вони проживали до закінчення терміну відрядження до осені 2021 року. В зв`язку з цим, відповідач звернувся до місцевих органів влади з проханням посприяти у зарахуванні дітей до навчального закладу в с. Фонтанка у чому і допомогли депутати у зв`язку з чим у довідках які були надані до навчального закладу на підтвердження місця проживання була зазначена адреса проживання АДРЕСА_3 . Ось чим пояснюється проживання родини ОСОБА_7 на території с. Фонтанка Одеського (Лиманського) району Одеської області в період з середини 2020 року до осені 2021 року, а не тим, на що посилається позивачка, яка фактично не має місця проживання за вказаною адресою та ввела суд в оману. У період тимчасового проживання родини в Одесі подружні стосунки були припинені через втручання та вплив на позивачку сторонніх осіб, через яких вона втратила глузд та не захотіла повертатися до Тернополя. Після розірвання шлюбу відповідач продовжує опікуватись дітьми, які знаходяться на його утриманні, а також приймає участь у їх вихованні, в чому позивачка йому перешкоджає та налаштовує проти нього дітей, не дає бачитися з дітьми, вказуючи що він їх покинув і не опікується ними, що негативно впливає на взаємовідносини дітей з батьком та на їх психологічний стан. Він, як батько любить своїх дітей і занепокоєний таким станом речей, станом їх здоров`я, умовами проживання та їх вихованням. Задля того, щоб бачитись з дітьми та мати можливість приймати участь у їх вихованні він тимчасово змінив місце проживання і винаймає житло поряд з дітьми і наразі має можливість бачитися з ними. З огляду на викладені обставини не заслуговує на увагу висновок комісії виконавчого комітету Фонтанської сільської ради від 31.03.2022 року про визначення місця проживання дітей разом із матір`ю. Крім того, наприкінці 2022 року позивачка разом з дітьми без відома та згоди відповідача поїхала до Польщі, де знаходилась близько місяця, після чого повернулася до України. Ці обставини, на погляд відповідача, характеризують позивачку не з кращої сторони і мають бути прийняті судом до уваги при вирішені цього спору, особливо у питанні визначення місця проживання дітей. Вважав, що позовні вимоги про визначення місця проживання дітей мають бути розглянуті судом не за місцем тимчасового перебування позивачки і дітей, а за місцем реєстрації їх проживання і дана обставини має істотне значення і є перешкодою для розгляду справи Комінтернівським районним судом Одеської області, оскільки порушуються правила територіальної підсудності розгляду справ.

Рух справи:

Позовна заява ОСОБА_1 надійшла до суду 24.04.2022 року та 02.05.2022 року судом було відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено на 12 годину 25 травня 2022 року (а.с. 20).

02.05.2022 року було постановлено ухвалу про забезпечення позову, відповідно до якої зобов`язано ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 передати неповнолітню дитину ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 матері - ОСОБА_1 для проживання за адресою АДРЕСА_1 . Допущено негайне виконання (а.с. 21).

13 червня 2023 року ухвалами суду розглянуті та відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 :

1.від 23.05.2022 року про залишення позову без розгляду у зв`язку з відкриттям 06.04.2022 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області провадження у цивільній справі № 607/4427/22 за його позовом до ОСОБА_1 з аналогічними вимогами, з якими вона звернулась до Комінтернівського районного суду Одеської області;

2.від 15.03.2023 року про витребування доказів;

3.від 15.03.2023 року про передачу справи за підсудністю до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

Судовим розглядом справи встановлено:

15.02.2022 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області по справі № 607/887/22 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 12.06.2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції, актовий запис № 683. При ухвалені рішення про розірвання шлюбу питання про визначення місця проживання неповнолітніх дітей судом не вирішено (а.с.11-12).

Від шлюбу у подружжя ОСОБА_7 народилося троє дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.14-16).

31 березня 2022 року служба у справах дітей виконавчого комітету Фонтанської сільської ради склала висновок, а 11 квітня 2022 року Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області прийняла рішення про визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою АДРЕСА_1 (а.с.8, 9).

24 травня 2022 року представниками служби у справах дітей Фонтанської сільської ради складено акт обстеження умов проживання неповнолітніх дітей за адресою АДРЕСА_1 (а.с.33).

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 28 квітня 2004 року №95 (а.с.34) будинок АДРЕСА_4 перебуває у власності ОСОБА_9 .

Згідно довідки від 31.03.2022 року № 11-26/03-22/578 ОСОБА_1 разом з дітьми проживає в будинку АДРЕСА_1 без реєстрації (а.с.35).

ОСОБА_10 та ОСОБА_11 навчаються у Фонтанській НВК «ЗОШ І-ІІ ступенів - гімназія». Як вбачається з характеристик ОСОБА_12 навчається у гімназії з першого класу з 2017 року, на час видачі характеристики учениця 5 класу. Ілля є учнем сьомого класу (а.с. 36, 37, 169).

Відповідно до відповіді відділу реєстрації проживання особи Тернопільської міської ради на звернення ОСОБА_13 надано відповідь: що згідно реєстру Тернопільської міської територіальної громади та картотеки переданої Тернопільським МВ УДМС в Тернопільській області за період з 01.08.2012 по 31.03.2016 та за період виконання відділом реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопілької міської ради повноважень з 04.04.2016 по 19.10.2022 р, за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 по теперішній час (а.с.100).

Згідно довідок Фонтанської сільської ради від 31.08.2020 № 1661 та № 1662 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 мешкають без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 з серпня 2020 року (а.с.101).

Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 не є власницею будинків розташованих на території с. Фонтанка або с. Ліски Одеського району Одеської області (а.с. 105-106).

Згідно довідки від 23.03.2023 року діти Єлизавета та Аріадна зараховані та тренуються у відділені художньої гімнастики громадської організації «Дитячо-юнацький спортивно-оздоровчий клуб «ГРАНД СПОРТ ЕЛІТ» (а.с. 149).

Відповідно до листа від 27.04.2022 року № 61.5.1-533 Одеського районного управління поліції № 2 відділу поліції № 4 сектору поліцейської діяльності № 1; талонів повідомлень Єдиного обліку № 2173та 2550 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію (повідомлення служби 102 заявник ОСОБА_1 ); витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань номер кримінального провадження 12022161200000153: ОСОБА_2 проти волі ОСОБА_1 забрав до себе спільну неповнолітню дитину ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 її місцезнаходження на той час було невідомо (а.с. 150, 153-155).

Задовольняючи позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення місця проживання дітей з матір`ю суд виходив з того, що питання визначення місця проживання дітей при розлучені судом не вирішено та залишається не вирішеним шляхом домовленості поміж батьками на час ухвалення рішення, що шкодить інтересам дітей.

Крім того, встановлення місця проживання дітей з матір`ю не позбавляє батька його батьківськи прав на спілкування з дітьми та їх виховання. У разі вчинення перешкод з боку матері у спілкуванні із дітьми батьком, дане рішення не буде перешкодою для звернення ОСОБА_2 до суду із відповідним позовом для поновлення його порушеного права.

При ухвалені рішення суд приймає до уваги висновок та рішення Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про доцільність проживання неповнолітніх дітей разом із матір`ю ( а.с. 8,9).

Задовольняючи позов суд не приймає до уваги посилання відповідача про те, що позивачці ОСОБА_1 не можна довірити на проживання дітей, оскільки вона не має власного житла, не працює, хворіє, оскільки дані обставини жодним чином не спростовують висновок органу опіки та не доводять неспроможність позивачки належним чином організувати проживання дітей. Крім того, у відповідача ОСОБА_2 також є обов`язок на належне піклування його дітьми.

Відповідно ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Згідно з ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони- здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Крім того, ч. 3 ст. 9 Конвенції проголошує правило про те, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Натомість Конвенція про права дитини є міжнародним договором і саме її норми застосовуються в даному випадку судом, як частина національного законодавства.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини в своїй практиці керується саме вищезгаданими приписами Конвенції та покладає в основу своїх рішень принцип дотримання "якнайкращих інтересів дитини".

Враховуючи вищевикладене, вимоги діючого законодавства та норм міжнародного права, а також те, встановлені судом під час судового розгляду обставини, суд приходить до висновку про підставність та обґрунтованість вимог позивача, а тому вважає за необхідне визначити місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , разом з матір'. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки саме вищевказане місце проживання дітей відповідає їх інтересам не порушить звичного їм укладу життя не приведе до зміни кола спілкування, зміни місця навчання та усталеного способу проведення дозвілля .

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України).

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст.181СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч.5 ст.183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Судом встановлено, що сторони мають неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , які на даний час проживають разом із позивачем та знаходяться на утриманні. При цьому сторони самостійно досягнути домовленості про порядок та обсяги матеріального утримання дітей, а тому суд вважає за можливе визначити розмір аліментів..

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено в судовому засіданні, відповідач є здоровою та працездатною особою, за його твердженням офіційно працює інших неповнолітніх дітей, на утриманні - не має.

Дані обставини не оспорювались сторонами і підтверджуються дослідженими у судовому засідання матеріалами справи.

Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Зміст глави 15 Сімейного кодексу України (далі - СК України) вказує на обов`язок кожного з батьків утримувати дитину. Таке утримання є безумовним, оскільки Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є батьки працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання обов`язку утримувати дитину визначені статтею 181 СК України, за змістом якої, кошти на утримання дитини (аліменти) за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно із ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

У пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року, роз`яснено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомомго майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину визначається Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.

Таким чином, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину є встановленою Законом гарантією для забезпечення інтересів дитини.

При цьому, статтею 184 СК України врегульовано питання щодо визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно ч. ч. 1-3 зазначеної статті СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Отже, нормою статті 184 СК України не передбачено повноважень суду, під час розгляду справи в порядку позовного провадження та ухвалення рішення про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, вказувати у його резолютивній частині положення про те, що визначений у твердій грошовій сумі розмір аліментів повинен бути не меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Зазначена вимога покладається на суд лише в порядку наказного провадження (ч. 3 ст. 184 СК України).

Відповідно до висновку Верховного Суду, висловленого в постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 459/2181/17, який підлягає врахуванню судом першої інстанції відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку суперечить вимогам сімейного законодавства.

Отже, аналізуючи положення статті 182 та 184 СК України слід дійти висновку, що, під час ухвалення судового рішення у справі про стягнення аліментів, визначених позивачем у твердій грошовій сумі, суд зобов`язаний враховувати, щоб розмір аліментів у твердій грошовій сумі не був меншим мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину відповідного віку, й у разі визначення позивачем твердої грошової суми у меншому розмірі ніж вказана гарантія, ухвалити рішення, визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі, який буде відповідати вказаному гарантійному розміру, передбаченому абз. 2 ч. 2 ст. 182 СК України. Разом з тим, нормою статті 184 СК України не передбачено повноважень суду, під час розгляду справи в порядку позовного провадження та ухвалення рішення про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, вказувати у його резолютивній частині положення про те, що визначений у твердій грошовій сумі розмір аліментів повинен бути не меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у зв`язку із об`єктивною потребою неповнолітніх дітей сторін у забезпеченні належного матеріального утримання для дитини відповідного віку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню та стягує з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн. на кожну дитину, щомісячно, враховуючи, що вказаний розмір аліментів не є меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При цьому суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу, що згідно ч. 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Керуючись ст. ст. 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог - Служба у справах дітей виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про визначення місця проживання неповнолітніх дітей та стягнення аліментів на їх утримання задовольнити.

Визначити місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягувати з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , аліменти на користь, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень щомісячно починаючи з дня подачі заяви до суду, тобто з 27 квітня 2022 року і до досягнення дитиною повнолітнього віку тобто то до ІНФОРМАЦІЯ_11 включно.

Стягувати з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , аліменти на користь, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 , на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень щомісячно починаючи з дня подачі заяви до суду, тобто з 27 квітня 2022 року і до досягнення дитиною повнолітнього віку тобто до ІНФОРМАЦІЯ_12 включно.

Стягувати з відповідача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , аліменти на користь, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 , на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень щомісячно починаючи з дня подачі заяви до суду, тобто з 27 квітня 2022 року і до досягнення кожною дитиною повнолітнього віку, остання з яких досягає повнолітнього віку ІНФОРМАЦІЯ_9 включно..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя : Вінська Н. В.