Постанова

від 18.12.2023 по справі 905/2199/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 року м. Харків Справа № 905/2199/20 (905/564/23)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий, суддя-доповідач Попков Д.О. судді Стойка О.В., Бородіна Л.І. секретар судового засідання Лутаєва К.В. за участю представників: від відповідача від третьої сторонине з`явився; не з`явився;від арбітражного керуючого Глеваський В.В. на підставі свідоцтва №1724 від 20.03.2015;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу (1959 Д) розпорядника майна арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича, м. Біла Церква Київської області на рішення господарського суду Донецької області постановлену 30.08.2023 (повний текст підписано 31.08.2023) у справі №905/2199/20 (905/564/23) (суддя Лейба М.О.) за позовною заявою до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача про Корпорації Індустріальна Спілка Донбасу, м.Краматорськ, Донецька область ING-DIBA AG (ІНГ-Діба АГ), Франкфурт-на-Майні, Німеччина Компанії СОСІЕТЕ ЖЕНЕРАЛЬ (SOCIETE GENERALE) визнання недійсним договору поруки від 27.11.2007 В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:

1. Корпорація Індустріальна Спілка Донбасу за підписом розпорядника майна арбітражного керуючого Глеваського В.В. (далі Позивач/Корпорація) звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом у межах справи №922/2199/20 про банкрутство Корпорації Індустріальна Спілка Донбасу (ухвалою суду від 30.03.2021р. у справі №905/2199/20 відкрито провадження у справі про банкрутство Корпорації Індустріальна Спілка Донбасу та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Конового Олександра Сергійовича, а ухвалою від 15.09.2022 задоволено клопотання кредитора ОСОБА_1 та відсторонено арбітражного керуючого Конового Олександра Сергійовича від виконання повноважень розпорядника майна у справі про банкрутство Корпорації Індустріальна Спілка Донбасу та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича) до ING-DIBA AG (ІНГ-Діба АГ) (далі Відповідач/Кредитор) про визнання недійсним договору поруки від 27.11.2007.

2. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.05.2023 відкрито провадження у справі №905/2199/23(905/564/23) та визначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

3. Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.08.2023 у справі №905/2199/20 (905/564/23) було у задоволенні позовних вимог Корпорації Індустріальна Спілка Донбасу до відповідача ING-DIBA AG (ІНГ-Діба АГ) про визнання недійсним договору поруки від 27.11.2007 - відмовлено повністю.

3.1. Означене рішення суду обґрунтоване тим, що надана Позивачем копія установчого договору Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» в редакції 2006 року не є належними, достатніми та допустимими доказами тих обставин, на які посилається позивач у позові.

3.2. Судом зазначено, що у разі відсутності оригіналу вказаного документа у Позивача (Корпорації) та за наявності відомостей про те, у якої саме особи перебуває такий доказ, позивач не був позбавлений права та можливості звернутися до такої особи з вимогою про отримання відповідного доказу. В той же час ненадання Позивачем відомостей про те, у якої особи перебувають оригінали документів, зокрема, Установчий договір, а також неподання відповідного клопотання унеможливлює витребування судом оригіналів документів у інших осіб в порядку частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, в тому числі за власною ініціативою. Відповідно до абз.2 частини 6 статті 91 цього Кодексу якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

3.3. Щодо сумнівів Позивача стосовно того, чи дійсно керівник Корпорації, а не інша неуповноважена особа підписала спріний договір поруки, судом зазначено, що договір поруки укладений 27.11.2007, у матеріалах справи відсутні докази звернення керівника Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» після дати укладання спірного договору до правоохоронних органів про те, що він не підписував спірний договорів або інший документ, який свідчить про вірогідність підробки підпису у спірній угоді, що в свою чергу, могло стати підставою для проведення відповідних слідчих дій правоохоронними органами. Відсутні також і докази наявності зареєстрованого кримінального провадження за фактом підробки підпису

3.4. Крім того, місцевий суд зауважив, що в матеріалах справи відсутні докази того, що Корпорація «Індустріальна Спілка Донбасу» зверталась до сторін договору поруки від 27.11.2007 з відповідними листами-повідомленнями про те, що вказаний договір не підписувався керівником Корпорації, або підписувався представником Корпорації який не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для підписання цього договору. При цьому, з матеріалів справи про банкрутство Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» вбачається здійснення дій Корпорацією щодо виконання умов договору поруки, листування щодо способу виконання умов кредитного договору, укладання договору про Мораторій і Відмову від Прав, і такі дії свідчать про обізнаність Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» про наявність укладеного 27.11.2007 договору поруки та вчинення дій на його виконання, а також відсутність сумнівів щодо його дійсності з підстав зазначених у даному позові.

ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:

4. Розпорядник майна арбітражний керуючий Глеваський Віталій Васильович, м. Біла Церква Київської області, не погодившись з ухваленим рішенням Господарського суду Донецької області від 30.08.2023 у справі №905/2199/20 (905/564/23) звернувся на означене рішення з апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду, в якій просить означене рішення скасувати та ухвали нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а саме: визнати недійсним з моменту укладання договір поруки від 27.11.2007, укладений між Корпорацією "Індустріальна Спілка Донбасу", ВАТ "Алчевський металургійний комбінат", які виступають як солідарні поручителі на користь SOCIETE GENERALE (правонаступником якого є ING-DIBA AG (ІНГ-Діба АГ)), який виступає агентом фінансових сторін, в частині, яка стосується Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу".

5. Підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник зазначає, що розглядаючи дану справу, суд в оскаржуваному рішенні обмежився лише встановленням факту відсутності у розпорядника майна оригіналу установчого договору не надавши оцінки законності отримання ним відповідної копії, а лише зазначивши, що копія існує в електронному виді і не містить електронного цифрового підпису, що, на переконання суду, є достатньою підставою для висновку про недопустимість даного доказу. Не надання оцінки законності отримання розпорядником майна копії Установчого договору, а також обставин, за яких він її отримав, свідчить про неповноту розгляду спору та про порушення судом ст. 86 та ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України:

5.1. Місцевий суд передчасно і безпідставно зробив висновок про те, що проставлена на договорі печатка свідчить про укладеність Договору поруки Корпорацією. При цьому, суд, на переконання Позивача, помилково не застосував ст. 92 Цивільного кодексу України, де вказано, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

5.2. Жоден із документів, які стосуються діяльності Корпорації і були відшукані під час процедури банкрутства, не містить відомостей про оспорюваний договір. Цілком ймовірна ситуація, коли органи управління Боржника не знали взагалі про укладення такого договору, оскільки Боржнику, до порушення справи про банкрутство, могло бути не відомо про оспорюваний договір, відповідно і ніяких заяв про підписання не уповноваженою особою чи інших подібних заяв, відповідно до вказаної події, бути не могло.

5.3. Зі змісту наданого сертифікату вбачається, що він стосується іншого (за суб`єктним складом) договору поруки, і саме саме рішення загальних зборів Позивача від 23.11.2007 є допустимим доказом того, що Договір поруки було погоджено та відповідним особам було надано право його підпису. За таких підстав, на думку Апелянта, судом було порушено ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято недопустимий доказ та неповно досліджено вказані обставини справи.

ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

6. ING-DIBA AG (ІНГ-Діба АГ), Франкфурт-на-Майні, Німеччина та Компанія СОСІЕТЕ ЖЕНЕРАЛЬ (SOCIETE GENERALE), в межах визначеного апеляційним судом строку, відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.263 Господарського процесуального кодексу України подано не було.

IV. Щодо процедури апеляційного провадження:

7. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу від 21.09.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Істоміна О.А., Стойка О.В.

8. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 апеляційну скаргу було залишено без руху через виявлені недоліки, а 11.10.2023 до апеляційного суду надійшла заява Скаржника про усунення означених недоліків.

9. Розпорядженнями керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2022р. «Щодо повторного автоматичного розподілу справ» у зв`язку із відпусткою члена судової колегії, судді Істоміної О.А., відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду її було замінено на суддю Бородіну Л.І., що також вбачається з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023 у справі №905/2199/23(905/564/23).

10. Ухвалою від 18.10.2023 вказана судова колегія відкрила апеляційне провадження у справі №905/2199/20 (905/564/23) (номер провадження 1959 Д), а ухвалою від 06.11.2023, після проведення підготовчих дій, призначила розгляд апеляційної скарги розпорядника майна арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича, м. Біла Церква Київської області у судовому засіданні на 18.12.2023 о 10:15 з повідомленням учасників справи.

11. 23.10.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання (сформовано у системі "Електронний суд" 21.10.2023) арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича про витребування в Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради копію реєстраційної справи Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» в паперовій та/або електронній формі.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 06.11.2023 на задоволення вказаного клопотання було витребувано у Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради (код ЄДРПОУ 40342628; 84313, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Богдана Хмельницького, 8; reestr@krm.gov.ua) в порядку ст.81 Господарського процесуального кодексу України копію реєстраційної справи Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» в паперовій та/або електронній формі.

27.11.2023 на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду надійшла реєстраційна справа Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу».

12. 24.11.2023 представником ING-DIBA AG (ІНГ-Діба АГ), Франкфурт-на-Майні, Німеччина та Компанії СОСІЕТЕ ЖЕНЕРАЛЬ (SOCIETE GENERALE) було подано клопотання, в якому останнє просило:

- здійснювати розгляд справи за апеляційною скаргою розпорядника майна арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича на рішення Господарського суду Донецької області від 30.08.2023 у справі №905/2199/20 (905/564/23) за позовом Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» в особі розпорядника майна, в.о. керівника Боржника, арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича до відповідача «ІНГ-ДІБА АГ» (ING-DIBA AG), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: компанія «СОСІЕТЕ ЖЕНЕРАЛЬ» (SOCIETE GENERALE), про визнання недійсним договору поруки від 27.11.2007 без участі представника Компанії «ІНГ-ДІБА АГ» (INGDIBA AG), за наявними в матеріалах справи документами;

- відмовити повністю у задоволенні апеляційної скарги розпорядника майна арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича на рішення Господарського суду Донецької області від 30.08.2023 у справі №905/2199/20 (905/564/23).

13. Враховуючи викладене в п.п.7-10 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В., Бородіна Л.І. відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

14. Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання та за допомогою відеозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог ст.ст.222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 цього Кодексу.

15. У судовому засіданні 18.12.2023 Арбітражний керуючий підтримав доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Уповноважений представник Відповідача та Третьої особи, попри вжиті судом заходи з належного повідомлення, у судове засідання не з`явився, проте подали клопотання про розгляд справи без їх участі, що враховуючи визнання їх явки необов`язковою, не перешкоджає розгляду справи по суті.

16. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається апеляційним судом за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

17. Як вбачається з наявних матеріалів справи та встановлено місцевим судом, Відповідач ING-DIBA AG (ІНГ-Діба АГ) є кредитором боржника Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» у справі про банкрутство №905/2199/20, вимоги якого визнані ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.01.2023, як такі, що обґрунтовані наявністю заборгованості Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» перед ING-DIBA AG (ІНГ-Діба АГ), яка виникла на підставі договору поруки від 27.11.2007 (а.с.24-27 т.1.), укладеного між солідарними поручителями - Корпорацією «Індустріальна Спілка Донбасу», ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» та Компанією «SOCIETEGENERALE» (бенефіціар), як агентом фінансових сторін, де боржник виступав солідарним поручителем за зобов`язаннями Компанії Landmond Limited, передбаченими кредитним договором від 27.11.2007.

18. Відповідно до пункту 2.1. договору поруки (спірний договір) з метою спонукання Бенефіціара продовжувати надавати кредит згідно з кредитним договором Hermes на суму 33520250 Євро, укладеним між, окрім інших, Корпорацією «Індустріальна Спілка Донбасу», як Материнською Компанією, та Бенефіціаром, як Агентом Фінансових Сторін (як визначено у цьому договорі) («Кредитний договір Hermes»), компанією Landmond Limited, яка виступає як позичальник («Основний Боржник»), кожен поручитель безвідклично та безумовно:

2.1.1. забезпечує Бенефіціару виконання всіх без виключень зобов`язань, які може мати Основний Боржник на цей час чи матиме в подальшому перед Бенефіціаром (самостійно чи разом з однією чи більше особами, як основний боржник чи як поручитель, чи як особа в будь-якому іншому статусі) та обіцяє сплачувати Бенефіціару час від часу на його вимогу несплачений залишок будь-якої суми (основного боргу, відсотків чи інше), яка на цей час чи в подальшому підлягає сплаті Основним Боржником на користь Бенефіціара у зв`язку з будь-яким таким зобов`язанням; та

2.1.2.погоджується з тим, що, в якості першочергового зобов`язання, відшкодовуватиме Бенефіціару, час від часу на його вимогу, будь-які збитки, які виникнуть у Бенефіціара внаслідок будь-якого такого зобов`язання, яке є чи стане недійсним, оспорюваним, таким, що не підлягає виконанню, чи таким, що не діє, стосовно Основного Боржника з будь-якої причин, яка відома чи невідома Бенефіціару, при цьому сума таких збитків є сумою, яку Бенефіціар іншим чином матиме право отримати від Основаного Боржника.

19. Згідно з пунктом 2.2. договору поруки, забезпечення та зобов`язання стосовно відшкодування збитків, зазначені в пункті 2.1., стосуються всіх зобов`язань Основного Боржника перед Бенефіціаром, які передбачені кредитним договором Hermes («Зобов`язання»).

20. Зобов`язання кожного Поручителя, які включені до цього Договору, є додатковими та незалежними від будь-якого іншого забезпечення, яке Бенефіціар маже мати в будь-який час стосовно будь-яких зобов`язань (пункт 3.1. договору поруки).

21. За умовами пункту 5.1. договору поруки кожен поручитель має виконати свої зобов`язання згідно з цим договором на першу письмову вимогу Бенефіціара («Вимога Здійснення Виплати»).

22. Відповідно до пункту 7.1. договору поруки зобов`язання кожного Поручителя, зазначені в цьому договорі, є триваючими зобов`язаннями, не зважаючи на будь-який взаємозалік чи взагалі будь-які інші обставини, і не можуть вважатися виконаними внаслідок здійснення будь-якого проміжного платежу, чи виконання всіх або будь-якого зобов`язання Основного Боржника у зв`язку із будь-яким зобов`язанням, і залишатимуться дійсними та чинними до здійснення остаточної сплати в повному обсязі всіх сум, які Основний Боржник повинен буде сплатити у зв`язку із зобов`язаннями, та виконання в повній мірі дійсних і таких, що виникають з настанням певних умов, зобов`язань Основного Боржника у зв`язку із зобов`язаннями.

23. Згідно з пунктом 11.1. договору поруки зобов`язання кожного Поручителя згідно з цим договором є солідарним, і кожен правочин і зобов`язання, зазначені в цьому договорі, мають тлумачитись відповідно.

24. Положення п.17 спірного договору визначають, що він "регулюється законодавством Англії і, для зручності Бенефіціара, суди Англії матимуть виключну підсудність стосовно врегулювання будь-яких суперечок, які можуть виникнути з нього чи у зв`язку із ним".

25. В розділі «підпис» спірний договір містить підпис в графі «директор» та скріплений печаткою Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу».

26. За твердженнями розпорядника майна, спірний договір поруки від імені боржника Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» підписано невідомою особою, тоді як станом на на момент його укладання повноваження органів управління Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» були визначені Установчим договором в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників від 27.06.2006 (а.с.9-23 т.1):

- відповідно до розділу 8 Установчого договору органами управління Корпорації є: загальні збори, рада директорів та генеральний директор;

- розділ 10 Установчого договору Корпорації визначає, що рада директорів діє як колегіальний орган шляхом прийняття відповідних рішень простою чи кваліфікованою більшістю. Рішення рада директорів приймає шляхом складання протоколу, що підписується всіма учасниками;

- відповідно до пункту 10.7.8 та пункту 11.5. Установчого договору, рада директорів повинна надати попередню згоду генеральному директору на видачу боржником будь-яких поручительств та/або гарантій. При цьому, генеральний директор може вчиняти відповідні дії виключно після отримання такого дозволу в порядку, передбаченому Установчим договором та внутрішніми документами Корпорації.

27. Розпорядник майна зазначає, що за змістом пунктів 10.8. та 11.5 Установчого договору згода на вчинення дій передбачених пунктом 10.7.8. надається виключно генеральному директору. Жодних інших директорів, яким могла б бути надана вказана згода в Установчому договорі не вказано.

28. На думку розпорядника майна підписант договору поруки від 27.11.2007 не тільки повинен був мати повноваження на представництво Корпорації у відносинах з іншими особами, але й для укладання вказаних договорів мав попередньо отримати згоду ради директорів та загальних зборів відповідно на його підписання.

28.1. Розпорядник майна звертає увагу на те, що Кредитором не надано документів, які б підтверджували надання радою директорів чи загальними зборами попередньої згоди на підписання зазначених договорів поруки. Наразі про наявність таких документів розпоряднику майна також не відомо. Крім того, оскільки з договору поруки неможливо визначити особу, яка підписала такий договір, але ця особа не визначена як генеральний директор, що свідчить про можливість підписання договору іншим директором (виконавчим, фінансовим тощо), виникає питання щодо наявності у підписанта відповідних повноважень на укладання та підписання договору поруки від 27.11.2007.

28.2. Неможливість встановлення особи підписанта, на думку Позивача, обумовлює неможливість визначення його повноважень на вчинення таких дій, а відсутність вказівки посади тієї єдиної особи, яка відповідно до Установчого договору мала право за попередньою згодою ради директорів та загальних зборів підписувати такі договори, свідчить про те, що особа, яка підписала відповідні договори взагалі не мала повноважень на їх підписання. Відсутність повноважень на підписання договору обумовлює неможливість розповсюдження його положень на боржника.

29. В обгрунтування порушення прав Позивача внаслідок укладання спірного договору поруки, розпорядника майна вказує, що цей договір передбачає виникнення у Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» грошових зобов`язань перед ING-DIBA AG (ІНГ-Діба АГ) у випадку невиконання Лендмонт Лімітед (LANDMONT LIMITED) своїх зобов`язань щодо погашення кредиту та відсотків за ним.

30. На підтвердження позовних вимог позивач до позовної заяви надав:

- копію заяви (повідомлення) про результати розгляду конкурсних грошових вимог ING-DIBA AG (ІНГ-Діба АГ);

- копію договору поруки від 27.11.2007;

- копію установчого договору Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» в редакції 2006 року.

31.Відповідач у відзиві (а.с.62-66 т.1) на позовну заяву проти вимог Позивача заперечив, зазначаючи що: оспорюваний договір підписано Мкртчаном О., який на час підписання оспорюваного договору був керівником Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» і це спростовує доводи Позивача відносно того, що договір підписано невідомою особою; наявність відтиску печатки Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» на оспорюваному договорі є свідченням її волевиявлення на укладання договору; Позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, про які зазначається у позові, що свідчить про необґрунтованість тверджень позивача про відсутність повноважень на підписання договору; NG-BANK N.V. (ІНГ Банк Н.В.) був наданий Корпорацією окремий Сертифікат щодо формальностей від 27.11.2007 (а.с.70-72 т.1) , який підтверджує наявність повноважень на право підписання оспорювання договору керівником Корпорації; Договір про Мораторій і Відмову від Прав є свідченням наступного схвалення Корпорацією оспорюваного правочину (а.с.а.с.70-167 т.1), що в свою чергу, підтверджує відсутність підстав для визнання договору поруки недійсним.

Водночас Відповідач вказав про неналежний спосіб захисту та пропуск строку позовної давності, про що подано відповідну заяву (а.с.68-69 т.1).

32. У перебігу розгляду справи у суді першої інстанції арбітражним керуючим були надані запити (а.с.181-184 т.1) до учасників Корпорації, надіслані 23.06.2023 (а.с.178-180, 185, 186 т.1) з метою з`ясування ухвалення рішення учасниками про затвердження украдання кредитного договору та спірного договору поруки, що його забезпечує. Втім, матеріали справи не містять віддповідей на вказані запити.

33. Зважаючи на вказані обставини, спірні правовідносини були розглянуті місцевим судом в контексті приписів Цивільного та Господарського кодексів України (ЦК і ГК відповідно) та в контексті приписів Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ).

VІ. Оцінка апеляційного суду:

34. Суть апеляційного перегляду полягає у перевірки висновку місцевого суду про недоведеність позовних вимог щодо недійсності спірного договору поруки від 27.11.2007р., на якому ґрунтуються конкурсні вимоги Відповідача у межах справи про банкрутство Корпорації «ІСД», з підстав дефекту повноважень підписанта з боку останньої.

35. Скаржник наполягає на задоволені позовних вимог та скасуванні переглядуванного рішення через ствердження про допущені порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, що полягало у такому: установчий договір Корпорації є допустимим доказом для доведення наявності/відсутності повноважень у підписанта спірного договору, тоді як суд, констатувавши відсутність оригіналу та належним чином засвідченої копії такого доказу, припустив неповноту розгляду справи та не надав оцінки законності отримання розпорядником майна наявної копії установчого договору (1); передчасність і безпідставність висновку про укладеність спірного договору поруки з боку Корпорації «ІСД» через проставлену на договорі печатку та безпідставне незастосування ст.92 Цивільного кодексу України (2); відсутність серед відшуканих під час процедури банкрутства документів відомостей про спірний договір зумовлюють ймовірність відсутності доказів звернення Корпорації «ІСД» із повідомленням про його укладення неуповноваженою особою через можливу необізнаність про його існування (3); безпідставність висновку про визнання Позивачем спірного договору через наявність сертифікату щодо формальностей від 27.11.2007, який стосується договору поруки з іншим суб`єктним складом (ніж оскаржуваний) та договору про мораторій та відмову від прав, у якому спірна порука не згадується (4).

36. Апеляційний суд, враховуючи, що спірний договір укладено за участю іноземної компанії і Відповідачем у справі також є нерезидент України, вважає за необхідне висловитися, насамперед, щодо юрисдикції вирішення цього спору та застосованого права.

36.1. Щодо юрисдикції:

- положення п.17 спірного Договору поруки містить, зокрема, наступне застереження «…і, для зручності Бенефіціара, суди Англії матимуть виключну підсудність стосовно врегулювання будь-яких суперечок, які можуть виникнути з нього чи у зв`язку із ним». Вказане застереження розцінюється колегією суддів як пророгаційна угода про вибір сторонами іноземного (відносно України) державного суду (оскільки жодною мірою не згадується про «арбітражність» означеного суду у розумінні Конвенції про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень від 10.06.1958 та Європейської конвенції про зовнішньоторгівельний арбітраж 1961);

- станом на момент укладання спірного договору редакція Закону України «Про міжнародне приватне право» (далі - Закон МПП) не передбачала можливості вибору сторонами приватно-правового договору з іноземним елементом іноземним державного суду для розгляду певного спору таке право було передбачено внаслідок доповнення Закону МПП статтею 4-1 згідно Закону №2627-IX від 21.09.2022 (набрав чинності 15.10.2022);

- Конвенція про угоду про вибір суду від 21.03.2016, яка б в силу статусу міжнародно-правового договору згідно ч.2 ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ч.2 ст.3 Господарського процесуального кодексу України мала б пріоритет у застосуванні перед національними законами для цілей визначення підсудності, згідно листа Міністерства закордонних справ України від 01.05.2023 №72/14-612-48728 була ратифікована Україною 15.06.2021, але набрала чинності 01.08.2023 після відкриття провадження у цій справі, яке відбулося 30.05.2023;

- ст.75 Закону МПП у редакції, чинній на момент відкриття провадження у розглядуваній справі, встановлює, що підсудність справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі і подальша зміна чи відпадіння підстав для такої підсудності у ході провадження на таке визначення не впливає (ч.1 цієї норми). Своєю чергою, ч.2 цієї норми зумовлює відмову у відкритті провадження у справі судом України через наявність до моменту відкриття провадження у суду відомостей про наявність у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави справи із спору між тими ж сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав, тоді як ч.3 визначає необхідність залишення судом України позову без розгляду, якщо відомості про розгляд тотожного спору іноземним компетентним органом будуть з`ясовані після відкриття провадження у справі. Наразі, матеріали розглядуваної справи не містять жодних відомостей про розгляд тотожного позову відповідним судом Англії;

- абз. 2 ч.1 ст. 2 КузПБ у редакції, що діяла на момент відкриття провадження у цій справі, визначає пріоритет його приписів як спеціальної норми у питання регламентації провадження у справах про банкрутство, не тільки відносно Господарського процесуального кодексу України, але й інших законів України. Своєю чергою, ст.7 КУзПБ передбачає принцип концентрації майнових позовних спорів у межах справи про банкрутство боржника (зокрема і спорів про недійсність правочинів, укладених боржником як у даному випадку), визначаючи, таким чином, спеціальні правила підсудності, які кореспондуються із приписом п.7 ст 77 Закону МПП (у редакції на момент відкриття провадження у справі) щодо виключної підсудності судом України справи з іноземним елементом;

- зважаючи на викладене, колегія апеляційного суду, попри згадане пророгаційне застереження у спірній угоді, не вбачає підстав для застосування п.11 ч.2 ст.226 Господарського процесуального кодексу України та погоджується із наявністю компенсації місцевого суду розглядати по суті такий позов, через що відмічає відсутність підстав для виходу за межі апеляційного перегляду у порядку ч.2 ст.278 цього Кодексу.

36.2. Щодо застосовного матеріального права:

-п.17 спірного договору також містить застереження наступного змісту «Цей договір регулюється законодавством Англії…», що розцінюється апеляційним судом як чітке визначення/вибір сторонами застосованого права у розумінні ст.5 Закону МПП (у редакції чинній на момент укладання спірного договору);

- обране право, у відповідності до ст.6, а також ст.ст.32, 33 Закону МПП (і в редакції на момент укладання спірного договору, і у редакції, чинній на момент розгляду справи у суді першої інстанції), регламентує також і розглядуване у межах цієї справи питання дійсності спірного договору;

- водночас, ураховуючи, що визначена Позивачем підстава недійсності спірного договору полягає у дефекті повноважень підписанта, яка (підстава) за оцінкою судової колегії співвідноситься із аспектами дієздатності та повноваження органу/представника юридичної особи-резидента України, які за змістом ст.ст.25, 26 та 28 Закону МПП регламентуються «особистим законом юридичної особи», у розглядуваному випадку для оцінки доводів апеляційної скарги щодо наявності/відсутності доведеного факту укладання спірного договору усупереч вимог такого «особистого закону» має застосовуватися законодавство України;

- своєю чергою, лише за умов встановлення (доведення Позивачем згідно вимог ст.ст.13,74 Господарського процесуального кодексу України) факту означеного порушення «особистого закону» Корпорації «ІСД» укладанням спірного договору, суд мав би вирішувати питання достатності означеного факту для кваліфікації спірного договору як недійсного за приписами англійського права (із встановлення його змісту у порядку ст.8 Закону МПП, що вже і так здійснюється апеляційним судом у межах апеляційного провадження №202 та 205 Д/3 у справі №905/2199/20) та можливості застосувати наслідки обмеження повноважень підписанта спірного договору з боку Корпорації «ІСД» у спірних правовідносинах з іноземною юридичною особою у порядку ст.28 Закону МПП.

37. За змістом ст.ст. 4,5 Господарського процесуального кодексу України задоволення позову вимагає доведеності Позивачем такої сукупності елементів: наявність захищуваного права/легітимного інтересу (як об`єкту судового захисту (1), порушення (невизнання або оспорювання) такого об`єкту судового захисту з боку визначеного відповідача (2) та належність (адекватність порушенню і передбаченість законом) обраного способу судового захисту (3). Недоведеність будь-якого з означених елементів зумовлює відмову у позові.

37.1. Ураховуючи, що Позивач є стороною спірного договору поруки, тоді як Відповідач використовує останній у якості одного з обґрунтування своїх конкурсних вимог у межах банкрутства Корпорації «ІСД» (що вбачається із змісту ухвали Господарського суду Донецької області від 19.01.2023 у справі №905/2199/20), остільки Позивач цілком управнений ініціювати провадження щодо дійсності спірного договору як способу усунення підстав існування майнових вимог до себе. Наразі існування означеного легітимного інтересу та можливість у принципі задля його захисту ініціювати розглядуваний позов не спростувалося і Відповідачем та не заперечено за змістом переглядуваного рішення. Отже, апеляційний суд убачає наявним (1) елемент з визначених вище необхідних умов.

37.2. Своєю чергою, визнання договору недійсним як спосіб захисту цілком застосований судом за змістом ч.2 чт.7 КУзПБ та ст.33 Закону МПП у розглядуваній справі з іноземною юридичною особою (апеляційний суд відмічає, насамперед, ті норми національного законодавства, які є застосованими незалежно від приписів англійського права, якому сторони підпорядкували спірний договір). Наразі, розбіжності між сторонами щодо належності обраного способу судового захисту (п.1 розділу II відзиву на позов а.с. 62-65 т.1) зумовлені ствердженням Відповідача про намагання Позивача заперечити дійсність спірного договору шляхом встановлення його неукладеності, тоді як сформульована резолютивна частина позову, а також пояснення з цього приводу, надані у п.1 відповіді на відзив (а.с. 196-199 т.1), дають підстави для висновку, що сторони визнають факт укладання спірного договору, і Позивач намагається отримати судове спростування його дійсності - у цьому ж розрізі цілком обґрунтовано позов розглядався судом першої інстанції.

37.3. Таким чином, колегія апеляційного суду має сконцентрувати увагу довкола правової оцінки висновку про недоведеність Позивачем складника, що охоплюється (2) із вказаних вище обов`язкових елементів, у спростуванні якого (висновку) і полягають доводи апеляційної скарги.

38. Насамперед слід відмітити, що оскільки дефект повноважень стверджується Позивачем саме відносно підписанта договору поруки з боку Корпорації «ІСД», сутність порушення з боку Відповідача об`єкту судового захисту фактично полягає у використанні спірного договору попри «дефективність його вчинення через брак повноважень» з метою задоволення власних майнових інтересів у правовідносинах з Позивачем у межах його справи про банкрутство. Таким чином, досліджуваний елемент (2) містить дві складові: власне, брак повноважень підписанта (а) та обізнаність (обов`язок бути обізнаною) про такий дефект контрагента за договором (б), що слідує із змісту ч.3 ст.92 Цивільного кодексу України, ст.28 Закону МПП та згадуваних Відповідачем у п.5 розділу II відзиву релевантних правових позицій Верховного Суду. При цьому, тягар доведення цих 2-х складових покладається на Позивача, але недоведеність складника а) усуває потребу дослідження складника б).

38. Щодо доведеності стверджуваного Позивачем браку повноважень підписанта спірного договору крізь зміст доводів апеляційної скарги колегія апеляційного суду зазначає наступне:

38.1. Апелянт цілком обґрунтовано зазначає, що у світлі положень ст.87 ЦК та ст.ст. 57, 120 ГК установчий договір та/або статут Корпорації є належними та допустимими у розумінні ст.ст. 76,77 Господарського процесуального кодексу України доказами як вид відповідних письмових документів і місцевим судом за змістом оскаржуваного рішення не було зазначено іншого щодо способу встановлення повноважень на укладання спірного договору з боку Позивача як Поручителя.

38.2. Оскільки діяльність спірного договору оцінюється на момент його укладання, остільки стверджуваний Позивачем дефект повноважень має визначатися за редакцією Статуту та/або установчого договору, яка існувала саме станом на 27.11.2007. Згадувані Скаржником обставини непередання документів розпоряднику майна та вірогідність їх втрати у зв`язку із подіями АТО (зважаючи на первісну реєстрацію Корпорації «ІСД» у м. Донецьку) у світлі приписів ст.ст.13,74 Господарського процесуального кодексу України не звільняють Позивача від процесуального обов`язку довести свої твердження саме з наданням та у контексті відповідної редакції установчих документів Корпорації.

38.3. Як встановлено ч.2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідний доказ мав бути наданий Позивачем разом із поданням позовної заяви, або, у разі не можливості його подання з об`єктивних причин, згідно ч.4 цієї норми Позивачем мало бути застережено про це з метою встановлення судом додаткового строку для подання таких доказів чи витребування таких доказів у порядку ст.81 цього Кодексу:

- у позовній заяві не було зазначено ані про неможливість надання відповідної редакції установчих документів Корпорації, ані про необхідність їх витребування у судовому порядку;

-до позовної заяви було додано копію установчого договору Корпорації «ІСД» у редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників від 27.12.2006 (а.с. 9-23 т.1), на якому вбачається відмітка про посвідчення такого договору приватним нотаріусом саме з аналізу цього джерела Позивачем зроблені висновки щодо належного способу підтвердження повноважень підписанта.

38.4. Місцевим судом встановлено та за змістом апеляційної скарги не заперечується, що наявна у матеріалах справи копія установчого договору у оригіналі або належним чином засвідченій копії (є у електронному вигляді, не засвідчений жодним електронним підписом згідно вимог ч.3 ст.91 Господарського процесуального кодексу України) у Позивача відсутня:

- всупереч ч.5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України Позивачем не було зазначено наявність у нього або іншої особи оригіналу такого доказу;

- наявна копія установчого договору не відповідає вимогам ч.2 ст.91 Господарського процесуального кодексу України, на що справедливо вказав місцевий суд;

- як наслідок, суд першої інстанції цілком правомірно згідно вимог ч.6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України не взяв до уваги цей єдиний представлений Позивачем доказ, що є цілком достатньо для висновку про недоведеність підстави позову;

- зауваження Скаржника щодо ненадання правової оцінки законності отримання розпорядником майна представленої копії установчого договору у колишнього працівника Корпорації не тільки не звільняють Позивача від необхідності дотримання наведених вище вимог ст.91 Господарського процесуального кодексу України (чого здійснено не було), але й у світлі статусу цього працівника як кредитора у справі про банкрутство (конкурсні вимоги ОСОБА_2 визнані ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.01.2022 у справі №905/2199/20), який в силу такого статусу цілком виправдано процесуально зацікавлений у зменшені обсягу вимог інших конкурсних кредиторів, унеможливлюють верифікацію судом достовірності такого доказу у розумінні ст.78 Господарського процесуального кодексу України (якщо була б надана його належним чином засвідчена копія до матеріалів справи);

- відносно стверджуваної Скаржником допущеної місцевим судом неповноти розгляду спору, апеляційний суд відмічає, що у суді першої інстанції Позивач не скористався процесуальними можливостями щодо витребування доказів у порядку ст.81 Господарського процесуального кодексу України у приватного нотаріуса, який посвідчував відповідний установчий договір (або у відповідному нотаріальному архіві, ймовірність перебування якого на контрольованій Україною території розпорядником майна у межах цієї справи не перевірялась) або у засновників/учасників Корпорації (поточних або тих, що були у цьому статусі на момент укладання спірного договору поруки) відповідні письмові звернення на адресу таких учасників (а.с. 178-184 т.1) були подані, по-перше, вже після відкриття провадження у справі; по-друге, стосувалися лише рішення зборів про затвердження укладання спірного договору, а не установчих документів, які б визначали необхідність ухвалення такого рішення взагалі, та, по-третє, не мали наслідком ані надання такими особами запитуваних документів (до матеріалів справи не залучено), ані подання клопотання про поновлення строку для вирішення питання про витребування у цих осіб документів судом;

-з метою забезпечення реалізації Позивачеві права ефективного доступу до суду у світлі аргументів щодо труднощів у доступі до документації, апеляційним судом було задоволення клопотання Апелянта про витребування копії матеріалів реєстраційної справи, однак з наданих до суду частини наявних у розпорядженні державного реєстратора вказаних матеріалів (сформовані з 2015) не вбачає установчих документі Корпорації у редакції, що діяла на момент укладання спірного договору.

38.5. Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду щодо недоведеності Позивачем стверджуваного ним вчинення спірного договору з боку Корпорації «ІСД» неуповноваженого особою, відмічаючи, що до матеріалів справи не тільки не надано належного, допустимого та достовірного доказу встановлення обмежень установчим договором на укладання такого як оспорюваний договір, але й того, що такі обмеження з відповідними формуваннями існували саме на дату укладання спірного договору.

38.6. Решта доводів апеляційної скарги стосуються вже аспектів сумніву щодо взагалі укладання спірного договору саме за участю представника Корпорації «ІСД», питання про що було вирішено місцевим судом за правилом вірогідності доказів, визначеним ст.79 Господарського Процесуально кодексу України:

- наявна у матеріалах цього позовного провадження і основного провадження у справі про банкрутство копія спірного договору (засвідчена належним чином) містить відбиток печатки Корпорації і Позивачем лише на стадії апеляційного перегляду висловлюються нічим не підтверджені сумніви щодо достовірності такої печатки ані самостійно замовленого, ані ініціації про призначення судом у порядку ст.99 Господарського процесуального кодексу України експертного дослідження матеріали справи не містять;

- як вже зазначалось у п.37.2. цієї постанови Позивач підтверджував укладеність його договору як існуючого об`єкту оспорювання, зважаючи на що опосередковане заперечення подібним доводами цієї обставини апеляційним судом відхиляється у світлі концепції «заборони суперечливої поведінки»;

- заперечення цілком слушному з точки зору принципів розумності та добросовісності зауваженню місцевого суду про відсутність доказів будь-яких звернень з боку Корпорації «ІСД» з моменту укладання спірного договору з приводу його вчинення неуповноваженою особою або з підробленням чи безпідставним використанням печатки ґрунтуються (заперечення) виключно на непідтверджених припущеннях які є менш вірогідними (тим більше, що доказово взагалі не доведені) у світлі достатності часу з моменту укладання спірного договору і до моменту початку АТО або ув`язнення генерального директора Корпорації у 2018 року, ніж твердження Відповідача про підписання такого спірного договору Олегом Мкртчаном;

- апеляційний суд відмічає, що стороною спірного договору у такому ж статусі Поручителя як і Позивач, є також ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», що також могло бути джерелом відомостей відносно обставин укладання/підписання цього договору, яким (джерелом) без пояснення причин і без залучення до участі у справу не скористався Позивач;

- представлений Відповідачем сертифікат щодо формальностей від 27.11.2007 (а.с. 70-72 т.1), хоча і дійсно стосується договору поруки з іншим суб`єктним складом (що буде додатково розглянуто нижче), але видано на користь Компанії «Сосьєте Женераль», яке є Агентом і Бенефіціаром і за спірним договором поруки. Таким чином, презумпція добросовісності та принцип розумності щодо дій сторони бенефіціара спірного договору зумовлює більш вірогідний висновок, що і у розглядуваному випадку іноземна компанія не мала жодних підстав для обґрунтованих сумнівів щодо персони та посади підписанта договору від імені Корпорації, який надає її фінансову поруку за кредитними зобов`язаннями позичальника;

- таким чином, апеляційний суд не вбачає підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції правила оцінки доказів за стандартом більшої вірогідності.

39. Щодо належності визначеного Відповідача:

-дійсно, у межах провадження у справі про банкрутство Відповідач з посиланням, у тому числі, на спірний договір поруки, звернувся із конкурсними вимогами до Корпорації «ІСД»;

- однак, оскільки законність спірного договору визначається на момент його укладання, то безвідносно до факту та підстав використання такого договору іншими суб`єктами, належним відповідачем за позовною вимогою про недійсність такого договору майнового інтересу, що подається однієї стороною договору, є інша його строна - контрагент і набувач зумовленого фактом укладання такого договору майнового інтересу;

- з аналізу змісту спірного договору чітко і однозначно вбачається, що його сторонами є поручителі (у тому числі Позивач) та Бенефіціар (преамбула договору), забезпечення поручителів надається саме на користь Бенефіціара (п.2 договру) і саме Бенефіціара визначений кредитором основного боржника (п.3.4 договору) і на користь Бенефіціара поручителі за його вимогою мають здійснювати виплати (п.5.1 договору);

- наразі, Бенефіціаром - стороною спірного договору поруки, а отже і належним відповідачем за вимогою про недійсність такого договору є компанія «Сосьете Женераль», однак позов до неї у розумінні ч.4 ст.45 Господарського процесуального кодексу України у цій справі не пред`явлено і така Компанія має статус Третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (а.с.191-192 т.1);

- неналежність визначеного Відповідача є самостійною і достатньою підставою (але сумісною до одночасного застосування і врахування із фактом недоведеності порушення) для відмови у позовних вимогах, на що не звернув уваги місцевий суд в оскаржуваному рішенні.

40. У контексті встановленого у п.39 цієї постанови висновку суду про неналежність визначеного Позивачем відповідача (питання про заміну якого або залучення належного відповідача у якості співвідповідача Позивачем у порядку ст.48 Господарського процесуального кодексу України не ініцюювалось), колегія апеляційного суду з приводу наявної у матеріалах справи заяви про застосування позовної давності (а.с. 68,69 т.1) додатково до правильного зауваження місцевого суду неможливості її застосування через відхилення позовних вимог по суті, вважає за необхідне звернути увагу Відповідача:

- неналежність останнього як сторони спору про недійсність договору (а не сторони у справі за таким позовом) унеможливлює і існування права у розумінні ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України вимагати від суду застосування позовної давності;

-у світлі положень п.17 спірного договору про обрання сторонами застосовного права і ч.1 ст. 35 Закону МПП у разі застосування позовної давності, відповідні строки мали б застосуватися судом такі, що визначені англійським правом, а не ст. 257 Цивільного кодексу України як вказав Відповідач.

41. Такий результат правової оцінки доводів Скаржника зумовлює відмову у задоволені апеляційної скарги та залишені без змін оскаржуваного судового рішення з урахуванням додаткових мотивів, наведених у мотивувальній частині цієї постанови.

Це має наслідком за змістом ст.129 Господарського кодексу України віднесення на рахунок Скаржника його витрат зі сплати судового збору. Інших судових витрат (ч.3 ст.123 цього Кодексу) сторонами не визначалось, що за змістом ст.124 Господарського процесуального кодексу України усуває необхідність вирішення питання про їх розподіл.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.74, 76, 78, 129, 269, 270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу розпорядника майна арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича, м. Біла Церква Київської області на рішення від 30.08.2023 (повний текст підписано 31.08.2023) у справі №905/2199/20 (905/564/23) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 30.08.2023 (повний текст підписано 31.08.2023) у справі №905/2199/20 (905/564/23) залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок розпорядника майна арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича, м. Біла Церква Київської області.

4. Постанова набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 19.12.2023.

Головуючий, суддя-доповідач Д.О. Попков

Суддя О.В. Стойка

Суддя Л.І. Бородіна