Постанова

від 15.12.2023 по справі 910/10308/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2023 р. Справа№ 910/10308/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Барсук М.А.

Руденко М.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія Автоматики" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу за апеляційною скаргою Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2023 у справі №910/10308/22 (суддя Котков О.В. повний текст складено - 11.04.2023) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія Автоматики" до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" про стягнення грошових коштів та за зустрічним позовом Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія Автоматики" про стягнення грошових коштів.

ВСТАНОВИВ наступне.

До Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія Автоматики" (позивач) надійшла позовна заява до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 18-01/11/2021 від 18.11.2021 року у розмірі 32 580,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором № 18-01/11/2021 від 18.11.2021 року, зокрема, у визначені договором строки у повному обсязі не здійснив оплату вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Через відділ діловодства суду від Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія Автоматики" про стягнення заборгованості у розмірі 128 379,30 грн., з них: попередньої оплати - 90 000,00 грн. (дев`яносто тисяч гривень), 3% річних - 2507,67 грн. (дві тисячі п`ятсот сім гривень 67 копійок), інфляційних нарахувань - 22 364,31 грн. (двадцять дві тисячі триста шістдесят чотири гривні 31 копійка) та пені - 13 507,32 грн. (тринадцять тисяч п`ятсот сім гривень 32 копійки).

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив поставку попередньо оплаченого позивачем згідно договору № 18-01/11/2021 від 18.11.2021 року товару, внаслідок чого позивачем звернувся до суду з позовом про стягнення попередньої оплати у розмірі 90 000,00 грн. Крім того, позивачем за зустрічним позовом нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 2507,67 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 22 364,31 грн. та пені у розмірі 13 507,32 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2023 у справі №910/10308/22 первісний позов задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 32 580,00 грн. основного боргу; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

При задоволенні первісних позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині оплати отриманого товару.

Відмова у задоволенні вимог за зустрічним позовом мотивована відсутністю підстав для повернення коштів попередньої оплати з огляду на отримання Автогаражним кооперативом по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" попередньо оплаченого товару.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов - задовольнити в повному обсязі.

Позивачем до апеляційного суду було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечив проти задоволення її вимог.

При цьому, у відзиві позивач зазначив, що орієнтовний розмір витрат правничої допомоги складає 20 000 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2023 апеляційну скаргу Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2023 у справі №910/10308/22 - без змін.

До Північного апеляційного господарського суду 05.12.2023 від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, згідно прохальної частини якого він просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Крім цього, згідно прохальної частини позивач просить суд поновити строк для подання доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Від відповідача, в свою чергу, до суду надійшла заява про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, в якій він просить суд залишити заяву позивача без розгляду, а також відмовити у стягненні 20 000 грн. витрат правничої допомоги.

Згідно ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

З огляду на викладене, наведена заява позивача про розподіл судових витрат розглядається судом протягом 10-тиденного строку з моменту її надходження та в тому самому порядку, що й постанова, тобто без виклику учасників судового процесу.

Стосовно клопотання позивача про поновлення строку для подання доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

У даному випадку, оскільки справа розглядалася без повідомлення учасників справи, позивачем у відзиві на апеляційну скаргу було зазначено про попередній орієнтовний розрахунок витрат на правничу професійну допомогу, а тому відповідно він мав подати докази понесених витрат протягом п`яти днів після прийняття постанови судом апеляційної інстанції.

Постанова у даній справі була прийнята судом апеляційної інстанції 16.11.2023, тобто до 21.11.2023 включно позивач мав подати суду докази понесених ним витрат правничої допомоги.

В свою чергу, наведені докази були подані до апеляційного суду позивачем 30.11.2023, тобто з пропуском вказаного п`ятиденного строку, встановленого частиною восьмою статті 129 ГПК України.

Разом з тим, позивачем заявлено клопотання про поновлення строку на подання доказів понесення витрат правничої допомоги, мотивоване тим, що оскільки справа розглядалася без повідомлення учасників, тому він не був обізнаний щодо дати прийняття постанови та дізнався про неї 27.11.2023.

Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/22695/13).

Аналіз змісту норм статей 118, 119 ГПК України свідчить, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 910/15481/17).

Господарським процесуальним кодексом України не встановлено неможливості поновлення пропущеного процесуального строку для подання стороною доказів на підтвердження розміру судових витрат у зв`язку з розглядом справи (схожий за змістом правовий висновок наведений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2019 у справі №910/6298/19, від 24.12.2019 у справі №909/359/19, додаткові постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №908/3326/19).

Роздруківкою з електронної пошти суду вбачається направлення постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2023 на електронну адресу представника позивача 27.11.2023.

Як вже вказувалося, заява про розподіл судових витрат була подана позивачем до суду 30.11.2023.

Враховуючи те, що розгляд апеляційної скарги відбувався без повідомлення учасників судового процесу, а тому позивач був необізнаний щодо дати прийняття постанови судом, колегія суддів вважає наявними підстави для поновлення йому строку на подання доказів понесення витрат професійної правничої допомоги.

Суд, розглянувши вказану заяву, дійшов висновку про її часткове задоволення, з огляду на наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 20 000 грн. заявник надав:

договір про надання правової допомоги № 175 від 15.08.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінія Автоматики" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "ВР Партнерс" (адвокатське об`єднання) (далі - Договір) та Додаток № 4 до нього;

Акт наданих послуг від 30.11.2023, який акт містить перелік видів наданої правової допомоги та суму наданої правової допомоги;

Звіт про обсяг наданих послуг від 30.11.2023 із зазначенням витраченого адвокатом часу.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

За умовами пункту 1 Додатку №4 до Договору №175 сторони погодили, що вартість послуг складає 2 000,00 грн. за одну годину надання послуг.

Згідно Акту наданих послуг від 30.11.2023 адвокатом позивачу надані послуги, а саме проведення правового аналізу апеляційної скарги Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2023 у справі №910/10308/22, наданих документів Клієнтом, аналіз законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення судової практики, формування позиції та консультування клієнта у справі № 910/10308/22; підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до Звіту про обсяг наданих послуг від 30.11.2023 адвокатом на надання вказаних вище послуг витрачено 10 годин часу.

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Наведене вище повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, та твердженням скаржника про те, що суд не може на власний розсуд зменшити судові витрати без клопотання іншої сторони.

Одночасно, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі №920/39/20.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, Верховний Суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому ЄСПЛ у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.

Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

Колегія суддів зазначає, що при зменшенні витрат на правову допомогу Суд також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

Колегія суддів зазначає, що надання таких послуг як: проведення правового аналізу апеляційної скарги, наданих клієнтом документів, аналізу законодавчої бази, що регулює спірні відносини; вивчення судової практики, формування позиції та консультування клієнта фактично охоплюються послугою з підготовки відзиву на апеляційну скаргу.

При цьому, визначений адвокатом час (10 год.) на надання наведених вище послуг є неспівмірним зі складністю відповідної роботи та її обсягом, а також не відповідає критерію реальності.

Колегією суддів враховується, що правова позиція сторін в суді апеляційної інстанції не змінювалася, адвокату позивача не було потрібно вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, фактично відзив містить узагальнену позицію позивача по справі, яка наводилася ним ще в суді першої інстанції.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції, оцінивши витрати позивача з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, відповідність цієї суми критеріям реальності і розумності, а також доведеність позивачем у відповідності до вимог статті 74 ГПК України викладених ним обставин стосовно надання позивачу адвокатом послуг на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінія Автоматики" витрати на професійну правничу у розмірі 20 000 грн. допомогу не відповідають вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору (критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України).

Відтак, у суду наявні підстави для часткового задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення з приводу судових витрат і стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн. за надані послуги з підготовки відзиву на апеляційну скаргу.

Так, колегія суддів вважає, що наведений розмір витрат в сумі 6 000 грн. є справедливим та співмірним розміром витрат позивача на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене вище, судова колегія вважає за необхідне прийняти додаткову постанову, якою заяву позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у даній справі задовольнити частково та стягнути з відповідача 6 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 126, 129, п.3 ч.1 ст.231, 244, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія Автоматики" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/10308/22 задовольнити частково.

2. Стягнути з Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія Автоматики" 6 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

3. У задоволенні решти заяви відмовити.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

5. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст додаткової постанови складено: 15.12.2023 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Барсук

М.А. Руденко