Рішення

від 18.12.2023 по справі 905/1397/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.12.2023 Справа №905/1397/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Чернової О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», м. Дніпро

до відповідача: Державного вищого навчального закладу «Приазовський державний технічний університет», м. Маріуполь Донецької області

про стягнення 69277,77грн, з яких 55376,16грн - основний борг, 1984,45грн - 3% річних, 11917,16грн - інфляційні втрати,

без повідомлення (виклику) сторін,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», м. Дніпро звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного вищого навчального закладу «Приазовський державний технічний університет», м. Маріуполь Донецької області про стягнення 69277,77грн, з яких 55376,16грн - основний борг, 1984,45грн - 3% річних, 11917,16грн - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором №588У від 19.01.2022 про постачання (закупівлю) електричної енергії з оплати послуг за лютий 2022 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 55376,16грн, що стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копію договору №558/У від 19.01.2022, комерційну пропозицію «Колективна Побутова», заяву-приєднання з додатком, акт приймання-передавання товарної продукції (електроенергії) від 28.02.2022, рахунок за спожиту електроенергію №588У, лист Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» №67/2486-вих від 02.02.2023, претензію №24/922 від 17.02.2023, роздруківки з електронної поштової скриньки позивача.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст.ст. 509, 525-526, 530, 549, 610, 625, 626, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 230-232 Господарського кодексу України.

З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1397/23 визначено суддю Чернову О.В.

Ухвалою господарського суду від 20.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1397/23. Справу №905/1397/23 ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвала господарського суду від 20.10.2023 доставлена до електронного кабінету відповідача, що підтверджується відповідною довідкою.

07.11.2023 від відповідача до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач вказує, що є бюджетною установою, неприбутковою організацією, та бюджетне фінансування грошових зобов`язань відповідача здійснюється з дотриманням відповідних приписів закону. Постачання товару позивачем фактично припинилось з 01.03.2022, також з 01.03.2022 централізовано заблоковано доступ до казначейського обслуговування, що позбавило можливості відповідача здійснювати господарську діяльність та платіжні операції з причин, що від нього не залежали. Відповідач вказує, що в матеріалах справи відсутні докази, що б підтверджували обсяг спожитої відповідачем електроенергії в лютому 2022 року. При цьому, на думку відповідача, розрахунок обсягу спожитої електроенергії здійснено шляхом визначення середньодобового обсягу споживання електроенергії в аналогічному періоді попереднього року. Також відповідача зазначає, що відповідно до розпорядження ДВНЗ «ПДТУ» запроваджено дистанційну форму навчання, тому споживання електроенергії в гуртожитках в лютому 2022 року не відбувалось. Відповідач заперечує щодо розрахунків вартості спожитої електроенергії, оскільки крім показника «Різниця показників», застосовано також «Втрати ЛЕП» загальним обсягом 309 кВт*год., які безпідставно віднесені до втрат відповідача в розумінні положень п. 2.1.4 ПРРЕЕ. Також позивач протиправно додатково застосував «Розрахунковий коефіцієнт» за двома точками комерційного обліку, тому відповідач вважає, що позивачем збільшено кількість спожитої електричної енергії на 28739 кВт*год. За позицією відповідача, оскільки позивачем неправильно розраховано обсяг спожитої електроенергії, тому неправильно нараховано 3% річних та інфляційні втрати. Крім того, неможливість виконати договірні зобов`язання відповідачем зумовлені настанням форм-мажорних обставин, що є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов`язання у вигляді 3% річних та інфляційних втрат. Відповідач долучив до відзиву витяг з реєстру неприбуткових установ та організацій, відповідь на претензію №69/24-108/23 від 20.04.2023, лист Департаменту фінансів Донецької ОДА №05-02/17/342/0/30-22 від 25.04.2022, лист Міністерства освіти та науки.

15.11.2023 через підсистему «Електронний суд» до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вказує, що факт відсутності фінансування та ненадходження коштів з державного бюджету не може бути підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання. Позивач також зазначає, що відповідач має окремі договірні відносини щодо розподілу (передачі) електричної енергії між оператором системи розподілу і відповідачем, згідно з якими оператори системи розподілу здійснюють облік спожитої відповідачем електричної енергії, дані оператора системи розподілу є пріоритетними ніж дані, отримані від споживача. Як вказує позивач, відповідач мав розрахункові документи для оплати заборгованості, та міг самостійно сформувати платіжні документи через сервіс «Особистий документ», та в рамках діючого договору з ОСР про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії отримати/узгодити інформацію щодо обсягів спожитої електричної енергії за спірний період. За позицією позивача форс-мажорні обставини не звільняють від відповідальності.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в порядку статті 210 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (позивач, постачальник) та Державним вищим навчальним закладом «Приазовський державний технічний університет» (відповідач, споживач) укладено договір №588У/13 про постачання (закупівлю) електричної енергії (далі - договір), відповідно до п 1.1 якого постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Згідно до п.п. 1.2, 1.3 договору найменування товару: електрична енергія (код згідно Національного класифікатора ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія (Електрична енергія для забезпечення потреб гуртожитків №1 та №2 ДВНЗ «ПДТУ») (далі товар або електрична енергія). Постачання товару за цим договором передбачає поставку електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача за допомогою технічних засобів розподілу електричної енергії. Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період 2022 року становить 190000кВт*год. та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи.

Пунктами 2.1 та 2.2 договору визначено, що строк (термін) поставки товару: згідно додатку 1 заява-приєднання, що є невід`ємною частиною договору. Місце поставки (передачі) товару: м. Маріуполь, Донецька область, 87555, вул. Італійська, 140 (гуртожиток №1) та вул. Італійська, 138 (гуртожиток №2).

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією. Ціна електричної енергії має визначатися постачальником у рахунках на оплату електричної енергії (актах прийняття-передавання товарної продукції чи актах прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг) за цим договором.

Вартість електричної енергії за цим договором визначається з урахуванням суми очікуваної вартості обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у пункті 1.3 цього договору, та становить: 319200,00грн, в т.ч. ПДВ 53200,00грн (п. 4.3 договору).

Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (п. 4.4 договору).

За п. 4.6 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або в строк, визначений у комерційній пропозиції, прийнятій споживачем.

Відповідно до п. 4.10 договору у разі виникнення спірних питань між споживачем та постачальником послуг комерційного обліку (оператором системи) щодо повноти/достовірності показів розрахункових засобів обліку, постачальник може надавати споживачу консультації та іншу допомогу щодо врегулювання спірних питань. Але в будь-якому випадку інформація постачальника послуг комерційного обліку (оператора системи) є пріоритетною для здійснення комерційних розрахунків за цим договором. Наявність заперечень з боку споживача або спорів щодо показів засобів обліку не є підставою для затримки та/або не повної оплати коштів згідно виставлених постачальником рахунків (актів прийняття-передавання товарної продукції чи актів прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг).

Пунктом 11.5 договору встановлено, що виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2022, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п.12.1 договору).

На підставі заяви-приєднання відповідач ініціював приєднання до умов договору на умовах комерційної пропозиції «Колективна Побутова» (далі комерційна пропозиція).

Відповідно до заяви-приєднання, EIC-код відповідача - 62Х0233419837055.

У додатку до заяви-приєднання визначено перелік об`єктів ДВНЗ «ПДТУ», адреса об`єкта та EIC-коди точок комерційного обліку: вул. Італійська, 140 (гуртожиток №1) - 62Z5159111483533, 62Z8255905442504; вул. Італійська, 138 (гуртожиток №2) - 62Z3127491880000, 62Z6854219832553.

Відповідно до розділу 5 комерційної пропозиції розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися у строк, вказаний у рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, незалежно від отримання рахунку.

Рахунок за фактичне споживання формується споживачем самостійно в сервісі «Особовий кабінет». В інших випадках рахунок формується та надається постачальником споживачу на підставі отриманих від споживача/оператора розподілу/адміністратора комерційного обліку даних та може бути отриманий споживачем у відповідному енергоофісі постачальника.

У разі неотримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, в установлені даним розділом строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем.

Споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз на місяць за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим.

Виставлення рахунків за спожиту електроенергію здійснюється не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, за умови отримання даних про обсяги споживання від споживача/оператора розподілу/адміністратора комерційного обліку.

Виставлення рахунку здійснюється шляхом його формування в програмному комплексі постачальника з можливістю перегляду (отримання) в сервісі «Особистий кабінет».

Договір укладається на строк до кінця календарного року (розділ 10 комерційної пропозиції).

Позивачем складено акт прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) від 28.02.2022 за лютий 2020 року на суму 55376,16грн, кількість прийнятої-переданої (спожитої) електроенергії за показниками приладів обліку становить 32262 кВт*год.

Також позивач виставив відповідачу рахунок за спожиту електроенергію №588У за лютий 2022 року на суму 55376,16грн.

Акт прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) від 28.02.2022 та рахунок направлені на електронну пошту відповідача.

Відповідно до листа Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» №67/2486-вих від 20.02.2023 фактичний (звітній) обсяг споживання за період лютий 2022 року по точкам комерційного обліку споживача становить по точкам комерційного обліку: 62Z5159111483533 1460 кВт*год., з яких втрати в ЛЕП 3 кВт*год.; 62Z8255905442504 11647 кВт*год., з яких втрати в ЛЕП 187 кВт*год.; 62Z3127491880000 1467 кВт*год., з яких втрати в ЛЕП 1 кВт*год., 62Z6854219832553 18388 кВт*год., з яких втрати в ЛЕП 118 кВт*год.

Позивач направив відповідачу претензію №24/922 від 17.02.2023 з вимогою про сплату вартості спожитої електроенергії на суму 55376,16грн.

Відповідач долучив до справи відповідь на претензію, у якій вказав, що рахунки на оплату на його адресу не надходили, про наявність заборгованості не було відомо, сума вимог та її розрахунок є незрозумілими, докази щодо об`ємів наданої та спожитої електроенергії не надані. Також у відповіді на претензію відповідач посилається існування форс-мажорних обставин. Докази направлення такої відповіді на адресу позивача матеріали справи не містять.

Відповідач вартість спожитої електричної енергії у лютому 2022 року в розмірі 55376,16грн не сплатив.

Посилаючись на порушення відповідачем строків оплати за спожиту електричну енергію, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 69277,77грн, з яких 55376,16грн - основний борг, 1984,45грн - 3% річних, 11917,16грн - інфляційні втрати.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Сутність позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов`язання за спірним договором та застосуванні наслідків порушення зобов`язання у вигляді стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором надання послуг, правове регулювання якого визначено приписами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відносини, що виникли між Сторонами щодо постачання електричної енергії, регулюються приписами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 і безпосередньо договором.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії». Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно ч.1 ст.633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, враховуючи викладене, дослідивши комерційну пропозицію позивача, заяву відповідача, суд встановив, що між сторонами укладено публічний договір приєднання, який визначає порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії, шляхом приєднання споживача (відповідача) до умов цього договору на підставі заяви-приєднання відповідача до договору.

Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ) та є однаковими для усіх споживачів.

Відповідно до частин 1, 2 ст.56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Отже, укладений між позивачем та відповідачем №588У від 19.01.2022 про постачання (закупівлю) електричної енергії є належною підставою для виникнення у сторін відповідних прав та обов`язків.

Пунктами 2.3.11, 2.3.14 ПРРЕЕ визначено, що комерційний облік на роздрібному ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Кодексу комерційного обліку та цих Правил. Постачальник послуг комерційного обліку забезпечує зняття показів засобів вимірювальної техніки відповідно до Кодексу комерційного обліку.

Принципи організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії України, права та обов`язки сторін стосовно організації комерційного обліку електричної енергії та отримання точних і достовірних даних комерційного обліку для здійснення комерційних розрахунків визначаються Кодексом комерційного обліку електричної енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 (далі - Кодекс).

Відповідно до пп. 6.1 п. 6. Розділу XIII Перехідні положення Кодексу, обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить один місяць. Зчитування показів лічильника провадиться постачальником послуг комерційного обліку та/або оператором мережі, та/або споживачем щомісяця відповідно до умов договору.

Згідно пп. 7.1 п. 7 Розділу XIII Перехідні положення Кодексу, до моменту запуску інформаційного обміну між учасниками ринку через Датахаб функції АКО по веденню реєстрів ТКО, обробці даних комерційного обліку, адміністрування процесів зміни електропостачальника, припинення електропостачання та визначення обсягів електричної енергії для поточних розрахунків на ринку виконують ОМ у межах своєї відповідальності.

Як вказує позивач, та не спростовує відповідач, електроустановки відповідача приєднані до мереж Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі», який виконує функції оператора системи розподілу та адміністратора комерційного обліку для відповідача як споживача.

Отже, позивач не здійснює функції з обліку електричної енергії та не визначає обсяги спожитої електричної енергії споживачами.

Пунктами 4.3, 4.12, 4.13 ПРРЕЕ встановлено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг. Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Пунктами 8.6.1, 8.6.7, 8.6.8 глави 8.6 розділу VIII та п.9.14.1 глави 9.14 розділу IX Кодексу передбачено, що зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору. Зчитування показів (збір даних) з лічильників у не побутових та колективних побутових споживачів у разі відсутності можливості їх автоматизованого дистанційного зчитування провадиться споживачем щомісяця на перше число місяця, наступного за розрахунковим. При обладнанні вузлів обліку засобами дистанційної передачі даних інформація про покази лічильників за розрахунковий місяць формується відповідним ППКО через канали дистанційного зв`язку. Непобутові та колективні побутові споживачі зобов`язані протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати оператору системи звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць. Наведені у звіті останні фактичні покази лічильників вважаються показами на початок першої доби календарного місяця. АКО має передавати адміністратору розрахунків та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.

Відповідно до п. 12.4.4 Кодексу до дати запуску інформаційного обміну між учасниками ринку через Датахаб функції щодо ведення реєстрів точок комерційного обліку, а також приймання результатів вимірювання (показів лічильників) від учасників ринку та/або ППКО, обробки, формування, профілювання, валідації, агрегації та передачі даних комерційного обліку для розрахунків на ринку виконують оператори системи за місцем провадження ними господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії.

Відповідно до п. 10 ПРРЕЕ до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії виконує відповідний оператор системи розподілу (далі - ОСР).

Відповідно до п.п. 4.21, 4.29 Правил роздрібного ринку електричної енергії оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу. Порядок оплати споживачем послуг оператора системи та послуг постачальника послуг комерційного обліку мають відповідати порядку розрахунків, визначеному в укладеному договорі про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору).

Пунктом 2.3.13 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить 1 календарний місяць.

Судом встановлено, що відповідно до листа Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» №67/2486-вих від 20.02.2023 фактичний (звітній) обсяг споживання за період лютий 2022 року по точкам комерційного обліку споживача, які визначені у заяві-приєднання відповідача, становить у загальному обсязі 32962 кВт*год., а саме, по точкам комерційного обліку: 62Z5159111483533 1460 кВт*год., з яких втрати в ЛЕП 3 кВт*год.; 62Z8255905442504 11647 кВт*год., з яких втрати в ЛЕП 187 кВт*год.; 62Z3127491880000 1467 кВт*год., з яких втрати в ЛЕП 1 кВт*год., 62Z6854219832553 18388 кВт*год., з яких втрати в ЛЕП 118 кВт*год.

При цьому, враховуючи приписи 4.12 ПРРЕЕ, оператор системи розподілу адмініструє точки комерційного обліку електричної енергії отримує від споживача або самостійно здійснює зняття показників засобів обліку електричної енергії визначає обсяг електричної енергії, що спожита споживачем та надає інформацію (обсяг спожитої електричної енергії споживачем) постачальнику електричної енергії для підтвердження того, скільки постачальник продав (поставив) електричної енергії споживачу, на підставі отриманої інформації про обсяги спожитої електричної енергії споживачем, постачальник електричної енергії, виходячи з умов договорів до яких приєднався споживач, розраховує вартість та виставляє споживачу рахунки на оплату.

За приписами абз. 6 п.п. 2.1.4 п. 2.1 ПРРЕЕ втрати в електричних мережах власника мереж, які використовуються оператором системи для забезпечення транспортування електричної енергії іншим споживачам та/або для транспортування електричної енергії в мережі оператора системи, розділяються між власником мереж та цим оператором системи пропорційно обсягам споживання власником електричних мереж та обсягам відпущеної електричної енергії в інші мережі відповідно.

Згідно з пп. 3 п. 3.1.6 ПРРЕЕ постачання електричної енергії споживачу здійснюється, якщо: споживач є стороною діючих договорів: про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок.

Таким чином, порядок розрахунку втрат електроенергії в мережі споживача із застосуванням розрахункового коефіцієнту відноситься до договірних умов розподілу електричної енергії та є додатком до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії укладеного між ОСР та відповідачем.

Як встановлено судом, оператором системи розподілу споживача є Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі», тому відповідно до приписів законодавства обсяги спожитої електричної енергії визначає виключно ОСР на підставі власного переліку точок обліку відповідача відповідно до договору про надання послуг з розподілу, укладеного між відповідачем (споживачем) та ОСР.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивач правомірно включив до розрахунку спожитої електричної енергії показники «Розрахунковий коефіцієнт» та «Втрати в ЛЕП», оскільки вказані показники включено ОСР при визначенні об`ємів споживання електричної енергії відповідачем, на які позивач не впливає.

При цьому, за змістом п.4.10 договору сторони погодили, у разі виникнення спірних питань між споживачем та постачальником послуг комерційного обліку (оператором системи) щодо повноти/достовірності показів розрахункових засобів обліку, постачальник може надавати споживачу консультації та іншу допомогу щодо врегулювання спірних питань. Але в будь-якому випадку інформація постачальника послуг комерційного обліку (оператора системи) є пріоритетною для здійснення комерційних розрахунків за цим договором. Наявність заперечень з боку споживача або спорів щодо показів засобів обліку не є підставою для затримки та/або не повної оплати коштів згідно виставлених постачальником рахунків (актів прийняття-передавання товарної продукції чи актів прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг).

Доказів звернення відповідача до ОСР із запереченнями щодо визначеного ним обсягу споживання споживачем електричної енергії суду не надані.

Також, п. 8.6.15 ККОЕЕ встановлено, що дані, отримані від споживача, при проведенні процедур їх перевірки та в розрахунках мають менший пріоритет ніж виміряні дані з контрольних лічильників або дані, отримані безпосередньо оператором системи або ППКО.

Крім того, при вирішенні спору суд враховує такі обставини.

Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 Маріупольська міська територіальна громада, з 05.03.2022 і до цього часу є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.

Загальновідомим є факти постійних обстрілів та руйнувань у місті, у зв`язку з чим існує об`єктивний сумнів у тому, що після завершення бойових дій учасникам судового процесу вдасться сумісно дослідити показання засобів обліку в спірних об`єктах.

При цьому, у лютому 2022 року відповідачем здійснювалась господарська діяльність.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що у лютому 2022 року проживання у гуртожитках, куди постачалась електрична енергія за спірним договором, не відбувалось у зв`язку з запровадженням дистанційної форми навчання, оскільки належних та достатніх доказів (розпоряджень, наказів установи, інших доказів обмеженого доступу до гуртожитків) на підтвердження вказаних обставин не надано.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).

Згідно з ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Факт споживання відповідачем електричної енергії у лютому 2022 році не спростовано.

На підставі наведеного, враховуючи факт споживання відповідачем електричної енергії у лютому 2022 році, у зв`язку з неподанням відповідачем показників лічильників, з огляду на те, що надана ОСР інформація про спожиті відповідачем обсяги електричної енергії є пріоритетною, позивачем обґрунтовано та правомірно використовувались дані від ОСР про спожиті відповідачем обсяги електричної енергії у лютому 2022 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем складено акт прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) від 28.02.2022 за лютий 2020 року на суму 55376,16грн, обсяг споживання за яким відповідає даним оператора системи розподілу.

Акт прийняття-передавання та рахунок на оплату направлені відповідачу на адресу електронної пошти, яка вказана ним самостійно в заяві-приєднання.

При цьому, за приписами розділу 5 комерційної пропозиції, на споживача покладений обов`язок з самостійного формування рахунку.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до розділу 5 комерційної пропозиції розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися у строк, вказаний у рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, незалежно від отримання рахунку.

Отже, строк оплати за спожиту електричну енергію у лютому 2022 року є таким, що настав.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Належних доказів оплати заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 55376,16грн до матеріалів справи не надано.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості є правомірними та правомірними.

Щодо посилання відповідача на заблокування доступу до казначейського обслуговування, що позбавило можливості відповідача здійснювати господарську діяльність та платіжні операції з причин, що від нього не залежали, суд зазначає таке.

Згідно з нормами Цивільного та Господарського кодексів України відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення боржника від обов`язку виконати грошове зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Отже, відсутність коштів, у тому числі з огляду на блокування доступу до казначейського обслуговування, не може звільнити боржника від виконання грошових зобов`язань.

Також позивач заявив до стягнення 3% річних у розмірі 1984,45грн за період прострочення з 10.03.2022 по 19.05.2023 та інфляційні втрати у розмірі 11917,16грн за період прострочення з квітня 2022 року по квітень 2023 року.

Контррозрахунки 3% річних та інфляційних втрат відсутні.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, він є методологічно неправильним в частині визначення періоду прострочення.

Так, у розділі 5 комерційної пропозиції сторони погодили, що розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися у строк, вказаний у рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, незалежно від отримання рахунку.

Рахунок №558У за лютий 2022 року від не містить строку оплати, отже, відповідач повинен оплати спожиту електричну енергію у строк до 10.03.2022 включно, тому період прострочення починається з 11.03.2022.

Здійснивши самостійно розрахунок, суд встановив, що належний розмір 3% річних за період прострочення з 11.03.2022 по 19.05.2023 становить 1979,89грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що він є методологічно та арифметично правильним, тому позовні вимоги в цій частині є правомірними та обґрунтованими.

Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини, а також відсутності вини у діях відповідача, суд зазначає таке.

Відповідно до листа Торгово-Промислової палати України № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, ТТП підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Відповідно до 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За змістом наведених приписів законодавства, форс-мажорні обставини засвідчуються сертифікатом, який відсутній у матеріалах справи.

При цьому, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17.

Суд також констатує, що зобов`язання з оплати за спожиту електричну енергію виникло за період лютий 2022 року, судом встановлено, що у лютому 2022 року відповідачем здійснювалась господарська діяльність. При цьому, пунктом 11.5 договору встановлено, що виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення.

Cуд звертає увагу, що за загальним правилом неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначена норма визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов`язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника.

За таких умов, порушення відповідачем умов спірного договору є підставою для нарахування визначених ст. 625 Цивільного кодексу України платежів, а наявність форс-мажорних обставин не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність. Допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд, враховуючи наведені положення цивільного і господарського законодавства, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимоги та стягнення з відповідача 69273,21грн, з яких 55376,16грн - основний борг, 1979,89грн - 3% річних, 11917,16грн - інфляційні втрати.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», м. Дніпро до Державного вищого навчального закладу «Приазовський державний технічний університет», м. Маріуполь Донецької області про стягнення 69277,77грн, з яких 55376,16грн - основний борг, 1984,45грн - 3% річних, 11917,16грн - інфляційні втрати, задовольнити частково.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Приазовський державний технічний університет», м. Маріуполь Донецької області (87555, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Університетська, будинок 7, ідентифікаційний код 02070812) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», м. Дніпро (49044, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Моссаковського Володимира, будинок 7, ідентифікаційний код 42086719) 69273,21грн, з яких 55376,16грн - основний борг, 1979,89грн - 3% річних, 11917,16грн - інфляційні втрати, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2147,05грн.

В іншій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку, передбаченому розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Чернова

Рішення складено та підписано 18.12.2023.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.