Рішення

від 19.12.2023 по справі 511/3491/23

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Роздільнянський районний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/3491/23

Номер провадження: 2/511/807/23

19 грудня 2023 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді- Гринчак С. І.,

секретаря судового засідання - Замковенко О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки і піклування Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про позбавлення батьківських прав,

встановив:

Короткий зміст позовної заяви.

У жовтні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки і піклування Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, в якій просила позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно її малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свої вимоги мотивувала тим, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є її донькою. У ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_4 , відомості про батька дитини внесені на підставі ст.135 СК України. Після народження сина відповідач залишила їй сина і виїхала в невідомому напрямку, на теперішній час її місцезнаходження невідомо. Відповідач самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, розвитком та життям сина не цікавиться, участі у вихованні та особистому житті не приймає, матеріально не підтримує, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування; не спілкується з сином взагалі, що порушує його нормальне самоусвідомлення; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу. Малолітній ОСОБА_4 проживає з нею та знаходиться на її утриманні. На підставі вищезазначеного позивач просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 01.11.2023 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.27)

Ухвалою Роздільнянського районного суду від 04.12.2023 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті. ( а.с.37)

Позиції сторін.

Позивач ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомлена про день та час розгляду справи, надала заяву, згідно якої просила справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, не заперечувала проти винесення заочного рішення суду. ( а.с.42)

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином. Так, у відповідності до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до повернутого поштового повідомлення відповідач відсутній за зазначеною адресою, що свідчить про неможливість вручення відповідачу судових повісток. ( а.с.31,41)

Представник третьої особи - служба у справах дітей виконавчого комітету Лиманської селишної ради Роздільнянського району Одеської областів судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без їх участі та прийняття рішення покладають на розсуд суду. ( а.с.33)

Судом по справі встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є матір`ю позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Малиновської райадміністрації виконкому Одеської міськради від 11.11.1998 року на підставі актового запису № 715. ( а.с.12)

Відповідач ОСОБА_2 , є матір`ю малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 10.03.2021 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерств юстиції (м.Одеса), на підставі актового запису № 1182. У графі батько зазначено- ОСОБА_5 , у графі мати зазначено- ОСОБА_2 . ( а.с.10)

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження № 00029863296 від 10.03.2021 року, державна реєстрація народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проведена відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.( а.с.11).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 13.02.2023 року, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з бабусею ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 , створені всі умови для повноцінного розвитку та життя дитини, бабуся піклується та доглядає за онуком з самого народження. (а.с.14)

Згідно довідки № 440 виданої Лиманською селищною головою В. Баклановим від 16.02.2023 року, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з бабусею ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на її утриманні. (а.с.15)

Позивач звертаючись до суду з позовною заявою, посилалась на те, що після народження сина ОСОБА_2 , залишила сина бабусі і виїхала в невідомому напрямку, самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, розвитком та життям дитини не цікавиться, участі у вихованні та особистому житті не приймає, матеріально не підтримує, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування; не спілкується з сином взагалі, що порушує його нормальне самоусвідомлення; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу.

Питання щодо позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно її малолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дітей Лиманської селищної ради від 21.03.2023 року № 03-23 де було прийнято рішення надати висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ( а.с. 22, 23)

Факт ухилення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від виконання своїх батьківських прав відносно свого малолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджуються письмовими поясненнями свідків: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , які є сусідами позивача, і яким достовірно відомо, що ОСОБА_8 після народження сина, залишила його бабусі ОСОБА_1 та виїхала в невідомому напрямку, сином цікавиться, участі у вихованні та особистому житті не приймає, матеріально не підтримує, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування; не спілкується з сином взагалі. Малолітній ОСОБА_4 проживає з бабусею за адресою: АДРЕСА_1 . Бабуся створила всі умови для повноцінного розвитку та життя дитини, бабуся піклується та доглядає за онуком з самого народження. (а.с.16-20)

Службою у справах дітей Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області надано висновок № 003/12-23/2023 від 28.09.2023 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Даний висновок обґрунтований тим, що мати дитини не піклується про духовний і фізичний розвиток дитини, не забезпечує побутових умов, харчування, медичного огляду, не спілкується з дитиною та не цікавиться його життям, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.(а.с.35)

Дані правовідносини регулюються наступними нормами права.

За змістом положень частин 7, 8 статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до статті 3, статті 18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 02 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно із статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

За ч.2 ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст.155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та людської гідності. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до вимог п.2,3 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та жорстоко поводяться з дитиною.

Відповідно до п. п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїх обов`язків.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Висновки суду.

Дослідивши фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, суд прийшов до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок у постанові від 29 липня 2021 року (справа № 686/16892/20), згідно якого позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Суд вважає, що наданими по справі доказами позивач довів в суді, що відповідачка її донька неналежно виконує батьківські обов`язки відносно свого малолітнього сина не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що погано впливає на його фізичний розвиток, як складову виховання, зовсім не спілкується з сином.

При розгляді даної категорії справ держава має позитивний обов`язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою. (пункт 52 згаданого вище рішення Європейського Суду у справі «Савіни проти України»).

Однак реалізація таких обов`язків держави також вимагає від відповідачів активних дій, які б свідчили про їх бажання скористатись такою допомогою держави.

Відповідачка ОСОБА_2 взагалі не бачиться з сином, не підтримує зв`язку з ним, не прибула на розгляд питання про позбавлення її батьківських прав до органу опіки та піклування, а також не прибула на розгляд справи у суді, таким чином втратила інтерес і до судового процесу, і до сина, який проживають з бабусею. Мати матеріальної допомоги на сина не надавала та не надає.

Суд розцінює такі дії відповідача, як ухилення від виховання сина, свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками і не бажанням виконувати їх, що є підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Відтак в даній конкретній ситуації існують виключні обставини, за яких відповідачка може бути позбавлена батьківських прав, що не суперечить статті 9 Конвенції про права дитини і в такому випадку судом на перше місце ставляться «як найкращі інтереси дитини».

Із наданих суду доказів встановлено, що малолітній ОСОБА_4 проживає з бабусею, яка створила йому належні умови для проживання, належного медичного догляду, дитина забезпечені всім необхідним. Судом також не виявлено виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з бабусею, чи негативно впливали на його виховання та розвиток.

Тому суд вважає за необхідне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав у відношенні її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесенні останнім судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073 грн. 60 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.150, 164, 165, 166 Сімейного кодексу України, Постановою №3 Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ст.ст.4,18,19,76-81,95,206,211,247,258-259,263-265,280-284,288,289ЦПК,

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки і піклування Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_4 в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору в розмірі 1073 грн. 60 коп..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

Суддя С. І. Гринчак