Рішення

від 12.12.2023 по справі 910/6037/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.12.2023Справа № 910/6037/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Коваленко М.О. розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шарм Сервіс-Україна»

до Фізичної особи-підприємця Мельника Віталія Васильовича

про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання договору припиненим

за участі представників:

від позивача - Тіхов Д.Г. (уповноважений представник);

від відповідача - Яременко С.С. (уповноважений представник).

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Шарм Сервіс-Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Мельника Віталія Васильовича про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання договору припиненим.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором суборенди №КА/ССО/А4-24/ШСП від 26.05.2021 в частині підписання Акту приймання-передачі (повернення) приміщення. Також позивач зазначив, що відповідачем було обмежено доступ до орендованого приміщення, внаслідок чого відповідач незаконно заволодів майном, що є власністю позивача, яке залишилось в опечатаному відповідачем приміщенні. На підставі викладеного позивач просить суд визнати Договорів суборенди №КА/ССО/А4-24/ШСП від 26.05.2021 припиненим з 17.07.2022, а також просить суд витребувати із незаконного володіння відповідача майно позивача у кількості 20 шт. загальною вартістю 228622,64 грн, а саме: 1.) Комутатор мережевий Cisco SG110-24HP-EU некерований, у стійку 26, Ethernet, SFP - 1 шт; 2.) Ноутбук HP 250 G7 (6UK94EA) - 3 шт; 3.) Ноутбук Lenovo IdeaPad C340-14 (81N400N9RA) - 1 шт; 4.) Ноутбук Lenovo IdeaPad C340-15 (81N5008JRA) - 1 шт; 5.) Ноутбук Lenovo IdeaPad S530-13 (81J700ETRA) - 1 шт; 6.) Ноутбук Lenovo IdeaPad S540-13IML (81XA0098RA) - 1 шт; 7.) 19" шафа ZPAS 6U, глиб. 400 мм, сірий колір - 1 шт; 8.) Мобільний телефон Xiaomi Redmi 8 3/32 Sapphire Blue - 3 шт; 9.) Монітор BenQ EW2780U Brown-Black - 1 шт; 10.) Монітор Dell P2419H (210-APWU) - 1 шт; 11.) Монітор Dell P2719H (210-APXF) - 2 шт; 12.) Патч-панель DIGITUS 19"2U,48 портів, 5е UTP в зборі DN-91548U- 1 шт; 13.) Поп Ап стенд 3*2 із зображенням і бокс-трибуною - 1 шт; 14.) Точка доступа Wi-Fi Ubiquiti UAP-AC-PRO- 2 шт.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, вказавши, зазначає, що спірне майно відсутнє у відповідача та будь-які доказів на підтвердження того, що зазначене майно позивача перебувало чи перебуває у відповідача в матеріалах справи відсутні. Крім того, відповідач зазначив, що Договір суборенди є достроково розірваним з ініціативи Орендаря починаючи з 07.09.2022 на підставі п.19.3 Договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.05.2021 між Фізичною особою-підприємцем Мельником Віталієм Васильовичем (далі - Орендар, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шарм Сервіс-Україна» (далі - Суборендар, Відповідач) укладено Договір суборенди №КА/ССО/А4-24/ШСП (далі - Договір суборенди) відповідно до умов якого Орендар зобов`язується передати, а Суборендар зобов`язаний прийняти у строкове платне користування Приміщення, розташоване в нежитловій Будівлі за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 6 (літ. А, А') та сплачувати Плату за суборенду Приміщення, а також інші платежі, передбачені Договором. (п.1.1. Договору)

?Договір суборенди вступає в силу з моменту його підписання обома Сторонами і діє протягом строку суборенди Приміщення, вказаного в Додатку 1, а в частині зобов?язань фінансового характеру (щодо здійснення Платежів і розрахунків) - до моменту їх повного виконання. (п.2.1. Договору)

Відповідно до п.2.2. Договору Строк суборенди починає перебіг з моменту передачі Приміщення Суборендарю.

Згідно з п.2.3. Договору строк суборенди закінчується у дату, визначену Додатком 1, або у день дострокового розірвання Договору (залежно від того, яка дата настане раніше), але у будь-якому випадку не пізніше дати підписання обома Сторонами Акту приймання-передачі (повернення) Приміщення.

Відповідно до п.8.1. Договору приміщення передається Суборендарю на підставі Акту приймання-передачі Приміщення (далі - Акт), що підписується уповноваженими представниками обох Сторін, після чого Акт стає невід?ємною частиною цього Договору.

Пунктом 8.2. Договору визначено, що якщо Суборендар без поважної причини не забезпечує присутність свого представника для підписання Акту приймання-передачі Приміщення або якщо представник Суборендаря відмовляється підписати Акт приймання-передачі Приміщення. Орендар має право направити Суборендарю повідомлення з вимогою забезпечити підписання Акту. П??ятий календарний день з дня направлення Суборендарю повідомлення вважатиметься датою підписання Суборендарем Акту приймання-передачі Приміщення і Датою початку суборенди.

Згідно з п.8.5. Договору повернення Приміщення підтверджується Актом приймання-передачі (повернення) Приміщення, що підписується уповноваженими представниками обох Сторін, після чого Акт стає невід?ємною частиною цього Договору. Якщо Суборендар без поважної причини не забезпечує присутність свого представника для підписання Акту приймання-передачі (повернення) Приміщення, Орендар має право направити Суборендарю повідомлення з вимогою забезпечити підписання Акту приймання-передачі (повернення) Приміщення. П`ятий календарний день з дня направлення Суборендарю повідомлення вважатиметься датою підписання Суборендарем Акту приймання-передачі (повернення) Приміщення з цим Договором.

Відповідно до п.19.1. Договору Договір припиняється з моменту підписання Сторонами Акту прийому-передачі (повернення) Приміщення Суборендарем Орендарю, якщо інше не передбачено Договором.

Орендар має право розірвати Договір в односторонньому порядку шляхом направлення відповідно повідомлення Суборендарю за 20 днів до запланованої дати розірвання у випадку настання будь-якої з обставин, передбачених п.14.1. Договору. Сторони погодилися, що наявність порушення на суму, що не перевищує 5% розміру Суборендної плати за один календарний місяць не є підставою для застосування цього пункту, але в той же час не звільняє Суборендаря від відповідальності за таке порушення, передбаченої іншими положенням цього Договору. (п.19.3. Договору)

Згідно з п.19.5. Договору Повідомлення про розірвання Договору надсилається Суборендарю на адресу. Зазначену в цьому Договорі. Якщо Суборендар не отримує такого повідомлення або з інших причин не отримав його, тоді повідомлення вважається врученим Суборендарю, а Договір - розірваним в день повернення АТ «Укрпошта» поштового відправлення Орендарю за закінченням строку зберігання.

Пунктом 19.6. Договору визначено, що Орендар та Суборендар мають право на розірвання Договору незалежно від наявності вищевикладених підстав, за умови надіслання іншій стороні письмового повідомлення про таке розірвання за шість місяців до дати розірвання Договору.

Додатком 1 від 26.05.2021 до Договору сторонами визначено Комерційні умови Суборенди (далі - Комерційні умови).

Пунктом 3 Комерційних умов визначено приміщення - розташоване на 4 поверсі Майнового комплексу Приміщення №А4-24 загальною площею 34 кв.м.

Пунктом 5 Комерційних умов визначено строк суборенди, а саме з дати підписання акту приймання-передачі Приміщення Суборендарю по 31.05.2023 (включно).

01.07.2021 сторонами було складено та підписано Акт приймання-передачі Приміщення за Договором, відповідно до якого Орендар передав, а Суборендар прийняв у строкове платне користування Приміщення №А4-24 на четвертому поверсі Майнового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд.6 (літ. А, А'), загальною площею 34 кв.м.

Додатковою угодою від 29.12.2021 до Договору сторони, зокрема, виклали п.3 Комерційних умов у новій редакції: «Приміщення розташоване на 6 поверсі Майнового комплексу Приміщення №А6-24 загальною площею 222 кв.м.»

Дослідивши зміст Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що у зв`язку з веденням активних бойових дій в м. Києві, враховуючи реальну небезпеку пересування містом та відвідування офісу 24.02.2022, позивач своїм наказом запровадив дистанційну роботу на підприємстві до закінчення воєнного стану в Україні, а також зазначив, що на підприємстві діє режим дистанційної роботи по сьогоднішній день.

Позивач зазначає, що за даними Міністерства оборони України та Збройних сил України існує загроза нанесення ракетно-бомбових ударів по великих містах України, м. Києву та промисловій інфраструктурі. Статистичні дані повітряних тривог в м. Києві свідчать про високий рівень такої загрози. Гарантувати виконання вищезазначених умов Договору, в частині безпеки життя та здоров`я співробітників та клієнтів підприємства, цілісності Приміщення в умовах воєнного стану, не вбачається можливим.

Позивач своїм листом №202200301-4 від 01.03.2022 повідомив відповідача про настання форс-мажорних обставин, через що орендоване приміщення не може використовуватися за його призначенням, а саме: для розміщення офісу та роботи працівників, через наявну пряму загрозу їхньому життю та здоров`ю.

Як вказує ТОВ «Шарм Сервіс-Україна», орендар не заперечив настання форс-мажорних обставин та звільнив позивача від плати за приміщення.

Таким чином, за твердженням позивача, зазначені факти свідчать про істотну зміну обставин, які не могли передбачити сторони Договору та які безпосередньо впливають на виконання позивачем Договору, та призвели до неможливості використання предмета суборенди у відповідності до умов Договору та господарської діяльності позивача.

На підтвердження вказаного, позивачем додано до матеріалів справи висновок Івано-Франківської Торгово-промислової палати України №Ф-497/09 від 23.09.2022 про настання істотної зміни обставин, копію якого позивач надіслав на адресу відповідача разом з листом №20230113-4 від 13.01.2023.

06.07.2022 позивач направ відповідачу лист №20220705-4 від 05.07.2022 із повідомленням про припинення дії Договору з 17.07.2022, вимогою про зарахування і повернення різниці сплаченого позивачем гарантійного платежу, а також із вимогою про направлення уповноваженого представника відповідача для огляду приміщення та підписання Акту приймання-передачі (повернення) приміщення 19.07.2022.

Проте, як зазначає ТОВ «Шарм Сервіс-Україна», відповідач не надав відповіді на зазначений лист та повідомлення про припинення дії Договору, уповноважених представників не направив, а доступ до приміщення обмежений (опломбоване та повішені ланцюги на вхідних дверях) про, що позивачем було складено Акт від 19.07.2022.

Листом №20220719-4 від 19.07.2022 суборендар надіслав орендарю, зокрема, копію Акту від 19.07.2022 та оригінал Акту приймання передачі (повернення) приміщення від 19.07.2022 (два екземпляри з підписом і печаткою Суборендаря) із вимогою підписати Акт приймання-передачі (повернення) приміщення.

Втім, яка вказує позивач, всупереч умовам Договору суборенди відповідач не надіслав підписаний Акт приймання передачі (повернення) приміщення, відповіді на листи не надав, доступу позивачу до приміщення не забезпечив.

Приписами статті 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника.

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно.

При цьому, стаття 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Разом з тим стаття 330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього. Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Тобто, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Так, позивачем надано суду, зокрема, оборотно-сальдові відомості, накази про введення в експлуатацію об`єктів необоротних матеріальних активів, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, акт внутрішнього переміщення основних засобів від 01.07.2021, накази про введення в експлуатацію основних засобів, видаткові накладні та фінансові звітності мало підприємства за 2021 та за 2022 роки.

Зазначені документи підтверджують обставину набуття певного майна позивачем на праві власності чи праві оренди та обставину внутрішнього переміщення основних засобів та/або зарахування їх на баланс юридичної особи позивача, однак, жодних належних доказів на підтвердження набуття та утримання спірного майна відповідачем матеріали справи не містять.

Крім того ані надані позивачем документи, ані позовна заява не містять ідентифікаційних ознак рухомого майна, яке просить витребувати у відповідача позивач. Зокрема предметом спору є витребування у відповідача декількох одиниць комп`ютерної техніки (ноутбуки, роутери, комутатори та інше) та мобільних телефонів, які є електронними пристроями і мають унікальні серійні номери підприємств виробників вказаного обладнання, за якими зазначене обладнання можливо ідентифікувати.

Також суд зазначає, що не є підтвердженням утримання відповідачем спірного майна претензія-повідомлення від 18.05.2022, у якій відповідач посилається на п.16.5 Договору, яким передбачено право орендаря притримати речі суборендаря, що знаходяться в межах суборендованого майна (в тому числі у приміщенні) до виконання суборендарем грошового або іншого зобов`язання в повному обсязі, зважаючи на те, що вказаний лист не містить відомостей щодо того, про яке саме майно в ньому йде мова, так само як і не містить відомостей про наявність у відповідача належного позивачу майна, що є предметом даного спору.

З огляду на викладене, зважаючи на недоведеність позивачем обставин протиправного заволодіння відповідачем спірним майном, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимоги про витребування із незаконного володіння відповідача вищезазначеного спірного майна у кількості 20 одиниць.

Щодо вимоги про визнання договору припиненим, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, дійшовши висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.

Відповідно до статті 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Зазначеними правовими нормами не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору.

Звертаючись до суду з вимогою щодо визнання договору припиненим, позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом припинення прав орендодавця на одержання орендної плати. Водночас відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 20 ГК України у цьому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача.

Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання права, що визначений у пункті 1 частини 2 статті 16 ЦК України, означає як наявність права, так і його відсутність. Визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

Посилання позивача на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, як на підставу свого позову, передбачену статтею 652 ЦК України, є необґрунтованими, оскільки наслідком істотної зміни обставин може бути розірвання договору, а не визнання його припиненим.

Крім того, суд зазначає, що саме по собі задоволення вказаної вимоги про визнання договору припиненим, не відновить порушених прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 18.12.2023

Суддя Я.В. Маринченко