Рішення

від 19.12.2023 по справі 910/13921/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.12.2023Справа № 910/13921/23

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

вул. Лейпцизька, 1А, м. Київ, 01015

до Державного підприємства "Антонов-фінанс"

вул. Кирилівська (Фрунзе) 104, м. Київ, 04080

про стягнення 35 345,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Антонов-фінанс" (далі-відповідач) про стягнення 35 345,03 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2023 відкрито провадження у справі №910/13921/23, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак поштове відправлення повернуто до суду з посиланням на відсутність адресата за вказаної адресою.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/13921/23 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (надалі - Позивач, ПрАТ «АК «Київводоканал» або Постачальник) та Державним підприємством «АНТОНОВ-ФІНАНС» (далі - Відповідач, ДП «АНТОНОВ-ФІНАНС» або Споживач) 08 січня 2019 року було укладено договір № 20195/1-5-07 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов`язався надавати Споживачу послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за адресами об`єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об`єктів водоспоживання та водовідведення (яка є невід`ємною частиною цього договору) та на підставі пред`явлених Споживачем вимог до скиду стічних вод у систему централізованого водовідведення м. Києва, а відповідач зобов`язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому Виконавцем послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (далі - Правила користування), Правилами приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 01.12.2017 №316 (Правила приймання стічних вод), Правилами приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення міста Києва, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 №1879 (Місцеві правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

28.02.2019 року було укладено Додаткову угоду до Договору на водовідведення додаткового об`єму стічних вод, які потрапляють в комунальну каналізацію м. Києва через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів до Договору (далі - Додаткова угода).

Згідно п. 7.1. Договору, він укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.

Як вказується позивачем та не заперечується відповідачем, договір у встановленому порядку не припинено, не визнано недійсним, не розірвано. Таким чином, Договір дійсний, укладений належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Договірні правовідносини між сторонами регулюються Законом України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» (далі - Закон), сферу дії якого визначено статтею 2 Закону.

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується надавати Споживачу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва, а Споживач зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому Постачальником послуг на умовах цього Договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (в подальшому - Правила користування), Правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316 (в подальшому - Правила приймання стічних вод), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 № 1879, (в подальшому - Місцеві правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим Договором.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Додаткової угоди Постачальник надає Споживачу послуги з водовідведення додаткового об`єму стічних вод від об`єкта Споживачу за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська (Фрунзе), 104 які потрапляють до комунальної каналізаційної мережі міста через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів в періоди дощів та сніготанення, в порядку, передбаченому Правилами користування, Місцевими правилами приймання, Правилами приймання та даними гідрометеослужби і паспорту водного господарства Абонента.

Згідно з п. 2.1.1 Договору кількість поставленої Споживачу води визначається за показами засобу обліку, зареєстрованого у Постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у Споживача декількох об`єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показів всіх засобів обліку, зареєстрованих за Споживачем.

Відповідно до п. 2.1.6 Договору обсяг наданих Споживачу послуг з водовідведення визначається на рівні обсягів спожитих ним послуг з водопостачання ( в тому числі постачання гарячої води), згідно з показаннями засобів обліку води, зареєстрованих у Постачальника, або за показами засобів обліку стічних вод зареєстрованих у Постачальника та/або іншими способами визначення об`ємів стоків у відповідності до Правил користування та Місцевих правил приймання.

Зняття показів засобу (-ів) здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника у присутності представника Споживача (п. 2.1.2 Договору). В разі, якщо Споживач не забезпечить присутності свого представника для зняття показів, дані, що зняті Постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг (п. 2.1.4 Договору).

Відповідно до п. 2.1.8 Договору облікові дані Споживача щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов`язковому звірянню у Постачальника. Споживач щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки ( за письмовою вимогою Постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг ( за встановленою Постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння Споживач направляє свого представника до Постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання Постачальником підписаного повноважними особами Акту звіряння розрахунків. В разі невиконання Споживачем цього пункту договору, облікові дані Постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених Споживачем розрахунків у відповідних періодах вважаються безумовно погодженими Споживачем.

Згідно п. 2.2.1 Договору Постачальник щомісячно направляє до банківської установи Споживача розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних води у систему каналізації м. Києва відповідно до встановлених тарифів. Постачальник може оформлювати Споживачу розрахункові документи іншим способом, що не суперечить чинному законодавству України. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами.

Відповідно до п. 2.2.2 Договору оплата вартості послуг здійснюється Споживачем щомісячно у безготівковій формі у п`ятиденний строк з дня направлення Постачальником розрахункового документу до банківської установи Споживача або отримання ним розрахункових документів іншим способом.

Відповідно до п. 2.2.3 Договору передбачено, що в разі неотримання від Постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, Абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, Споживач зобов`язаний у десятиденний строк з дня направлення Постачальником розрахункового документу до банківської установи Споживача, письмово повідомити про це Постачальника та у цей же строк направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова Споживача оплатити розрахунковий документ Постачальника вважатиметься безпідставною (п. 2.2.4 Договору).

Абзацом 3 п. 1 Угоди вартість послуг розраховується Постачальником щомісячно за попередній календарний місяць від об`ємів відведених стічних вод, визначених згідно даних заяви споживача та на підставі тарифів на послуги з водовідведення.

Відповідно до абз. 4 п. 1 Угоди оплата послуг здійснюється Абонентом на підставі розрахункового документа, який Постачальник направляє Абоненту в електронному вигляді (дебетові повідомлення) або у паперовому вигляді (вимоги-доручення, рахунки тощо), шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ПрАТ «АК «Київводоканал» щомісячно, у п`ятиденний строк з дня направлення ПрАТ «АК «Київводоканал» розрахункового документа Абоненту або до банківської установи Абонента. В разі неотримання від Постачальника поточного розрахункового документа, Абонент самостійно отримує його у Постачальника та здійснює оплату вартості наданих послуг не пізніше п`ятого числа місяця наступного за звітним періодом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що споживач про незгоду щодо кількості або вартості отриманих з 01.05.2020 по 31.03.2023 послуг не повідомляв, свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання акту не направляв. Тому, в силу положень п. 2.1.8 та п. 2.2.4 Договору, кількість та вартість наданих ПрАТ «АК «Київводоканал» з 01.05.2020 по 31.03.2023 послуг з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі вважаються безумовно погодженими Споживачем та підлягають оплаті.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами частини 2 цієї статті визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відтак, суд, враховуючи умови розділу 2.2. Договору, дійшов висновку, що строк оплати наданих послуг на суму 23 743,81 грн є таким, що настав.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 23 743,81 грн, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 23 743,81 грн, а відтак, задоволення позовних вимог у цій частині.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6219,70 грн. грн інфляційних втрат та 916,47 грн 3 % річних.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За прострочення виконання зобов`язання щодо повернення коштів позивачем нараховано 916,47 грн 3 % річних та 6219,70 грн. інфляційних втрат.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд визнає його арифметично вірним, а отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 916,47 грн 3 % річних та 6219,70 грн. інфляційних втрат, а відтак, суд задовольняє вказані вимоги повністю.

Позивачем, також, заявлено до стягнення з відповідача 2 090,66 грн пені та 2 374,38 грн штрафу.

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно п. 4.7. Договору за безпідставну відмову від оплати наданих послуг Абонент сплачує штраф у розмірі 10% від несплаченої суми.

Відповідно до п. 4.2. Договору за несвоєчасну оплату послуг Абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Водночас, відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року, що набрав чинності 17.03.2020, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин.

У договорі на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 19184/5-06 від 17.04.2018 Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" є виконавцем послуги, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" є споживачем зазначеної послуги.

Таким чином, дія підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року в частині правовідносин, що виникли на підставі Договору на послуги водопостачання та водовідведення № 02920/5-03 від 12.08.2003 розповсюджується на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем 2 090,66 грн пені та 2 374,38 грн штрафу за несвоєчасне здійснення платежів за надані ПрАТ "АТ "Київводоканал" послуги у період з 27.05.2020 по 31.03.2023 є необґрунтованим, оскільки суперечить Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доводів позивача в установленому законом порядку не спростував.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково

2. Стягнути з Державного підприємства "Антонов-фінанс" (вул. Кирилівська (Фрунзе) 104, м. Київ, 040801; ідентифікаційний код 34694422) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а; ідентифікаційний код 03327664) 23 743,81 грн. основного боргу, 916,47 грн. 3% річних, 6219,70 грн. інфляційних втрат та 2344,94 грн. судового збору.

3. У іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов