Рішення

від 18.12.2023 по справі 910/15995/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.12.2023Справа № 910/15995/23

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС ОЙЛ ТРЕЙДІНГ" (01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 49 Б) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАРЛЕТ ФМ" (01011, місто Київ, вул. Мирного Панаса, будинок 11, офіс 2/30) про стягнення 1 326 376,95 грн.

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.10.2023 в системі «Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС ОЙЛ ТРЕЙДІНГ" (далі - позивач) було сформовано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАРЛЕТ ФМ" (далі - відповідач) про стягнення 1 326 376,95 грн та була передана 16.10.2023 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС ОЙЛ ТРЕЙДІНГ" як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАРЛЕТ ФМ" як покупцем було укладено Генеральний договір №2 249/920/НП/1 поставки нафтопродуктів (далі - Договір №2 249/920/НП/1).

За додатковими угодами №№ 147, 148, 149, 150 до Договору №2 249/920/НП/1 Позивач поставив Відповідачеві паливо дизельне на загальну суму 1 379 893,56 грн, в тому числі ПДВ.

Позивач зазначає, що Продукція поставлена Позивачем та прийнята Відповідачем в повному обсязі. Претензій щодо кількості та якості поставленої Продукції від Відповідача не надходило. Строк виконання зобов`язання з оплати вартості поставленої Продукції настав.

Однак, Відповідач повну оплату вартості поставленої Позивачем Продукції не здійснив.

Станом на 01.01.2022 року Відповідач мав заборгованість перед Позивачем за раніше поставлену Продукцію (початкове дебетове сальдо) в сумі 2 359 195,22 грн.

З огляду на те, що відповідачем свої зобов`язання виконана не в повному обсязі, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАРЛЕТ ФМ" заборгованість з оплати вартості поставленої продукції в сумі 1 188 933,78 грн; інфляційні втрати в сумі 101 775,16 грн; 3% річних в сумі 35 668,01 грн.

Ухвалою суду від 18.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/15995/23 від 18.10.2023 була надіслана на адреси учасників справи рекомендованим листом та вручена їх представникам, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення позивачу та відповідачу.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

04 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС ОЙЛ ТРЕЙДІНГ" (далі - Позивач, ТОВ "АЛЬЯНС ОЙЛ ТРЕЙДІНГ") як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАРЛЕТ ФМ" (далі - Відповідач, ТОВ "СКАРЛЕТ ФМ") як покупцем було укладено Генеральний договір №2 249/920/НП/1 поставки нафтопродуктів (далі - Договір №2 249/920/НП/1).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити нафтопродукти (далі - Продукція) за цінами і в кількості відповідно до додаткових угод до цього Договору, які є його невід`ємною частиною. В додаткових угодах зазначаються вид Продукції, її кількість, ціна, місце призначення, відвантажувальні реквізити.

Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що загальна вартість цього Договору становить сума всіх додаткових угод до цьогоДоговору.

Покупець зобов`язався оплатити повну вартість Продукції на підставі рахунку-фактури Постачальника. Рахунок-фактура Постачальника повинна бути оплачена Покупцем у строк, зазначений у відповідній додатковій угоді до Договору. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника (п. 2.2 Договору).

Згідно з п.3.3 Договору постачальник вважається таким, що виконав своє зобов`язання по поставці Продукції з моменту передачі продукції покупцеві (представнику покупця) або транспортній організації, залежно від умов поставки, обумовлених у відповідних додаткових угодах до Договору. Факт передачі Продукції підтверджується відповідним Актом прийому - передачі Продукції та/або накладною.

14 лютого 2022 року між Позивачем та Відповідачем було укладено додаткову угоду №147 до Договору №2 249/920/НП/1.

За умовами додаткової угоди №147 Позивач зобов`язався поставити Відповідачеві паливо дизельне ДП-3-Євро5-ВО, 3, ІІІ в кількості 10 235 л загальною вартістю 311 103,06 гривень (триста одинадцять тисяч сто три гривні 06 копійок), в тому числі ПДВ.

Відповідно до п.2 додаткової угоди Відповідач зобов`язався оплатити Продукцію в розмірі, зазначеному в додатковій угоді, до 14.02.2022 року. Рахунок на оплату №436 від 14.02.2022 року.

16 лютого 2022 року між Позивачем та Відповідачем було укладено додаткову угоду №148 до Договору №2 249/920/НП/1.

За умовами додаткової угоди №148 Позивач зобов`язався поставити Відповідачеві паливо дизельне ДП-3-Євро5-ВО, 3, ІІІ в кількості 14 000 л загальною вартістю 427 056,00 гривень (чотириста двадцять сім тисяч п`ятдесят шість гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ.

Відповідно до п.2 додаткової угоди Відповідач зобов`язався оплатити Продукцію в розмірі, зазначеному в додатковій угоді, до 02.03.2022 року. Рахунок на оплату №454 від 16.02.2022 року.

22 лютого 2022 року між Позивачем та Відповідачем було укладено додаткову угоду №149 до Договору №2 249/920/НП/1.

За умовами додаткової угоди №149 до Договору №2 249/920/НП/1 Позивач зобов`язався поставити Відповідачеві паливо дизельне на загальну суму 320 314,56 гривень (триста двадцять тисяч триста чотирнадцять гривень 56 копійок), в тому числі ПДВ.

Відповідно до п.2 додаткової угоди Відповідач зобов`язався оплатити Продукцію в розмірі, зазначеному в додатковій угоді, до 08.03.2022 року. Рахунок на оплату №498 від 22.02.2022 року.

23 лютого 2022 року між Позивачем та Відповідачем було укладено додаткову угоду №150 до Договору №2 249/920/НП/1.

За умовами додаткової угоди №150 Позивач зобов`язався поставити Відповідачеві паливо дизельне ДП-3-Євро5-ВО, 3, ІІІ в кількості 10 235 л загальною вартістю 321 419,94 гривень (триста двадцять одна тисяча чотириста дев`ятнадцять гривень 94 копійки), в тому числі ПДВ.

Відповідно до п.2 додаткової угоди Відповідач зобов`язався оплатити Продукцію в розмірі, зазначеному в додатковій угоді, до 09.03.2022 року. Рахунок на оплату №522 від 22.02.2022 року.

На виконання вищевказаних додаткових угод, позивачем поставлено наступний товар:

За додатковою №147 до Договору №2 249/920/НП/1 Позивач поставив Відповідачеві паливо дизельне на загальну суму 311 103,06 гривень (триста одинадцять тисяч сто три гривні 06 копійок), в тому числі ПДВ (видаткова накладна №14/02-27 від 14.02.2022 року; товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №14/02-27/88).

За додатковою №148 до Договору №2 249/920/НП/1 Позивач поставив Відповідачеві паливо дизельне на загальну суму 427 056,00 гривень (чотириста двадцять сім тисяч п`ятдесят шість гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ (видаткова накладна №16/02-10 від 16.02.2022 року; товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №16/02-10/104).

За додатковою №149 до Договору №2 249/920/НП/1 Позивач поставив Відповідачеві паливо дизельне на загальну суму 320 314,56 гривень (триста двадцять тисяч триста чотирнадцять гривень 56 копійок), в тому числі ПДВ (видаткова накладна №22/02-16 від 22.02.2022 року; товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №22/02-16/144).

За додатковою №150 до Договору №2 249/920/НП/1 Позивач поставив Відповідачеві паливо дизельне на загальну суму 321 419,94 гривень (триста двадцять одна тисяча чотириста дев`ятнадцять гривень 94 копійки), в тому числі ПДВ (видаткова накладна №23/02-17 від 23.02.2022 року; товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №23/02-17/159).

Вищевказані видаткові, а також товарно-транспортні накладні підписані без заперечень та скріплені печатками сторін.

Всього за додатковими угодами №№ 147, 148, 149, 150 до Договору №2 249/920/НП/1 Позивач поставив Відповідачеві паливо дизельне на загальну суму 1 379 893,56 грн, в тому числі ПДВ.

Позивач зазначає, що станом на 01.01.2022 року Відповідач також мав заборгованість перед Позивачем за раніше поставлену Продукцію (початкове дебетове сальдо) в сумі 2 359 195,22 грн.

У підтвердження чого представником долучено картку бухгалтерського обліку рахунку №3611 ("Розрахунки з покупцями") з регістрів аналітичного обліку ТОВ "АЛЬЯНС ОЙЛ ТРЕЙДІНГ", яка відображає загальний стан розрахунків між Позивачем та Відповідачем за період січень - лютий 2022 року за Договором №2 249/920/НП/1.

З урахуванням наявної заборгованості Відповідача за поставлену до 01.01.2022 року Продукцію, Відповідачем сплачено 2 550 155,00 грн. а саме:

- 25.01.2022 року: 290 000,00 грн. (Виписка за 25.01.2022 року за банківським рахунком ТОВ "АЛЬЯНС ОЙЛ ТРЕЙДІНГ");

- 27.01.2022 року: 13 000,00 грн., 39 000,00 грн. та 88 000,00 грн. (Виписка за 27.01.2022 року);

- 28.01.2022 року: 68 155,00 грн. та 131 000,00 грн. (Виписка за 28.01.2022 року);

- 01.02.2022 року: 28 000,00 грн. (Виписка за 01.02.2022 року);

- 02.02.2022 року: 12 277,24 грн., 300 000,00 грн., 17 160,56 грн., 1 080,86 грн., 195 525,56 грн. та 5 955,78 грн. (Виписка за 02.02.2022 року);

- 14.02.2022 року: 29 000,00 грн. та 200 000,00 грн. (Виписка за 14.02.2022 року);

- 15.02.2022 року: 60 000,00 грн. та 82 000,00 грн. (Виписка за 15.02.2022 року);

- 16.02.2022 року: 369 000,00 грн. (Виписка за 16.02.2022 року);

- 22.02.2022 року: 30 000,00 грн., 39 000,00 грн., 58 000,00 грн., 77 000,00 грн. та 100 000,00 грн. (Виписка за 22.02.2022 року);

- 23.02.2022 року: 17 000,00 грн., 68 000,00 грн. та 232 000,00 грн. (Виписка за 23.02.2022 року).

Оскільки платежі за поставлену Продукцію здійснювалися Відповідачем із загальним посиланням в платіжному дорученні на Договір №2 249/920/НП/1 без зазначення конкретної видаткової накладної, за якою була поставлена Продукція, Позивачем здійснювались зарахування послідовно як оплата вартості поставленої Продукції за відповідною видатковою накладною за хронологічним порядком.

Таким чином, Позивач вважає, що заборгованість Відповідача з оплати вартості поставленої за Генеральним договором №2 249/920/НП/1 поставки нафтопродуктів від 04.09.2020 року Продукції становить 1 188 933,78 грн, в тому числі ПДВ.

З огляду на що Позивач стверджує, що Відповідач фактично не сплатив вартість Продукції:

- поставленої за додатковою угодою №147 (видаткова накладна №14/02-27 від 14.02.2022 року, сума заборгованості 120 143,28 гривень), умови оплати: до 14.02.2022 року;

- поставленої за додатковою угодою №148 (видаткова накладна №16/02-10 від 16.02.2022 року, сума заборгованості 427 056,00 гривень, умови оплати: до 02.03.2022 року;

- поставленої за додатковою угодою №149 (видаткова накладна №22/02-16 від 22.02.2022 року, сума заборгованості 320 314,56 гривень, умови оплати: до 08.03.2022 року;

- поставленої за додатковою угодою №150 (видаткова накладна №23/02-17 від 23.02.2022 року, сума заборгованості 321 419,94 гривень, умови оплати: до 09.03.2022 року.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання по сплаті за поставлений товар.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач повинен був здійснити оплату за:

- поставлений за додатковою угодою №147 (видаткова накладна №14/02-27 від 14.02.2022 року, на суму 311 103,06 грн з урахуванням часткової оплати, заборгованість складає 120 143,28 грн) у строк до 14.02.2022 року;

- поставлений за додатковою угодою №148 (видаткова накладна №16/02-10 від 16.02.2022 року, на сума 427 056,00 гривень), у строк до 02.03.2022 року;

- поставлений за додатковою угодою №149 (видаткова накладна №22/02-16 від 22.02.2022 року, на сума 320 314,56 гривень) у строк до 08.03.2022 року;

- поставлений за додатковою угодою №150 (видаткова накладна №23/02-17 від 23.02.2022 року, на сума 321 419,94 гривень) у строк до 09.03.2022 року.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано, що останнім було отримано товар відповідно до видаткових накладних:

№14/02-27 від 14.02.2022 року, на суму сума 311 103,06 грн, №16/02-10 від 16.02.2022 року, на суму 427 056,00 грн; №22/02-16 від 22.02.2022 року, на суму 320 314,56 грн, №23/02-17 від 23.02.2022 року, на сума 321 419,94 грн. Вищевказані накладні підписані з боку сторін без зауважень та скріплені їх печатками.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, позивач свій обов`язок за договором поставки щодо передачі відповідачу товару виконав, що підтверджується видатковими та товарно - транспортними накладними.

Відповідачем у свою чергу оплату за поставлений товар не здійснив у повному обсязі, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Суд звертає увагу сторін на те, що при здійсненні часткової оплати відповідачем, останнім у відомостях про призначення платежу лише вказано: «Оплата за дт. зг. дог 2-249/920/НП/1 від 04.09.2020, у т.ч. ПДВ», що у свою чергу унеможливлює достеменно встановити та стверджувати за якими саме видатковими накладними здійснювалась оплата ураховуючи те, що правовідносини між сторонами є сталими та триваючими.

З приводу наведеного суд також зауважує, що у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Наведений вище алгоритм розподілу коштів урегульований в статті 534 Цивільного кодексу України, яка визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості:

- у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання. В даному випадку мова йдеться про судові витрати, витрати на сплату держмита та інших обов`язкових платежів, витрати на юридичну допомогу тощо. Такі витрати мають бути підтверджені кредитором (наприклад, підлягатиме стягненню за рішенням суду тощо);

- у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка, в разі їх нарахування на підставі договору або закону;

- і лише в третю чергу сплачується основна сума боргу. Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо.

Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.

Відповідний порядок наведено у пункті 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22 та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18.

Відповідно до частин третьої-четвертої ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2021 по справі № 922/51/20).

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Крім того, 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема, внесені зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору, та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги в частині стягнення 1188933,78 грн - сума основної заборгованості підлягає задоволенню.

Окрім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача 101775,16 грн. - індекс інфляції, 35668,01 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати становлять 101775,16 грн. та 3% річних становить 35668,01 грн нарахованих за період з 01.09.2022 по 31.08.2023.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пункт 3 частини другої ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Частиною першою ст. 77 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАРЛЕТ ФМ" (01011, місто Київ, вул. Мирного Панаса, будинок 11, офіс 2/30, код ЄДРПОУ 43285882) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС ОЙЛ ТРЕЙДІНГ" (01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 49 Б, код ЄДРПОУ 38955529) 1 188 933 (один мільйон сто вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот тридцять три) грн. 78 коп,- сума основної заборгованості, 101 775 (сто одна тисяча сімсот сімдесят п`ять) грн. 16 коп. - індекс інфляції, 35 668 (тридцять п`ять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 01 коп та судовий збір у розмірі 19 895 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто п`ять) грн 65 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 18.12.2023.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ